Справа №2-3010/2009р.

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

03 листопада 2009 року                       Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:                              

                                                        головуючої  судді     Остапенко Н.Г.

                                                        при секретарі           Шевцовій М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики, треті особи – ОСОБА_3, ОСОБА_4, АКІБ «УкрСиббанк» в особі Дніпропетровського регіонального департаменту АКІБ «УкрСиббанк», Ленінський відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», Публічне акціонерне товариство «Перший Український ОСОБА_5», ?

ВСТАНОВИВ:

Позивач 25 березня 2009 року звернувся до Ленінського районного суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що в березні 2007 року до нього звернувся відповідач з проханням надати йому в борг кошти в сумі 360 000,00 доларів США, які були йому терміново потрібні. Оскільки, на той період часу в нього малась вказана сума, він погодився передати її відповідачу в борг за договором позики.

Так, 03 березня 2007 року між ними з відповідачем була укладена угода, згідно якої він надав в борг ОСОБА_2 суму в розмірі 360 000,00 доларів США, що еквівалентно 1 818 000,00 грн. Дана сума була надана строком до 03 березня 2009 року, про що відповідач склав розписку із зобов’язанням повернути гроші у визначений термін.

05 липня 2008 року ними з відповідачем за взаємною згодою було вирішено посвідчити вказану угоду нотаріально. Дана угода була посвідчена приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим №3507. Згідно умов договору, відповідач отримав від нього суму в розмірі 360 000,00 доларів США, та зобов’язався повернути кошти не пізніше 03 березня 2009 року.

Однак, у вказаний строк ОСОБА_2 належним чином свої зобов’язання не виконав, у зв’язку з чим, він неодноразово звертався до нього з вимогою повернути суму боргу. Але зазначені кошти до теперішнього часу ним не повернуті.

Таким чином, він змушений був звернутися до суду та просив стягнути з відповідача в судовому порядку суму боргу в розмірі 2 772 000,00 грн., що еквівалентно 360 000,00 доларів США.

В ході судового розгляду справи позивач, в порядку статті 31 ЦПК України, уточнив свої вимоги та в позовній заяві від 23 жовтня 2009 року зазначив, що на день його звернення до суду з первісним позовом курс долара США по відношенню до гривні України, згідно даних Національного банку України складав 7,70 грн. за 1 долар США, тобто сумі 360 000,00 доларів США була еквівалентна сума 2 772 000,00 грн. Між тим, відповідно до даних Національного банку України станом на 22 жовтня 2009 року офіційний курс української гривні до долара США становить 799,3000 гривень за 100 доларів США. Таким чином, сума боргу станом на 22 жовтня 2009 року складає 2 877 480,00 грн., що еквівалентно 360 000,00 доларів США. Просить суд стягнути з відповідача на його користь суму боргу в розмірі 2 877480,00 грн. та судові витрати по справі.

В ході судового засідання ухвалами Ленінського районного суду м. Дніпропетровська до участі в розгляді справи в якості третіх осіб були залучені – ОСОБА_4, АКІБ «УкрСиббанк» в особі Дніпропетровського регіонального департаменту АКІБ «УкрСиббанк», Ленінський відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», Публічне акціонерне товариство «Перший Український ОСОБА_5».

В судовому засіданні позивач уточнені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача – адвокат ОСОБА_7, уточнені позовні вимоги підтримала та просила суд задовольнити їх в повному обсязі.

В судове засідання відповідач не з’явився. Про день, місце та час судового засідання сповіщався належним чином, про що в матеріалах справи маються повідомлення. Про причини своєї неявки суд не повідомляв, ніяких письмових заяв до суду не надходило.

Зі згоди позивача та його представника суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

В судовому засіданні представник третьої особи Ленінського ВДВС ДМУЮ за довіреністю – ОСОБА_8, просив суд ухвалити рішення згідно вимог чинного законодавства.

В судовому засіданні представник третьої особи ПАТ КБ «ПриватБанк» за довіреністю – ОСОБА_9, просив суд ухвалити рішення згідно вимог чинного законодавства.

В судовому засіданні представник третьої особи ПАТ «Перший Український ОСОБА_5» за довіреністю – ОСОБА_10, просив суд ухвалити рішення згідно вимог чинного законодавства.

В судовому засіданні представник третьої особи Дніпропетровського регіонального департаменту АКІБ «УкрСиббанк» за довіреністю – ОСОБА_11, просила суд ухвалити рішення згідно вимог чинного законодавства, в судових дебатах участі не приймала.

В судовому засіданні третя особа – ОСОБА_4, просив суд ухвалити рішення згідно вимог чинного законодавства, в судових дебатах участі не приймав.

В судове засідання третя особа – ОСОБА_3, не з’явилась. Про день, місце та час судового засідання сповіщалась належним чином, про що в матеріалах справи маються повідомлення. Про причини своєї неявки суд не повідомляла, ніяких письмових заяв до суду не надходило. Суд вважає за можливе розгляд справи провести за відсутності третьої особи.

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, дослідивши матеріали Виконавчого провадження №653 індекс В-26, вважає, що уточнені позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Згідно статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника.

В свою чергу, в ході судового розгляду встановлено, що 03 березня 2007 року між сторонами було укладену угоду, згідно якої ОСОБА_1 надав ОСОБА_2 суму коштів в розмірі 360 000,00 доларів США, що еквівалентно 1 818 00,00 грн., зі строком виплати боргу 03 березня 2009 року, про що останній склав розписку (а.с.7). Кошти відповідач зобов’язався повернути або в гривнях або в доларах США, на вимогу позивача.

В подальшому, сторонами за взаємною згодою було вирішено посвідчити вказану угоду нотаріально. Дана угода була посвідчена 05 липня 2008 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим №3507 (а.с.14). Згідно умов договору, відповідач отримав від ОСОБА_1  суму в розмірі 360 000,00 доларів США, що еквівалентно 1 818 000,00 грн., які зобов’язався повернути не пізніше 03 березня 2009 року. Пунктом 5 договору було передбачено, що в разі, якщо позичальником позичені кошти не будуть повернуті у встановлений строк, позивач вправі стягнути заборгованість в безспірному порядку.

Однак, у вказаний строк ОСОБА_2 належним чином свої зобов’язання не виконав, у зв’язку з чим, позивач 10 березня 2009 року звертався до нього з вимогою повернути вказану суму боргу (а.с.6). Але зазначені кошти відповідачем не повернуті і по цей час.

Крім того, матеріалами дослідженого в судовому засіданні виконавчого провадження за №653 індекс В-26, встановлено, що у зв’язку з невиконанням з боку відповідача зобов’язань за договором позики, 15 квітня 2009 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6, було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №343, згідно якого з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягала стягненню сума боргу в розмірі 1 818 000,00 грн.

Згідно заяви позивача, даний виконавчий напис 21 квітня 2009 року надійшов на виконання до Ленінського ВДВС ДМУЮ та постановою державного виконавця Гейко О.В. від 21 квітня 2009 року було відкрито виконавче провадження з примусового виконання зазначеного виконавчого напису.

В той самий час вбачається, що на підставі отриманої заяви приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 від 02 жовтня 2009 року про повернення йому виконавчого напису від 15 квітня 2009 року без виконання задля внесення до нього уточнень, постановою державного виконавця від 05 жовтня 2009 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису №343 від 15 квітня 2009 року закінчено. Тобто, на теперішній час суму боргу на користь позивача не стягнуто.

Разом з тим, згідно статті 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов і вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно застосовуються.

Згідно частини 1 статті 1050 ЦК України, якщо позичальник не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

У відповідності до частин 1, 2 статті 533 ЦК України грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Згідно довідки Управління Національного банку України в Дніпропетровській області за №19-113/9741 від 22 жовтня 2009 року, офіційний курс української гривні до долара США, встановлений Національним банком України, за станом на 22 жовтня 2009 року становив 799,3000 гривень за 100 доларів США. Тож, сума в розмірі 2 877 480,00 грн. є еквівалентною 360 000,00 доларів США.

Таким чином, у зв’язку з тим, що з боку ОСОБА_2 не надано жодних доказів щодо повернення позивачу суми боргу в повному обсязі, і відповідно маються підстави вважати, що ним зобов’язання за договором позики не виконані, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу в розмірі 2 877 480,00 грн. підлягають задоволенню, оскільки є обґрунтованими, законними та в повному обсязі доведеними з боку позивача.

В силу статті 88 ЦПК України, оскільки позивачем при подачі позову були оплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30,00 грн., і його вимоги задоволені, з відповідача належить стягнути на користь позивача понесені судові витрати в розмірі 30,00 грн.

У зв’язку з тим, що позивачем при зверненні до суду були оплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30,00 грн., а у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року N1258 «Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів» в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 5 серпня 2009 року N 825, особою, яка звертається до суду із позовною заявою майнового характеру мають бути сплачені витрати в розмірі 120,00 грн., та у відповідності до вимог статті 88 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_2 на користь держави належить стягнути витрати в сумі 90,00 грн.

Крім того, з відповідача підлягає стягненню в дохід держави сума судового збору, розмір якого суд визначає згідно з наступного.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 80 ЦПК України в позовах про право на майно ціна позову визначається вартістю майна. Згідно з Декретом Кабінету Міністрів України «Про державне мито» судовий збір із позовних заяв майнового характеру сплачується в розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ціна уточненого позову ОСОБА_1 становить 2 877 480,00 грн., відповідно один відсоток ціни позову становить 28 774,80 грн., що перевищує встановлений граничний розмір і становить більше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Тому, суд виходить з розрахунку ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, і відповідно з ОСОБА_2 слід стягнути на користь держави судовий збір в розмірі 1700,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 533, 610-611, 625-626, 1046-1049 ЦК України, ст.ст.10, 15, 57-60, 66, 88, 213-215, 224-226 ЦПК України, суд, –  

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики – задовольнити .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики в розмірі 2 877 480,00 гривень (два мільйони вісімсот сімдесят сім тисяч чотириста вісімдесят гривень 00 копійок) та судові витрати в розмірі 30,00 гривень (тридцять гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1700,00 гривень (одна тисяча сімсот гривень 00 копійок) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 90,00 гривень (дев’яносто гривень 00 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

        Суддя                                                                              Н.Г.Остапенко