У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
26.04.07 Справа №13/535
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
при секретарі Шерник О.В.
за участю представників:
позивача – Бойка Д.Д., дов. №344/10від 29.12.2006р.
відповідача – Євчука М.М., дов. від 09.01.2007р.
Розглянувши у судовому засіданні апеляційні скарги Дочірньої компанії «Газ України» НАК «Нафтогаз України», м. Київ, та ВАТ «Приладобудівний завод «Сокіл», м. Нова Каховка
на рішення господарського суду Херсонської області від 23.01.2007р.
у справі №13/535
за позовом Дочірньої компанії «Газ України» НАЕК «Нафтогаз України», м. Київ
до відповідача ВАТ «Приладобудівний завод «Сокіл», м.Нова Каховка Херсонської області
про стягнення 71.562,43грн.
Установив:
Рішенням господарського суду Херсонський області від 23.01.2007р. у справі №13/535 (суддя Пригуза П.Д.) позовні вимоги Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, м.Київ (далі-ДК„Газ України”), задоволені частково, з відповідача - Відкритого акціонерного товариства «Приладобудівний завод «Сокіл»(далі – ВАТ «Приладобудівний завод «Сокіл»), на користь позивача стягнуто 57.259,98грн. основного боргу, 572,26грн. державного мита, 94,40грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в частині стягнення пені, інфляційних та річних відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням господарського суду, позивач звернувся зі скаргою до Запорізького апеляційного господарського суду, вважає, що місцевий господарський суд при розгляді справи фактично ухилився від дослідження усіх обставин справи та надав перевагу доказам відповідача. Просить рішення господарського суду Херсонської області скасувати в частині відмови у стягненні пені, 3% річних та інфляційних збитків, задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Від позивача надійшло доповнення до апеляційної скарги, відповідно до якого останній просить скасувати рішення лише в частині відмови у задоволенні 3% річних та інфляційних збитків та задовольнити позовні вимоги у цій частині.
У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги, що викладені в апеляційній скарзі та доповненнях до неї.
Також не погоджуючись з рішенням суду, подана апеляційна скарга й відповідачем, в якій він вважає, що господарським судом Херсонської області при винесенні рішення неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовані норми матеріального права.
У поданій апеляційні скарзі заявник-відповідач у справі вказує на те, що позивачем пропущений строк позовної давності, що є підставою для залишення позовних вимог без задоволення. Просить рішення суду першої інстанції скасувати повністю, а позов залишити без задоволення.
У судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги та заперечення, що викладені в апеляційній скарзі.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідача позивач та його представник у судовому засіданні просять апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Відповідно до розпорядження голови Запорізького апеляційного господарського суду №1381 від 25.04.2007р. справа №13/535 передана на розгляд колегії суддів у складі: Кричмаржевського В.А. (головуючого, доповідача), Кагітіної Л.П. та Мірошниченка М.В.
Апеляційні скарги розглядались в одному судовому засіданні.
За клопотанням представників сторін судовий процес здійснювався без його фіксації технічними засобами, за їх згодою в судовому засіданні оголошені лише вступна та резолютивна частини постанови.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, вивчивши матеріали справи, та проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів знаходить підстави для зміни оскаржуваного судового акту з огляду на наступне.
15.09.2000р. між ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України», м. Київ, та ВАТ «Приладобудівний завод «Сокіл», м.Нова Каховка, укладений договір купівлі-продажу природного газу за №10/16-874ТЕ-40.
Пунктом 1.1 розділу 1 („Предмет договору”) вказаного договору сторони погодили, що Постачальник - ДК „Газ України” зобов’язується передати Покупцеві - ВАТ «Приладобудівний завод «Сокіл» у 2000р. природний газ, а Покупець зобов’язується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.
Приймання-передача газу, поставленого Продавцем Покупцеві, оформлюється актами приймання-передачі газу(пункт 3.5), які складаються до 5-го числа наступного за звітним місяця в обсягах проведеної оплати за звітний місяць(пункт 3.6) та є підставою для остаточних розрахунків.
Розділ 5 договору містить положення про порядок оплати та умови проведення розрахунків, відповідно до цих положень відповідач зобов'язаний здійснити попередню оплату шляхом перерахування на рахунок позивача 100% вартості газу, який запланований для поставки не пізніше ніж за сім календарних днів до початку постачання газу.
Факт надання позивачем послуг по транспортуванню природного газу підтверджується двосторонніми актами передачі-приймання природного газу, складеними і підписаними представниками як позивача так і відповідача (а.с.16-17).
Колегія суддів звертає увагу на те, що при укладанні договору сторони погодили предмет договору, порядок прийняття та обліку отриманого за договором, порядок здійснення розрахунків, відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов’язань за договором тощо.
Фактично постачання газу відбувалось, про що свідчать акти передачі-приймання природного газу, а також часткова оплата відповідачем отриманого за договором газу.
Статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
На підставі наданих позивачем актів передачі-приймання природного газу, колегія суддів дійшла висновку, що договірні зобов'язання по постачанню природного газу позивачем виконані належним чином.
Так, позивачем поставлено відповідачеві природного газу у обсязі 2.056.000 куб.м. на загальну суму 388.584грн., з яких відповідачем оплачено лише 331.324,02грн. Таким чином, сума основного боргу за поставлений газ на момент подання позовної заяви становить 57.259,98грн.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно обґрунтованості вимог основного боргу, а також погоджується про його стягнення з відповідача у зазначеному розмірі.
Колегія суддів також погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відмови у задоволенні вимог по стягненню пені, оскільки ухвалою господарського суду Херсонської області від 08.11.2001р. у справі №5/23-Б порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ «Приладобудівний завод «Сокіл», одночасно з вказаною ухвалою введений мораторій на задоволення вимог кредиторів, який діє і до теперішнього часу. Відповідно до абз.2 п.4 ст.12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” під час мораторію не нараховується неустойка (штраф, пеня) та не застосовуються інші санкції за невиконання або неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань по сплаті податків та зборів (обов’язкових платежів).
Однак не можна погодитись з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні вимог про стягнення річних та інфляційних у зв'язку з наявністю справи про банкрутство та введення мораторію.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» під терміном «грошове зобов'язання» слід розуміти зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф). Спір у даному випадку виник внаслідок несплати відповідачем отриманого ним природного газу, за який він зобов'язаний сплатити позивачеві певну грошову суму. Таким чином, заборгованість за отриманий газ є грошовим зобов’язанням у розумінні статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Згідно з цією статтею грошове зобов'язання складається з грошової суми, яку боржник зобов'язаний заплатити кредитору і з інших, крім цивільно-правового договору, підстав, передбачених цивільним законодавством. Такі підстави передбачені статтею 625 ЦК України, відповідно до положень якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до Інформаційного листа Верховного Суду України від 15.07.2005р. за №3.2.-2005 інфляційні втрати пов’язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних – платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.
Згідно з пунктом 9 Роз’яснень Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994р. №02-5/293 „Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань” відсотки є платою саме за користування чужими коштами, а не санкцією за невиконання чи неналежне виконання зобов’язання.
Отже у даному випадку інфляційні та річні не слід відносити до штрафних санкцій, на які розповсюджує свою дію мораторій.
За таких обставин вимоги позивача про стягнення 3% річних та втрат від інфляції підлягають задоволенню та стягненню у сумі 4.916грн. та 5.351,22грн. відповідно.
Враховуючи викладене у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість вимог позивача у частині стягнення основного боргу, 3% річних та інфляційних, а вимоги щодо стягнення пені не відповідають вимогам Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, оскільки відносно відповідача порушена справа про банкрутство та введений мораторій, а тому у цій частині вимоги слід залишити без задоволення.
За таких обставин рішення господарського суду підлягає зміні у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Посилання відповідача на пропуск позивачем строку позовної давності є помилковим в силу наступного.
Як вже зазначалось, сторони погодили, що оплата за отримане за договором здійснюється у формі 100% передплати, а акти приймання-передачі є підставою для здійснення остаточних розрахунків.
Матеріали справи свідчать про отримання у грудні 2000 року природного газу на 211.680грн., а враховуючи здійснені оплати відповідачем протягом вересня-грудня 2000року заборгованість складає, як вже зазначалось, 57.259,98грн.
Відповідно до пункту 3.6 договору акти приймання-передачі є підставою для кінцевих розрахунків між сторонами. Враховуючи те, що акт за грудень 2000р. датований 31.12.2000р., а позовна заява подана 01.12.2003р., то у цьому разі позивачем не пропущений строк позовної давності для захисту свого порушеного права, термін якого встановлений за загальним правилом у три роки.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга ВАТ «Приладобудівний завод «Сокіл» підлягає частковому задоволенню, апеляційна скарга ДК «Газ України» НАЕК «Нафтогаз України» з урахуванням уточнень підлягає задоволенню повністю, а рішення зміні.
Керуючись статтями 101, 103 та 105 ГПК України, Запорізький апеляційний господарський суд -
Постановив:
Апеляційну скаргу ВАТ «Приладобудівний завод «Сокіл» задовольнити частково, апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Газ України» НАК «Нафтогаз України» задовольнити повністю, а рішення змінити.
Резолютивну частину викласти в наступній редакції:
„Позов задовольнити частково.
Стягнути з ВАТ «Приладобудівний завод «Сокіл», м.Нова Каховка Херсонської області, на користь Дочірньої компанії «Газ України» НАК «Нафтогаз України», м.Київ, 57.259,98грн. основного боргу, 4.916грн. - 3% річних, 5.351,22грн. - втрат від інфляції, 673,04грн. державного мита, 110,92грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з ВАТ «Приладобудівний завод «Сокіл», м.Нова Каховка Херсонської області, на користь Дочірньої компанії «Газ України» НАК «Нафтогаз України», м.Київ, 51,33грн. державного мита за перегляд рішення у Запорізькому апеляційному господарському суді.
Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Херсонської області.