УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №288/1358/17 Головуючий у 1-й інст. Зайченко Є. О.

Категорія 50 Доповідач Коломієць О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2018 року Апеляційний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді: Коломієць О.С.

суддів: Борисюка Р.М., Шевчук А.М.

з участю секретаря

судового засідання: Добровольської Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу №288/1358/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки

за апеляційною скаргою ОСОБА_3на рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 11 квітня 2018 року, яке ухвалено суддею Зайченко ЄО. в смт. Попільня Житомирської області

в с т а н о в и в:

У листопаді 2017 року позивач звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_3 аліменти на її користь на утримання дочки, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка продовжує навчання, в розмірі ? заробітків відповідача, починаючи з дня подання позовної заяви до закінчення дочкою навчання - 30.06.2019 року.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що в червні 1997 року вона зареєструвала шлюб з відповідачем. Від цього шлюбу у них народилась дочка ОСОБА_4, яка на даний момент проживає разом з матір'ю та знаходиться на її утриманні. З 16.08.2017 року їхня спільна з відповідачем донька розпочала навчання в Житомирському технологічному коледжі Київського національного університету будівництва і архітектури (заочна форма),яке закінчується 30.06.2019 року. Загальна вартість освітньої послуги становить 8708 грн. За навчання доньки Позивачем було сплачено 2 000 грн. за перший семестр. Оскільки, від другого шлюбу позивач ще має сина - ОСОБА_6, який навчається у школі і перебуває на її утриманні, остання опинилась у скрутному матеріальному становищі. Відповідач є фізично здоровою людиною, працездатний, працює в м. Києві, в Депо ВЧ 1 проїзним електромеханіком. На даний час відповідач будь-якої матеріальної допомоги доньці не надає, хоча спроможний її надавати. У зв'язку з чим, позивач змушена звертатись до суду за захистом прав доньки.

Рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 11 квітня 2018 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка продовжує навчатися в розмірі 1/6 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня подання даної заяви до закінчення нею навчання, тобто до 30.06.2019 року, без урахування часу канікул, але не довше ніж до досягнення донькою 23-х років. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави 640 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із судовим рішенням, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, при визначенні розміру аліментів на повнолітню дитину судом не було враховано можливість апелянта надавати матеріальну допомогу повнолітній дочці. Оскільки, дочка навчається на заочній формі навчання, то вона має можливість працювати та не потребує матеріальної допомоги. Крім того, судом не було враховано, що відповідач сплачує аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_7 та його матері ОСОБА_8 в розмірі 2/4 частини його заробітку та аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_9 у розмірі 1/4 частини його заробітку. Відповідно, розмір аліментів, що стягуються з апелянта після ухвалення оскаржуваного рішення становитиме більше 50% його заробітної плати.

В судовому засіданні відповідач та його представник апеляційну скаргу підтримали, просили її задовольнити.

Позивач в судове засідання не з'явилась, з невідомих суду причин, хоча про дату, час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористалась.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та її вимог, суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Так, судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1, батьками ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с.5).

Як вбачається зі змісту Договору №4 про навчання і підготовку фахівця освітньо-кваліфікаційного рівня молодший спеціаліст на умовах повного відшкодування витрат від 16.08.2017 року Київського національного університету будівництва і архітектури, повнолітня дочка сторін ОСОБА_4 є студенткою вказаного закладу, за освітньо-кваліфікаційним рівнем «молодший спеціаліст», за спеціальністю «Фінанси, банківська справа та страхування», заочної форми навчання, період навчання з 01.09.2017 року по 30.06.2019 року. Загальна вартість освітньої послуги становить 8 708 грн. (а.с.6).

Відповідно до довідки виконавчого комітету Попільнянської селищної ради Попільнянського району Житомирської області від 03.11.2017 року №5248, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, проживає разом з матір'ю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 та знаходиться на її утриманні (а.с.7).

Згідно відомостей з інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб ДФС України про суми виплачених доходів та утриманих податків від 16.11.2017 року № 10232, щодо ОСОБА_4 за період з 01.01.2017 року по 30.06.2017 року у Державному реєстрі фізичних осіб - підприємців податків відсутня інформація про доходи (а.с.8).

Відповідач ОСОБА_3 працює в ВП Вагонна дільниця станція Київ-пасажирський та його дохід за період з серпня 2017 року по січень 2018 року склав 66650 грн. 40 коп.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач спроможний надавати допомогу своїй повнолітній дочці, яка потребує матеріальної допомоги у зв'язку з навчання. Крім того, на думку суду, відповідач не надаючи матеріальної допомоги на утримання повнолітньої дитини, порушує вимогу статті 198 СК України, згідно якої батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

Такий висновок суду є вірним виходячи з наступного.

Правовідносини батьків щодо утримання повнолітніх дочки, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (ст.ст. 199,200, 201 цього Кодексу). При визначенні розміру аліментів слід враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов'язань, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами (правовий висновок, викладений у постанова ВСУ від 24.02.2016 року у справі № 6-1296цс15).

У п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», судам роз'яснено, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Відповідно до ч. 3 ст. 199 СК України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів мають самі дочка, син, які продовжують навчатися, а також той із батьків, з яким вони проживають.

Суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 СК України.

Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Як визначено ч.3 ст.70 Закону України «Про виконавче провадження», загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами.

Відповідно до ч.1 та 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

У відповідності з ч.1 ст. 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Отже, при розгляді справ даної категорії позивач повинна довести продовження навчання дочки, потреби в матеріальній допомозі та її розмір, а відповідач - неможливість надання такої допомоги або можливість надання у меншому розмірі, ніж вимагає позивач.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 15 червня 2005 року, з ОСОБА_3 стягуються аліменти на користь ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, на утримання неповнолітнього сина, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, у розмірі 1/4 частини заробітку відповідача щомісячно до повноліття дитини, але не менш як одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян до його повноліття, а також на користь ОСОБА_8, аліменти на її утримання у розмірі 1/4 частини заробітку відповідача щомісячно, але не менш як одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян до отримання нею прожиткового мінімуму, встановленого законом (а.с.31).

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем не було надано доказів сплати (звернення до виконання) ним аліментів згідно даного рішення суду. Лише під час апеляційного розгляду справи, відповідачем був наданий звіт про здійснення відрахувань та виплат ВП Вагонна дільниця станція Київ-Пасажирський, зі змісту якого вбачається, що з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_8 на утримання сина з серпня 2017 року по січень 2018 року проводились відрахування аліментів із заробітної плати в розмірі ? частини заробітку.

Відповідно до судового наказу Попільнянського районного суду Житомирської області від 28.03.2018 року по справі №288/348/18, з ОСОБА_3 стягуються аліменти на користь ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, на утримання неповнолітнього сина, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_6, у розмірі 1/4 частини його заробітку (а.с.74). Судовий наказ набрав чинності 20.04.2018 року, тобто, вже після ухвалення оскаржуваного рішення суду - 11.04.2018 року (а.с.75).

Крім того, як вбачається зі змісту довідки, виданої Виконавчим комітетом Попільнянської селищної ради, Попільнянського району Житомирської області №691 від 13.03.2018 року, до складу сім'ї ОСОБА_3 входять: його мати - ОСОБА_12., ІНФОРМАЦІЯ_7, син - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, та син ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.40).

З наведеного вбачається, що станом на березень 2018 року сини ОСОБА_7 та ОСОБА_9, на утримання яких стягнуті аліменти, проживають разом зі своїм батьком ОСОБА_3.

Також відповідачем не було надано належних доказів на підтвердження тієї обставини, що повнолітня донька є працевлаштованою і має свій власний заробіток, працюючи продавцем в магазин «Маркет», а тому не потребує матеріальної допомоги від батька.

Таким чином, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції, виходив із того, що повнолітня донька сторін - ОСОБА_4, навчається у вищому навчальному закладі, потребує матеріальної допомоги, а її батько - ОСОБА_3, має можливість таку допомогу надавати. З урахуванням матеріального стану відповідача, дійшов обґрунтованого висновку, що розмір аліментів має становити 1/6 частину з усіх видів його заробітку (доходу), при цьому суд врахував обставини, передбачені ст. 182 СК України, в тому числі і ті, на які є посилання у апеляційній скарзі.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції і зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Ніяких нових обставин чи доказів, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли б вплинути на правильність висновків та рішення суду відповідачем не надано.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3залишити без задоволення, а рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 11 квітня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 24 липня 2018 року.

Головуючий: Судді: