Справа № 2-241/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2009 року        Суворовський районний суд міста Одеси  

у складі:

головуючого судді                 Пепеляшкова О.С.

при секретарі                         Лапчинській О.В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3, про розподіл спільного майна подружжя ,

ВСТАНОВИВ:

    До суду з позовом до ОСОБА_2 звернулась ОСОБА_1, яка після уточнення позовних вимог зазначила, що під час шлюбу подружжям придбано  квартиру АДРЕСА_1, а також певну кількість майна.  Посилаючись на її право у спільному майні подружжя позивач просила визнати за нею право власності на 2/3 частин квартири, у порядку розділу спільного майна подружжя з урахуванням інтересів неповнолітньої дитини, а також в иділити частину майна, набутого під час шлюбу, а саме – пральну машину вартістю 910 грн., диван синій вартістю 1 000 грн., ДВД програвач вартістю 500 грн., палас вартістю 200 грн., килим вартістю 150 грн., доріжки вартістю 100 грн., тумбочку навісну вартістю 50 грн., кімнатний гарнітур з двох шаф вартістю 700 грн., міксер вартістю 100 грн., посуд вартістю 200 грн., вази кришталеві вартістю 100 грн., скатертину з серветками вартістю 40 грн., сковорідку вартістю 50 грн., ковдру верблюжу вартістю 100 грн., дзеркало кругле вартістю 70 грн., шафу платяну вартістю 250 грн ., решту майна, а саме - холодильник вартістю 1 500 грн., диван та два крісла вартістю 1 800 грн., пилосос вартістю 300 грн., стіл кухонний малий вартістю 100 грн., стіл кухонний великий вартістю 100 грн., телевізор вартістю 700 грн., дзеркало квадратне вартістю 70 грн. – залишити відповідачу.

    У судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги, посилаючись на викладені в позовній заяві обставини, просила відстрочити виконання рішення суду в частині виділення частини предметів побуту у зв’язку з необхідністю уникнення нервових струсів з боку спільної дитини сторін, яка мешкає в квартирі відповідача.

Відповідач ОСОБА_2 позов визнав в частині розподілу предметів побуту, зазначивши, що рішенням суду право власності на квартиру визнано за ОСОБА_3, та в цій частині позов не визнав. Представник відповідача та третьої особи ОСОБА_4 позов вважав не обґрунтованим в частині вимог щодо визнання права власності на квартиру, в іншій частині проти задоволення позову не заперечував.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши та проаналізував надані ними докази, суд встановив, що 12.08.2000 року зареєстрований Троїцькою сільською радою Любашівського району Одеської області, актовий запис № 15 , який 14.05.2008 року був розірваний (а.с.91).

31.10.2000р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5 був посвідчений договір, реєстровий № 2898, згідно якого ОСОБА_6, ОСОБА_7 продали, а ОСОБА_2  придбав у власність  АДРЕСА_2, зареєстрований в КП ОМБТІ і РОН Одеської міської ради (а.с. 26).

Рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 03.12.2008р., залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 19.12.2009р. й ухвалою Верховного Суду України від 17.06.2009р. позов ОСОБА_3 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_1, задоволено, договір купівлі-продажу АДРЕСА_3, укладений між ОСОБА_6, ОСОБА_7 з одного боку та ОСОБА_2 з іншого, посвідчений 31.10.2000р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5, визнано недійсним, визнано дійсним договір купівлі-продажу АДРЕСА_3, укладений між ОСОБА_6, ОСОБА_7 з одного боку та ОСОБА_3 з іншого, на останню переведено права покупця квартири та за нею визнано право власності на АДРЕСА_3 (а.с. 48-51, 52-56, 80-81).

Подружжям під час шлюбу було придбано наступні речі – пральну машину вартістю 910 грн., диван синій вартістю 1 000 грн., ДВД програвач вартістю 500 грн., палас вартістю 200 грн., килим вартістю 150 грн., доріжки вартістю 100 грн., тумбочку навісну вартістю 50 грн., кімнатний гарнітур з двох шаф вартістю 700 грн., міксер вартістю 100 грн., посуд вартістю 200 грн., вази кришталеві вартістю 100 грн., скатертину з серветками вартістю 40 грн., сковорідку вартістю 50 грн., ковдру верблюжу вартістю 100 грн., дзеркало кругле вартістю 70 грн., шафу платяну вартістю 250 грн., холодильник вартістю 1 500 грн., диван та два крісла вартістю 1 800 грн., пилосос вартістю 300 грн., стіл кухонний малий вартістю 100 грн., стіл кухонний великий вартістю 100 грн., телевізор вартістю 700 грн., дзеркало квадратне вартістю 70 грн. Вказані обставини сторонами не заперечуються та відповідно до ч.1 ст. 61 ЦПК України доказуванню не підлягають.

Правовідносини, які виникли між сторонами регулюються Сімейним Кодексом України відповідно до статей 60, 70 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, та у разі поділу частки майна є рівними, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до діючого Сімейного законодавства набуття майна за час шлюбу створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності. Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов’язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі.

У відповідності частини 3 статті 368 ЦК України, майно нажите подружжям під час шлюбу вважається їх спільним майном. При вирішенні спору стосовно частки сторін у спільному майні подружжя, суд виходить із того, що в силу статті 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлене домовленістю між ними.

На підставі викладеного та  статей 60, 63, 70 СК України, статті 358 ЦК України , суд дійшов до висновку про те, що АДРЕСА_3 не є спільною власністю подружжя, належить третій особі ОСОБА_3, й поділу відповідно як спільне майно подружжя не підлягає, та в цій частині позову позивачу має бути відмовлено. Про наявність існування домовленості між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, про відступ від рівності прав власників, сторони в суді не наполягали, тому суд доходить про обґрунтованість вимог про виділ позивачу визначеного нею в позовних вимогах майна, набутого під час шлюбу, а саме: пральну машину вартістю 910 грн., диван синій вартістю 1 000 грн., ДВД програвач вартістю 500 грн., палас вартістю 200 грн., килим вартістю 150 грн., доріжки вартістю 100 грн., тумбочку навісну вартістю 50 грн., кімнатний гарнітур з двох шаф вартістю 700 грн., міксер вартістю 100 грн., посуд вартістю 200 грн., вази кришталеві вартістю 100 грн., скатертину з серветками вартістю 40 грн., сковорідку вартістю 50 грн., ковдру верблюжу вартістю 100 грн., дзеркало кругле вартістю 70 грн., шафу платяну вартістю 250 грн., загальною вартістю 4 570 грн., решту майна - холодильник вартістю 1 500 грн., диван та два крісла вартістю 1 800 грн., пилосос вартістю 300 грн., стіл кухонний малий вартістю 100 грн., стіл кухонний великий вартістю 100 грн., телевізор вартістю 700 грн., дзеркало квадратне вартістю 70 грн., загальною вартістю 4 570 грн., залишивши це майно відповідачу.

Відповідно до положень ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати у вигляді сплаченого державного мита пропорційно частині задоволених вимог в сумі 45,70 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.

Згідно положень ст.217 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочку або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні. Разом з тим судом не убачається обґрунтованих підстав для задоволення заяви позивача про відстрочку виконання рішення суду.

    Керуючись статями 10, 11, 60, 61, 88, 212-215, 217, 218 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

    Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Виділити ОСОБА_1 частину майна, набутого під час шлюбу, а саме – пральну машину вартістю 910 грн., диван синій вартістю 1 000 грн., ДВД програвач вартістю 500 грн., палас вартістю 200 грн., килим вартістю 150 грн., доріжки вартістю 100 грн., тумбочку навісну вартістю 50 грн., кімнатний гарнітур з двох шаф вартістю 700 грн., міксер вартістю 100 грн., посуд вартістю 200 грн., вази кришталеві вартістю 100 грн., скатертину з серветками вартістю 40 грн., сковорідку вартістю 50 грн., ковдру верблюжу вартістю 100 грн., дзеркало кругле вартістю 70 грн., шафу платяну вартістю 250 грн.

Виділити ОСОБА_2 частину майна, набутого під час шлюбу, а саме  - холодильник вартістю 1 500 грн., диван та два крісла вартістю 1 800 грн., пилосос вартістю 300 грн., стіл кухонний малий вартістю 100 грн., стіл кухонний великий вартістю 100 грн., телевізор вартістю 700 грн., дзеркало квадратне вартістю 70 грн.

    В задоволенні решти позовних вимог та вимог про визначення порядку виконання рішення - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у розмірі 75,70 гривень.

    Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.

    Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: :