ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2018 року справа №812/1506/18

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Гайдара А.В., Шишова О.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Луганської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21 червня 2018 року (повне судове рішення складено 21 червня 2018 року в м. Сєвєродонецьку) у справі № 812/1506/18 (головуючий в І інстанції Секірська А.Г.) за позовом Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області, третя особа - Луганська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Луганській області про скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Луганськтепловоз» (далі - ПАТ «Луганськтепловоз») звернулося до суду з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області (далі - УДВС ГТУЮ у Луганській області), третя особа - Луганська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Луганській області (далі - Луганська ОДПІ), в якому з урахуванням уточненого позову просило: визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 24.04.2018 ВП № 56023271 (а.с. 4-8, 38-41).

В обґрунтування позовних вимог посилався на протиправність спірної постанови відповідача.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 21 червня 2018 року у справі №812/1506/18 позов було задоволено, внаслідок чого: визнано протиправною та скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 56023271 від 24.04.2018 відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області з виконання виконавчого листа № 812/537/17, виданого 31.01.2018 Луганським окружним адміністративним судом (а.с.117-120).

Третьою особою на рішення суду першої інстанції подано апеляційну скаргу, в якій висловлено прохання скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись порушення норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів Луганська ОДПІ посилалася на те, що нею в повному обсязі виконано рішення суду у справі №812/537/17, оскільки обов'язок забезпечити фактичне повернення грошових коштів чи обов'язок узгодити складені висновки перед їх направленням не охоплюється резолютивною частиною постанови у справі №812/537/17 та на Луганську ОДПІ не покладався.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційної скарги, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 04.10.2017 у справі № 812/537/17, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.12.2017, адміністративний позов ПАТ «Луганськтепловоз» до Луганської ОДПІ про визнання протиправною бездіяльність щодо ненадання висновку про перерахування надмірно сплачених грошових коштів зі сплати орендної плати за землю задоволено: визнано протиправною бездіяльність Луганської ОДПІ, що втілилась у ненаданні до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку про перерахування на розрахунковий рахунок ПАТ «Луганськтепловоз» надмірно сплачених грошових коштів, які обліковуються на особистому рахунку з орендної плати юридичних осіб у розмірі 100 000 гривень 00 копійок; зобов'язано Луганську ОДПІ з дня набрання судовим рішенням законної сили подати до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про перерахування на розрахунковий рахунок ПАТ «Луганськтепловоз» надмірно сплачених грошових коштів, які обліковуються на особистому рахунку з орендної плати юридичних осіб у розмірі 100000 гривень 00 копійок (а.с. 55-62).

31.01.2018 ПАТ «Луганськтепловоз» виданий виконавчий лист у справі № 812/537/17 про зобов'язання Луганську ОДПІ з дня набрання судовим рішенням законної сили подати до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про перерахування на розрахунковий рахунок ПАТ «Луганськтепловоз» (№26001010428069 МФО 321767 ПАТ «ВТБ Банк Україна») надмірно сплачених грошових коштів, які обліковуються на особистому рахунку з орендної плати юридичних осіб у розмірі 100000 гривень 00 копійок (а.с. 63-64).

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області від 21.03.2018 відкрито виконавче провадження № 56023271 з примусового виконання виконавчого листа № 812/537/17, виданого 31.01.2018 Луганським окружним адміністративним судом (а.с. 17).

Постановою головного державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Луганській області від 24.04.2018 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VІІІ), тобто, у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення суду, закінчено виконавче провадження № 56023271 з примусового виконання виконавчого листа № 812/537/17, виданого 31.01.2018 Луганським окружним адміністративним судом. У мотивувальній частині постанови зазначено, що рішення суду виконано фактично у повному обсязі, відповідно до висновку Луганської ОДПІ від 02.04.2018 № 33-12 згідно реєстру від 02.04.2018 № 17-12 щодо повернення надміру сплачених коштів ПАТ «Луганськтепловоз» (а.с. 18).

7 травня 2018 року позивач звернувся з листом №863-265 до органів казначейства: Головного управління Державної казначейської служби у Луганській області, Управління державної казначейської служби у м. Луганську Луганської області з проханням повідомити, чи надходив на їх адресу висновок Луганської ОДПІ про перерахування на розрахунковий рахунок ПАТ «Луганськтепловоз» надмірно сплачених грошових коштів, які обліковуються на особистому рахунку з орендної плати юридичних осіб у розмірі 100000 гривень 00 копійок (а.с. 20).

Управління Державної казначейської служби у м. Луганську Луганської області листом від 16.05.2018 за вих.№03-27/452 повідомило позивача про те, що висновок Луганської ОДПІ від 02.04.2018 №33-12 щодо повернення надміру сплачених коштів ПАТ «Луганськтепловоз» на їх адресу не надходив (а.с. 21).

Головне управління Державної казначейської служби у Луганській області листом від 17.05.2018 за вих.№05-04/1653 повідомило про те, що запитуваний висновок на їх адресу не надходив (а.с. 22).

Спірним у справі є протиправність постанови про закінчення виконавчого провадження від 24.04.2018 ВП № 56023271.

Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Частиною 4 статті 372 КАС України визначено, що примусове виконання рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Згідно статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Статтею 40 Закону № 1404-VIII визначені наслідки закінчення виконавчого провадження.

Так, відповідно до частини першої статті 40 Закону № 1404-VIII у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.

Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

З викладеного слідує, що у випадку закінчення виконавчого провадження позивач позбавлений права повторно пред'явити виконавчий лист до виконання.

Третьою особою надано суду висновок від 02.04.2018 № 33-12 (а.с.72), витяг з реєстру висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевим бюджетами від 02.04.2018 № 17-12 (а.с. 71), лист Луганської ОДПІ від 02.04.2018 на адресу управління ДКС у Жовтневому районі м. Луганська (а.с. 73), та лист УДКС у Жовтневому районі м. Луганська від 06.04.2018 № 02-26/168 «Щодо повернення висновку» (а.с. 70).

Водночас, суд апеляційної інстанції вважає висновок головного державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Луганській області про те, що постанова Луганського окружного адміністративного суду від 04.10.2017 у справі № 812/537/17 фактично виконана, передчасним з огляду на таке.

Зі змісту постанови Луганського окружного адміністративного суду від 04.10.2017 у справі № 812/537/17 встановлено, що необхідність захисту ПАТ «Луганськтепловоз» своїх порушених прав у судовому порядку обумовлена протиправною бездіяльністю контролюючого органу щодо вжиття визначених чинним законодавством заходів з повернення ПАТ «Луганськтепловоз» земельного податку з юридичних осіб з травня 2014 по грудень 2016 року на суму 100 000 грн. Суд своїм рішенням спонукав контролюючий орган до вжиття відповідних заходів.

З наявних в матеріалах справи письмових доказів слідує, що, на думку відповідача, виконанням постанови Луганського окружного адміністративного суду від 04.10.2017 у справі № 812/537/17 стало фактичне виконання рішення суду у повному обсязі, відповідно до висновку Луганської ОДПІ від 02.04.2018 № 33-12 згідно реєстру від 02.04.2018 № 17-12 щодо повернення надміру сплачених коштів ПАТ «Луганськтепловоз», про що зазначено в постанові про закінчення виконавчого провадження від 24.04.2018 ВП № 56023271 (а.с. 103).

Зазначений висновок зроблено на підставі листа ГУ ДФС у Луганській області від 02.04.2018, який надійшов 04.04.2018 на адресу УДВС ГТУЮ у Луганській області, в якому Луганська ОДПІ повідомила, що до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, направлено висновок від 02.04.2018 № 33-12 згідно реєстру № 17-12 від 02.04.2018 щодо повернення надміру сплачених коштів ПАТ «Луганськтепловоз» (а.с. 106).

З зазначеного листа встановлено, що жодних додатків з ним не направлялося, зокрема, висновку від 02.04.2018 № 33-12 згідно реєстру № 17-12 від 02.04.2018 щодо повернення надміру сплачених коштів ПАТ «Луганськтепловоз».

Ухвалою місцевого суду від 12.06.2018 відповідача зобов'язано надати докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Відповідачем надано заперечення на позов, проте не надано висновку від 02.04.2018 № 33-12 та листа Луганської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області від 02.04.2018 на адресу управління ДКС у Жовтневому районі м. Луганська, які б давали можливість дійти обґрунтованого висновку щодо повного фактичного виконання рішення суду, відтак, постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктом 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», є передчасною, протиправною та необґрунтованою, що свідчить про недотримання відповідачем вимог до рішення суб'єкта владних повноважень, передбачених частиною другою статті 2 КАС України.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішення справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права (відповідно до статті 1 у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: Конвенція - Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України; практика Суду - практика Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини).

Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

В рішенні від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції" (Case of Hornsby v. Greece), серія А, № 32, Європейський Суд з прав людини (пункти 40, 41) наголосив, що відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду". Зазначені принципи набувають навіть більшої ваги в контексті адміністративного провадження при розгляді спору, результат якого має вирішальне значення для цивільних прав сторони. Подаючи заяву про проведення перевірки в порядку судового контролю до найвищого адміністративного суду держави, сторона у спорі домагається не тільки визнання оспорюваного рішення недійсним, а насамперед усунення його наслідків. Ефективний захист сторони у такому судовому процесі та відновлення законності передбачають, що адміністративні органи зобов'язані виконати рішення цього суду. У зв'язку з цим Суд зазначає, що адміністративні органи є складовою держави, яка керується принципом верховенства права, а відтак інтереси цих органів збігаються з необхідністю належного здійснення правосуддя. Якщо адміністративні органи відмовляються або неспроможні виконати рішення суду, чи навіть зволікають з його виконанням, то гарантії, надані статтею 6 стороні на судовому етапі, втрачають свою мету.

У справі "Кайсін проти України" (Case of Kaysin v. Ukraine) (рішення від 27 січня 2001 року, серія А, № 32) Європейський Суд з прав людини ще раз наголосив, що правосуддя було б ілюзорним, якби внутрішній правопорядок держави дозволяв невиконання остаточного й обов'язкового рішення суду стосовно однієї зі сторони. Виконання рішення чи постанови будь-якого суду слід вважати невід'ємною частиною "справедливого судового розгляду" в значенні статті 6 Конвенції.

Зважаючи на те, що постанова Луганського окружного адміністративного суду від 04.10.2017 у справі № 812/537/17 на дату закінчення виконавчого провадження фактично не виконана, тобто, не досягнуто мети судового рішення, постанова державного виконавця від 24.04.2018 про закінчення виконавчого провадження № 56023271 є перепоною у завершенні судового провадження у справі № 812/537/17 та реалізації стягувачем гарантованого Конвенцією "права на суд".

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про визнання протиправною та скасування постанови відповідача від 24.04.2018 про закінчення виконавчого провадження № 56023271.

Отже, спір судом першої інстанції за суттю вимог вирішений правильно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ч.2 ст.77, ч.4 ст.272, ст.287, ст.310, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ст.ст. 321, 322, ч.1 ст.325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Луганської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21 червня 2018 року у справі № 812/1506/18 - залишити без змін.

Повне судове рішення - 17 липня 2018 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий І.В. Сіваченко

Судді: А.В. Гайдар

О.О. Шишов