Справа № 2-а- 643 / 2009 р.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

11 грудня 2009 року                                                                                     м. Чернігів                    

 Чернігівський  районний суд Чернігівської області у складі головуючої судді Меженнікової С.П.,  розглянувши в порядку письмового провадження  в м. Чернігові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Чернігівському районі Чернігівської області про зобов'язання нарахування недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни, та визнання протиправною бездіяльність органу владних повноважень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Чернігівському районі Чернігівської області, у якому просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо виплати щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком та зобов’язати  відповідача здійснити перерахування щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком згідно ч. 1 ст. 28 Закон України „Про загальнообов’язкове пенсійне страхування” та забезпечити відповідні виплати за 2008 рік. Вимоги мотивовані тим, що вона є дитиною війни та відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» їй щомісячно повинна підвищуватися пенсія на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Всупереч того, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені частиною 2 статті 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не можуть бути обмежені чи скасовані іншими нормативно-правовими актами, розмір пенсії щомісячно протиправно не підвищувався на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

У судове засідання позивачка не з’явилася, просить розглядати справу у її відсутності, позов підтримує.

Представник відповідача через канцелярію суду подав письмові заперечення на позов, в яких позов не визнає, просить в його задоволенні відмовити, а також просить розглянути справу без участі представника відповідача . Свої заперечення обґрунтовує тим, що Законом України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансування виплат по даному Закону проводиться з державного бюджету України, який затверджує Верховна Рада України, а не з бюджету Пенсійного фонду України, який затверджує Кабінет Міністрів України. Крім того, частиною 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Відповідач також вказує, що на законодавчому рівні не визначено які органи повинні виплачувати підвищення до пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку.  Зазначає, що позивачка отримує підвищення до пенсії, як дитині війни в розмірі, встановленому  постановою КМУ від 28.05.2008 року № 530 „ Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, яка є чиною на сьогоднішній день і підлягає обов’язковому виконанню. Встановлення позивачу з 22.05.2008 року підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.28 ЗУ „ Про загальнообов’язкове пенсійне страхування”  суперечитиме вимогам п.1 ст.6 ЗУ „ Про соціальний захист дітей війни” № 2195 та постанові КМУ від 22.05.2008 року № 530. За вказаних обставин просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі та застосувати ч. 2 ст. 99   КАС України, вказуючи на пропущення позивачем строку звернення до суду.

  Враховуючи, що сторони надали заяви про розгляд справи без їх участі в порядку письмового провадження, суд, відповідно до ч. 3 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження на основі наявних в справі матеріалів.      

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Позивачка  є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що підтверджується відповідним посвідченням та не заперечується і відповідачем.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», редакція якої діяла до 1 січня 2008 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачуються замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. № 107 текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в такій редакції (набрала чинності з 01 січня 2008 року): «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів».  

Рішенням Конституційного Суду України  від 22.05.2008 р. № 10-рп / 2008 положення пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. № 107 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Згідно частини 2 статті 152 Конституції України Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.  

Отже, позивачка мала право у 2008 році на щомісячну соціальну допомогу у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 22.05.2008 року.

З матеріалів справи вбачається, що УПФУ в Чернігівському районі Чернігівської області було виплачено позивачу  підвищення до пенсії як дитині війни за період з січня по грудень 2008 року у розмірі з 01.01.2008 року – 47,00 грн.; з 01.04.2008 року - 48,10 грн., з 01.07.2008 року – 48,20 грн.; з 01.10.2008 року – 49,80 грн. Даний розмір встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 28.08.2008 року № 530 „ Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” ( далі постанова від 22.05.2008 року № 530).  

Заперечення відповідача про те, що встановлене позивачу ОСОБА_2 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, суперечить  вимогам діючого на даний час п.1 ст.6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни”, постанові КМУ від 22.05.2008 року № 530, суд не приймає до уваги, оскільки відповідно до статті 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Позивачка в 2008 році не отримувала пенсію з її підвищуванням на 30 відсотків відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а тому знала про порушення свого права з дати фактичного отримання щомісячної пенсії без її підвищення на 30 відсотків, однак до суду звернулась лише 30 листопада 2009  року, про що свідчить відмітка на судовому штемпелі.

З урахуванням того, що відповідач наполягає на відмові в задоволенні позову в зв’язку з пропуском позивачкою строку звернення до суду, позивачка про поновлення пропущеного строку не заявляє, а тому на підставі ч. 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне в частині вимог позивача з 22.05.2008 року по 30.11.2008 року відмовити в зв’язку з пропущенням строку звернення до суду.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.11 КАС України, суд вважає за необхідне конкретніше сформулювати резолютивну частину постанови з метою можливості її виконання в подальшому.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Чернігівському районі необхідно задовольнити частково, зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Чернігівському районі Чернігівської області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її розміру, як дитині війни на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України «Про соціальний захист дітей війни» з 30.11.2008 р. по 31.12.2008р . за виключенням виплаченого підвищення до пенсії.  В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 необхідно відмовити за необґрунтованістю та пропуском строку звернення до адміністративного суду. Судові витрати підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 в розмірі 3 грн. 40 коп.  

 Керуючись ст.ст. 11, 70, 71, 72, 86, 158-164 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги  задовольнити частково.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Чернігівському районі Чернігівської області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її розміру як дитині війни на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 30 листопада 2008 року по 31 грудня 2008 року  ( за виключенням виплаченого підвищення до пенсії)

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету на користь ОСОБА_1 3 грн. 40 коп.  сплачених судових витрат.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Чернігівський районний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду  через Чернігівський районний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга  може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

 Суддя                                                                                                                С.П. Меженнікова