У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
19.01.07 Справа №19/217(05)
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
при секретарі Шерник О.В.
за участю представників:
кредитора -Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Запоріжжя – Сиваш О.О., зав.юр.сектора, дов.№16253/10-121 від 29.11.2006р.; - Андросовича Г.Є., ст.держ.подат.інспектора, дов.№14089/10-121 від 29.11.2006р.; - Крошки В.В., ст.держ.подат.інспектора, дов.№ 16252/10-121 від 29.11.2006р.
боржника - Рибіна А.В., дов. від 10.11.2006р.
ТОВ. „Укрпромбанк” в особі Запорізької філії, - Маврової С.В., юрисконсульта, дов.№СПД-2392 від 11.11.2006р.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу
Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Запоріжжя
на ухвалу господарського суду Запорізької області від 15.11.2006р.
у справі № 19/217/05
про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю „Техмет-Сервіс”, м.Запоріжжя
Установив:
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.11.2006р. (суддя Даценко Л.І.) звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс підприємства-банкрута - Товариства з обмеженою відповідальністю „Техмет-Сервіс”, м.Запоріжжя, затверджено, останнього ліквідовано, провадження у справі припинено.
Ухвала суду мотивована статтями 32 та 40 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі-Закон).
Не погоджуючись з цією ухвалою, кредитор – Державна податкова інспекція у Заводському районі м.Запоріжжя оскаржила її в апеляційному порядку, просить ухвалу скасувати, справу направити до суду першої інстанції для подальшого проведення ліквідаційної процедури.
У поданій апеляційній скарзі заявник зазначив, що у період провадження у цій справі відбувався рух значних грошових коштів за металеву продукцію на банківському рахунку боржника у Запорізькій філії „Укрпромбанку”, але ліквідатор підприємства-банкрута всупереч статтям 23 та п.7, 8 ст.30 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” не приймав заходів щодо акумуляції цих коштів на основному рахунку підприємства та забезпечення погашення зобов”язань перед кредиторами. Також у скарзі вказано, що ліквідатор не надав можливості податковій інспекції провести позапланову документальну перевірку господарської діяльності банкрута, що є обов’язковим при ліквідації господарюючого суб’єкта, не повідомив податковий орган про ліквідацію підприємства, що є порушенням п.6 ст.11 Закону України „Про державну податкову службу” та Інструкції про порядок обліку платників податків, затвердженої наказом ДПА України за №80 від 19.02.98р.
Банкрут у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що вважає оскаржувану ухвалу законною та обґрунтованою, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.
Представники заявника апеляційної скарги та боржника підтримали доводи і заперечення, що викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї.
Відповідно до розпорядження голови Запорізького апеляційного господарського суду №86 від 18.01.2007р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Кричмаржевського В.А. (головуючого, доповідача), Мірошниченка М.В. та Хуторного В.М.
За згодою учасників судового засідання оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та заперечення учасників судового засідання, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ст.25, ч.8 ст.30 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” ліквідатор з дня свого призначення поряд з іншими повноваженнями вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом. Кошти, які надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на основний рахунок боржника. З основного рахунку здійснюються виплати кредиторам у порядку, передбаченому статтею 31 цього Закону.
Із матеріалів справи вбачається наступне.
01.03.2006р. Державна податкова інспекція у Заводському районі м.Запоріжжя звернулась з листом за №2978/23-011 до господарського суду Запорізької області (а.с.62-63), в якому повідомила, що у період з 19.07.2005р. по 30.12.2005р. на рахунку підприємства-боржника відбувався рух коштів за металопродукцію. В один день на рахунок ТОВ.„Техмет-Сервіс” надійшли кошти і в той же день були перераховані іншому підприємству за металопродукцію. Податковий орган зазначив, що ліквідатором не прийняті заходи щодо акумуляції грошових коштів на основному рахунку підприємства та забезпечення погашення зобов”язань перед кредиторами.
У ході підготовки до перегляду справи в апеляційному порядку, на запит суду апеляційної інстанції ТОВ.„Укрпромбанк” в особі Запорізької філії листом за №08-19 від 09.01.2007р. (у матеріалах справи) повідомив, що у період з 19.10.2005р. (з дня порушення провадження у цій справі) по 15.11.2006р. рух коштів на рахунку боржника здійснювався за допомогою системи „Клієнт-Банк” та склав: по Дебіту – 96.324.590грн.83коп. , по Кредиту - 96.324.590грн.83коп.
Тобто, про що був поінформований господарський суд податковим органом щодо руху коштів боржника у березні 2006р., підтвердила безпосередньо банківська установа.
Ця фінансова операція, яка пов’язана з великою сумою коштів, і була проведена в один день, не була досліджена судом першої інстанції на предмет фіктивності банкрутства, і їй не була надана правова оцінка (кому, у який строк і на підставі чого була перерахована боржником така сума).
У судовому засіданні апеляційної інстанції представник боржника щодо вищезгаданого розміру коштів пояснив, що сума - 96.324.590грн.83коп. дійсно надходила на рахунок боржника у період його банкрутства, і в один день перерахована за допомогою банківської системи „Клієнт-Банк” іншим кредиторам на виконання господарських договорів, але перерахуванням цих коштів займався особисто ліквідатор підприємства-банкрута, який до процедури банкрутства був і його керівником. Про цю операцію йому як представникові підприємства-банкрута і суду першої інстанції під час судового засідання не було відомо.
Колегія зазначає, що ці кошти повинні сплачуватися лише тим кредиторам, які заявили свої претензії до боржника, який ліквідується, в місячний строк з дня публікації оголошення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом. Як вбачається із матеріалів справи, крім податкової інспекції, жоден кредитор до боржника із з кредиторськими вимогами не звертався.
Якщо кредитор не звертався в установлений законом строк до боржника зі своїми вимогами, наступають наслідки, передбачені частиною 2 статті 14 та пунктом 5 статті 31 Закону „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, де зазначено, що вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі,- не розглядаються і вважаються погашеними. Тобто, у справах про банкрутство погашаються вимоги лише тих кредиторів, які в установленому порядку звернулися із відповідними заявами до господарського суду, а також вимоги, забезпечені заставою (ст.31 Закону).
При наявності такої суми - 96.324.590грн.83коп. і набагато меншого розміру кредиторської заборгованості можливе у даному випадку відновлення платоспроможності боржника.
Відповідно до частини 3 статті 32 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” якщо майна банкрута вистачило, щоб задовольнити всі вимоги кредиторів, він вважається таким, що не має боргів, і може продовжувати свою підприємницьку діяльність. Господарський суд може винести ухвалу про ліквідацію юридичної особи, що звільнилася від боргів, лише у разі, якщо в неї залишилося майнових активів менше, ніж вимагається для її функціонування згідно із законодавством.
А тому, враховуючи викладене, неповне з’ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, колегія суддів дійшла висновку про передчасність ліквідації банкрута та припинення провадження у справі, а відтак – про необхідність скасування оскаржуваної ухвали і передачі справи до місцевого господарського суду.
Колегія суддів звертає увагу суду першої інстанції на необхідність дослідити правову природу суми - 96.324.590грн.83коп. : яким чином вона надійшла на рахунок боржника, у який період – до чи після порушення справи про банкрутство ТОВ.„Техмет-Сервіс”, кому ця сума була перерахована, за що, обґрунтованість її перерахування кредиторам, які своїх грошових вимог не заявляли і згідно з законом, як зазначено вище, такі вимоги вважаються погашеними, і т.ін.
При встановленні ознаків фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, незаконних дій у разі банкрутства, чи інших порушень закону слід відповідно реагувати.
Керуючись ст.101-106 ГПК України, Запорізький апеляційний господарський суд -
Постановив:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Запоріжжя задовольнити, ухвалу господарського суду Запорізької області від 15.11.2006р. у справі №19/217/05 скасувати.
Справу передати на розгляд господарського суду Запорізької області.