У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
19.01.07 Справа №15/232-06
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
при секретарі Шерник О.В.
за участю представників:
позивача – Сапранова О.О., дов. від 15.08.2006р.
відповідача - не з'явився
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Примавера-Пак», м.Київ
на рішення господарського суду Херсонської області від 19.09.2006 року по справі №15/232-06
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Примавера-Пак», м.Київ
до Відкритого акціонерного товариства «Великолепетиський маслозавод», смт.Велика Лепетиха Херсонської області
про стягнення суми
Установив:
Рішенням господарського суду Херсонської області від 19.09.2006р. у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Примавера-Пак», м.Київ, відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач оскаржив його до суду апеляційної інстанції, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
У поданій апеляційній скарзі заявник звертає увагу на те, що рішення господарського суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, зазначає, що з листа відповідача №0913 від 13.09.2005р. у останнього перед позивачем виник обов’язок поставити сир «Російський» у кількості 1884,21кг та посилаючись на ст.509 Цивільного кодексу України, вважає, що відповідач зобов'язаний поставити вказаний товар.
Відзиву на апеляційну скаргу від відповідача не надійшло, але відсутність відзиву не перешкоджає розгляду апеляційної скарги та справи. У судове засідання представник відповідача не з'явився, але колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за його відсутності за наявними у справі матеріалами.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги та заперечення, що викладені у апеляційній скарзі.
Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду №82
від 18.01.2007р. справу №15/232-06 передано на розгляд колегії суддів у складі: Кричмаржевського В.А.(головуючого, доповідача), Мірошниченка М.В. та Хуторного В.М.
Проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
22.06.2005р. позивачем від відповідача на підставі усної домовленості прийнято сир «Російський» у кількості 3550,93кг, але 12.09.2005р. позивачем частина сиру у кількості 1884,21кг була повернута, оскільки не відповідала вимогам підприємства-позивача.
Листом від 13.09.2005р. відповідач повідомив позивача про прийняття сиру у кількості 1884,21кг та про постачання якісного сиру у даній кількості.
Вимоги про зобов'язання відповідача поставити сир «Російський» у кількості 1884,21кг стали предметом спору у суді першої інстанції.
Відповідно до ст.35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Так, рішенням господарського суду Херсонської області від 17.01.2006р. у справі №2/392-05 та постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 18.05.2006р. у цій же справі встановлено, що ВАТ “Великолепетиський маслозавод” підтвердив якість поставленої продукції Сертифікатом відповідності Серії ВБ №225573, зареєстрованого в Реєстрі Державної системи сертифікації УкрСЕПРО за №UA1.045.Х016234-05, з терміном дії - з 13червня 2005р. до 30 травня 2006р., який засвідчує, що сир “Російський” великий, виробництва ВАТ “Великолепетиський маслозавод”, що виготовляється серійно з 01.05.2005р. до 30.05.2006р. з урахуванням терміну придатності до споживання, відповідає усім обов’язковим Технічним умовам – ТУ 10.16 УССР 59-89, висновкам державної санітарно-епідеміологічної експертизи МОЗ України №5.10/36198 від 10.10.2002р. Термін придатності до споживання згідно маркування. Сертифікат видано ДП “Миколаївстандартметрологія”.
Також в якості доказу того, що саме на продукцію, поставлену позивачеві було видано Посвідчення якості №5 від 18.06.2005р., що підтверджується Журналом виписки якісних посвідчень, що й встановлено судами у справі №2/392-05, Херсонською міською лікарнею державної ветеринарної медицини видана довідка, яка свідчить про те, що 21.06.2005р. було видане ветеринарне свідоцтво №Р21 п 328919 (форма-2) як супровідний документ, який гарантує якість товару і його відповідність партії продукції, яка транспортувалась з м.Херсона до м. Києва. Також етикетка, якою була забезпечена кожна партія сиру, яка, крім найменування сиру, виробника і складу сировини, містить відомості про дату виготовлення, умови зберігання та термін придатності –30 діб при температурі від 0 до 8 градусів, засвідчує факт поставки товару належної якості.
Приймання продукції повинно проводитися у відповідності з Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості, затвердженою постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966р. №П-7 (далі по тексту –Інструкція), згідно з якою продукція, яка поступила у непошкодженій тарі, приймається на складі покупця при іногородній поставці швидкопсувної продукції–не пізніше 24 годин з моменту отримання (п.6).
Доказів того, що в момент приймання поставленої 22.06.2005р. продукції до виробника виникли претензії щодо її якості - відсутні. Позивач не зупиняв приймання продукції і не складав про це акт, не надсилав повідомлення про виклик представника відповідача для подальшого приймання і складання двостороннього акту за формою, визначеною п.29 Інструкції П-7 з зазначенням виявлених дефектів в період встановленого строку для приймання, не викликав представника постачальника для складання акту скритих недоліків згідно з п.9 Інструкції П-7, а також не скористався правом, визначеним ст.690 ЦК України, не відмовився від отримання товару та не повідомив про це відповідача. І тільки 08.09.2005р. листом №08/09-2 позивач довів до відома відповідача, що на 13.09.2005р. призначена комісія з утилізації бракованого сиру, поставленого по накладній №19 від 22.06.2005р. і вимагав направити свого представника для участі в роботі комісії і складення акту утилізації. Однак, 12.09.2005р., тобто до призначеної дати, позивач за прибутковою накладною №РН-0000501 повернув відповідачеві 1884,21кг сиру, зазначивши його вартість –29.009,29 грн.
Господарськими судами, які прийняли відповідні судові рішення також встановлено, що позивачем не надано доказів, що свідчили б про наявність претензій щодо якості поставленого 22.06.2005р. сиру як в момент його отримання, так і протягом строку зберігання (до 18.07.2005р., згідно з посвідченням якості).
Такими чином, при розгляді справи №2/392-05 встановлено, що позивачем не доведений факт отримання від відповідача сиру саме неналежної якості.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст.268 Господарського кодексу України у разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми. Вказане положення дублюється і статтею 678 Цивільного кодексу України.
Слід також звернути увагу на те, що розглядаючи спір у справі №2/392-05, судами встановлено, що сир, переданий позивачеві, мав термін придатності 30 діб.
Відповідно до ст.680 Цивільного кодексу України покупець має право пред’явити вимогу у зв'язку з недоліками товару, на який встановлений строк придатності, якщо вони виявлені протягом строку придатності товару.
Матеріалами справи встановлено, що сир позивач отримав від відповідача 22.06.2005р., а вимогу про його заміну направив лише 15.06.2006р., тобто, майже через рік, що в свою чергу вказує на те, що позивач не скористався своїм правом на звернення до постачальника у встановлений законом строк.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача передати сир «Російський» у кількості 1884,21кг є необґрунтованими, оскільки позивачем не доведений факт отримання неякісного сиру та пропущений строк на звернення з вимогою до відповідача про заміну неякісного товару якісним.
Посилання позивача на лист відповідача від 13.09.2005р. як на підставу виникнення зобов’язань з поставки сиру є необґрунтованим, оскільки вказаний лист не є документом, з яким законодавство пов’язує виникнення зобов’язань. Гарантування відповідачем поставки сиру не містить ні кількісних, ні якісних показників, строку виконання, тобто, відсутній зміст правовідносин.
Колегія суддів звертає увагу заявника апеляційної скарги на те, що у даному випадку позивачеві слід керуватись положеннями глави 83 Цивільного кодексу України, оскільки отриманий відповідачем сир у кількості 1884,21кг є безпідставно
отриманим майном, оскільки поставка сиру здійснювалась не на підставі укладеного господарського договору, а як оплата за отриману продукцію згідно з договором №ДГ-1/2-1 від 01.02.2005р.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги, викладені в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, доводи позивача спростовуються вищенаведеним, рішення господарського суду Херсонської області слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись статтями 101-105 ГПК України, Запорізький апеляційний господарський суд -
Постановив:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Примавера-Пак», м. Київ, залишити без задоволення, а рішення господарського суду Херсонської області від 19.09.2006р. у справі №15/232-06 –без змін.