Справа № 2-819/2009

                                                                           РІШЕННЯ

                                                                  ІМЕНЕМ  УКРАЇН И

    25 грудня 2009 року Авдіївський міський суд Донецької  області  у складі головуючого-судді Мєлєшак О.В., при секретарі Русецької  Г.О., за  участю позивача –відповідача ОСОБА_1, представника ОСОБА_2, відповідача-позивача ОСОБА_3, представника ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Авдіївка з застосуванням технічного засобу «Оберіг» цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики та за  зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання правочинів недійсними, суд,-

                                                                В С Т А Н О В И В:

            У вересні 2009 року до суду з позовом  звернувся позивач ОСОБА_1, який просив стягнути з відповідача ОСОБА_3 суму боргу у розмірі 97000 гривень та судові витрати.  Обгрунтував позовні  вимоги тим, що 1 квітня 2008 року передав відповідачу 97 000 гривень у борг з умовою повернення до 1 травня 2008 року. Однак відповідач умови договору не виконав,  в обумовлені строки борг не повернув.  Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив стягнути з відповідача на його користь 97000 гривень та судові витрати у сумі 1000 гривень.

             З зустрічним позовом до ОСОБА_1 звернувся ОСОБА_3, який просив визнати недійсними правочини укладені між ним та ОСОБА_1  1 вересня 2007 року щодо позики  57660 гривень та  1 квітня 2008 року щодо позики 97000 гривень. Посилався на те, що грошей у борг не отримував, розписки на підтвердження позик  складав під впливом психологічного тиску з боку керівництва ТОВ «Спортивний клуб ОСОБА_5», з яким він перебував у трудових відносинах. Зазначив, що безпідставно був звинувачений у недостачах  товарно-матеріальних цінностей, для покриття яких його і змусили скласти розписки про отримання грошей у борг. Посилаючись на зазначені обставини, просив визнати недійсними правочини щодо займу грошей на сумму 57660 гривень та 97000 гривень, як такі, що були укладені ним під впливом психологічного тиску.

              У судовому засіданні позивач –відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги щодо стягнення з відповідача-позивача ОСОБА_3 боргу у розмірі 97000 гривень підтримав. Показав, що 1 квітня 2008 року передав ОСОБА_3 у борг строком на один місяць 97000 гривень, які відповідач обіцяв повернути до 1 травня 2008 року. На підтвердження укладення договору позики відповідач добровільно склав розписку. Однак в обумовлені строки кошти не повернув, тому він вимушений був звернутися до суду.

                  Зустрічний позов ОСОБА_3 до нього не визнав. Підтвердив, що вони разом з ОСОБА_3 працювали на підприємстві ТОВ «Спортивний клуб ОСОБА_5», добре знали один одного. Також підтвердив, що у вересні 2007 року передавав у борг ОСОБА_3 57660 гривень, які останній повернув   у обумовлений договором строк. Після повернення грошей він повернув ОСОБА_3 оригінал розписки, тому коли ОСОБА_3 знову звернувся до нього з проханням щодо займу 97000 гривень, він погодився та передав останньому зазначену сумму у присутності співробітників Клубу.

                 ОСОБА_3 позовні вимоги до нього ОСОБА_1 щодо стягнення суми боргу у розмірі 97000 гривень не визнав. Зустрічний позов про визнання правочинів недійсними-підтримав. Показав, що з 2006 року працював у ТОВ «Спортивний клуб ОСОБА_5» на Авдіївському хлібозаводі, де у вересні 2007 року був виявлений факт недостачі  товарно-матеріальних цінностей, у якій звинуватили його та змусили під впливом психологічного тиску скласти розписку на сумму боргу яка відповідала суммі недостачі. При цьому відібрали в нього особистий автомобіль, який через два місяці повернули. У квітні 2008 року його знову запросили на підприємство для переговорів, де у головному офісі клубу під впливом психологічного тиску змусили написати розписку про борг на сумму 97000 гривень.  Посилаючись на те, що гроші від ОСОБА_1 не отримував, а розписки складав під впливом психологічного тиску, просив його позовні вимоги задовольнити, відмовивши у первинному позові.

                   Представник відповідача-позивача ОСОБА_4 позов ОСОБА_1 не визнала. Позовні вимоги ОСОБА_3 підтримала. Зазначила, що правочини, які укладені під впливом насильства мають бути визнані недійсними на підставі ст. 231 ЦК України. Вказала, що відповідач ОСОБА_3 звертався до правоохоронних органів з  заявами про порушення кримінальної справи щодо здійснення відносно нього незаконних дій з боку  керівництва ТОВ «Спортивний клуб ОСОБА_5». Також вказала, що відсутність письмового договору займу не надає  право позивачу посилатися на наявність розписок.  

                 Представник третьої особи ТОВ Спортивний клуб ОСОБА_5 та  ОСОБА_1 – ОСОБА_2 позовні вимоги ОСОБА_1 підтримав. Позов ОСОБА_3 не визнав. Зазначив, що ОСОБА_6 з 2006 року по 04.07.2008 року працював у ТОВ «Спортивний клуб ОСОБА_5» на Авдіївському хлібозаводі. За час роботи ОСОБА_6 не було виявлено недостачі товаро-матеріальних цінностей. Зазначив, що ОСОБА_3 здійснює наклеп на підприємство та керівництво підприємства, з метою ухилитися від виконання зобов»язань щодо повернення боргу ОСОБА_1

                Суд,заслухавши сторони, представників, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, дослідивши докази, наявні в матеріалах цивільної справи, встановив наступні обставини та правовідносини.

                    01.04.2008 року відповідач ОСОБА_3 позичив у  ОСОБА_1 97 000 гривень з умовою повернення до 01.05.2008 року, про що власноруч склав розписку, що він підтвердив у судовому засіданні.

        Свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підтвердили факт передачі грошей у борг  ОСОБА_1  ОСОБА_3

        Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов»язується  повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

         Відповідно до ст.1047 ЦК України  договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, -незалежно від суми.

         На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.  

            Та обставина, що ОСОБА_1 передав у борг кошти у сумі 97000 гривень ОСОБА_3 належним чином підтверджена оригіналом розписки, складеної власноруч позичальником  ОСОБА_3

                Таким чином, суд приходить до висновку, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 мали місце договірні зобовязання щодо позики.

         Згідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов»язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.

          З огляду на зазначене, враховуючи що позивач ОСОБА_1 довів позовні вимоги, про що свідчить сукупність наданих ним належних доказів: а саме наявність оригіналу  розписки та пояснення  свідків  ОСОБА_8, ОСОБА_7,  тому суд дійшов  до висновку, що його позов є законним та обґрунтованим і підлягає задоволенню, а з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 належить стягнути борг у розмірі 97000 гривень та судові витрати у розмірі 1000 гривень, які складаються з держмита-970 гривень та з 30 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

          Щодо зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання правочинів недійсними з підстав вчинення їх під впливом насильства, то в зустрічному позові суд відмовив з наступних підстав.

                     Судом встановлено, що  01.04.2008 року відповідач ОСОБА_3 позичив у  ОСОБА_1 97 000 гривень з умовою повернення до 01.05.2008 року. Також між тими ж сторонами мали місце договірні стосунки щодо надання у борг 57660 гривень, що підтверджується розпискою від 01.09.2007 року.

           Так, відповідно до ст.231 ЦК України правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.

       Відповідно до п.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

            Між тим, ОСОБА_3 не надав суду належних та допустимих доказів, сукупність яких  могла б підтвердити доводи ОСОБА_3 щодо зустрічних позовних вимог.

           Так, ОСОБА_3 посилався на наявність недостачі товарно-матеріальних цінностей у звязку з виникненням якої його примусили написати розписки щодо передачі у борг 57660 гривень, а у наступному 97000 гривень. Однак, суду не надано будь-яких письмових доказів, наявність яких би свідчила про факт недостачі товарно-матеріальних цінностей на Авдіївському хлібозаводі у спірні періоди (акти звірки,  акти нестачі та таке інше). Відповідач не надав суду доказів на підтвердження того, що він був матеріально-відповідальною особою та не надав суду доказів, які б свідчили про факти психологічного впливу на відповідача з боку позивача або інших осіб.

               Доводи відповідача ОСОБА_3, щодо застосування до нього психологічного впливу під час написання ним розписок від 1.04.2008 року та від 1.09.2007 року спростовуються показаннями свідків ОСОБА_8, ОСОБА_7, довідкою № 440 від 09.12.2009 року виданою ТОВ «Спортивний клуб ОСОБА_5» яка спростовує наявність недостачі на Авдіївському хлібозаводі товарно-матеріальних цінностей,  матеріалами дослідчої перевірки № 5636 за наслідками якої ОСОБА_3 відмовлено у порушенні кримінальної справи відносно посадових осіб ТОВ «Спортивний клуб ОСОБА_5».

            Оспорюючи правочин укладений 01.09.2007 року щодо позики на сумму 57660 гривень, ОСОБА_3 також не надав суду належних та допустимих доказів, сукупність яких би мала підтвердити його позовні вимоги. При цьому, у судовому засіданні ОСОБА_1 не оспорював факту позики вказаної вище суми, однак зазначив, що ОСОБА_3 повернув борг у обумовлені договором строки. ОСОБА_3 зазначені обставини не спростовані.    

             Таким чином, суд приходить до висновку, що доводи ОСОБА_3 є голомовними та нічим не підтверджені, тому суд відмовив у задоволенні позову.

            Показання свідка ОСОБА_10 та ОСОБА_9 не впливають на висновки суду з наступних підстав.

              Так, ОСОБА_10, підтвердила, що на Авдіївському хлібозаводі у вересні 2007 року мала місце нестача. Однак зазначила, що вказана нестача складала   24 000 гривень  та  утворилася у касі підприємства.  Оскільки  будь-яких належних письмових доказів – бухгалтерських документів на підтвердження зазначених обставин відповідачем –позивачем ОСОБА_3  суду не надано, тому в цій частині показання свідка не є належним доказом і не приймається судом до уваги.

            Свідок ОСОБА_9 -мати ОСОБА_3 показала, що саме зі слів сина їй відомо про наявність недостачі у сумі 57660 гривень, внаслідок чого її син під впливом  психологічного тиску вимушений був написати дві розписки. Також зазначила, що на її сина безпосередньо здійснювало тиск керівництво спортивного клубу. Однак остання не була безпосередньо присутньою при складанні ОСОБА_3 розписки, щодо обставин справи їй відомо лише зі слів відповідача ОСОБА_3 , доводи якого не підтверджені належними доказами.  

            На підставі ст.231,1046-1047,1049 ЦК України, керуючись ст.ст.10,11,57-60,62,63,64,81,88,212-215 ЦПК України, суд,-        

                                                                     В И Р І Ш И В:

     Позов  ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики – задовольнити.

        Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 борг у розмірі 97000 гривень, судові витрати у розмірі 970 гривень держмита та 30 гривень з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи, а разом стягнути на його користь 98000 гривень.

       У зустрічному позові ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання правочинів недійсними: розписки від 01 вересня 2007 року на сумму 57660 гривень та від 01 квітня 2008 року на сумму 97000 гривень-  видані на імя ОСОБА_1 – відмовити.

          Рішення може бути оскаржене шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня отримання рішення в повному обсязі. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.      

             Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Донецькому апеляційному суду і через Авдіївський міський суд.

                 Повний текст рішення буде виготовлено 31  грудня  2009 року.

                            СУДДЯ: