У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
16.03.07 Справа №21/98/06
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
при секретарі Акімова Т.М.
за участю представників:
кредитора -1 - Державної податкової інспекції у Приазовському районі, смт.Приазовське Запорізької області, - Радченка О.М., головн.держ.подат.інспектора, дов.№479/10-10 від 10.05.2006р.
кредитора - 2 - Управління Пенсійного фонду у Приазовському районі, смт.Приазовське Запорізької області, - Ташевської Н.Д., головного спеціаліста-юрисконсульта, дов. №3 від 26.12.06р.
боржника - Майстро Д.М., дов. від 11.01.2007р.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Колективного підприємства „Нововасилівська міжгосподарська шляхова пересувна механізована колона №164”, смт.Нововасилівка Приазовського району Запорізької області
на постанову господарського суду Запорізької області від 03.04.2006року
у справі № 21/98/06
про банкрутство Колективного підприємства „Нововасилівська міжгосподарська
шляхова пересувна механізована колона №164”, смт.Нововасилівка Приазовського
району Запорізької області
Установив:
Господарським судом Запорізької області (суддя Черкаський В.І.) за заявою кредиторів – Якимівської державної податкової інспекції, смт.Якимівка Запорізької області, та Управління Пенсійного фонду у Приазовському районі, смт.Приазовське Запорізької області, на підставі ст.52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” 20.03.2006р. порушено провадження у справі №21/98/06 про банкрутство Колективного підприємства „Нововасилівська міжгосподарська шляхова пересувна механізована колона №164”, смт.Нововасилівка Приазовського району Запорізької області, введений мораторій на задоволення вимог кредиторів, призначене наступне засідання суду.
Постановою цього ж суду від 03.04.2006р. (а.с.115-116) боржник визнаний банкрутом, відкрита ліквідаційна процедура, призначений ліквідатор, встановлений строк ліквідаційної процедури – три місяці.
Таке рішення суд першої інстанції мотивував наявністю у боржника податкової заборгованості перед кредитором-1 у розмірі 91.335,94грн., а перед кредитором-2 – 9.595,58грн., та відсутністю боржника за юридичною адресою, що підтверджується актами кредитора від 07.11.2005р. та 14.02.2006р.
Ухвалою від 08.06.2006р. (а.с.133) шляхом процесуального правонаступництва замінений кредитор у справі - Якимівська державна податкова інспекція, смт.Якимівка Запорізької області, на Державну податкову інспекцію у Приазовському районі, смт.Приазовське Запорізької області.
Не погоджуючись з постановою суду, боржник у липні 2006р. оскаржив її в апеляційному порядку, просить постанову скасувати як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального права і з неповним з’ясуванням обставин справи.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 19.07.2006р. (а.с.135-136) у відновленні пропущеного строку подання апеляційної скарги та її прийнятті відмовлено, апеляційна скарга повернута боржникові.
Не погоджуючись з ухвалою апеляційної інстанції, боржник оскаржив її до Вищого господарського суду України, який постановою від 11.10.2006р. касаційну скаргу Колективного підприємства „Нововасилівська міжгосподарська шляхова пересувна механізована колона №164”, смт.Нововасилівка Приазовського району Запорізької області, задовольнив, ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 19.07.2006р. скасував, а справу повернув для здійснення апеляційного розгляду. Суд касаційної інстанції (а.с.104-107) звернув увагу апеляційного господарського суду на те, що оскаржувана постанова суду про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке зачіпає права керівника боржника, що надає йому право самостійного оскарження зазначеного судового акту. У постанові не зазначено про припинення повноважень керівника боржника, однак вказано про призначення його ліквідатором - Іщенка Д.В. Винесення зазначеної постанови зачіпає права виконуючої обов’язки керівника боржника -Марковської М.Г. Суд касаційної інстанції звернув увагу суду апеляційної інстанції на те, що апеляційну скаргу слід розглядати як скаргу фізичної особи-керівника боржника Марковської М.Г. (а.с.106).
07.12.2006р. ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду апеляційна скарга боржника прийнята до розгляду, який призначений на 26.01.2007р.
Судове засідання відкладалось до 16.03.2007р. з метою витребування від сторін додаткових документів, а із господарського суду Запорізької області - справи №25/41(03) про банкрутство цього ж боржника, провадження якої було припинено 13.06.2005р., оскільки висновки суду у справі №25/41(03) мають важливе значення для правильного вирішення справи №21/98/06.
У відзивах на апеляційну скаргу кредитори зазначили, що вважають оскаржувану постанову законною та обґрунтованою, просять у задоволенні апеляційної скарги відмовити.
Представники кредиторів, боржника підтримали доводи та заперечення, що викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї.
Судовий процес фіксувався за допомогою програмно-апаратного комплексу „Діловодство суду”.
Згідно з розпорядженням першого заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду від №798 від 15.03.2007р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Кричмаржевського В.А (головуючого, доповідача), Радченко О.П. і Хуторного В.М.
Кредитором – ДПІ у Приазовському районі Запорізької області подане письмове клопотання про: а) здійснення перевірки повноважень особи, яка підписала апеляційну скаргу, та зробити відповідні висновки – чи має повноваження Марковська М.Г. право підписувати апеляційну скаргу від імені юридичної особи – КП „Нововасилівська міжгосподарська шляхова пересувна механізована колона №164” або від імені виконуючого обов’язки керівника підприємства, якщо вона таким не являється, і б) зобов’язати Марковську М.Г. надати суду і кредитору документальні докази свого
призначення на посаду в.о. керівника. Колегія порадившись, вирішила задовольнити це клопотання.
Проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваної постанови, заслухавши учасників судового процесу, колегія суддів знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.
Отже, умовою здійснення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника за спрощеною процедурою є наявність передбачених даною нормою обставин (однієї або у сукупності) чи будь-яких інших обставин, які б свідчили про нездійснення боржником підприємницької діяльності у зв’язку з його відсутністю.
Як на підставу здійснення провадження у справі про банкрутство боржника за спрощеною процедурою, передбаченою статтею 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, кредитори і їх представники послалися на факт відсутності керівних органів, будь-яких активів у боржника за місцем його державної реєстрації, хоча тут же зазначають, що із наявних активів є лише склад, гараж.
Але ними не враховано наступного факту.
Постановою Вищого господарського суду України від 11.10.2006р. у цій же справі, якою скасована ухвала Запорізького апеляційного господарського суду від 19.07.2006р., встановлений факт того, що Марковська М.Г., яка підписала апеляційну та касаційну скаргу, є виконуючим обов’язки керівника боржника (а.с.106 ч.3 і 5), а тому має право підписувати апеляційну скаргу.
А відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Як вбачається із постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 07.03.2006р., прийнятої за заявою Марковської М.Г., рішенням Приазовського районного суду від 06.02.2006р. Марковська М.Г. поновлена на посаді головного бухгалтера підприємства-боржника та на зборах членів трудового колективу від 15.02.2006р. призначена виконуючим обов’язки підприємства.
У судовому засіданні представником податкової інспекції наданий протокол зборів засновників підприємства-боржника від 02.02.2007р., проведених майже через рік після останніх зборів – 15.02.2006р., з якого вбачається, що зборами визнано нечинним та скасований протокол загальних зборів членів трудового колективу підприємства від 15.02.2006р., на яких Марковська обрана виконуючим обов’язки керівника підприємства-боржника.
Але колегія суддів не приймає цей протокол у якості доказу, що підтверджує відсутність повноважень виконуючого обов’язки керівника у Марковської, виходячи з наступного.
По-перше, апеляційним господарським судом розглядається апеляційна скарга, яка подана у липні 2006р., на той момент такого рішення засновників підприємства не було, по-друге, протокол зборів засновників від 02.02.2007р., який наданий під час судового процесу - 16.03.2007р., всупереч статті 36 Господарського процесуального кодексу України належним чином не засвідчений. Досліджуючи його, з нього неможливо достеменно встановити – чи це оригінал протоколу, чи його копія.
При таких обставинах повноваження Марковської М.Г. як керівника боржника не можуть братися під сумнів.
Крім того, провадження у справі №25/41 про банкрутство цього ж боржника здійснювалось у період з 25.03.2003р. (ухвала про порушення провадження у справі) до 13.06.2005р.
Ухвалою суду першої інстанції від 13.06.2005р. провадження у справі №25/41 про банкрутство Колективного підприємства „Нововасилівська міжгосподарська шляхова пересувна механізована колона №164”, смт.Нововасилівка Приазовського району Запорізької області, припинено у зв’язку з тим, що боржник є вільним від боргів.
Тобто, станом на 13.06.2005р. у боржника будь-яка заборгованість відсутня.
У справі №25/41 (яка була припинена) Якимівська міжрайонна державна податкова інспекція, правонаступником якої є ДПІ у Приазовському районі, заявляла свої вимоги у розмірі 78.655,32грн., що складав податковий борг за період з 25.06.2003р. по 05.08.2004р. Розглянувши ці вимоги по суті, господарський суд Запорізької області ухвалою від 07.10.2004р. із зазначеної вище суми визнав лише 18.283,35грн., а податкову інспекцію - поточним кредитором. І як зазначено вище, згодом провадження у справі було припинено з викладених підстав.
Оскільки боржник став вільним від боргів станом на 13.06.2005р., то у новій справі про банкрутство - №21/98/06 (яка переглядається) жодний кредитор, у тому числі і податкові органи, не вправі нараховувати і пред’являти будь-який борг, що виник до 13.06.2005р. Тим більше, що в ухвалі, винесеній за результатами попереднього засідання у справі №25/41, місцевий господарський суд зазначив, що вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними.
Але всупереч зазначеному, податкова інспекція, подаючи заяву про порушення провадження у справі про банкрутство боржника, повторно заявила ту ж саму суму, яка пред’являлась у справі про банкрутство боржника №25/41. Знову ж таки допущене порушення статті 35 ГПК України.
При цьому податкова інспекція та її представник при розгляді справи №21/98/06 приховали від місцевого господарського суду той факт, що ці вимоги уже були предметом розгляду у справі про банкрутство №25/41, провадження у якій було припинено 13.06.2005р. у зв’язку з відсутністю боргів у Колективного підприємства „Нововасилівська міжгосподарська шляхова пересувна механізована колона №164.
У судовому засіданні представник податкової інспекції за вимогою колегії суддів здійснив перерахунок податкової заборгованості боржника за період з 14.06.2005р. – з наступного дня після припинення провадження у справі №25/41 про банкрутство боржника і до 20.03.2006р. – до дня порушення порушення провадження у справі про банкрутство №21/98/06., і заборгованість за цей період, тобто до порушення провадження у новій справі становить – 7.718,10грн., що й підтверджується довідкою кредитора-1 за №659/10/19 від 07.02.2007р.
Таким чином, заборгованість боржника перед податковою інспекцією становить не 91.335,94грн., а 7.718,10грн.
Заборгованість кредитора-2 - Управління Пенсійного фонду у Приазовському районі – 9.595,58грн. нарахована правильно і відповідає Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
У сукупності загальна сума боргу перед ініціюючими кредиторами становить - 17.313,68грн., що значно менше встановленого законом розміру – 300 мінімальних розмірів заробітної плати, що не надає права господарському суду на порушення провадження у справі про банкрутство за загальною процедурою.
Твердження кредиторів і їх представників про наявність ознаків статті 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, що дає право на порушення провадження у справі про банкрутство за спрощеною процедурою, колегія суддів вважає помилковими.
Ретельний аналіз декларацій з податку на додану вартість (у матеріалах справи), інших документів, які подавалися боржником у 2004-2006 роках до податкової інспекції, договорів оренди рухомого і нерухомого майна, укладених боржником з іншими господарюючими суб’єктами дають підстави стверджувати, що ним підприємницька діяльність у зазначений період не припинялась.
Крім того, додатково подані документальні докази боржником також свідчать про здійснення ним підприємницької діяльності.
Зокрема, за повідомленням Мелітопольського МРЕВ ДАІ у Запорізькій області від 11.01.2007р. за боржником числиться автомобільний транспорт у кількості 11 одиниць, за інформаційною довідкою Приазовського комунального підприємства „Нерухомість-П” від 11.01.2007р. за боржником числиться нежитлова будівля по вул.Вознесенській, 1-б у смт. Нововасилівка Приазовського району Запорізької області. Цілий ряд договорів оренди рухомого та нерухомого майна, наданих представником боржника у судовому засіданні (їх копії містяться у матеріалах справи), укладених боржником з орендарями, також свідчить про здійснення боржником підприємницької діяльності, оскільки передача в оренду майна господарюючим суб’єктом і одержання від цього орендної плати є різновидом здійснення підприємницької діяльності. Зазначене спростовує доводи ініціюючих кредиторів про відсутність у боржника майна.
Відповідно до пункту 5 статті 17 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням і про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.
Згідно з приписами частин 1 і 3 статті 18 цього ж Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін, а якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою. Порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, який здійснюється державним реєстратором, визначений у статті 19 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”.
Відповідно до вимог частини другої статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Кредиторами не надано доказів відсутності боржника за юридичною адресою.
Крім викладеного, частиною 10 статті 7 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” передбачено, що до заяви кредитора - органу державної податкової служби чи інших державних органів про порушення справи про банкрутство, які здійснюють контроль за правильністю та
своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів, додаються докази вжиття заходів до отримання заборгованості по обов'язкових платежах у встановленому законодавством порядку.
Але всупереч зазначеному, при наявності у боржника рухомого та нерухомого майна, ні податкова інспекція, ні Пенсійний фонд не здійснили жодних заходів щодо стягнення боргу шляхом продажу такого майна в установленому законом порядку. Подання заяви до господарського про порушення справи про банкрутство є виключним заходом, воно можливе лише після того, якщо інші заходи по стягненню заборгованості не призвели до позитивних результатів.
Враховуючи те, що згідно зі статтею 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а такі докази у матеріалах справи відсутні, судова колегія дійшла висновку про обґрунтованість апеляційної скарги, суд першої інстанції визнав боржника банкрутом на підставі статті 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (за спрощеною процедурою) передчасно - при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи.
Оскільки ознаки статті 52 Закону у справі відсутні, то провадження підлягає припиненню.
Керуючись статтями 101-106 ГПК України, Запорізький апеляційний господарський суд -
Постановив:
Апеляційну скаргу Колективного підприємства „Нововасилівська міжгосподарська шляхова пересувна механізована колона №164”, смт.Нововасилівка Приазовського району Запорізької області, задовольнити, постанову господарського суду Запорізької області від 03.04.2006р. у справі №21/98/06 скасувати, провадження у справі припинити.
Постанова підписана 26.03.2007р.