У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
26.01.07 Справа №7/275/06
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
при секретарі Соколова А.А.
за участю представників:
позивача - Пархомчука О.С., директора, та Пасової Т.Ф., юрисконсульта, дов.№1 від 25.01.2007р.
відповідача – не з’явився
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Запоріжміськліфт”, м.Запоріжжя
на рішення господарського суду Запорізької області від 06.11.2006року
у справі № 7/275/06
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „КП Ліфт”, м.Запоріжжя
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Запоріжміськліфт”, м.Запоріжжя
про стягнення коштів
Установив:
За рішенням господарського суду Запорізької області від 06.11.2006р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „КП Ліфт”, м.Запоріжжя (далі-ТОВ.„КП Ліфт”) задоволені повністю, з відповідача – ТОВ.„Запоріжміськліфт”, м.Запоріжжя (далі-ТОВ.„Запоріжміськліфт”) стягнуто 5609грн.52коп. основного боргу, 102грн.-державного мита, 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач оскаржив його до суду апеляційної інстанції, просить його скасувати та у позові відмовити.
У поданій апеляційній скарзі заявник вказує на те, що він не був належним чином поінформований місцевим господарським судом про дату засідання суду, у зв’язку з чим не мав змоги надати свої заперечення на позов, між сторонами укладений договір №46 від 01.08.2005р. на виконання наступних видів робіт на об’єктах замовника: звільнення пасажирів з кабіни ліфта з наданням автотранспорту і електромеханіків ЛАС, усунення аварійних зупинок ліфтів, ремонт ліфтів, інші види робіт, але таких об’єктів у відповідача немає і не було. Заявник апеляційної скарги вважає, що оскільки договір, акт виконаних робіт і акт звірки розрахунків з боку ТОВ.„Запоріжміськліфт” підписані колишнім директором Ахиньком М.В., який одночасно був заступником директора і власником ТОВ. „КП Ліфт”, то у нього є сумніви у тому, що зазначені роботи дійсно виконувалися позивачем. Крім того, зазначає, що підприємство, яке здійснює технічне обслуговування і
ремонт ліфтів, повинно мати дозвіл на здійснення таких робіт, яке видає Держнаглядохоронпраці.
У даний час правоохоронними органами порушена кримінальна справа за фактом службової підробки, яку здійснили посадові особи позивача, з метою незаконного одержання дозволу на здійснення зазначених робіт, а тому дозвіл на проведення робіт по технічному обслуговуванню і ремонту ліфтів одержаний незаконно, у зв’язку з чим договір №46 від 01.08.2006р. є недійсним.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що позовні вимоги є обґрунтованими, рішення суду винесено без порушень норм матеріального і процесуального права.
Представники позивача у судовому засіданні підтримали вимоги та заперечення, що викладені у відзиві на апеляційну скаргу.
Відповідач не забезпечив явку свого представника, хоча про місце і час судового засідання повідомлений в установленому законом порядку. Колегія суддів не вбачає перешкод для перегляду справи за відсутності представника заявника апеляційної скарги – в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до розпорядження першого заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду №163 від 26.01.2007р. справу №7/275/06 передано на розгляд колегії суддів у складі: Кричмаржевського В.А.(головуючого,доповідача), Мірошниченка М.В. і Хуторного В.М.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.08.2005р. між позивачем та відповідачем укладений договір №46 на виконання робіт: звільнення пасажирів з кабіни ліфта з наданням автотранспорту і електромеханіків ЛАС, усунення аварійних зупинок ліфтів, ремонт ліфтів, інші види робіт за заявкою замовника, тобто, відповідача.
Згідно з п.2.2 договору, замовник щомісячно, не пізніше 30 числа місяця, наступного за звітним, сплачує на розрахунковий рахунок підрядника (позивача) вартість виконаних робіт згідно з актом виконаних робіт.
На виконання вимог договору сторонами був підписаний акт приймання виконаних робіт по наданню послуг ліфтової аварійної служби №2008 за серпень 2005р. на суму 5609грн.52коп. Позивачем на адресу відповідача надсилалась претензія №67 від 03.08.2006р. з вимогою погасити заборгованість, що виникла у відповідача внаслідок неналежного виконання зобов’язань за договором №46 від 01.08.2006р.
Відповідач взяті на себе договірні зобов’язання по сплаті виконаних позивачем робіт не виконав, борг становить – 5609грн.52коп. Доказів виконання договірних зобов’язань відповідач не надав.
Відповідно до статтей 173 та 193 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Аналогічна норма міститься і у Цивільному кодексі України - стаття 526.
Заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 5609грн.52коп. за договором №46 від 01.08.2005р. підтверджена матеріалами справи, зокрема, актом звірки взаєморозрахунків від 04.01.2006р., актом приймання виконаних робіт №2008 за серпень 2005р., підписаними керівниками обох сторін і скріпленими печатками.
Стосовно тверджень у апеляційній скарзі особи, що подала апеляційну скаргу, про те, що позивач здійснював технічне обслуговування за договором №46 від 01.08.2005р. на підставі сфальсифікованого дозволу Держнаглядохоронпраці і в даний час розслідується кримінальна справа з цього приводу, то колегія суддів наголошує, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Жодного доказу заявником апеляційної скарги не було надано.
Крім того, наявність чи відсутність дозволу при виконанні вищезгаданого договору може бути предметом іншого спору.
У даному випадку виконання позивачем робіт за договором і наявність чи відсутність у нього дозволу на виконання визначених у договорі робіт не можна ототожнювати, оскільки роботи були виконані за договором належним чином, що підтверджується підписаними сторонами актами, і їх відповідач зобов’язаний оплатити на підставі вищевказаних норм закону.
Розслідування кримінальної справи також не може свідчити про протиправність дій позивача, так як згідно зі статтею 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину доти, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Твердження заявника апеляційної скарги про те, що він не був повідомлений місцевим господарським судом про день і час судового засідання, спростовуються матеріалами справи, із ухвали місцевого господарського суду від 13.10.2006р. про порушення провадження у справі і про призначення позову до розгляду вбачається, що ця ухвала надіслана 17 жовтня 2006р. на адреси обох сторін.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задоволенню не підлягають, доводи заявника апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, оскаржуване рішення господарського суду Запорізької області відповідає вимогам закону.
Керуючись статтями 101-105 ГПК України, Запорізький апеляційний господарський суд -
Постановив:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Запоріжміськліфт”, м.Запоріжжя, залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 06.11.2006р. у справі №7/275/06 – без змін.