Справа № 2-1335/09
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 серпня 2009 року Суворовський районний суд міста Одеси
у складі:
головуючого судді Пепеляшкова О.С.
при секретарі Лапчинській О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України” в особі Одеського міського відділення № 7860, Державного казначейства України про відновлення та захист права власності на заощадження, стягнення грошового внеску з відсотками, моральної шкоди та компенсації за знецінене грошове заощадження,
ВСТАНОВИВ:
До суду з позовом до відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України” в особі Одеського міського відділення № 7860, Державного казначейства України звернувся ОСОБА_1, який вказав, що він вклав грошові кошти, що належали йому на праві власності у сумі 102 000 карбованців за договором строкового банківського вкладу 24.05.1993 року були прийняті Ощадним банком України, та станом на час розгляду справи на його думку після уточнення позовних вимог позивач просив відновити право власності на реальну вартість заощаджень, загальна сума яких становить 2 048 928 гривень, визнати, що при зверненні за одержанням реальної вартості заощаджень та її невиплати відповідачами було порушено право власності, стягнути з відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України” в особі Одеського міського відділення № 7860 грошовий вклад з відсотками, який за його розрахунком з урахуванням 80 % річних складає 21 254 гривні, відшкодувати моральну шкоду в сумі 2 000 гривень, завдану неправомірною відмовою виплатити вказану суму вкладу, стягнути з Державного казначейства України компенсацію знеціненого вкладу, яка за його розрахунком на підставі індексу інфляції складає 2 027 674 гривні.
В судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримав, вказавши, що він в загальному порядку звертався до відділення Ощадного Банку України з вимогами про повернення вкладу з урахуванням викладених в позовній заяві вимог, проте йому в задоволені цього було усно відмовлено, просив задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на викладені в позовній заяві обставини.
Представник відповідача відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України” в особі Одеського міського відділення № 7860 в судовому засіданні зазначила, що відповідач позов не визнає в повному обсязі, посилаючись на те, що в зв'язку з високою інфляцією в той час проценти по вкладах змінювалися правлінням відповідача досить часто, відповідно до зміни облікової ставки Національного банку України, та станом на 1999 рік розмір грошового вкладу позивача став 23,13 гривень. З 29.10.1999 року вклад був переведений в нерухомі вклади, залишки з рахунків, по яких протягом трьох років і більше по день об'єднання не здійснювались операції, крім зарахування відсотків, переносяться установами Банку на окремі аналітичні рахунки. По нерухомих вкладах із залишками 1 гривня і більше, починаючи з дати перенесення на окремі аналітичні рахунки щомісячне нарахування відсотків призупиняється і в подальшому здійснюється за касовим методом, а видача вкладу здійснюється в повному обсязі разом з нарахованими відсотками при наявності у вкладника паспорта або документа, що його замінює, та ощадної книжки, та таким чином за умови звернення позивача до банку проценти на теперішній час нарахуються йому на час звернення, та ніщо не заважає йому отримати свій вклад у вказаному розмірі.
В судове засідання представник Державного казначейства України не з’явився, відповідач повідомлявся про час та місце розгляду справи належним чином та своєчасно, причини неявки представника суду не повідомив, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника Державного казначейства України на підставі наявних доказів.
Вислухавши пояснення сторін, вивчивши надані докази, дослідивши матеріали справи, суд доходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
ОСОБА_1 25.05.1993 року поклав кошти в розмірі 102 000 карбованців, вклад строковій під 80 % річних в Державний спеціалізований комерційний ощадний банк, зареєстрований Національним банком України 31.12.1991 року за № 4, ВАТ «Державний Ощадний банк України» є його правонаступником. Вказана обставина підтверджується дослідженими в судовому засіданні ощадною книжкою, копією особового рахунку позивача № 06773 (а.с. 28, 85) та не заперечувалась сторонами.
Правлінням Ощадного банку з 01.07.1993 року на строкові вклади було встановлено 220% річних, з 01.07.1994 року - 160%, з 01.05.1995 року - 80%, з 15.05.1995 року - 48%, з 15.06.1995 року - 38%, з 15.07.1995 року - 30%, з 21.08.1995 року - 35%, з 10.10.1995 року - 48%, з 01.04.1996 року - 45%, з 08.04.96 року - 38%, з 25.04.1996 року - 35%, з 22.05.1996 року - 32%, з 07.06.1996 року - 25%, з 02.07.1996 року - 20%, з 02.06.1997 року - 15%, з 05.08.1997 року - 8%, з 06.02.1998 року - 20%, з 01.01.1999 року та по цей час - 8% (а.с. 90-105).
Відповідно до вказаних відсоткових ставок на заощадження відповідача за 1993 рік були нараховані відсотки на суму 122 400 карбованців, сума на рахунку склала 224 400 карбованців; за 1994 рік нараховано 426 360 карбованців, сума на рахунку склала 650 800 карбованців; за 1995 рік - відсотки 724 200 карбованців, сума на рахунку склала 1 375 000 карбованців; 02.09.1996 року перераховано в гривні на підставі Указу Президента «Про грошову реформу» та на рахунку ОСОБА_1 стало 13,75 гривень; з а 1996 рік - відсотки склали 4,16 гривень, сума на рахунку склала 17,91 гривень; за 1997 рік - відсотки 2,36, сума на рахунку склала 20,27 гривень; за 1998 рік - відсотки 1,60 гривень сума на рахунку склала 21,87 гривень; за 1999 рік - відсотки 1,26 гривень, стало на рахунку 23,13 гривень, та з 29.10.99 року вклад був переведений в нерухомі вклади, видача по яким здійснюється в повному обсязі разом з нарахованими процентами при наявності у вкладника паспорта та ощадної книжки (а.с. 84, 85).
Сторони в судовому засіданні сумнівів щодо достовірності доказів та заперечень щодо їх обсягу не висловили.
Відповідно до положень ч.1 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може бути протиправне позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним – ч. 4 ст. 41 Конституції України. Разом з тим, як вказує ч.7 ст. 41 Конституції України використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі. Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України - ч.1 ст. 64 Конституції України. Право держави обмежити володіння, користування та розпорядження майном визначено і Першим протоколом до Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 року – «Кожна фізична або юридична особа, зазначається в цьому документі, має право мирно володіти своїм майном. Проте держава має право вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів» - ст. 1.
Права і свободи людини і громадянина, закріплені Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод – ст.22 Конституції України.
Відповідно до статті 384 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963р. (який діяв на час внесення вкладу на рахунок) громадяни можуть зберігати кошти в державних банківських та інших кредитних установах, розпоряджатися вкладами, одержувати по вкладах доход у вигляді процентів або виграшів, провадити безготівкові розрахунки відповідно до статутів зазначених установ та виданих у встановленому порядку правил. Держава, зазначається в ч.2 ст. 384 Цивільного кодексу Української РСР, гарантує таємницю вкладів, їх збереження і видачу за першою вимогою вкладника.
Ощадбанк, зареєстрований в Національному банку України 31.12.1991р. як самостійна банківська установа «Державний спеціалізований комерційний ощадний банк України», Постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.1999р. N 876 «Про деякі питання управління Державним спеціалізованим комерційним ощадним банком України» перетворений у відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» та встановлено, що Банк є правонаступником прав і обов'язків Ощадбанку – п.1 Постанови.
Вклади фізичних осіб Державного ощадного банку України, як це передбачено ч.2 ст. 57 Закону України «Про банки і банківську діяльність» гарантуються державою.
Згідно положень п.3 Указу Президента України від 25.08.1996 р. за № 762/96 українські карбованці підлягають обміну на гривні (банкноти та розмінну монету) за курсом 100 000 карбованців на 1 гривню.
Законом України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України», встановлено зобов'язання держави перед громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які внаслідок інфляції та інших обставин фактично втратили свої грошові заощадження, поміщені також в установи Ощадного банку України протягом 1992-1994 років, якщо вони перебували на його рахунках не менше одного повного календарного року в період 1992-1995 років – ст. 1. Суть цих зобов'язань полягає у збереженні та відновленні реальної вартості зазначених заощаджень громадян шляхом їх одноразової компенсаційної індексації установами Ощадного банку України протягом грудня 1996 року - березня 1997 року, що й було зроблено та засвідчено видачею ощадних книжок вкладникам - ст.ст. 2 та 5 цього Закону. Заощадження, згідно положень ч.1 ст. 7 цього Закону повертаються поетапно, залежно від віку вкладника, суми вкладу, інших обставин, у межах коштів, передбачених для цього Державним бюджетом України на поточний рік; перелік груп вкладників і черговість виплат проіндексованих грошових заощаджень, а також обсяг виплат згідно із статтею 8 цього Закону у межах коштів, передбачених Державним бюджетом України, встановлюються Кабінетом Міністрів України (ч.3 ст. 7).
Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.ст. 7, 8 Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України», за конституційним зверненням ОСОБА_2, ОСОБА_3 та інших громадян щодо офіційного тлумачення положень статей 22, 41, 64 Конституції України (справа про заощадження громадян) від 10.10.2001 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 7 Закону в частині щодо повернення заощаджень громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства, відновлених та проіндексованих згідно з цим Законом в установах Ощадного банку України, залежно «від віку вкладника» та «інших обставин», положення статей 22, 41, 64 Конституції України слід розуміти так, що їх дія поширюється також на відносини власності, об'єктом яких є вклади, відновлені та проіндексовані згідно з Законом України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» в установах Ощадного банку України. Проте Конституційний Суд України вважає, що положення статті 7 Закону, відповідно до яких заощадження повертаються «поетапно», «залежно від суми вкладу», «у межах коштів, передбачених для цього Державним бюджетом України на поточний рік», хоча і обмежують конституційне право власності громадян, але не суперечать статтям 13, 41, 64 та іншим статтям Конституції України – п.6 установчої частини Рішення.
Відповідно до п.4 прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 року, який введений в дію з 01.01.2004 року, цей кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
За договором банківського вкладу (депозиту) згідно положень ч.1 ст. 1058 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 року одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Ч. 2 ст. 1061 ЦК України визначено, що встановлений договором розмір процентів на строковий вклад або на вклад, внесений на умовах його повернення у разі настання визначених договором обставин, не може бути односторонньо зменшений банком, якщо інше не встановлено законом. За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника згідно положення ч.2 ст. 1060 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 року. Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини - ч.1 ст. 1167 цього кодексу.
Законом України «Про державний бюджет на 2009 рік» на заходи щодо поступової компенсації громадянам втрат від грошових заощаджень згідно додатку № 3 «Розподіл видатків Державного бюджету України на 2009 рік» передбачено 250 000 000 грн., які п.п. 1.1, 1.2 та 1.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 р. за N 481 спрямовані на виплату в 2009 році громадянам України компенсації втрат від знецінення грошових заощаджень, вкладених до 2 січня 1992 р. в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України, та в облігації Державної цільової безпроцентної позики 1990 року, державні казначейські зобов'язання СРСР і сертифікати Ощадного банку СРСР, придбані на території Української РСР.
Таким чином суд на підставі наявних та безпосередньо досліджених доказів , створивши учасникам процесу необхідні умови для надання, витребування доказів, користуючись принципом змагальності сторін, з урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів дійшов до висновку про те, що позивач не довів ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог про відновлення права власності на заощадження, стягнення грошового внеску з відсотками, моральної шкоди та компенсації за знецінене грошове заощадження , дії Ощадного банку по нарахуванню процентів та переведення вкладу в нерухомий відповідали вимогам чинного на той час законодавства (а саме положенням ст. 384 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963р. ), обґрунтованими є лише вимоги позивача про стягнення наявного на рахунку нерухомого вкладу, який має бути повернуто за першою вимогою вкладника , що також не заперечувалось представником банку (позивачем не доведено наявності звернення до банку з вимогою сплати вкладу в повному обсязі з нарахованими процентами тощо). У зв’язку з недоведеністю позивачем порушень його прав з боку відповідачів також не підлягають задоволенню й вимоги про стягнення моральної шкоди. Не підлягають крім іншого задоволенню вимоги позивача до Державного казначейства України про стягнення компенсації втрат від грошового заощадження, так як вони не ґрунтуються на законі.
На підставі викладеного та ст.ст. 22, 41, 64 Конституції України, ст. 384 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963р., 1, 2, 5, 7 Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України», ч.2 ст. 57 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Рішення Конституційного Суду України від 10 жовтня 2001 року по справі N 1-23/2001, ст.ст. 1058, 1060, 1061, 1167 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 року, Додатку № 3 до Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік», п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 р. за N 481, суд дійшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі Одеського міського відділення № 7860 вкладу в сумі 23,13 грн., в задоволенні решти позовних вимог має бути відмовлено.
В порядку ст.88 ЦПК України з ВАТ „Державний ощадний банк України” в особі Одеського міського відділення № 7860 підлягає стягненню державне мито на користь держави в сумі 51 грн.
Керуючись статями 10, 11, 60, 61, 88, 212-215, 217, 218 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України” в особі Одеського міського відділення № 7860 на користь ОСОБА_1 23,13 гривень.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України” в особі Одеського міського відділення № 7860 державне мито на користь держави в сумі 51 гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області через Суворовський районний суд міста Одеси шляхом подачі у 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.
Апеляційна скарга може бути подана без посереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя