РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

16 липня 2018 року

місто Дніпро

єдиний унікальний номер судової справи 201/3973/18

номер провадження 2/201/1671/2018

Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська в складі судді Ходаківського М.П.,

секретаря судового засідання Пісчанської Т.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості та

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2018 року позивач ОСОБА_2 акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі – ПАТ КБ «Приватбанк») звернулося до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із зазначеним позовом до ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1С.), який згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 квітня 2018 року передано для розгляду судді Ходаківському М.П. (а.с.1)

В обґрунтування поданого позову позивач посилається на те, що 05 березня 2009 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 2 000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22, 80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. У зв’язку з неналежним виконанням зобов’язань за кредитним договором станом на 28 лютого 2018 року виникла заборгованість у розмірі 90 661, 09 грн., з яких - 2012, 63 грн. – заборгованість за кредитом, 83 448, 46 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 5 200 грн. – заборгованість за пенею та комісією. У позові зазначається, що вчиненим виконавчим написом приватного нотаріуса від 06 червня 2016 року було стягнуто із відповідача на користь банку 18 252, 11 грн., а тому ця сума повинна бути відрахована від загальної заборгованості. Також позивач зауважує на необхідності стягнення 250 грн. – штрафу (фіксована частина); 3 620, 45 грн. – штрафу (процентна складова), а також судових витрат у справі (а.с. 2-4).

Згідно із вимогами ч. 6 ст. 187 ЦПК України суддя звернувся до відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Дніпропетровській області щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідача (а.с. 27).

До суду 11 травня 2018 року надійшла інформація про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) відповідача (а.с. 28).

Ухвалою судді від 11 травня 2018 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (а.с. 29-30).

Представник позивача у поданому позові просив розгляд здійснювати за відсутності представника банку та не заперечував проти заочного розгляду справи (а.с. 5).

Відповідач у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Зважаючи на ці обставини, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 11 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних і справ про адміністративні правопорушення» строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України, є обов'язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1 ЦПК, стаття 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Верховний Суд України у постанові від 01 лютого 2017 року у справі № 6-1957цс16, яка є обов’язковою для усіх суб’єктів правозастосування та судів, вказав на те, що розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Ураховуючи, що відповідач належним чином повідомлявся про призначені у справі судові засідання, судом визнано за можливе розглянути справу за його відсутності і ухвалити заочне рішення суду за правилами ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов до таких висновків.

Судом встановлено, що 05 березня 2009 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 2 000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22, 80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Кредитний договір складають заява, підписана відповідачем, Умови надання і Правила банківських послуг та ОСОБА_3.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за кредитним договором станом на 28 лютого 2018 року виникла заборгованість у розмірі 90 661, 09 грн., з яких – 2 012, 63 грн. – заборгованість за кредитом, 83 448, 46 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 5 200 грн. – заборгованість за пенею та комісією, 250 грн. – штраф (фіксована частина), 3 620, 45 грн. – штраф (процентна складова), яку позивач просить стягнути з відповідача, а також судові витрати у справі (а.с. 2-4).

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 625 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно положень ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Таким чином, укладений між сторонами кредитний договір є правомірним відповідно до положень ст. 204 ЦК України і за положеннями правочину відповідач має нести цивільно-правову відповідальність у відповідності до положень ст. ст. 525, 526, 610, 629, 1048, 1050, 1054 ЦК України.

Разом з цим, відповідно до вимог ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Матеріали справи не містять доказів, які підтверджують факт ознайомлення позичальника з усіма істотними умовами договору.

Відсутність підпису відповідача на умовах та правилах надання споживчого кредиту фактично надає можливість банку надавати умови в будь-якій редакції та стверджувати, що зазначені умови погоджені з відповідачем.

Зазначення в заяві на видачу кредиту про ознайомлення відповідача з умовами надання кредиту без ідентифікації самих умов, як таких, що погоджені підписом відповідача, не може бути належним доказом ознайомлення та погодження відповідача саме з тією редакцією умов, на якій наполягає банк.

Умови та правила надання банківських послуг, витяг з тарифів обслуговування кредитних карт не містять підпису відповідача і позивач не надав суду доказів, які б підтверджували ту обставину, що саме вони є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці умови та правила мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника.

Зазначена правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 22 березня 2017 року (справа № 6-2320цс16).

Таким чином, за наданими умовами та правилами надання банківських послуг, витягом з тарифів обслуговування кредитних карт між сторонами не досягнуто згоди щодо розміру штрафів та пені, оскільки зазначені складові договору не містять підпису відповідача.

Разом з цим наявними матеріалами підтверджено, що згідно із виконавчим написом приватного нотаріуса ОСОБА_4 від 06 червня 2016 року було задоволено вимоги банку і стягнуто із ОСОБА_1 суму у розмірі 18 251, 11 грн.

Із копії виконавчого напису вбачається, що вищенаведена заборгованість стягнута виконавчим написом з відповідача складається із залишку заборгованості за кредитом – 2 012, 63 гривень, суми заборгованості за відсотками – 12 708, 43 гривень, пені та комісії – 2 400 грн., штрафу (фіксована частина) – 250 грн., штрафу (відсоток від суми заборгованості) – 881, 05 грн.

Отже, заборгованість по тілу кредиту, на стягненні якої наполягає позивач, а також сума заборгованості за відсотками у розмірі 12 708, 43 грн. була стягнута з відповідача вчиненим виконавчим написом приватного нотаріуса (а.с. 6).

Таким чином, у задоволенні вимоги позову в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту у розмірі 2 012, 63 гривень необхідно відмовити, оскільки ця сума була стягнута вчиненим виконавчим написом приватного нотаріуса із відповідача.

Також, позивач наполягає на стягненні із відповідача заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі 83 448, 46 грн.

Разом з цим необхідно зазначити, що встановленими обставинами підтверджено те, що вищенаведеним вчиненим виконавчим написом приватного нотаріуса була стягнута на користь банку сума заборгованості за відсотками у розмірі 12 708, 43 грн., що свідчить про необхідність відрахування цієї суми від розміру заборгованості за відсотками за користування кредитом як вказано у позовних вимогах.

З огляду на викладене, з ОСОБА_1 на користь банку підлягає стягненню заборгованість за нарахованими відсотками за користування кредитом в розмірі 70 740, 03 грн., в частині стягнення пені та штрафів позов задоволенню не підлягає.

Згідно із ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь ПАТ КБ «Приватбанк» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1762 грн.

На підставі викладеного суд

УХВАЛИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, що зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д) заборгованість за кредитним договором б/н від 05 березня 2009 року за нарахованими відсотками за користування кредитом – в розмірі 70 740, 03 грн. (сімдесят тисяч сімсот сорок грн. 03 копійки).

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, що зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д) сплачений останнім судовий збір у розмірі 1762 грн. (одну тисячу сімсот шістдесят дві грн.)

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідач має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська.

Суддя М.П. Ходаківський