а
ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 грудня 2009 р. Справа № 2-а-4042/09/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Свентуха Віталія Михайловича ,
при секретарі судового засідання: Мороз Вікторії Валентинівні
за участю представників сторін:
прокурора : Гембера С.В.;
позивача : Тушевська Л.Г. - представник за довіреністю;
відповідача : ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом : прокурора Літинського району Вінницької області в інтересах держави в особі територіального управління головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області
до : фізичної особи - підприємця ОСОБА_2
про : стягнення 1700 грн.
ВСТАНОВИВ :
У вересні 2009 року до Вінницького окружного адміністративного судузвернувся прокурор Літинського району Вінницької області в інтересах держави в особі територіального управління головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області з позовом про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 1700 грн. фінансових санкцій.
Позовні вимоги мотивовані тим, що до прокурора Літинського району Вінницької області звернулось територіальне управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області з проханням про примусове стягнення застосованої фінансової санкції з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2.
Прокурор в позові зазначив, що під час проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом державними інспекторами територіального управління Головтрансінспекції у Вінницькій області 26.02.2009р. виявлено надання послуг з перевезення пасажирів на автомобілі НОМЕР_1, облаштованого як таксі, що належить ОСОБА_2 у відсутність відповідних документів, зокрема ліцензійної картки. Про виявлене порушення складено акт № 108991 від 26.02.2009р.. 23.03.2009р. т.в.о. начальника територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області винесена постанова № 065213, якою за порушення законодавства про автомобільний транспорт до перевізника застосовано фінансову санкцію у вигляді штрафу у сумі 1700 гривень.
У судовому засіданні прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Відповідач не погодився з заявленими позовними вимогами з мотивів, викладених в наданих суду письмових запереченнях (а.с.56-63). В судовому засіданні просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Свідки - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судовому засідання пояснили, що відповідно до завдання на перевірку від 02.11.2009р. № 110322 була проведена рейдова перевірка в смт. Літин легкового автомобіля НОМЕР_1, облаштованого як таксі, що належить ОСОБА_2. Під час якої виявлено порушення, а саме: надання послуг з перевезення пасажирів на таксі без оформлення ліцензійної карти. ОСОБА_2 під час перевірки в добровільному порядку було пред'явлено інспектору ДАІ документи на автомобіль та посвідчення водія, а той в свою чергу передав документи інспекторам транспортної інспекції. Також свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в судовому засіданні підтвердили, що легковий автомобіль НОМЕР_1, обладнаний розпізнавальним ліхтарем оранжевого кольору.
Заслухавши пояснення представників сторін, прокурора та свідків, повно, всебічно, об’єктивно дослідивши надані у справу докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно завдання на перевірку № 110322 від 02.11.2009р., державними інспекторами Андрощуком Л.В., Балховським С.В. була проведена рейдова перевірка додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом автомобіля марки НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2, виявлено порушення, а саме: надання послуг з перевезення пасажирів на таксі без оформлення документів, а саме без ліцензійної картки, про що було складено акт № 108991 від 26.02.2009р..
Із повідомлення (а.с.6) вбачається, що ОСОБА_2 повідомлявся про розгляд справи 23.03.2009р. щодо здійсненого ним порушення. Вказане повідомлення відповідач отримав, що стверджується копію повідомлення про вручення поштового відправлення № 37321 (а.с.7), проте на розгляд справи не прибув.
Постановою № 065213 від 23.03.2009 року, винесеною т.в.о. начальника територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області Соколовським О.Д., за порушення законодавства - надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, визначених ст. 39 Закону України “Про автомобільний транспорт”, до відповідача застосовано фінансову санкцію у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн.. Згідно супровідного листа № 02-3/1128 від 27.03.2009р., копія постанови № 065213 від 23.03.2009р. була направлена на адресу ОСОБА_2. Факт направлення постанови підтверджується реєстром (а.с.73а).
Сума штрафу відповідачем не була сплачена, зазначене рішення - не оскаржено ні до вищого за підпорядкуванням органу державного контролю, як передбачено п. 32 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті загального користування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 143 від 29.01.2006 р., ні до суду, хоча відповідач про наявність постанови про застосування фінансових санкцій був повідомлений належним чином і в судовому засіданні дану обставину не спростовував. На час розгляду справи, сума заборгованості відповідача становить 1700 грн. та підлягає стягненню.
Відповідно до ст. 39 Закону України “Про автомобільний транспорт" передбачено, що автомобільні перевізники та водії повинні мати і пред’являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України “Про автомобільний транспорт” передбачено, що за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, територіальне управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області діяло на підставі, у межах наданих йому повноважень та у спосіб, що передбачено діючим законодавством України щодо проведення перевірки та накладення фінансових санкцій.
Посилання відповідача на те, що його автомобіль не був облаштований як таксі і він послуг по перевезенню пасажирів не надавав, а також твердження, що в день складення акту його ніхто не зупиняв, і ним документи не передавались інспекторам, не знайшло свого підтвердження відповідними доказами та було спростовано показаннями свідків.
Так, свідок ОСОБА_4 - інспектор ДАІ в судовому засіданні пояснив, що ним був зупинений автомобіль НОМЕР_1, на даху якого був розпізнавальний знак таксі і в автомобілі знаходилась жінка, на його вимогу водій автомобіля, яким виявився гр. ОСОБА_2, надав відповідні документи, які в подальшому були передані інспектору трансінспекції ОСОБА_3. Акт складався у його присутності та присутності відповідача.
Свідок ОСОБА_5 надав суду покази, аналогічні показам свідка ОСОБА_4.
Таким чином, заперечення відповідача не знайшли свого підтвердження доказами в судовому засіданні, спростовані в ході розгляду справи показами свідків, матеріалами справи.
Вказані заперечення суд оцінює критично, оскільки вони не спростовують обставини викладені в позові та лише носять характер наміру ухилення від відповідальності.
Судом також встановлено, що постанова Головної державної інспекції на автомобільному транспорті про застосування фінансових санкцій не є виконавчим документом в розумінні ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження", а тому наявні підстави для пред'явлення позову до адміністративного суду.
В силу ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Згідно ст. 36-1 Закону України “Про прокуратуру”, підставою представництва у суді інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
Відповідно до ст. 60 Кодексу адміністративного судочинства України у випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокурор, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із адміністративними позовами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб і брати участь у цих справах.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.
Враховуючи те, що вимоги прокурора та позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, суд приходить до висновку про доцільність задоволення позову.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 11, 70, 71, 79, 86, 94, 122, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, ст. 39, 40 Закону України “Про автомобільний транспорт", Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті загального користування, ст. 36-1 Закону України “Про прокуратуру”, ст. 124 Конституції України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 АДРЕСА_1 НОМЕР_2) в дохід Державного бюджету України (р/р 31111106700002, код ЄДРПОУ 34701167, держбюджет м. Вінниці, 21081100, ГУДКУ у Вінницькій області м. Вінниця, МФО 802015) 1700 грн. (одна тисяча сімсот грн.) фінансових санкцій.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 13.12.09
Суддя Свентух Віталій Михайлович