ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2018 року м. ОдесаСправа № 916/998/18

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;

(Одеський апеляційний господарський суд, м.Одеса, проспект Шевченка, 29)

Секретар судового засідання Іванов І.В.;

Представники сторін в судове засідання не з'явились;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕМ", Одеська обл.

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 31.05.2018 року

по справі №916/998/18

за позовом Акціонерного товариства "Одесаобленерго", м.Одеса

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕМ", Одеська обл.

про визнання неправомірними дій та зобов'язання виконати умови договору, -

(суддя першої інстанції: Д'яченко Т.Г., дата та місце прийняття ухвали: 31.05.2018, Господарський суд Одеської області, м.Одеса, проспект Шевченка, 29)

29.05.2018 року Акціонерне товариство "Одесаобленерго" (далі - АТ «Одесаобленерго») звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕМ" (далі - ТОВ «ЗЕМ»), згідно якої просить суд:

- визнати неправомірними дії ТОВ "ЗЕМ" з видачі технічних умов приєднання до електричних мереж електроустановок (яке не є стандартним) №18/2018 від 05.03.2018 на об'єкт, розташований за адресою: Одеська обл., Білгород-Дністровський район, смт. Затока, вул. Лазурна, 12;

-зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю „ЗЕМ" належним чином і в повному обсязі виконувати обов'язки передбачені в пункті 3.1.14 Договору на послуги з передачі електричної енергії №3/П від 09.09.2009, а саме - при видачі технічних умов на приєднання до мереж електропередавальної організації нових споживачів постачальника на ступені напруги 0,4 кВ, зобов'язувати їх узгоджувати технічні умови з постачальником з питань організації обліку електричної енергії, на ступені напруги 10 кВ, узгоджувати технічні умови з постачальником в частині приєднання та організації обліку електричної енергії.

Позовні вимоги позивача у справі обґрунтовано порушенням з боку відповідача прийнятих на себе зобов'язань за умовами Договору на послуги з передачі електричної енергії №3/П від 09.09.2009 та направлено на визнання неправомірними дій Товариства з обмеженою відповідальністю „ЗЕМ" з видачі технічних умов приєднання до електричних мереж електроустановок (яке не є стандартним) №18/2018 від 05.03.2018 на об'єкт, розташований за адресою: Одеська обл., Білгород-Дністровський район, смт. Затока, вул. Лазурна, 12, та на зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю „ЗЕМ" належним чином і в повному обсязі виконувати обов'язки, передбачені в пункті 3.1.14 Договору на послуги з передачі електричної енергії №3/П від 09.09.2009.

Одночасно з поданням позову АТ "Одесаобленерго" подало до господарського суду Одеської області заяву про забезпечення позову, в якій просить суд забезпечити позов шляхом:

- заборони TOB "ЗЕМ" підключати до власних електричних мереж об'єкт, розташований за: Одеська область, Білгород-Дністровський район, смт. Затока, вул. Лазурна, 12 на підставі технічних умов приєднання до електричних мереж електроустановок (яке не є стандартним) №18/2018 від 05.03.2018

Мотивуючи заяву, АТ "Одесаобленерго" посилається на те, що у випадку, якщо відповідач здійснить приєднання та підключення вищевказаного об'єкту на підставі технічних умов №18/2018 від 05.03.2018 з порушенням умов п. 3.1.14 Договору на послуги з передачі електричної енергії № 3/П від 09.09.2009, це створить загрозу сталому функціонуванню енергетичної системи всього регіону, оскільки, по-перше збільшиться навантаження на електричні мережі позивача; по-друге, відпуск електричної енергії відбуватиметься без договору та безоплатно, чим будуть завдані збитки позивачу, оскільки фактично вартість відпущеної, але не врахованої електричної енергії відшкодовується в Оптовий ринок електричної енергії за рахунок позивача; по-третє, АТ "Одесаобленерго" буде позбавлено можливості захистити свої права шляхом від'єднання самовільно підключених об'єктів, оскільки не має повноважень на проведення робіт в мережах ТОВ "ЗЕМ". Позивач також зазначає, що невжиття заходів із забезпечення позову унеможливить ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 31.05.2018 заяву АТ «Одесаобленерго» про забезпечення позову по справі №916/998/18 задоволено, в якості забезпечення позову заборонено ТОВ «ЗЕМ» підключати до власних електричних мереж об'єкт, розташований за адресою: Одеська обл., Білгород-Дністровський район, смт. Затока, вул. Лазурна, 12 на підставі технічних умов приєднання до електричних мереж електроустановок (яке не є стандартним) №18/2018 від 05.03.2018.

Суд першої інстанції в ухвалі зазначив, що невжиття заходів забезпечення позову в даному випадку унеможливить ефективний захист та поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, відповідач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Одеської області від 31.05.2018, в якій просить оскаржувану ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою відмовити АТ «Одесаобленерго» у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Апелянт вважає ухвалу суду першої інстанції безпідставною, необґрунтованою та такою, що ухвалена з порушенням норм процесуального права, з огляду на що підлягає скасуванню.

Зокрема, відповідач звертає увагу суду на те, що в заяві про забезпечення позову позивачем не надано жодних обґрунтувань та доказів саме того, що виконання рішення суду буде утруднено чи унеможливлено, та яким чином саме вжиття даних заходів буде впливати на виконання рішення по справі.

Крім того, апелянт стверджує, що заходи забезпечення позову дублюють позовні вимоги, оскільки предметом позову є зобов'язання належним чином виконувати умови договору та визнати дії незаконними, а забезпечення позову подано з метою припинення дій, які позивач вважає незаконними.

Також ТОВ «ЗЕМ» в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції при винесенні ухвали не враховано, що вказаною забороною порушуються права та інтереси інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу, а також зазначена заборона блокує діяльність самого Товариства.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 09.07.2018 відкрито апеляційне провадження по справі №916/998/18 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕМ" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 31.05.2018.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 10.07.2018 розгляд апеляційної скарги ТОВ "ЗЕМ" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 31.05.2018 року призначено на 23.07.2018.

18.07.2018 на адресу Одеського апеляційного господарського суду від позивача по справі надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому АТ «Одесаобленерго» заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

В судове засідання представники сторін не з'явились, не повідомивши завчасно про причини неявки. Про дату, час та місце проведення судового засідання по справі повідомлені належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення та витяг з офіційного сайту «Укрпошта».

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Відповідно до ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом обов'язковою не визнавалась, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представників сторін за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч.1 ст.271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши дотримання судом першої інстанції норм чинного процесуального законодавства, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Статтею 137 Господарського процесуального кодексу України визначено заходи забезпечення позову. Так, частиною 1 зазначеної статті Кодексу визначено, що позов забезпечується, зокрема, забороною Відповідачу вчиняти певні дії (пункт 2); іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними в пунктах 1-9 цієї частини (пункт 10).

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії (п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову").

Крім того, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Дослідивши матеріали справи, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для забезпечення позову шляхом заборони ТОВ „ЗЕМ" підключати до власних електричних мереж об'єкт, розташований за адресою: Одеська обл., Білгород-Дністровський район, смт. Затока, вул. Лазурна, 12 на підставі технічних умов приєднання до електричних мереж електроустановок (яке не є стандартним) №18/2018 від 05.03.2018, оскільки вважає що заявником доведено належним чином той факт, що невжиття таких заходів може унеможливити чи ускладнити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Враховуючи те, що предметом позову в даному випадку є визнання неправомірними дій ТОВ "ЗЕМ" з видачі технічних умов приєднання до електричних мереж електроустановок (яке не є стандартним) №18/2018 від 05.03.2018 на об'єкт, розташований за адресою: Одеська обл., Білгород-Дністровський район, смт. Затока, вул. Лазурна, 12 а також зобов'язання відповідача належним чином і в повному обсязі виконувати обов'язки, передбачені Договором на послуги з передачі електричної енергії, зокрема, щодо погодження технічних умов з постачання електроенергії, заходи забезпечення позову, застосовані судом першої інстанції, є такими, що відповідають позовним вимогам і співвідносяться з ними та відповідно є співрозмірними, оскільки невжиття таких заходів може унеможливити чи ускладнити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача за захистом яких він звернувся до суду.

Заходи забезпечення позову, вжиті місцевим господарським судом, не блокують господарську діяльність учасників процесу, не порушують права осіб, що не є учасниками судового процесу, а також не застосовують обмежень, не пов'язаних з предметом спору, з огляду на що суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника про те, що забезпечення позову в даному випадку істотно порушує його права і законні інтереси, внаслідок цього відповідач суттєво обмежений у можливості здійснювати свою господарську діяльність.

Крім того, вказані посилання є лише припущеннями скаржника, які не підтверджені належними та допустимими доказами по справі.

Посилання відповідача на той факт, що заходи забезпечення позову дублюють позовні вимоги, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки предметом позову є визнання неправомірними дій ТОВ „ЗЕМ" з видачі технічних умов та зобов'язання ТОВ „ЗЕМ" належним чином і в повному обсязі виконувати обов'язки, передбачені в пункті 3.1.14 Договору на послуги з передачі електричної енергії №3/П від 09.09.2009, тоді як позов забезпечено шляхом заборони ТОВ „ЗЕМ" підключати до власних електричних мереж об'єкт, розташований за адресою: Одеська обл., Білгород-Дністровський район, смт. Затока, вул. Лазурна, 12 на підставі технічних умов приєднання до електричних мереж електроустановок (яке не є стандартним) №18/2018 від 05.03.2018.

Крім того, необхідно зауважити, що судовий розгляд у справі може тривати певний проміжок часу, а невжиття заходів забезпечення позову до вирішення спору по суті запобігатиме настанню події, наслідки якої можуть бути незворотними.

Також колегією суддів Одеського апеляційного господарського суду відхиляються доводи апелянта стосовно ненадання обґрунтувань та доказів саме того, що виконання рішення суду буде утруднено чи унеможливлено, з огляду на наступне.

Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено можливість забезпечення позову не лише у разі, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити виконання рішення суду, а також у разі, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду і ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Тобто, за замістом ч. 2 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України у вирішенні питання щодо забезпечення позову слід також враховувати за захистом якого порушеного чи оспорюваного права або інтересу звернувся позивач, не обмежуючись лише неможливістю виконання рішення суду та позовними вимогами.

Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову в даному випадку може унеможливити ефективний захист та поновлення порушених прав позивача, що врегульовано ст.136 Господарського процесуального кодексу України, що власне і стало підставою для звернення АТ "Одесаобленерго" до місцевого господарського суду з відповідною заявою.

Викладені в апеляційній скарзі аргументи скаржника не можуть бути підставами для скасування оскаржуваної у справі ухвали, оскільки вони суперечать положенням процесуального законодавства та не спростовують обґрунтованих висновків місцевого суду.

Отже, колегія суддів вважає, що при постановленні ухвали місцевий господарський суд надав оцінку обґрунтованості доводів позивача, встановив безпосередній зв'язок між конкретним заходом забезпечення позову та предметом позову і правильно застосував статтю 136 Господарського процесуального кодексу України та обгрунтовано обрав захід до забезпечення позову, який відповідає п. 2 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, доводи скаржника, викладені у апеляційній скарзі судова колегія вважає непереконливими та такими, що спростовуються наявними матеріалами справи, а прийняту у справі ухвалу Господарського суду Одеської області від 31.05.2018 року слід вважати такою, що відповідає нормам процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її зміни чи скасування, не вбачається.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕМ" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 31.05.2018 року по справі №916/998/18 слід залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Одеської області від 31.05.2018 року - без змін.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 129, 255, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕМ" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 31.05.2018 року по справі №916/998/18 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 31.05.2018 року по справі №916/998/18 - залишити без змін.

Матеріали оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 31.05.2018 року по справі №916/998/18 повернути до Господарського суду Одеської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено та підписано 27.07.2018 року.

Головуючий суддя Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

А.І. Ярош