ПОСТАНОВА

іменем України

19 липня 2018 року м. Кропивницький

справа № 388/1292/16-ц

провадження № 22-ц/781/1323/18

Апеляційний суд Кіровоградської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді: Чельник О.І.

суддів: Єгорової С.М., Письменного О.А.

секретаря: Демешко Л.В.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 21 березня 2018 року у складі судді Баранського Д.М. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до фермерського господарства «Вершино-Власівське», третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Відділ у Долинському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до фермерського господарства «Вершино-Власівське» (далі по тексту - ФГ «Вершино-Власівське») про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі. В обґрунтування позову вказав, що йому на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 6,4858 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована на території Кіровської сільської ради Долинського району Кіровоградської області.

05 жовтня 2006 року між ним та ФГ «Вершино-Власівське» було укладено договір оренди належної йому земельної ділянки строком на десять років. Державна реєстрація цього правочину була здійснена 12 грудня 2006 року.

У липні 2016 року йому стало відомо про те, що 17 серпня 2010 року між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору оренди землі від 12 грудня 2006 року, в якому збільшено строк дії основного договору з 10 до 25 років.

Вказав, що вищезазначену додаткову угоду до договору оренди землі він не підписував, тому просив суд визнати її недійсною з підстав відсутності його волевиявлення на її укладення.

Рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 21 березня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Вважає, що рішення суду є необґрунтованим та незаконним.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочином є вольова дія, тобто поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов'язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Відповідно до ст.93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Договір оренди земельної ділянки укладається в письмовій формі (ст.14 Закону України «Про оренду землі»).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч.1 ст.638 ЦК України). Істотні умови договору оренди визначені в ст.15 Закону України «Про оренду землі» і за згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Відповідно до ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3 ст.203 ЦК України). Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, у тому числі встановлених ч.3 ст.203 ЦК України.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 6,49 га, розташованої на території Кіровської сільської ради Долинського району Кіровоградської області, на підставі державного акту від 29 січня 2001 року серії НОМЕР_2, виданим Кіровською сільською радою Долинського району Кіровоградської області (а.с.8).

5 жовтня 2006 року було укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на 10 років, за умовами якого позивач передав її в оренду відповідачу, договір зареєстровано у державному підприємстві «Кіровоградська регіональна філія Центру державного Земельного кадастру», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 12 грудня 2006 року за № 229 (а.с.10,11).

17 серпня 2010 року було підписано додатковий договір до договору оренди землі від 5 жовтня 2006 року з ФГ «Вершино-Власівське» щодо строку дії договору та зазначено, що договір укладено на 25 років з моменту державної реєстрації договору, а також щодо розміру орендної плати та її виплати, умов використання земельної ділянки та щодо відповідальності сторін за невиконання, або неналежне виконання договору, зміни до договору зареєстровано у встановленому законом порядку у Кіровоградській регіональній філії державного підприємства «Центр ДЗК» при Держкомземі України, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 16 грудня 2010 року за № 041037000124 (а.с.12).

Ухвалою суду першої інстанції від 17 липня 2017 року за клопотанням позивача у справі було призначено судову почеркознавчу експертизу (а.с.61).

Відповідно до висновку експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 15071/15072/17-32 від 12 лютого 2018 року підписи від імені ОСОБА_1 у графах «Орендодавець» у двох примірниках додаткової угоди № 1 від 17 серпня 2010 року до договору оренди землі від 12 грудня 2006 року, що укладена від імені ОСОБА_1 та голови фермерського господарства «Вершино-Власівське» Сидоренка Г.М., зареєстрованої 16 грудня 2010 року у Кіровоградській регіональній філії державного підприємства «Центр ДЗК» при Держкомземі України за № 041037000124, виконано рукописним способом без попередньої технічної підготовки та технічних засобів ОСОБА_1 (а. с. 73-78).

Колегія суддів вважає, що висновок експерта оцінено судом за правилами, встановленими ст.89 ЦПК України. Підпис позивача в оригіналі додаткового договору був предметом дослідження експертизи. Як порівняльний матеріал експертами було досліджено вільні та експериментальні зразки підпису та почерку позивача (а.с.36-42).

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.367 ЦПК України).

Враховуючи те, що ОСОБА_1 особисто підписав спірний правочин, що свідчить про наявність волевиявлення сторони правочину на його укладення, а тому суд дійшов правильного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання його недійсним. Доводи апеляційної скарги такого висновку суду не спростовують.

Відповідно до ст. 133 ЦПК Україна правнича допомога є складовою судових витрат.

Частинами 2-4 ст.137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

За змістом ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як убачається з матеріалів справи 7 листопада 2018 року між адвокатом ОСОБА_3 та ФГ «Вершино-Власівське» був укладений договір про надання правової допомоги. Відповідно до умов договору адвокат зобов'язався представляти інтереси клієнта у всіх без виключення судах, зокрема у цивільній справі №388/1292/16-ц. За домовленістю адвоката та клієнта гонорар (винагорода) адвоката за даним договором становить 5000 грн. по кожній окремій справі, зокрема у справі №388/1292/16-ц до ухвалення рішення в суді першої інстанції, за підготовку документів (заперечень, клопотань, заяв), участь та представництво інтересів клієнта у судових засіданнях. Документами, що підтверджують сплату клієнтом адвокату гонорару (винагороди) є при готівковому розрахунку - акт приймання-передачі виконаних робіт (правничої допомоги) та прийому-передачі гонорару за правничу допомогу, а при безготівковому - квитанція або платіжне доручення про сплату (перерахування) гонорару на розрахунковий рахунок адвоката на підставі рахунку, отриманого клієнтом від адвоката після підписання акта приймання-передачі виконаних робіт (правничої допомоги) (а.с.110).

За результатами виконання зобов'язань за договором про надання правової допомоги 23 травня 2018 року між сторонами був підписаний акт здачі-приймання наданих послуг за договором, в якому зазначений перелік виконаних адвокатом робіт, їх ціна та час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт. Адвокат отримав від клієнта 5000 грн., а саме 4000 грн. за ознайомлення з позовною заявою, надання правового аналізу позовних вимог з урахуванням фактичних обставин справи, які повідомлені клієнтом адвокату, усні консультації клієнту щодо перспектив та можливих рішень, що будуть ухвалені за результатами розгляду справи №388/1292/16-ц, враховуючи проведені експертні дослідження, участь у судових засіданнях до 23 травня 2018 року, а також 1000 грн. гонорару (винагороди) адвоката за правничу допомогу, що буде надаватись на користь клієнта у судовому засіданні після 23 травня 2018 року (а.с.111).

Встановлено, що позивач не подав клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, що підлягають розподілу, та не довів того, що заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ФГ «Вершино-Власівське» фактично понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому на підставі статті 375 ЦПК України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Відповідно до вимог ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 389, 390 ЦПК України

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 21 березня 2018 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку у випадку, передбаченому ст.389 ЦПК України.

Головуючий суддя: О.І. Чельник

Судді: С.М. Єгорова

О.А.Письменний