АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________________________
Справа № 22-ц-11325/11 Головуючий суддя І інстанції Харабедзе
Провадження № 22-ц-11325/11 Суддя доповідач Швецова Л.А.
Категорія:
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 червня 2011 року. м. Харків.
Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого судді Швецової Л.А.,
суддів Малінської С.М., Даниленка В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою
Управління Пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської області
на рішення Лозівського районного суду Харківської області від 12 серпня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Лозівському районі Харківської області про зобов’язання перерахувати, нарахувати та виплатити недоплаченої державної соціальної допомоги дитині війни, -
В СТАНОВИЛА:
У червні 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила зобов’язати відповідача здійснити перерахунок, нарахування та виплату призначеної їй пенсії за віком із підвищенням за рахунок щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни, у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком та провести відповідні виплати на її користь починаючи з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2009 року провести відповідні виплати.
Рішенням Лозівського районного суду Харківської області від 12 серпня 2010 року позов задоволений частково. Зобов’язаний відповідач здійснити перерахунок пенсії позивачці з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року, з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та виходячи виключно із законодавчо встановлених розмірів мінімальної пенсії за віком та провести йому відповідні виплати з урахуванням сплачених сум.
У апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати та в позові відмовити повністю, посилаючись також на пропущення позивачкою річного строку звернення до суду, передбаченого ч. 2 ст. 99 КАС України.
Колегія суддів за відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю відповідно до правил ст. 195, п. 1 ч.І ст. 197 КАС України розглянувши справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та в межах апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції безспірно встановлено, що позивач отримує пенсію за віком та відноситься до соціальної категорії "дитина війни".
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції Закону України від 18 листопада 2004 року № 2195-1V) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком яка відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Щодо права позивача на отримання підвищення до пенсії в 2006 році, то відповідно до ст.. 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» в редакції , викладеній у Законі України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19 січня 2006 року, визначено умови впровадження таких виплат. Однак такі умови на отримання підвищення до пенсії згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в 2006 році не настали.
Отже суд 1 інстанції дійшов правильного висновку про відмову в позові в частині покладання обов'язку здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії в період з 1 січня по 31 грудня 2006 року.
Щодо підвищення пенсії дітям війни у 2007 році, то п.12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом було зупинено дію ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік.
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України, ( є неконституційним) положення п.12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік».
Зазначене рішення Конституційного суду є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим, і таким, що має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку із правовідносинами, які виникли внаслідок дії положення статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ч. 2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Право на перерахунок та виплату підвищення до пенсії позивач в 2007 році має тільки з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо зобов’язання відповідача щомісячно підвищувати пенсію з 9 липня 2007 року по 31 січня 2007 року.
Законом України від 28 грудня 2007 року N 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" з 1 січня 2008 року було зменшено виплати, які передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» до розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни щодо розміру пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Враховуючи передбачені ст. 152 Конституції України наслідки визнання неконституційним окремих положень закону, з часу ухвалення вказаного рішення Конституційного суду, з 22 травня 2008 року, було поновлена дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" про підвищення пенсії в редакції від 18 листопада 2004 року N 2195-IV, а визнані неконституційними положення Закону України Про державний бюджет на 2008 рік втратили свою чинність.
Ніякими законодавчими актами дію ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка передбачає підвищення пенсії дітям війни на 30% мінімальної пенсії за віком на 2009 р. не зупинено.
Всупереч ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась у меншому розмірі відповідно до правил, які містяться у Постанові Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.
З огляду на конституційні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України «Про соціальний захист дітей війни» має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідач не правомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.
При цьому колегія суддів також виходить з правової позиції, викладеної у пар. 23, 26 рішення Європейського суду з прав людини від 8 липня 2005 року "Кечко проти України" (Заява N 63134/00, справа щодо виплати вчителям надбавок до заробітної плати), яка підлягає застосуванню судом як джерело права згідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Згідно цього прецеденту в межах свободи дій державі визначати, які надбавки або підвищення виплачувати з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи припиняти такі виплати, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних підвищень, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (принцип юридичної визначеності). При цьому органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (див. з цього приводу також рішення у справі "Бурдов проти Росії N 59498/00, пар. 35, ECHR 2002-ІІІ).
Колегія суддів відхиляє доводи скарги про необхідність застосування передбаченого ч. 2 ст. 99 КАС України річного обмежувального строку звернення до суду, який з урахуванням дати опублікування ухвалення рішення КС України від 09.07.2007 року № 6-рн/2007 на думку апелянта сплив до звернення позивача до суду.
При цьому колегія суддів виходить з того, що на день звернення до суду з позовом, який був розглянутий по цій справі, а також під час розгляду справи у суді першої інстанції, ця справа підлягала розгляду в порядку цивільного судочинства, яке не обмежує строк звернення до суду з можливими наслідками залишення позову без розгляду.
Приписи абз. 15 п. 1 розділу XII Прикінцевих положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року N 2453-VI (в ред. Закону України від 2 грудня 2010 року N 2748-VI), які передбачають повноваження судових палат у цивільних справах апеляційних судів загальної юрисдикції по розгляду в порядку адміністративного судочинства апеляційні скарги щодо таких спорів, які були розглянуті в порядку цивільного судочинства, - не містять прямої вказівки про ретроспективне поширення норм КАС України на цивільне провадження, яке відбулося в суді першої інстанції.
За аналогічних підстав у параграфі 27 вказаного рішення Європейського суду з прав людини від 8 липня 2005 року "Кечко проти України" (Заява N 63134/00) Європейський суд дійшов висновку, що при відсутності у відповідному законі, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин, ретроактивних положень, надання судами такому закону зворотної сили та остаточна відмова з цих підстав органів державної влади у задоволені вимоги заявника щодо надбавок до заробітної плати за даний період - є свавільною та незаконною, що порушує право особи на мирне володіння своїм майном, в цілях передбачених пунктом 1 Протоколу 1 до Конвенції.
Стаття 58 Конституції України передбачає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до ч. 2 ст. 87 Закону України "Про пенсійне забезпечення" суми пенсії, до яких за умовами їх виплати та органу, який їх призначає та виплачує, прирівнюється спірна виплата, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, - виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Тому обмежений строк звернення до суду, встановлений ст. 99 КАС України, який до того ж має субсидіарний характер, до даної категорії спорів не застосовується.
Виходячи з наведеного, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги цього висновку не спростовують, то з підстав, передбачених ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись абз. 15 п. 1 розділу XII Прикінцевих положень Закону України «Про судоустрій і статус
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської області залишити без задоволення.
Рішення Лозівського районного суду Харківської області від 12 серпня 201 Ороку залишити без
змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя:
Судді колегії: