У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
08.02.07 Справа №2/248-06
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
при секретарі Шерник О.В.
за участю представників:
позивача -ОСОБА_1, приватного підприємця
відповідача - Корнелюка В.В., дов. від 11.10.2006р.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Міг», м. Херсон
на рішення господарського суду Херсонської області від 13.10.2006року
у справі № 2/248/06
за позовом Приватного підприємцяОСОБА_1, м. Херсон
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Міг”, м. Херсон
про стягнення коштів
Установив:
За рішенням господарського суду Херсонської області від 13.10.2006р. позовні вимоги Приватного підприємцяОСОБА_1, м. Херсон (далі - ППОСОБА_1), задоволені частково, з відповідача - ТОВ.„Міг”, м. Херсон, стягнуто 4.657грн. основного боргу, 102грн.-державного мита, 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач оскаржив його до суду апеляційної інстанції, просить його скасувати та у позові відмовити.
У поданій апеляційній скарзі заявник вказує на те, що позивачем не надано первинних документів на підтвердження позовних вимог, що надані позивачем талони замовлення не відповідають правилам офіційного діловодства та припускає, що вони можуть бути підробленими позивачем, що позивачем не наданий до позовної заяви розрахунок позовних вимог. Крім цього апелянт звертає увагу, що суд у прийнятому рішенні посилається на неіснуючі норми законодавства, а саме статті 173,193 ГПК України та неналежну за змістом статтю 20 цього ж кодексу.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги, що викладені в апеляційній скарзі.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що позовні вимоги є обґрунтованими, рішення суду винесено без порушень норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до розпорядження першого заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду №337 від 08.02.2007р. справу №2/248/06 передано на розгляд колегії суддів у складі: Кричмаржевського В.А.(головуючого, доповідача), Мойсеєнко Т.В. і Хуторного В.М.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 22.07.2003р. між позивачем та відповідачем укладений договір, предметом якого стало надання виконавцем(позивачем) транспортних послуг по перевезенню пасажирів замовника(відповідача).
Згідно з п.2.1 та п.2.2 договору, виконавець зобов'язаний надати транспортні послуги у встановлений строк(з 23.00 - 23.30), а замовник зобов'язаний оплатити транспортні послуги щомісячно до 5 числа після розрахункового.
Сторони погодили, що договір діє до 31.12.2003р., а у разі відсутності письмової відмови від договору однієї із сторін, строк його дії продовжується на наступний календарний рік.
Так, на виконання умов договору підприємством-позивачем протягом дії договору, який діє до цього часу, здійснені перевезення пасажирів - працівників підприємства-відповідача.
Колегія суддів з'ясувала, що при кожному здійсненому перевезенню працівника відповідача, останнім, та особою, яка здійснювала перевезення(водій таксі), заповнювався дорожній талон. Як пояснив відповідач у доповнені до апеляційної скарги за дорученням директора друкування та штампування дорожніх талонів здійснював головний бухгалтер підприємства-відповідача, після чого талони передавались начальнику охорони супермаркету, який їх пронумеровував. Перед отриманням послуги з перевезення працівникові відповідача начальником охорони надавались два талони, які після надання послуги з перевезення заповнювались, та один примірник талону залишався у особи, яка фактично надавала послугу(водій), а інший примірник залишався у працівника відповідача, які у подальшому передавали талон начальнику охорони підприємства відповідача та до бухгалтерії.
Позивачем до суду надані оригінали дорожніх талонів, які містять такі дані, як номер талону, дату його заповнення, початковий кілометраж, кінцевий кілометраж, різниця між початковим та кінцевим кілометражем, прізвище особи та її підпис, яка скористалась послугою з перевезення, на зворотній стороні талонів міститься печатка ТОВ «Міг» Мережа супермаркетів «Антал».
Надані дорожні талони є належним доказами у розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України надання позивачем та отримання відповідачем послуг з перевезення, передбачених укладеним між ПП ОСОБА_1та ТОВ. «Міг» договором.
До матеріалів справи також долучені акти виконаних транспортних перевезень від 31.05.2005р., 31.06.2005р., 31.08.2005р., з яких вбачається, що виконавцем за договором послуги по транспортуванню фактично надавались та прийняті замовником. Крім того, у вказаних актах вказані суми оплат за надані послуги. Акти підписані обома сторонами та скріплені печатками підприємств - сторін за договором.
Матеріали справи також містять лист НОМЕР_1., з якого вбачається, що станом на 01.09.2004р. підприємство-відповідач перед позивачем має заборгованість по оплаті послуг транспортування, вказаний факт свідчить про те, що між підприємствами існують тривалі договірні відносини по наданню послуг з транспортування.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Вказані положення можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Під послугою слід розуміти діяльність, яка не має, як правило, матеріального виразу, вона реалізується і споживається в процесі здійснення цієї діяльності. Договір про надання послуги спрямований на відплатне створення виконавцем певних дій на користь замовника.
Отже, за змістом договору, укладеному між позивачем та відповідачем, позивач є виконавцем послуг, який належним чином виконав зобов'язання за договором, а відповідач -замовником, який зобов'язаний оплатити надані послуги, при цьому факт надання послуг з перевезення підтверджений, але з боку відповідача зобов'язання по оплаті послуг за ці послуги не здійснені, що вказує на порушення договірних зобов'язань.
Відповідно до статей 173 та 193 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Аналогічна норма міститься і у Цивільному кодексі України - стаття 526.
Заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 4657грн. за договором від 22.07.2003р. підтверджена матеріалами справи, зокрема, дорожніми талонами та актами про виконання транспортних перевезень, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню
У позовній заяві позивач просить також стягнути з відповідача 2075,37грн. заборгованості за зобов'язаннями за договором за періоди 2004року, а також 5000грн. моральної шкоди.
Але колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо недоведеності цих вимог, що в свою чергу є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у цій частині.
Посилання відповідача на те, що позовні вимоги не підтверджені документально спростовуються матеріалами справи, а саме дорожніми талонами, які як сам пояснив відповідач та його представник виготовлені головним бухгалтером підприємства-відповідача та заповнювались працівниками відповідача і позивача. Вказані дорожні талони мають печатку підприємства відповідача на зворотній стороні.
Слід зауважити, що самим відповідачем факт ненадання послуг перевезення позивачем не оспорюється.
У поданій апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що господарський суд у прийнятому рішенні посилається на не існуючі норми законодавства, а саме статті 173,193 ГПК України та неналежну за змістом статтю 20 цього ж кодексу.
Дійсно, господарським судом Херсонської області при винесенні рішення зазначені статті - 20, 173 і 193 Господарського процесуального кодексу України.
Але дослідивши змістовно рішення, колегія суддів дійшла висновку про технічну помилку, допущену судом першої інстанції, яка полягає у невірному зазначені абревіатури Господарського кодексу України.
За контекстом рішення, зазначивши статті 20, 173 і 193 ГПК України, господарський суд зазначає, що господарські зобов'язання, включаючи договірні, повинні виконуватись належним чином, а порушені права підлягають судовому захисту. Відповідні положення містяться у Господарському кодексі України, а саме, у статтях 173 (Господарське зобов'язання), 193 (Загальні умови виконання господарських зобов'язань) та 20 (Захист прав суб'єктів господарювання та споживачів), що дійсно вказує на помилковість зазначення у мотивувальній частині рішення господарським судом не Господарського кодексу України, а Господарського процесуального кодексу України.
Помилка, на яку звернув увагу відповідач у поданій апеляційній скарзі, не є підставою для скасування або зміни рішення, більш того, відповідно до ст.89 Господарського процесуального кодексу України сторона у справі має право на звернення до суду з відповідною заявою про роз'яснення або виправлення рішення.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задоволенню не підлягають, доводи заявника апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, оскаржуване рішення господарського суду Херсонської області відповідає вимогам закону.
Керуючись статтями 101-105 ГПК України, Запорізький апеляційний господарський суд -
Постановив:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Міг», м.Херсон, залишити без задоволення, а рішення господарського суду Херсонської області від 13.10.2006р. у справі №2/248/06 - без змін.