Справа № 381/879/18 Головуючий у І інстанції Осаулова Н. А.

Провадження № 22-ц/780/2679/18 Доповідач у 2 інстанції Мельник Я. С.

Категорія 26 19.07.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

(у порядку письмового провадження)

19 липня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: судді-доповідача Мельника Я.С., суддів Матвієнко Ю.О. та Мережко М.В., розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» на ухвалу Фастівського міськрайонного суду Київської області від 16 квітня 2018 року про повернення позовної заяви у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2018 року представник ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із вказаним позовом.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 26 березня 2018 року ця позовна заява була залишена без руху, як така, що не відповідає вимогам ст. ст. 175, 177 ЦПК України, а саме: ненадання доказів неможливості вирішення даного спору в позасудовому порядку, обізнаності відповідача в про наявну у нього заборгованість за кредитним договором та вжиття позивачем усіх заходів досудового врегулювання спору; неналежного посвідчення платіжного доручення та наданих копій письмових доказів і наявності в сторін їх оригіналів з встановленням строку для усунення зазначених судом недоліків терміном у п'ять днів з дня отримання копії ухвали.

12 квітня 2018 року представник позивача на виконання цієї ухвали подав до суду мотивовану заяву щодо зазначених недоліків з додатками до неї.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 16 квітня 2018 року позовну заяву визнано неподаною та повернуто представнику заявника у зв'язку з невиконанням недоліків, вказаних в ухвалі суду від 26 березня 2018 року.

Не погоджуючись із цією ухвалою, представник ПАТ КБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, зазначає, що можливу частину недоліків, зазначених в ухвалі суду від 26 березня 2018 року, ними було усунуто, а інша, на їх думку, не ґрунтуються на вимогах закону. Крім того, вважає, що, повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції всупереч ст.ст. 124, 129 Конституції України фактично ухилився від здійснення правосуддя та вирішення спору по суті та сприяв затягуванню вирішення спору.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи та вимоги апеляційної скарги, вважає необхідним її задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи і у такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Постановляючи ухвалу про визнання неподаною та повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не було усунуто недоліків заяви, вказаних в ухвалі суду від 26 березня 2018 року.

Проте, колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, у березні 2018 року представник ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 26 березня 2018 року заява була залишена без руху, як така, що не відповідає вимогам ст. ст. 175, 177 ЦПК України, та встановлено строк для усунення недоліків терміном у п'ять днів з дня отримання її копії.

Залишаючи заяву без руху, суд першої інстанції посилався зокрема: на ненадання доказів неможливості вирішення даного спору в позасудовому порядку, обізнаності відповідача про наявну у нього заборгованість за кредитним договором та вжиття позивачем усіх заходів досудового врегулювання спору; неналежного посвідчення платіжного доручення та наданих копій письмових доказів і наявності в сторін їх оригіналів,що заявником не було надано усіх доказів на підтвердження своїх вимог та, що платіжне доручення по сплаті судового збору не завірене належним чином уповноваженою особою банку і не містить відмітки про зарахування цих коштів до Державного бюджету України.

12 квітня 2018 року на виконання недоліків, зазначених в ухвалі суду від 26 березня 2018 року представник заявника подав мотивовану заяву щодо зазначених недоліків з додатками до неї.

Проте, ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 16 квітня 2018 року заяву визнано неподаною та повернуто його представнику позивача з посиланням на невиконання ним недоліків, зазначених в ухвалі суду від 26 березня 2018 року.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», не допускається повернення позовної заяви у справі з мотивів, не передбачених законом. У випадку безпідставності заявлених вимог, суд може ухвалити судове рішення про відмову у їх задоволенні, а не ухвалу про визнання неподаною і повернення позовної заяви.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.

З урахуванням вищевикладеного колегія суддів вважає, що зазначені судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі підстави визнання неподаною та повернення позовної заяви є формальними та такими, що не ґрунтуються на нормах процесуального закону, оскільки з матеріалів справи вбачається, що позовна заява належним чином мотивована та з урахуванням усунених недоліків відповідає вимогам ст.175 ЦПК, а визнаючи її неподаною та повертаючи, місцевий суд не мотивував та не зазначив взагалі за не усунення конкретно яких саме недоліків вона підлягає поверненню.

За таких обставин, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції з підстав порушення та неправильного застосування місцевим судом норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Керуючись ст. ст. 259, 374, 379 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.

Ухвалу Фастівського міськрайонного суду Київської області від 16 квітня 2018 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий: Судді: