У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
15.02.07 Справа №21/206/06
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Федорова І.О.(головуючого, доповідача), Кричмаржевського В.А. та Мойсеєнко Т.В.
при секретарі Шерник О.В.
за участю представників:
кредитора - Ходька В.М., держ.подат.інспект., дов.№965 від 27.03.2006р.
боржника - не з’явився
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Куйбишевської міжрайонної державної податкової інспекції, смт.Куйбишеве Запорізької області
на ухвалу господарського суду Запорізької області від 07.12.2006року
у справі № 21/206/06
про банкрутство Селянського фермерського господарства „Веселка”, с.Сміле Куйбишевського району Запорізької області
порушеної за заявою Куйбишевської міжрайонної державної податкової інспекції, смт.Куйбишеве Запорізької області
Установив:
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.11.2006р. (суддя Черкаський В.І.) на підставі статті 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” порушено провадження у справі №21/206/06 про банкрутство Селянського фермерського господарства „Веселка”, с.Сміле Куйбишевського району Запорізької області, введений мораторій на задоволення вимог кредиторів, призначене наступне судове засідання.
Згідно з ухвалою суду від 07.12.2006р. місцевий господарський суд припинив провадження у справі, мотивуючи таке рішення відсутністю відомостей в Єдиному державному реєстрі про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, як це передбачено Законом України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”.
Не погоджуючись з цією ухвалою, кредитор оскаржив її в апеляційному порядку, зазначивши, що винесена ухвала є необґрунтованою, при її винесені порушені норми процесуального права.
Свої доводи обґрунтовує наступним.
Відсутність підприємницької діяльності боржника підтверджується не тільки актами перевірки місцезнаходження боржника, але й підприємством поштового зв’язку, яке повертало поштову кореспонденцію, яка направлялась кредитором на адресу боржника, довідкою Смілівської сільської ради, з якої вбачається, що боржник мав у користуванні земельну ділянку площею 50,0 гектарів, але господарську діяльність на ній не здійснював. Просить ухвалу про припинення провадження у справі скасувати і справу передати на розгляд суду першої інстанції.
Представник кредитора підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі, вважає оскаржувану ухвалу такою, що підлягає скасуванню.
Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 442 від 15.02.2007р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Федорова І.О. (головуючого, доповідача), Кричмаржевського В.А. та Мойсеєнко Т.В.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали, колегія суддів знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.
Таким чином, за правилами вказаної норми підстави для подання кредитором заяви про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника настають як у разі наявності будь-якої з ознак, передбачених цією статтею, так і у разі їх сукупності.
Зазначене підтверджується судовою практикою при розгляді справ про банкрутство, порушених за ст.52 Закону, а саме, постановами Верховного Суду України, зокрема, від 10.02.2004р. у справі №02-2-24/12673, та Вищого господарського суду України.
З матеріалів справи вбачається, що боржник зареєстрований в органах державної влади у 1990р., основними видами його діяльності згідно з його статутом і довідкою про включення до ЄДРПОУ є вирощування сільськогосподарської продукції (зернові, овочівництво), роздрібна торгівля фруктами та овочами. Для цих цілей йому було надано у постійне користування 50,0 гектарів землі.
Боржник є платником податків і зборів, передбачених Законом України „Про систему оподаткування”.
Станом на 08.10.2006р. у боржника існує податковий борг у розмірі 782,37грн., з яких: 208,27грн. з фіксованого сільськогосподарського податку, і 574,1грн. - штрафних санкцій та пені.
Відповідно до Закону №2181 боржникові 14.02.2006р. та 24.03.2006р. надіслані перша та друга податкові вимоги (№1/21 та №2/55), які були повернуті поштовим відділенням у зв’язку з тим, що адресат виїхав з місця постійного проживання, 29.03.2006р. податкові вимоги розміщені на дошці податкових повідомлень.
11.05.2006р. податковим органом винесено рішення про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу, але ліквідного майна не встановлено. Відсутність нерухомості, іншого майна підтверджується і довідками Куйбишевського бюро технічної інвентаризації, органу Держтехнагляду стосовно сільськогосподарської техніки та ін. Актами перевірки місцезнаходження платника податків підтверджується факт його відсутності за юридичною адресою, вказаною в установчих документах.
Відповідно до ст.5 Закону України „Про порядок погашення зобов’язання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, якщо боржник в установленому порядку не оскаржив податкове повідомлення - рішення, то таке податкове зобов’язання вважається узгодженим, тобто безспірним. А в даному випадку боржник повідомлення - рішення податкової інспекції не оскаржив, а тому ці податкові зобов’язання є узгодженими і безспірними.
Колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про те, що оскільки в Єдиному державному реєстрі відсутні відомості про відсутність юридичної особи-боржника за її місцезнаходженням, як це передбачено Законом України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, то і підстав для визнання боржника банкрутом за статтею 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” немає, помилковим.
Матеріалами справи доказано, що боржник фактично припинив передбачену його Статутом діяльність. Так, Куйбишевською районною державною адміністрацією 27.09.2006р. було розглянута та задоволена заява голови фермерського господарства „Веселка” - боржника у справі, про припинення права постійного користування земельною ділянкою загальною площею 50,0 гектарів, про що свідчить відповідне розпорядження голови райдержадміністрації за №470 (а.с.45). Тобто, це є основним аргументом, який свідчить про припинення підприємницької діяльності боржника, оскільки, як зазначено вище, основними видами його діяльності згідно з його статутом є вирощування сільськогосподарської продукції на земельній ділянці, наданій йому у користування.
Щодо посилання місцевого господарського суду на статті 17, 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, що стало єдиною підставою припинення провадження у цій справі, колегія суддів у даному випадку вважає, що місцевий суд не врахував наступне.
Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.
Відповідно до частини 3 статті 18 цього Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.
Але ж третій особі, якою у даному випадку є кредитор – податкова інспекція, про відсутність таких відомостей було відомо.
Матеріали справи свідчать, що будь-яка фінансово-господарська діяльність боржника відсутня, найманих працівників у господарстві немає.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити і про наступне.
Згідно зі статтею 42 Господарського кодексу України під підприємницькою діяльністю (підприємництвом) слід розуміти самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарську діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Але як свідчать матеріали справи, у боржника взагалі тривалий час відсутні не тільки прибутки, але і будь-яка господарська діяльність.
Кредитор - Куйбишевська міжрайонна державна податкова інспекція не має іншого способу для захисту свого порушеного права з боку боржника, як звернутися до господарського суду із заявою про порушення відносно боржника справи про банкрутство, оскільки інші прийняті заходи податкового органу до позитивного результату - стягненню заборгованості, не призвели.
Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції виніс оскаржувану ухвалу при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи.
Керуючись ст.101-106 ГПК України, Запорізький апеляційний господарський суд
Постановив:
Апеляційну скаргу Куйбишевської міжрайонної державної податкової інспекції, смт.Куйбишеве Запорізької області, задовольнити, ухвалу господарського суду Запорізької області від 07.12.2006р. у справі № 21/206/06 скасувати.
Справу передати на розгляд господарського суду Запорізької області.