АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа 11а – 780/2009 р. Головуючий у суді І інстанції Тимченко Л.М.
Категорія ст. 186 ч. 3 КК Доповідач у суді ІІ інстанції Лещенко Р.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2009 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі :
головуючого - судді Драного О.П.,
суддів Лещенка Р.М., Палічука А.О.,
за участю прокурора Науменка В.В.,
засудженого ОСОБА_3,
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді апеляцію засудженого ОСОБА_3 на вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 31 серпня 2009 року, яким
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець
м. Олександрії Кіровоградської області,
раніше не судимий,
засуджений: за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки, за ч. 3 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 1 місяць. На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 1 місяць.
Цим же вироком також засуджені ОСОБА_4 та ОСОБА_5, вирок стосовно яких в апеляційному порядку не оскаржений.
Зазначеним вироком ОСОБА_3 визнаний винним у відкритому викраденні за попередньою змовою з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 4 лютого 2009 року близько 17 години 30 хвилин на автодорозі Лузоватка – Димитрове, поблизу сел. Димитрова м. Олександрії майна потерпілого ОСОБА_6 на загальну суму 438 грн. 98 коп., а саме – коштами в сумі 20 грн., срібною каблучкою вартістю 18 грн. 98 коп., мобільним телефоном Соні-Еріксон вартістю 400 грн., плоскогубцями, вимірюваною рулеткою парою рукавиць, із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, а також у відкритому викрадені за попередньою змовою з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 10 лютого 2009 року в період з 17 години 30 хвилин до 18 години 30 хвилин в с. Іванівка Олександрійського району Кіровоградської області майна потерпілої ОСОБА_7 на загальну суму 745 грн., а саме – коштами в сумі 705 грн., мобільним телефоном марки «Сіменс» вартістю 40 грн., двома ювілейними медалями, продуктами харчування, вчиненому повторно, із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя та здоров’я потерпілої, поєднаному з проникненням у житло – домоволодіння АДРЕСА_1.
В своїй апеляції засуджений ОСОБА_3, не оспорюючи кваліфікації та обставин скоєних злочинів, що були встановлені судом, просить пом’якшити призначене йому покарання, посилаючись на те, що він раніше не судимий, скоїв злочини у неповнолітньому віці, повністю визнав себе винним, щиро розкаявся у скоєному, сприяв розкриттю злочину.
Заслухавши доповідача, думку прокурора відділу прокуратури Кіровоградської області, який вважає, що вирок суду необхідно залишити без зміни, засудженого ОСОБА_3, що підтримав свою апеляцію, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що вона задоволенню не підлягає з таких підстав.
Суд першої інстанції обґрунтовано визнав ОСОБА_3 винним у скоєні злочинів, передбачених ч. 2 та ч. 3 ст. 186 КК України, що не оспорюється самим засудженим, та в повному обсязі підтверджується сукупністю доказів, що були досліджені під час судового розгляду справи.
Кваліфікація дій засудженого за вказаними статтями кримінального закону є правильною, так в судовому засіданні з достовірністю було встановлено, що він скоїв відкрите викрадення майна потерпілого ОСОБА_6, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, а також відкрите викрадення майна потерпілої ОСОБА_7, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілої, вчинене повторно, з проникненням у житло.
Призначаючи засудженому покарання, суд у повному обсязі врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, його особу, обставини, що обтяжують та пом’якшують покарання, в тому числі й ті, на які посилається засуджений в своїй апеляції, через що обґрунтовано призначив останньому мінімальне покарання, передбачене ч. 2 та ч. 3 ст. 186 КК України.
За таких обставин вирок суду стосовно ОСОБА_3 є законним та обґрунтованим, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляції засудженого та пом’якшення призначеного покарання.
Керуючись ст. ст. 362, 366 КПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 31 серпня 2009 року щодо нього – без зміни.
Судді: