Справа № 161/61/18 Головуючий у 1 інстанції: Олексюк А.В.

Провадження № 22-ц/773/809/18 Категорія: 27 Доповідач: Здрилюк О. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Здрилюк О.І.,

суддів Карпук А.К., Бовчалюк З.А.,

секретар судового засідання - Галицька І.П.,

з участю представника позивача - Кузіна Є.В.,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою позивача - Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 березня 2018 року,

В С Т А Н О В И В :

29 грудня 2017 року ПАТ КБ «Приватбанк» засобами поштового зв'язку звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 16 квітня 2014 року між банком і ОСОБА_3 було укладено кредитний договір б/н шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. За умовами вищевказаного договору позичальник отримав на платіжну картку кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту у розмірі 11200 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

У зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за кредитним договором станом на 16.11.2017 року у неї виникла заборгованість у розмірі 106000 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту - 15152,35 грн. та заборгованість по процентах за користування кредитом - 90847,65 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача та відшкодувати судові витрати.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 березня 2018 року в позові відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить це рішення скасувати та ухвалити нове - про задоволення позову.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 від імені відповідача ОСОБА_3, посилаючись на безпідставність апеляційної скарги та законність і обґрунтованість судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

У судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав із наведених у ній підстав та просить її задовольнити.

Представник відповідача апеляційну скаргу заперечив та просить залишити її без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення суду підлягає до скасування з таких підстав.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив із того, що розрахунок заборгованості по кредитному договору потребує з'ясування, у зв'язку із чим явка представника позивача була визнана обов'язковою, але він у судове засідання не з'явився, а суд позбавлений можливості самостійно збирати докази. У зв'язку із ненаданням позивачем достатніх, належних і допустимих доказів позов до задоволення не підлягає.

Проте, до такого висновку суд дійшов помилково, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Відповідно до вимог ч.6 ст.83 ЦПК України, у випадку прийняття судом відмови сторони від визнання обставин суд може встановити строк для подання доказів щодо таких обставин.

Зазначеної процесуальної вимоги суд першої інстанції не дотримався і не встановлював позивачу строк для подання доказів щодо обставин, які підлягали встановленню та від яких відмовилася сторона відповідача.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Згідно зі ст.ст.526, 530, 610 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.611 ЦК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитором в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитора змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам (ч.2 ст.1067 ЦК України).

Пунктом 1.1.3.2.3 Умов та правил передбачено право банку проводити зміни тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків. При цьому банк, за виключенням випадків зміни розмірів наданого кредиту (кредитного ліміту), зобов'язаний не менш ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема у виписці по картрахунку згідно з пунктом 1.1.3.1.9 цього договору. Якщо протягом семи днів банк не отримав повідомлення від клієнта про незгоду з умовами, то вважається, що клієнт прийняв нові умови. Право зміни розміру наданого на платіжну картку кредиту (кредитного ліміту) банк залишає за собою в односторонньому порядку за власним рішенням і без попереднього повідомлення клієнта.

Згідно з пунктом 2.1.1.5.5 Умов та правил позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом встановлено, що 16 квітня 2014 року відповідач ОСОБА_3 підписала анкету-заяву, чим підтвердила, що зазначена заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами і правилами, а також Тарифами банку складають договір про надання банківських послуг, з якими вона ознайомлена і згідна, що засвідчила своїм підписом (а.с.9, 116).

Згідно із указаною заявою їй було надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідно до пунктів 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг, клієнт погодився з тим, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт надав право банку в будь-який момент змінити (зменшити та збільшити) кредитний ліміт. Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою клієнта відносно прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.

Згідно п.2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг, клієнт зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п.2.1.1.5.6. Умов та правил надання банківських послуг, у разі невиконання зобов'язань за договором, на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку.

Згідно п.1.1.2.7 Умов та правил надання банківських послуг, власник карти зобов'язаний слідкувати за витратами в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту.

Відповідно до п.4 ч.3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Звертаючись до суду з позовом, банк надав розрахунок заборгованості відповідача, з якого вбачається, що станом на 16.11.2017 року заборгованість за кредитом становить 106000 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту - 15152,35 грн. та заборгованість по процентах за користування кредитом - 90847,65 грн., яка до 31 серпня 2014 року нараховувалася за ставкою 27,6%, починаючи з 01 вересня 2014 року по 31 березня 2015 року - за ставкою 32,4%, а з 01 квітня 2015 року по 16 листопада 2017 року - за ставкою 42% (а.с.6-8).

Належне повідомлення відповідача про зміну процентної ставки підтверджене позивачем приєднаними до поданого апеляційному суду клопотання належними та допустимими доказами - копіями смс-повідомлень.

Згідно п.2.1.1.12.6 за користування кредитом банк нараховує проценти в розмірі, встановленому Тарифами банку із розрахунку 360 календарних днів у році.

Посилання відповідача на ту обставину, що після отримання кредитних коштів нею внесено на погашення кредиту суму більшу, ніж взято - відхиляються апеляційним судом, оскільки розрахунок не може бути просто сумарним у порівнянні взятих та повернутих коштів.

Свого розрахунку із зазначенням конкретного розміру повернення тіла кредиту та окремо процентів - відповідач не подала, чим не спростувала розрахунку, наданого позивачем.

Посилання відповідача на те, що заборгованість може бути підтвердженою лише згідно виписки по рахунку - відхиляються апеляційним судом, оскільки такі виписки по рахунку позивачем надані не тільки до суду першої інстанції, а й приєднані до апеляційної скарги.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором у заявленому позивачем розмірі.

Посилання відповідача на пропуск позивачем строку позовної давності - відхиляються апеляційним судом, оскільки такий строк не пропущено, так як останній платіж по кредиту відповідачем здійснено особисто 27.12.2016 року, а з позовом банк звернувся до суду 29.12.2017 року.

Інші доводи у відзиві на апеляційну скаргу є суб'єктивним тлумаченням відповідачем норм чинного законодавства та спростовуються вище наведеними обставинами справи.

Відповідно до статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки висновки суду першої інстанції зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, то згідно зі статтею 376 ЦПК України це є підставою для скасування рішення суду і ухвалення нового судового рішення.

У зв'язку із задоволенням позову та апеляційної скарги, відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги підлягають відшкодуванню відповідачем у розмірі 4000 грн. (1600+2400).

Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу позивача - Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 березня 2018 року в даній справі скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНПП НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570, рахунок №29092829003111) заборгованість за кредитним договором № б/н від 16.04.2014 року у розмірі 106000 грн. (сто шість тисяч грн.).

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНПП НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570, рахунок №29092829003111) 4000 грн. (чотири тисячі грн.) - витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя:

Судді: