Справа №2-а-266/09
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2009 року Авдіївський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Мєлєшак О.В., при секретарі Русецькій Г.О., за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Авдіївка адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 Ризаєвича до Управління пенсійного фонду України у місті Авдіївка про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити певні дії, суд,-
В С Т А Н О В И В:
У липні 2009 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача у якому просив визнати неправомірними дії Управління пенсійного фонду України у місті Авдіївка щодо ненарахування та виплати підвищення пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни за період 2006 -2007 року та зобовязати відповідача здійснити нарахування та виплати підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за спірний період.
Посилався на те, що має статус дитини війни. Відповідно до ст.6 Закону Про соціальний захист дітей війни з 1 січня 2006 року має право на щомісячну державну допомогу у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яка відповідачем неправомірно йому не нараховувалась та не сплачувалась. Зазначив, що Законами України Про Державний бюджет України на 2006 та 2007 роки дія ст.6 Закону в частині виплати 30% допомоги була зупинена. Не зважаючи на рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року якими визнано неконституційними обмеження соціальних гарантій держави дітям війни, відповідач продовжував здійснювати виплати у супереч вимогам закону.
У судовому засіданні позивач вимоги позовної заяви та доводи викладені в ній підтримав. Додав, що про порушення прав йому стало відомо після ознайомлення з публікацією в газеті Регіон у лютому 2009 році. У звязку з чим він письмово звернувся до відповідача, який протиправно продовжував здійснювати виплати у супереч вимогам закону.
Представник відповідача, що діє на підставі довіреності – ОСОБА_2, позов не визнала. Зазначила, що позивач у 2007 році отримував щомісячну державну допомогу як дитина війни відповідно до п.12 ст.71, ст.111 Закону України Про Державний бюджет України на 2007 рік у розмірі 19 грн. Після визнання п.12 ст.71 Закону України Про Державний бюджет України на 2007 рік неконституційною, ПФУ в м.Авдіївка не були надані додаткові кошти для нарахування та виплати дітям війни 30% підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України Про соціальний захист дітей війни. Відповідач не може витрачати державні кошти на цілі, не передбачені ст.75 ЗУ Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Зазначила, що у 2006 році виплати зазначені ст.6 Закону України Про соціальний захист дітей війни урядом не впроваджувалися відповідно до вимог ст. 110 Закону України Про Державний бюджет України на 2006 рік. Оскільки відсутні законні підстави для проведення нарахування та виплати щомісячної державної допомоги позивачу як дитині війни за 2006-2007 роки, просили застосувати ст.100 КАС України та відмовити в задоволенні позову, оскільки позивач пропустив річний строк для звернення до суду з позовом відповідно до ст.99 КАС України.
Суд, заслухавши сторони, дослідивши матеріали адміністративної справи, встановив наступне.
Позивач відповідно до ст.1 Закону України Про соціальний захист дітей війни має статус дитини війни, що підтверджується копією паспорта громадянина України та відміткою у пенсійному посвідченны (а.с.12).
Позивач звернувся до відповідача з заявою про здійснення щодо виплати підвищення до пенсіїяк дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за 2008 рік, що сторонами не оспорюється та підтверджено представником відповідача.
Листом № 58/Г -02-01-04 від 10.07.2009 року (а.с.5) позивачеві фактично відмовлено у виплаті підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за відсутності правових підстав щодо періоду за 2008 рік.
Між тим, позивач звертається з вимогою, щодо визнання дій неправомірними стосовно періоду спірних виплат за 2006-2007 рік.
Згідно ст.6 Закону України Про соціальний захист дітей війни, в редакції яка діяла до 01.01.2007 року дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Законом України Про Державний бюджет України на 2007 рік від 19.12.2006 року який набрав чинності з 01.01.2007 року ст.111 було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону України Про соціальний захист дітей війни виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту) у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для участників війни.
Пунктом 12 статті 71 Закону України Про Державний бюджет України на 2007 рік дія статті 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни була зупинена.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року у справі №1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення, зокрема, пункт 12 ст.71, та стаття 111 Закону України Про Державний бюджет України на 2007 рік від 19 грудня 2006 року, якими була зупинена на 2007 рік дія статті 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни.
Відповідно до п.5 Рішення визначено про те, що Рішення Конституційцного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дій положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Згідно частини 2 статті 3 Закону України Про соціальний захист дітей війни передбачено, що соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені чи скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підстав, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
За приписами абзаці 1 частини 5, частини 3 статті 62 Закону України Про державний бюджет України на 2007 рік № 489-У від 19 грудня 2006 року (у редакції Закону України від 15 березня 2007 року № 749-У , який набрав чинності 28 березня 2007 року)для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування для осіб, які втратили працездатність затверджений прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць: з 1 січня 2007 року- 380 грн., з 1 квітня 2007 року – 410 грн., з 1 жовтня 2007 року- 415,11 гривень.
Виходячи з наведеного, підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за статтею 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни складає з 9 липня 2007 року- 123,02 грн., з 1 жовтня 2007 року – 124,53 коп.
Статею 152 Конституції України передбачено, що Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Відповідно до ст.8 Конституції України, ст.8,9 КАС України в Україні визнається та діє принцип верховенства права.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню норми ст.6 Закону України Про соціальний захист дітей війни в редакції, що діяла у період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з огляду на Рішення Конституційного Суду України від 9.07.2007 року.
Тому суд приходить до висновку , що є неправомірною бездіяльність відповідача щодо здійснення позивачу виплат підвищення до пенсії за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року не у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, а відповідача слід зобов'язати здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, виходячи з мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та фактично отриманих сум.
Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку, що вимоги позивача є частково законними та обгрунтованими, тому підлягають в цій частині задоволенню.
Суд вважає, що слід відмовити в задоволенні позовних вимог в частині визнання неправомірними дій відповідача у виплаті щомісячної державної допомоги не у відповідності до вимог ст.6 Закону України Про соціальний захист дітей війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за період з 01.01.2006 року по 9.07.2007 року, оскільки ст.110 Закону України Про Державний бюджет України на 2006 рік, якою регулювалися виплати вказаної допомоги дітям війни в 2006 році не визнана неконституційною Конституційним Судом України.
Також слід зазначити, що за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року фактично мала місце бездіяльність відповідача, яка полягала у здійсненні виплат не у відповідності з вимогами спеціального Закону.
Суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо пропущення позивачем строків звернення до суду для захисту порушеного права з наступних підстав.
Стаття 99 КАС України передбачає річний строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
Позивач дізнався про право на підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з публікації в газеті Регіон за лютий 2009 року, що належним чином підтверджено зазначеною статею. Після чого, у межах річного терміну подав позов до суду щодо визнання неправомірними дій відповідача.
Тому суд вважає, що строк звернення до суду з позовом повинен обчислюватися з момента, коли позивач дізнався про своє право, тобто з лютого 2009 року, а не з моменту ухвалення рішення Конституційним судом України в 2007 році, як це зазначив відповідач.
Також судом не приймаються до уваги доводи відповідача щодо не визнання позову, оскільки вони не впливають на висновки суду, а відсутність бюджетного фінансування не є підставою для відмови у нарахуванні та виплаті допомоги , передбаченої законом.
На підставі ст.6 Закону України Про соціальний захист дітей війни, Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року у справі №1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян), Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10рп, ст.8 Конституції України, 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ст.ст.8, 9, 11, 69-71, 79, 99, 94, ,100, 159-163, 167 Кодекса адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 Ризаєвича до Управління Пенсійного фонду України у м.Авдіївка про визнання дій неправомірними та зобов"язання вчинити певні дії- задовольнити частково.
Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у м.Авдіївка щодо нарахування та виплати на користь ОСОБА_1 Ризаєвича підвищення до пенсії , як дитині війни, не в розмірі відповідному 30% мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року згідно до вимог ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни.
Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України у м.Авдіївка здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, виходячи з мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням фактично отриманих сум на користь ОСОБА_1 Ризаєвича.
В іншій частині позову ОСОБА_1 Ризаєвича -відмовити.
Судові витрати у сумі 3,40 гривень стягнути з Державного Бюджету України на користь ОСОБА_1 Ризаєвича.
Постанова може бути оскаржена шляхом подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, які подаються до Донецького апеляційного адміністративного суду через Авдіївський міський суд. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови в повному обсязі – з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: