КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________________________________________________________________

Справа № 683/1816/17

Провадження № 22-ц/792/969/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2018 року м. Хмельницький

Апеляційний суд Хмельницької області у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Грох Л.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С, Ярмолюка О.І.,

секретар судового засідання Шевчук Ю.Г.

з участю представників сторін,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Приватного підприємства «Мрія Стар» про розірвання договору оренди землі, стягнення орендної плати та пені за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Мрія Стар» на заочне рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області в складі судді Завадської О.П. від 12 жовтня 2017 року.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд

в с т а н о в и в :

В липні 2017 року ОСОБА_4, звертаючись до суду з цим позовом до ПП «Мрія Стар», посилався на те, що на підставі державного акта про право власності серії НОМЕР_1, його матері ОСОБА_5 належала земельна ділянка площею 5,92 га, кадастровий номер НОМЕР_2, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Пеньківської сільської ради Старокостянтинівського району.

26.07.2013 року між ОСОБА_5 та ПП «Мрія Стар» був укладений договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 5 років. Відповідно до умов договору вартість земельної ділянки складає 111642,42 грн., орендна плата встановлена у 4 % від визначеної нормативної грошової оцінки землі і становить 4465,68 грн.

Після смерті матері він успадкував вказану земельну ділянку і на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом набув право власності на неї.

В період з 2015 та 2016 роки вимоги договору оренди землі відповідачем не виконано і за ці два роки не сплачено орендну плату. Тому позивач просив розірвати договір оренди земельної ділянки, стягнути орендну плату за два роки та пеню в сумі 9258 грн.

Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 12.10.2017 року позов задоволено. Розірвано договір оренди земельної ділянки площею 5,92 га., кадастровий номер НОМЕР_3, укладений між ОСОБА_5 та ПП «Мрія Стар» с. Пеньки Старокостянтинівського району 26.07.2013 року строком на 5 років. Стягнуто з ПП «Мрія Стар» с. Пеньки Старокостянтинівського району на користь власника земельної ділянки площею 5,92 га., кадастровий номер НОМЕР_2, ОСОБА_4 орендну плату та пеню за прострочення її виплати в розмірі 9257,36 грн.

Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі ПП «Мрія Стар» вважає рішення суду незаконним, необґрунтованим, просить його скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права. На думку апелянта, судом не враховано, що позивач не виконав свій обов'язок протягом одного місяця з дня набуття права власності на земельну ділянку повідомити про це відповідача як її користувача про набуття права власності на ділянку та надати необхідну інформацію, в тому числі й щодо виплати орендної плати, відповідно до ст. 148-1 ЗК України. Тому невиплата орендної плати позивачу сталася за відсутності вини відповідача.

В засіданні апеляційного суду представник апелянта підтримала апеляційну скаргу з викладених у них мотивів.

Представник позивача просив відхилити апеляційну скаргу як безпідставну.

Колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 376 ч. 1 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а також порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд першої інстанції не в повній мірі з'ясував обставини справи, не застосував норми матеріального права (ч. 3 ст. 148-1 ЗК України, ст.ст. 613, 614 ЦК України), які підлягали застосуванню, допустив порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення у справі.

Так, встановлено, що матері позивача ОСОБА_5 на підставі Державного акта про право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, виданого Старокостянтинівською РДА 31.07.2006 року, належала на праві власності земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,92 га, кадастровий номер НОМЕР_2, що знаходиться на території Пеньківської сільської ради Старокостянтинівського району.

26.07.2013 року між ОСОБА_5 та приватним підприємством «Мрія Стар» був укладений договір оренди цієї земельної ділянки на строк 5 років. Відповідно до умов договору вартість земельної ділянки складає 111642,42 грн., орендна плата встановлена у 4 % від визначеної нормативної грошової оцінки землі і підлягала сплаті щорічно до 31 грудня відповідного року.

Після смерті матері позивач успадкував вказану земельну ділянку і на підставі свідоцтва право на спадщину за заповітом від 09.09.2014 року набув право власності на неї. 09.09.2014 року право власності ОСОБА_4 на цю земельну ділянку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідач на час подачі позову не сплатив йому орендну плату за договором оренди землі за 2015 та 2016 роки.

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи і не оспорюються сторонами.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач систематично не виконував свої зобов'язання за договором оренди землі щодо сплати орендної плати, що є підставою для розірвання договору та стягнення орендної плати та пені за її прострочення.

Проте з таким висновком суду не можна погодитися, зважаючи на таке.

Предметом спору є орендні відносини між сторонами, які здійснюються на підставі договору.

Відповідно до ст.ст. 13, 15, 20 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форми платежу, строків, порядку її внесення і перегляду, відповідальність за несплату є істотною умовою договору оренди.

За змістом ст.ст. 31, 32 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено. На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених ст.ст.24-25 цього Закону та умовами договору.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно з ч.ч.1,2 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є такі порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 3 ст. 148-1 ЗК України, на особу яка набула право власності на земельну ділянку, покладено обов'язок протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї, повідомити про це її користувачів із зазначенням: кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки; найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім'я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника; місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси; платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі). Повідомлення надсилається користувачу земельної ділянки рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку.

Апеляційним судом встановлено, що позивач як спадкоємець земельної ділянки, переданої в оренду ПП «Мрія Стар», не звертався до відповідача у встановленому законом порядку з повідомленням про набуття права власності на земельну ділянку площею 5,92 га, кадастровий номер НОМЕР_2, та не надав всю необхідну інформацію та документи протягом одного місяця з дня набуття права власності на земельну ділянку у спосіб, передбачений ч.3 ст. 148-1 Земельного кодексу України.

При цьому позивачу після державної реєстрації права власності на вказану земельну ділянку достовірно було відомо, що ПП «Мрія Стар» є орендарем цієї земельної ділянки, оскільки це право оренди вже було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до ст.613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він, зокрема, не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Згідно з ч. 4 ст. 612 ЦК України, прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Отже, невиконання позивачем покладеного законом обов'язку щодо повідомлення відносно переходу права власності на земельну ділянку є в розумінні положень статті 613 ЦК України простроченням кредитора, внаслідок якого орендар не міг виконати свій обов'язок по сплаті орендної плати новому орендодавцеві.

Наведене спростовує вину відповідача у несплаті орендної плати, а відтак, наявність підстав для розірвання договору оренди між сторонами.

За даними матеріалів справи (а.с.49-54) відповідач 17.10.2017 року сплатив позивачу орендну плату за 2015-2017 роки в сумі 7200 грн., 9400 грн. та 11100 грн. відповідно.

Відтак відсутні підстави і для стягнення заборгованості по орендній платі та пені.

З врахуванням наведеного оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Мрія Стар» задовольнити.

Рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 12 жовтня 2017 року скасувати.

В позові ОСОБА_4 до Приватного підприємства «Мрія Стар» про розірвання договору оренди землі, стягнення орендної плати та пені - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Судді /підписи/

З оригіналом згідно

Суддя Апеляційного суду Л.М.Грох

Головуюча у першій інстанції: Завадська О.П. Провадження № 22-ц/792/969/18

Доповідач: Грох Л.М. Категорія: 23