Справа № 1-183/2009 р.

ВИРОК

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

09 листопада 2009 року                           Сквирський районний суд Київської області

в складі: головуючого судді - Клочко В.М.,

               при секретарі судових засідань  – ОСОБА_1В,

               з участю прокурора – Гринь В.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сквира Київської області справу про обвинувачення :

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, непрацюючого,    раніше судимого 03.12.2003 року Сквирським районним судом Київської області за ст. 186 ч.3 КК України до 4-ох років позбавлення волі, на підставі ст. 75,76 КК України умовно з іспитовим строком 1 рік; 26.05.2005 року Сквирським районним судом Київської області за ст. 185 ч.3, 186 ч.2, 304,70 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений 11.07.2009 року по відбуттю строку покарання,

у вчиненні злочину, що передбачає відповідальність за ст. 125 ч. 2 КК України,

встановив:

ОСОБА_2, 22.11.2003 року, близько 20 год. перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, знаходячись на території Сквирського РТП, яке розташоване по вул. Київській в м. Сквира Київської області на грунті раптово виниклих неприязних відносин, умисно з метою заподіяння тілесних ушкоджень наніс ОСОБА_3 декілька ударів в область голови, чим заподіяв потерпілому тілесні ушкодження у вигляді : ЗЧМТ, забій головного мозку, в області виска гематома діаметром 6 см, численні гематоми обличчя, садна, які згідно висновку судово – медичної експертизи № 60/Д від 25.03.2005 року відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я, після чого зник з місця вчинення злочину.

    Підсудний ОСОБА_2 свою вину у скоєнні злочину визнав повністю, ствердив обставини вчинення злочину, викладені вище.     Щиро кається та просить не позбавляти волі.

    За згодою учасників судового розгляду, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються в порядку ст. 299 КПК України.

    Дії  підсудного суд кваліфікує за ст. 125 ч. 2 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я.

    При призначенні покарання підсудному ОСОБА_2 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

    Обставиною, що обтяжує покарання суд визнає вчинення злочину особою, що перебуває в стані алкогольного сп’яніння.

    Обставиною, що пом'якшує покарання суд відносить щире каяття.

Беручи до уваги те, що особі яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, одночасно враховуючи вище вказані обставини, з урахуванням особи винного, який по місцю проживання характеризується позитивно,  суд приходить до висновку, що виправлення ОСОБА_2 можливе без ізоляції від суспільства. Тому суд вважає за можливе застосувати до підсудного ст. 75 КК України і призначити йому покарання за скоєне у вигляді позбавлення волі, від відбування цього покарання останнього звільнити з випробовуванням та іспитовим терміном, з покладанням на нього обов’язків, передбачених ст. 76 КК України.

Відповідно до п. 23 ППВСУ від 24.10.2003 року № 7 „Про практику призначення судами кримінального покарання” у разі визнання особи винною у вчиненні кількох злочинів рішення про звільнення від відбування покарання з випробовуванням приймається тільки після визначення остаточного покарання –виходячи з його виду й розміру. Коли особа, щодо якої було застосоване таке звільнення, вчинила до постановлення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно.

Оскільки підсудного звільнено від відбування покарання з випробовуванням, а за попереднім вироком він відбув покарання реально, суд, при призначенні покарання підсудному ОСОБА_2, не застосовує вимоги ч.4 ст.70 КК України.

Керуючись ст.ст. 323,324 КПК України, суд ,-

засудив:

    Визнати винним ОСОБА_2 у вчиненні  злочину, передбаченого ст. 125 ч. 2 КК України.

    Призначити ОСОБА_2 покарання за ст. 125 ч. 2 КК України - один рік позбавлення волі.

    Згідно ст. 75 КК України ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання звільнити, якщо він протягом однорічного іспитового строку не вчинить нового злочину.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2  обов’язки : не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально – виконавчої системи; повідомляти органи кримінально виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з’являтись для реєстрації в органи кримінально - виконавчої системи.

    Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_2 до вступу вироку в закону силу залишити підписку про невиїзд.

    На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Київської області протягом 15 діб з моменту його проголошення через Сквирський  районний суд Київської області.

Суддя :