У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

08.02.07                                                                                       Справа №3/1/657

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

    

при секретарі Шерник О.В.

за участю представників:

позивача - Перця Б.О., заступника начальника договірно-правового відділу, дов.№2-20д від 29.12.2006р.; - Шабурової С.В., провідного інженера, дов.№519 від 05.02.2007р.

відповідача - Косаревської О.М., юриста, дов.№19/7 від 01.01.2007р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Дочірньої компанії „Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” в особі Газопромислового управління „Полтавагазвидобування”, м.Полтава

на ухвалу господарського суду Запорізької області від 14.11.2006р.

у справі  №3/1/657          

за позовом Дочірньої компанії „Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” в особі Газопромислового управління „Полтавагазвидобування”, м.Полтава

до  Відкритого акціонерного товариства „Запоріжкокс”, м.Запоріжжя

про стягнення заборгованості

Установив:

          Згідно з рішенням господарського суду Запорізької області від 22.10.2001р. у справі №3/1/657 за позовом Дочірньої компанії „Укргазвидобування” НАК „Нафтогаз України” в особі Газопромислового управління „Полтавагазвидобування”, м.Полтава, до Відкритого акціонерного товариства „Запоріжкокс”, м.Запоріжжя, про стягнення заборгованості, з останнього стягнуто на користь позивача 4.999грн.93коп. боргу, 5.446грн.42коп. втрат від інфляційних процесів, 1.306грн.20коп. три відсотки річних, судові витрати у розмірі 133грн.17коп. Рішення набрало законної сили.

          13.02.2003р. державною виконавчою службою відкрито виконавче провадження по виконанню наказу господарського суду у цій справі від 16.01.2003р.

          Постановою державної виконавчої служби у Заводському районі м.Запоріжжя від 20.02.2003р. виконавче провадження з примусового виконання наказу №3/1/657 зупинено у зв’язку з порушенням 02.08.2002р. господарським судом Запорізької області провадження у справі №5/5/213 про банкрутство відповідача - ВАТ „Запоріжкокс”.

          Ухвалою господарського суду Запорізької області від 22.08.2005р. у зв’язку із затвердженням мирової угоди, укладеної між боржником і кредиторами, провадження у справі №5/5/213 про банкрутство ВАТ „Запоріжкокс” припинено, а державною виконавчою службою у Заводському районі м.Запоріжжя 01.02.2006р. виконавче провадження у справі №3/1/657 у зв’язку з цим поновлено.

          16.06.2006р. відповідач звернувся до суду першої інстанції із заявою про визнання наказу у справі №3/1/657 таким, що не підлягає виконанню.

          Розглянувши заяву відповідача - ВАТ „Запоріжкокс”, місцевий господарський суд відповідно до ухвали від 14.11.2006р. у справі №3/1/657 на підставі статті 117 Господарського процесуального кодексу України визнав наказ господарського суду Запорізької області від 16.01.2003р. таким, що не підлягає виконанню, мотивуючи таке рішення наступним.

          Частиною 4 статті 117 ГПК України, статтями 11, 14 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, згідно з якими господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його  припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково; - після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі всі кредитори незалежно від настання строку виконання зобов'язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника згідно зі статтею 14 цього Закону. Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку,  встановленого для їх подання,  або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає  в  ухвалі,  якою  затверджує  реєстр  вимог  кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Але позивач з такими вимогами не звертався в установленому Законом порядку.

Не погодившись з винесеною ухвалою, відповідач оскаржив її до суду апеляційної інстанції, просить її скасувати. В обґрунтування своїх доводів посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи. Зокрема, заявник вважає, що суд безпідставно послався на статтю 117 ГПК України, яка не передбачає визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, з підстав, визначених судом першої інстанції. Стаття 14 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” не припиняє зобов’язання відповідача по сплаті заборгованості, визнаної судом. Законодавство не передбачає можливості скасування дії наказу без скасування дії самого судового рішення, а тому господарський суд повинен відмовляти у прийнятті позовної заяви про визнання наказу господарського суду недійсним або таким, що не підлягає виконанню, на підставі п.1 ч.1 статті 62 ГПК України. На думку заявника апеляційної скарги відносини між стягувачем та боржником регулюються безпосередньо нормами Закону України „Про виконавче провадження”.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що вважає ухвалу законною та обґрунтованою, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу – без змін.  

        Представники сторін підтримали доводи та заперечення, що викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї.

       Згідно з розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду №333 від 08.02.2007р. справу №3/1/657 передано на розгляд колегії суддів у складі: Кричмаржевського В.А.(головуючого, доповідача), Мойсеєнко Т.В. і Хуторного В.М.

          Відповідно до статтей 99 та 101 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Згідно зі ст.106 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали, заслухавши пояснення учасників судового процесу, колегія суддів знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає  задоволенню з огляду на наступне.

          Відповідно до ст.117 ГПК України наказ має відповідати вимогам виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження". Господарський   суд,   який   видав   наказ,   може   за   заявою стягувача  або боржника виправити помилку,  допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом. Господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було  видано помилково  або якщо  обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин,  господарський визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

          Аналізуючи положення Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», колегія суддів дійшла висновку про наступне.

          Зазначений Закон встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності   суб’єкта господарської діяльності - боржника  або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури. Особливість цього Закону полягає в тому, що він регулює дві великі групи суспільних відносин - матеріальні, які пов’язані з відновленням платоспроможності боржника, та процесуальні, пов’язані з визнанням боржника банкрутом.

          Перш за все вказаний Закон спрямований на здійснення заходів щодо запобігання банкрутству боржника, реалізації процедур відновлення його платоспроможності. При порушенні справи про банкрутство приймаються процесуальні заходи, спрямовані на  виявлення усіх кредиторів  боржника, що дає можливість з урахуванням пред’явлених до боржника кредиторських вимог, оцінити майновий стан підприємства - боржника та вирішити питання про доцільність здійснення заходів щодо запобігання банкрутству,  спроможності боржника задовольнити вимоги кредиторів і відновити своє фінансове  становище. Саме на це, в першу чергу, спрямовані норми даного Закону, зокрема, стаття 14.

          Відповідно до пункту 5 статті 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з метою виявлення усіх кредиторів ВАТ "Запорожкокс", у газеті "Урядовий кур'єр" 22.10.2002року було опубліковано оголошення про порушення справи про банкрутство ВАТ "Запорожкокс", що підтверджується матеріалами справи. Провадження у справі №5/5/213 про банкрутство ВАТ «Запоріжкокс» порушено 02.08.2002р.

          В статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" надане визначення терміну «конкурсний кредитор», яким вважається юридична або фізична особа, що має вимоги до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та  вимоги  яких не забезпечені заставою майна боржника, являються конкурсними кредиторами. Відповідно до зазначеної статті Закону, поточні кредитори – кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

          З матеріалів справи вбачається, що вимоги Дочірньої компанії „Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” в особі Газопромислового управління „Полтавагазвидобування”, м.Полтава, до ВАТ «Запоріжкокс» виникли у 2001році внаслідок невиконання останнім грошових зобов’язань, тобто, до порушення процедури банкрутства, а відтак, Дочірня компанія „Укргазвидобування” НАК „Нафтогаз України” в особі Газопромислового управління „Полтавагазвидобування” є конкурсним кредитором.

          Відповідно до приписів статті 14 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов’язані подати до господарського суду письмові  заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

         Як свідчать матеріали справи,  позивач відповідної заяви до господарського суду не подавав. У судовому засіданні представник Газопромислового управління „Полтавагазвидобування” заявив, що причиною невиконання позивачем приписів статті 14 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" стало те, що державною виконавчою службою було відкрито виконавче провадження по виконанню наказу господарського суду Запорізької області у справі №3/1/657, а згодом – після порушення справи про банкрутство - виконавче провадження було зупинено.

         Однак, колегія суддів зазначає, що Закон №2343 не надає право конкурсному кредитору (після порушення справи про банкрутство) заявляти до боржника грошові вимоги поза межами справи про банкрутство. Також колегія суддів наголошує на тому, що названий  Закон не містить будь-яких виключень для осіб, які не заявили своєчасно кредиторських вимог до боржника у зв’язку з тим, що стягнення боргу знаходилось на стадії виконання рішення суду у державній виконавчій службі.

        Відповідно до статті 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання,  або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в  ухвалі,  якою  затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

        Отже, згідно з ч.2 ст.14 вказаного Закону грошові вимоги позивача вважаються погашеними, оскільки вказані вимоги підприємства виникли до порушення - 02.08.2002р. провадження у справі про банкрутство ВАТ "Запорожкокс" і не були заявлені в процедурі банкрутства.

          Крім того,  необхідно зазначити, що ухвалою господарського суду Запорізької області від 22.08.2005р. у справі №5/5/215 про банкрутство ВАТ "Запорожкокс", затверджено мирову угоду, яку укладену 25.07.2005р. між кредиторами та ВАТ "Запорожкокс".           

          Відповідно до п.15 мирової угоди з дня затвердження вказаної мирової угоди господарським судом не підлягають виконанню платіжні, виконавчі та інші документи, що пред'являються боржнику по виконанню зобов'язань, погашення яких передбачено мировою угодою.

          В абзаці 2 п.15 даної мирової угоди зазначено, що не підлягають задоволенню вимоги конкурсних кредиторів, що виникли до порушення провадження про банкрутство і не були заявлені в процедурі банкрутства або були заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання.

          Таким чином, господарський суд правомірно задовольнив заяву ВАТ «Запорожкокс» та визнав наказ від 16.01.2003р. таким, що не підлягає виконанню.

          Доводи заявника, що викладені в апеляційній скарзі, спростовуються вищенаведеним.

          Вищевикладене підтверджується і судовою практикою Вищого господарського суду України, зокрема, постановою від 08.11.2006р. у справі №2/2/2016 за позовом Приватного підприємства „Урал” до ВАТ „Запоріжкокс” (копія постанови у матеріалах справи), справа №2/2/2016  аналогічна зі справою №3/1/657.  

          Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку про відповідність оскаржуваної ухвали господарського суду Запорізької області нормам матеріального права, а тому підстави для  її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст.101-106 ГПК України, Запорізький апеляційний господарський суд -

Постановив:

Апеляційну скаргу Дочірньої компанії „Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” в особі Газопромислового управління „Полтавагазвидобування”, м.Полтава, залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Запорізької області від 14.11.2006р. у справі №3/1/657 – без змін.