№2-146/07

РІШЕННЯ

Іменем України

15 лютого 2007 року                                                                                           м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Дацюк О.І.

при секретареві Кузьміній СЮ.

за участі позивача ОСОБА_1, представника позивача адвоката ОСОБА_2, відповідача

ОСОБА_3.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет позову: ЖБК „Кристал-5", Державна нотаріальна контора м. Запоріжжя № 5, про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, зміненим в ході судового розгляду, в якому вказав, що з 20.07.1968 року перебував у шлюбі з ОСОБА_4. У 1971 році, як член Житлово-будівельного кооперативу „Кристал-5" (далі ЖБК „Кристал-5"), ОСОБА_4 отримала квартиру АДРЕСА_1, пай за яку був повністю сплачений у 1978 році, після чого право власності було зареєстроване за ОСОБА_4 10.01.2003 року без згоди позивача ОСОБА_4 уклала з ОСОБА_3 договір довічного утримання на зазначену квартиру, який був зареєстрований у встановленому порядку. 06.07.2003 року зазначений договір було розірвано за згодою сторін відповідною угодою в нотаріальному порядку, яка, однак, зареєстрована не була. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 померла, залишивши по собі заповіт на користь позивача. 24.07.2006 року позивач звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, однак у видачі свідоцтва йому було відмовлено. Просив встановити факт прийняття спадщини та визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування.

У судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали у повному обсягу. Позивач додатково пояснив, що угоду про розірвання договору довічного утримання його дружина не реєструвала, оскільки на той момент була хвора та погано почувалася. А йому у реєстрації угоди відмовили. На момент смерті ОСОБА_4 та до цього часу проживав разом із нею. Інших спадкоємців не має.

Представник позивача пояснив, що оскільки до набрання чинності новим ЦК України спадщину після ОСОБА_4 ніхто не прийняв, повинні застосовуватися правила прийняття спадщини нового ЦК, а оскільки позивач проживав на момент смерті з ОСОБА_4., він спадщину прийняв.

Відповідач у судовому засіданні позов визнав у повному обсязі, про що надав відповідну письмову заяву. Пояснив, що на момент укладення договору довічного утримання з ОСОБА_4  про наявність у неї чоловіка він не знав, а коли узнав, вирішив договір розірвати. Довіреність ОСОБА_1 на підписання угоди про розірвання договору надав добровільно, оскільки це відповідало його волевиявленню. На цей час будь-яких претензій матеріального характеру з цього приводу до позивача немає.

Представник третьої особи ЖБК „Кристал-5" у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, пояснила, що квартиру було наданоОСОБА_4 для проживання її сім'ї, пай у повному обсязі сплачено ще у 1985 році. Позивач та ОСОБА_4 проживали разом з моменту отримання квартири та до її смерті, а ОСОБА_1 проживає у спірній квартирі на цей час.

Третя особа Державна нотаріальна контора № 5 м. Запоріжжя представника у судове засідання не направила. На адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без її представника.

Згідно ст. 174 ч. 4 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності до того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

При дослідженні матеріалів справи судом встановлено наступне.

Позивач та ОСОБА_4 дійсно перебували у шлюбі з 20.07.1968 року, що підтверджено свідоцтвом про одруження, виданим Будинком урочистої реєстрації шлюбу м. Запоріжжя 20.07.1968 року.

2

Згідно реєстраційного посвідчення ОП „Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації" (далі ЗМБТІ) від 17.06.1993 року ОСОБА_4 отримала у власність квартиру АДРЕСА_1 на підставі довідки ЖБК „Кристал-5".

Відповідно до договору довічного утримання від 10.01.2003 року ОСОБА_4 передала ОСОБА_3 право власності на зазначену квартиру, яке було зареєстроване у відповідному порядку, про що свідчить лист ЗМБТІ від 06.12.2006 року № НОМЕР_1 та реєстраційне посвідчення СА № НОМЕР_2 від 15.01.2003 року.

На підставі довіреності від 03.07.2003 року та угоди про розірвання договору від 16.07.2003 року договір довічного утримання було розірвано.

Право на розірвання договору угодою сторін передбачене ст. 220 ЦК України 1963 року, який діяв на момент укладення угоди.

Усе належне майно ОСОБА_4 заповіла позивачеві згідно заповіту від 16.07,2003 року.

Після смерті ОСОБА_4, яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_1 року (свідоцтво про смерть, видане Запорізьким міським відділом РАГС 12.11.2003 року), позивач звернувся до ЗМБТІ з вимогою про реєстрацію угоди про розірвання договору довічного утримання, однак, йому було відмовлено, оскільки він не надав відповідних правовстановлюючих документів (рішення реєстратора від 19.09.2006 року).

Відповідно п.5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003 року, правила ЦК України 2003 року щодо спадкування застосовуються до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким зі спадкоємців до набрання чинності цим кодексом.

Зважаючи на те, що як вбачається зі спадкової справи, після смерті ОСОБА_4, крім позивача, ніхто із заявами про прийняття спадщини не звертався, інші особи у спірній квартирі не проживали, суд дійшов висновку, що спадщину до 01.01.2004 року не прийнято, а до відносин повинні застосовуватися правила ЦК України 2003 року.

ОСОБА_1 спадкове майно прийняв відповідно до ст. 1268 ЦК України, оскільки постійно проживав із ОСОБА_4., що підтверджено відповідними довідками ЖБК „Кристал-5". Інших спадкоємців чи осіб, що мають право на обов'язкову частку у спадщині після смерті ОСОБА_4, судом не виявлено.

Зважаючи на вищевикладене, перевіривши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини, вислухавши пояснення позивача, дослідивши докази, суд вважає, що наявні законні підстави для задоволення позову, та визнання за позивачем права власності в порядку спадкування за заповітом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1235,1236, 1268 ЦК України, ст.ст. 15, 57-60, 208, 209, 212-215 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет позову: ЖБК „Кристал-5", Державна нотаріальна контора м. Запоріжжя № 5, про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності задовольнити в повному обсягу.

2.      Визнати ОСОБА_1 таким, що прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

3.      Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування.

4.   Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне

оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження або апеляційну скаргу не було подано.

5. Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області шляхом подання заяви

про апеляційне оскарження протягом десяти днів після його проголошення та подання апеляційної

скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або шляхом подання

апеляційної скарги без заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з моменту

проголошення рішення через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя.

Суддя    О.І.Дацюк