Справа № 22-1989/2009 Головуючий у І інстанції Гут Ю.О.
Категорія 38 Доповідач Єгорова С.М.
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
23 грудня 2009 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
головуючого Вербицького В.С.
суддів: Єгорової С.М.
Дуковського О.Л.
при секретарі Дімановій Т.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою першого заступника прокурора Кіровоградської області, який діє в інтересах ОСОБА_2, на рішення Голованівського районного суду Кіровоградської області від 24 жовтня 2008 року в справі за позовом Лозінського Віктора Олександровича до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування неправдивої інформації, відшкодування моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А:
В серпні 2008 року Лозінський В.О. звернувся в суд з зазначеним позовом, в якому зазначав, що відповідачка надіслала Президенту України телеграму, в якій поширила щодо нього неправдиву інформацію про незаконне скуповування ним землі та паїв. Цими діями вона порушила його права на честь, гідність, позитивну ділову репутацію, зганьбила та принизила їх, дискредитувала його ділову репутацію як людини та народного депутата України, заподіяла моральну шкоду, яка пов»язана з втратами невідновного характеру, необхідністю докладати зусилля для спростування цієї неправдивої інформації та виправдовуватися перед людьми, сильними нервовими переживаннями та стражданнями. Просив визнати такими, що не відповідають дійсності, є неправдивими, принижують честь, гідність, ділову репутацію народного депутата України Лозінського В.О. поширені ОСОБА_2 у телеграмі Президенту України Ющенку В.А. відомості про здійснення народним депутатом України Лозінським В.О. незаконного скуповування землі та паї; з обов'язати ОСОБА_2 спростувати зазначені у телеграмі Президенту України Ющенку В.А. неправдиві відомості про здійснення народним депутатом України Лозінським В.О. незаконного скуповування землі та паїв шляхом надіслання Президенту України Ющенку В.А. спростування у вигляді телеграми наступного змісту: «Президенту України Ющенко В.А. Спростування. Спростовую поширену мною неправдиву інформацію, яка не відповідає дійсності, про те, що народний депутат України Лозінський Віктор Олександрович незаконно скуповує землі та паї, та приношу йому за це свої щирі вибачення»; стягнути з відповідачки на його користь компенсацію за завдану моральну шкоду в розмірі 20000 грн. та судові витрати.
Рішенням Голованівського районного суду від 24 жовтня 2008 року позов задоволений частково. Визнано такими, що не відповідають дійсності та є неправдивими принижують честь, гідність, ділову репутацію народного депутата України Лозінського В.О. поширені ОСОБА_2 у телеграмі № 68/501 від 31.07.2008 року Президенту України Ющенко В.А. наступні відомості: «Шановний пане Президент ми жителі с.Грузьке просимо Вас як гаранта Конституції захистити нас від самоуправства народного депутата України Лозінського В.О. з партії БЮТ, який обманом скуповує наше майно і землю. Якщо не допоможете будемо йти на крайні міри перекриємо трасу Київ-Миколаїв. ОСОБА_2.». Зобов»язано ОСОБА_2 спростувати зазначені у телеграмі Президенту України Ющенку В.А. неправдиві відомості про здійснення народним депутатом України Лозінським В.О. незаконного скуповування землі та паїв, шляхом надіслання Президенту України Ющенку В.А. спростування у вигляді телеграми слідуючого змісту «Президенту України Ющенку В.А. Спростування. Спростовую поширену мною неправдиву інформацію, яка не відповідає дійсності, про те, що народний депутат України Лозінський В.О. незаконно скуповує землю та паї, та приношу йому за це свої вибачення». Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Лозінського В.О. 5000 грн. компенсації за завдану моральну шкоду. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Лозінського В.О. витрати по сплаті державного мита в сумі 250 грн. та на інформаційно- технічне забезпечення розгляду справи в суді в розмірі 10 грн.
В апеляційній скарзі першого заступника прокурора Кіровоградської області, який діє в інтересах ОСОБА_2, ставиться питання про скасування вказаного рішення з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову. Зазначається, що рішення не відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Судом не враховано вимоги норм матеріального права та роз»яснення, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» № 1 від 27.02.2009 р., дано неправильну оцінку діям відповідачки та безпідставно зроблено висновок про доведеність вимог щодо заподіяння позивачеві моральної шкоди.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи частково позов Лозінського В.О., суд першої інстанції виходив із того, що наведена вище й поширена відповідачкою у телеграмі № 68/501 від 31.07.2008 року Президенту України інформація про позивача є неправдивою, не відповідає дійсності, ганьбить честь та гідність позивача, оскільки негативно зобразила його перед Президентом України. Цими діями відповідачки завдано позивачу моральної шкоди.
Проте погодитись із такими висновками суду першої інстанції не можна з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом розглядався спір щодо захисту честі, гідності та ділової репутації позивача, який є народним депутатом України, а відповідачкою є фізична особа, яка поширила інформацію, яку Лозінський В.О. вважає недостовірною та такою, що порушує його особисті немайнові права (честь, гідність та ділову репутацію).
При розгляді справи суд першої інстанції зосередив свою увагу лише на тому, чи відповідає поширена інформація дійсності, пославшись також на те, що позивач має право на захист честі, гідності та ділової репутації.
Разом з тим судом не враховано, що, крім ст. 32 Конституції України, яка гарантує судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім’ї, ст. 34 Конституції України кожному гарантується також і право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов’язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Суд також не врахував роз»яснення, викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» № 1 від 27.02.2009 р., що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації, а також положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканість приватного життя.
Зокрема, у Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).
У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися “виставити” себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.
Як зазначено в Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина про офіційне тлумачення положення ч. 1 ст. 7 ЦК УРСР (справа № 1-9/2003 від 10 квітня 2003 року №8-рн/2003), межі допустимої інформації щодо посадових осіб можуть бути ширшими порівняно з межами такої ж інформації щодо звичайних громадян.
У зв’язку з цим, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.
Беручи до уваги зазначені конституційні положення, суд при вирішенні справи про захист гідності, честі та ділової репутації повинен був забезпечити баланс між конституційним правом на свободу думки та слова, правом на вільне вираження своїх поглядів і переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте й сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що немає фактів, які б доводили, що зазначена вище інформація, викладена в телеграмі, мотивована цілеспрямованими діями на приниження честі, гідності чи ділової репутації позивача.
Судом встановлено, що в червні 2008 року в товаристві з обмеженою відповідальністю агрофірма «Зоря», яке розташоване в с. Грузьке Голованівського району Кіровоградської області відбулися збори пайовиків земельних і майнових паїв з приводу обговорення питання розпаювання майна агрофірми. На даних зборах були присутні працівники ТОВ АФ «Зоря», особи, які мають земельні та майнові паї, відповідачка, а також голова Грузянської сільської ради, голова Голованівської районної державної адміністрації та народний депутат України Лозінський В.О. На вказаних зборах народний депутат України Лозінський В.О. роз»яснював присутнім вимоги законодавства України, що регулюють земельні відносини. 31.07.2008 року ОСОБА_2 надіслала телеграму за № 68/501 на ім»я Президента України Ющенка В.А., в якій просила його, як гаранта Конституції захистити від самоуправства народного депутата України Лозінського В.О. з партії БЮТ, який обманом скуповує майно і землю. Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив із того, що вказаними діями відповідачки щодо позивача поширена неправдива інформація, достовірність якої нею не доведена, та яка принижує його честь, гідність і ділову репутацію. Незаконні дії відповідачки мали на меті дискредитувати позивача, неправдиво та безпідставно звинуватити у вчиненні незаконних дій, заборонених законом, приписати вчинки, яких він ніколи не робив та до яких не має ніякого відношення, введення в оману Президента України та широкого кола громадськості стосовно діяльності позивача.
Проте оцінюючи вказані факти, суд дійшов неправильного висновку, що в даному випадку мали місце умисні дії, направлені на поширення неправдивих відомостей, про спростування яких був заявлений позов, оскільки за змістом ст. 277 ЦК України та виходячи із роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, звернення громадян до правоохоронних органів про захист своїх прав від неправомірних дій інших осіб, не може вважатися поширенням неправдивих відомостей.
Крім того, як вбачається зі змісту телеграми, наведені в ній висловлювання є оціночними судженнями відповідачки, критичною оцінкою певних фактів і недоліків, що мали місце в діяльності позивача на своїй посаді.
Право висловлювати судження, оцінки, думки гарантовано ст. 34 Конституції України. Це право закріплено також у ст.10 Європейської конвенції „Про захист прав людини і основних свобод”, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є складовою частиною національного законодавства.
В зв»язку з викладеним, у суду першої інстанції не було підстав вважати, що позивачеві завдано моральної шкоди внаслідок порушення особистого немайнового права, яка підлягає відшкодуванню відповідно до ст.ст.23, 280 ЦК України.
Зважаючи на те, що обставини справи встановлені судом повно, але зроблені ним висновки не відповідають обставинам справи та допущено помилку в застосуванні норм матеріального права, оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів
Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Кіровоградської області який діє в інтересах ОСОБА_2, задовольнити.
Рішення Голованівського районного суду Кіровоградської області від 24 жовтня 2008 року скасувати.
В задоволенні позову Лозінського Віктора Олександровича до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування неправдивої інформації, відшкодування моральної шкоди відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з наступного дня.
Головуючий
Судді: