Справа № 144/1516/17

Провадження № 22-ц/772/1383/2018

Категорія: 39

Головуючий у суді 1-ї інстанції Герман О. С.

Доповідач:Медвецький С. К.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2018 рокуСправа № 144/1516/17м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області у складі колегії суддів:

головуючого - Медвецького С.К. (суддя-доповідач),

суддів: Голоти Л.О., Оніщука В.В.,

за участю секретаря судового засідання Богацької О.М.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_3,

відповідач: Бджільнянська сільська рада Теплицького району Вінницької області,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі засідань № 2 апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 23 квітня 2018 року, ухваленого у складі судді Германа О.С. у смт Теплик,

встановив:

У листопаді 2017 року ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до Бджільнянської сільської ради Теплицького району Вінницької області про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла її мати ОСОБА_4, після смерті якої відкрилася спадщина, що складається із земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Бджільнянської сільської ради Теплицького району Вінницької області. Вказувала на те, що вона є спадкоємцем майна померлої матері за заповітом, однак вчасно не звернулася в нотаріальну контору для оформлення спадщини, оскільки проживає у місті Красноперекопськ Республіки Крим, який розташований на території України, тимчасово окупованій внаслідок збройної агресії Російської Федерації та не мала змоги виїхати на підконтрольну Україні територію.

З урахуванням зазначеного ОСОБА_3 просила визначити їй додатковий строк, достатній для подання заяви нотаріусу для прийняття спадщини.

Рішенням Теплицького районного суду Вінницької області від 23 квітня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Судове рішення місцевого суду мотивоване тим, що позивачем не доведено поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини після смерті спадкодавця, оскільки наведені обставини не пов'язані з об'єктивними, непереборними та істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. При цьому позивачем не доведено також наявності причин, з яких вона не мала можливості направити заяву про прийняття спадщини поштою.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що у позивача існували поважні причини пропуску строку для прийняття спадщини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для вчинення цих дій. Зокрема зазначила, що оформити заяву про прийняття спадщини за заповітом та надіслати її поштою до нотаріальної контори вона не мала можливості, оскільки будь який документ оформлений та посвідчений нотаріусами Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, які отримали ліцензії на право зайняття нотаріальною діяльністю за законодавством Російської Федерації заборонено приймати нотаріусами України. Починаючи з квітня 2014 року пошта з кримської сторони материковою частиною України не приймається та не повертається у зворотному напрямку.

У відзиві на апеляційну скаргу Бджільнянська сільська рада не заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

Пунктом 8 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України визначено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до пункту 9 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Отже, апеляційний суд керується нормами ЦПК України у наведеній вище редакції.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню з таких міркувань.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 23 квітня 2018 року зазначеним вимогам закону не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла мати позивача - ОСОБА_4

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, до якої входить земельна ділянка площею 2,5940 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Бджільнянської сільської ради Теплицького району Вінницької області.

Спадкоємицею за заповітом після смерті спадкодавця є ОСОБА_3, яка у встановлений законом строк не звернулася в нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини.

Також встановлено, що постановою приватного нотаріуса Теплицького районного нотаріального округу від 17 квітня 2018 року відмовлено ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину на майно, що залишилось після смерті ОСОБА_4 (а.с.27).

Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини особисто.

Частиною першою статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом наведеної статті поважними причинами пропуску строку для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для надання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Процедура подання заяви про прийняття спадщини визначена пунктом 3 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок).

Пунктом 3.5 глави 10 Порядку передбачено, що якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається нотаріусом, заводиться спадкова справа, а спадкоємцю повідомляється про заведення спадкової справи та необхідність надіслати заяву, оформлену належним чином (справжність підпису на таких заявах має бути нотаріально засвідченою), або особисто прибути до нотаріуса за місцем відкриття спадщини.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини, ОСОБА_3 посилалася на те, що вона проживає у місті Красноперекопськ Республіки Крим, який розташований на території України, тимчасово окупованій внаслідок збройної агресії Російської Федерації та не мала змоги виїхати на підконтрольну Україні територію.

Також позивач зазначила й про неможливість направлення заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори поштою з огляду на відсутність поштового сполучення між тимчасово окупованою територією України та її материковою частиною, а також на відсутність можливості оформити належним чином указану заяву, а саме нотаріально посвідчити справжність її підпису.

Так, Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.

Статтею 9 цього Закону передбачено, що державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Наказом Міністерства юстиції України № 1087/5 від 07 липня 2014 року припинено нотаріальну діяльність по відповідному нотаріальному округу з 08 липня 2014 року осіб, які здійснювали приватну нотаріальну діяльність на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя і призначені на посаду нотаріуса Російської Федерації.

Листом від 14 серпня 2014 року № 13-32/387 Міністерство юстиції України повідомило про заборону використання під час вчинення нотаріальних дій документів, що надходять з тимчасово окупованої території України, посвідчених нотаріусами Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, які отримали ліцензії на право зайняття нотаріальною діяльністю за законодавством Російської Федерації.

Викладене свідчить, що причини пропуску позивачем строку для звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті матері пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій, тому позов ОСОБА_3 підлягає задоволенню з визначенням додаткового строку, достатнього для подання нею заяви про прийняття спадщини.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та дійшов посилкового висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

З матеріалів справи слідує, що Бджільнянська сільська рада Теплицького району Вінницької області у поданій заяві вих. № 383 від 18 квітня 2018 року позов ОСОБА_3 визнала (а.с. 28).

Проте, суд першої інстанції не дав належної правової оцінки поданій заяві та всупереч вимогам ч. 4 ст. 206 ЦПК України, відмовляючи в задоволенні позову, не постановив ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову.

Згідно з п. 4 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягає застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Оскільки судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права при розгляді цієї справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, то рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Зважаючи на те, що відповідачем визнано позов, поверненню ОСОБА_3 з державного бюджету підлягає 50 відсотків судового збору, сплаченого нею при поданні позовної заяви в сумі 320 грн та за подання апеляційної скарги в сумі 480 гривень.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, Апеляційний суд Вінницької області у складі колегії суддів

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 23 квітня 2018 року скасувати.

Позов ОСОБА_3 до Бджільнянської сільської ради Теплицького району Вінницької області про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини задовольнити.

Визначити ОСОБА_3 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 у два місяці з дня набрання рішенням законної сили.

Повернути ОСОБА_3 з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого нею при поданні позовної заяви в сумі 320 грн та за подання апеляційної скарги в сумі 480 гривень.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий Підпис С.К. Медвецький

Судді: Підпис Л.О. Голота

Підпис                 В.В. Оніщук

Згідно з оригіналом

Головуючий С.К. Медвецький