а
ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 грудня 2009 р. Справа № 2-а-4188/09/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Свентуха Віталія Михайловича ,
при секретарі судового засідання: Мороз Вікторії Валентинівні
за участю представників сторін:
позивача : ОСОБА_1;
відповідача : Івасик О.В. - представник за довіреністю;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом : ОСОБА_1
до : начальника Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькійобласті
про : визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ :
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до начальника Головного управління пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій незаконними та зобов’язання вчинити дії.
В судовому засіданні 27.11.2009 року позивач надав суду змінені позовні вимоги /а.с.156/, зазначивши відповідачем по справі начальника Головного управління пенсійного фонду України у Вінницькій області Черненка М.А. та просить суд:
- визнати, що відповіді відповідача не відповідають (перечать) чинному законодавству;
- визнати, що за роботу у вихідні дні оплата праці провадилась, згідно Постанови Ради Міністрів УРСР № 207-7 в подвійному розмірі та з урахуванням показників кратності, як тому, хто ці дні працював у зоні відчуження ЧАЕС;
- визнати, що середній збережений заробіток по основному місцю роботи визначався так, як і відрядженим в зону відчуження ЧАЕС (довідка архіву МОУ, лист МП та СПУ № 03-3/1652-018-2 розділ 5, абз. 5, 7 та розділ 2 абз. 36);
- визнати, що позивачу, як л.н.а на ЧАЕС віднесеному до кат. 1, ст. 56 п. 2 надана пільга на пенсійний стаж, та збільшення пенсії на 1% за кожен рік понад встановлений цим п. стаж;
- визнати, що надані роз'яснення в листі ГУПФУ носять ознаки зазначені в ст. 165 та ст. 172 ККУ і призначити відповідно покарання - заборонити займати посаду;
- визнати, що ст. 19 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" довідку про заробітну плату у зоні відчуження ЧАЕС надає установа, організація, підприємство за місцем роботи (за основним місцем роботи). А тому, довідку про заробітну плату позивач просить органи ПФУ прийняти до провадження;
- вирішити питання про відповідальність виконавців відповіді: ОСОБА_5, ОСОБА_6, та Яворської, як співучасників у наданні позивачу відповіді, та ущемлені його прав;
- визнати, що накази, дії, роз'яснення ОСОБА_3 є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами пенсійного фонду у Вінницькій області, а тому завдані позивачу збитки мають бути відшкодовані (ст. 19 п. 6 ЗУ "Про звернення громадян").
Ухвалою суду від 04.12.2009 року провадження у справі в частині позовних вимог:
- визнати, що за роботу у вихідні дні оплата праці провадилась, згідно Постанови Ради Міністрів УРСР № 207-7 в подвійному розмірі та з урахуванням показників кратності, як тому, хто ці дні працював у зоні відчуження ЧАЕС;
- визнати, що середній збережений заробіток по основному місцю роботи визначався так, як і відрядженим в зону відчуження ЧАЕС;
- визнати, що позивачу, як ліквідатору наслідків аварії на ЧАЕС віднесеному до категорії 1 надана пільга на пенсійний стаж, та збільшення пенсії на 1% за кожен рік понад встановлений стаж;
- визнати, що ст. 19 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" довідку про заробітну плату у зоні відчуження ЧАЕС надає установа, організація, підприємство за місцем роботи (за основним місцем роботи). А тому, довідку про заробітну плату позивач просить органи ПФУ прийняти до провадження;
- визнати, що накази, дії, роз'яснення ОСОБА_3 (начальника Головного управління пенсійного фонду України у Вінницькій області) є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами пенсійного фонду у Вінницькій області, а тому завдані позивачу збитки мають бути відшкодовані (ст. 19 п. 6 ЗУ "Про звернення громадян");
- визнати, що надані роз'яснення в листі ГУПФУ носять ознаки зазначені в ст.ст. 165, 172 Кримінального кодексу України і призначити відповідно покарання - заборонити займати посаду; було закрито. В частині інших вимог: визнати, що відповіді відповідача не відповідають чинному законодавству; вирішити питання про відповідальність виконавців відповіді, розгляд справи продовжено.
В судовому засіданні позивач підтримав позов та просив його задовольнити, при цьому суду пояснив, що просить визнати неправомірними дії відповідача щодо надання на його звернення відповідей №10-13-Б-655-2 від 08.07.2005 року та №08-13-Б-683-2 від 17.08.2006 року, які суперечать вимогам чинного законодавства, а також вирішити питання про відповідальність виконавців відповідей відповідача.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні, суду пояснив, що позивач посилається на обставини та просить вирішити питання щодо його пенсійного забезпечення, що вже було предметом розгляду в Мурованокуриловецькому районному суді Вінницької області і результат їх розгляду знайшов своє відображення в постанові вказаного суду №2-а-4/2006 від 07.04.2006 року /а.с.166-169/. Крім того, зазначив, що оскаржуючи дії відповідача позивач в даному випадку пропустив строк звернення до адміністративного суду, а тому в задоволенні позову слід відмовити.
Заслухавши пояснення сторін, повно, всебічно, об’єктивно дослідивши надані у справу докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до висновку про те, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
08.07.2005 року Головним управлінням пенсійного фонду України у Вінницькій області позивачу у відповідь на його звернення було направлено відповідь №10-13-Б-655-2 за підписом начальника вказаного управління –Черненка М.А. щодо правильності пенсійного забезпечення.
17.08.2006 року Головним управлінням пенсійного фонду України у Вінницькій області було направлено на адресу позивача лист №08-13-Б-683-2 за підписом начальника вказаного управління –Черненка М.А. щодо пенсійного забезпечення та відсутності законних підстав для збільшення розміру пенсії ОСОБА_1 /а.с.151/.
Із вказаних листів вбачається, що позивачем порушувалось питання щодо правильності нарахування його пенсії, зокрема, щодо додаткової оплати за роботу у вихідні і святкові дні, збільшення пенсії на 1% заробітку за кожен рік роботи понад відпрацьованих 20 років, нарахування заробітної плати в зоні відчуження.
Судом встановлено, що питання, які порушувались у вищевказаних листах були предметом розгляду у Мурованокуриловецькому районному суді Вінницької області при розгляді справи №2-а-4/2006 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Мурованокуриловецькому районі про визнання дій незаконними, зобов’язання провести перерахунок та виплату пенсії, стягнення моральної шкоди. Вказане підтверджується позовною заявою поданою ОСОБА_1 в Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області /а.с.175-178/ та не спростовувалось сторонами в судовому засіданні.
Постановою Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 07.04.2006 року /а.с.166-169/ ОСОБА_1 було відмовлено у задоволенні позову до Управління Пенсійного фонду України у Мурованокуриловецькому районі про визнання дій незаконними, зобов’язання провести перерахунок та виплату пенсії та стягнення моральної шкоди. При цьому Мурованокуриловецьким районним судом Вінницької області було встановлено, що розрахунок пенсії Управлінням Пенсійного фонду України у Мурованокуриловецькому районі проведено у відповідності із діючим законодавством України. Зазначена постанова суду набрала законної сили.
Відповідно до ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, твердження позивача про незаконність відповідей відповідача, а також посилання позивача на неправомірність дій відповідача щодо надання йому відповідей, які суперечать чинному законодавству України є безпідставним та спростовується вищевикладеним.
В наданих суду поясненнях представник відповідача як на підставу для відмови у задоволенні позову також послався на пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду.
У відповідності до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
В ході судового розгляду справи встановлено, що вимога про визнання дій відповідача неправомірними у наданні відповідей, які не відповідають чинному законодавству, заявлена ним в зв’язку із отриманням листів Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 08.07.2005 року №10-13-Б-655-2 та від 17.08.2006 року №08-13-Б-683-2.
Позивач звернувся до суду із даним позовом 30.01.2008 року.
Таким чином, позивачем пропущений строк звернення до адміністративного суду, оскільки відповіді ним отримані у 2005 році та відповідно у 2006 році, а відтак у нього була можливість звернутись до суду у межах строку, встановленого нормами Кодексу адміністративного судочинства України. Клопотань про поновлення строку звернення до суду та будь-яких доказів, що могли бути підставою для поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, позивачем суду надано не було.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з ч. 1 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 72, 79, 86, 94, 99, 100, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
В задоволенні позову ОСОБА_1 до начальникаГоловного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій незаконними - відмовити.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 09.12.09 о 17:45
Суддя Свентух Віталій Михайлович