Єдиний унікальний номер 225/6597/17 Номер провадження 22-ц/775/1095/2018

Єдиний унікальний номер 225/6597/17

Номер провадження 22-ц/775/1095/2018 Доповідач Хейло Я.В.

Категорія 27

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2018 року

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді: Хейло Я.В.,

суддів: Агєєва О.В., Санікової О.С.

за участю секретаря: Ситнік Д.Л.

розглянувши в у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 27 березня 2018 року у цивільній справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (головуючий у суді першої інстанції Геря О.Г., справа 225/6597/17), -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк» ) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 11.01.2012 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у сумі 300 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором, однак не виконав зобов'язання, тому станом на 31.10.2017 року має заборгованість в сумі 33609,08 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом в розмірі 295,00 грн., заборгованості по відсоткам в розмірі 26937,46 грн., заборгованості по комісії та пені в розмірі 4300 грн., штрафу (фіксована частина) в розмірі 500 грн., штрафу (відсоткова складова) в розмірі 1576,62 грн.

Просив стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором у сумі 33609, 08 гривень.

Рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 27 березня 2018 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитом у сумі 295 (двісті дев'яносто п'ять) грн. 00 коп. заборгованість по процентам у сумі 420 (чотириста двадцять ) грн. 12 коп., заборгованість за пенею та комісією у сумі 300 (триста) грн.

В іншій частині позовних вимог банку про стягнення штрафу у розмірі 500,00 грн. (фіксована частина), штрафу у розмірі 1576,62 грн. (процентна складова) відмовлено.

Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі представник Банку просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення відсотків за договором та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги банку задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом при ухваленні рішення порушено норми процесуального та матеріального права.

Посилаючись статтю 1056-1 ЦК України зазначає, що кредитним договором передбачено право Банку щодо повідомлення клієнта про зміну відсоткової ставки шляхом отримання виписки, яку він має можливість отримати у всіх відділеннях Банку, або через систему «Privat24».

Вважає, що позивачем надано належні та допустимі докази, на підтвердження заявлених позовних вимог, які не спростовано відповідачем. Відповідач, підписуючи заяву, підтвердив свою згоду з усіма умовами кредитного договору, не оспорював зміну відсоткової ставки, своєю мовчазною згодою схвалив зміну всіх умов договору та використовував кредитні кошти, слід вважати, що відповідач погодився на зміни умов договору.

В судове засідання апеляційного суду представник АТ КБ «Приватбанк» не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву в якій просить розглянути справу у його відсутність.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до статті 367 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення лише в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Згідно статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

АТ КБ «ПриватБанк» оспорює рішення суду першої інстанції в частині необґрунтованої відмови у задоволенні позовних вимог банку про стягнення відсотків за користування кредитними коштами у сумі 26937,46 грн.

Ухвалюючи рішення в цієї частині , суд першої інстанції виходив з того, що умовами укладеного між сторонами кредитного договору було передбачено відсоткова ставка за користування кредитними коштами у розмірі 30% річних, правові підстави для підвищення цієї відсоткової ставки відсутні та з врахуванням суми заборгованості за кредитом та періоду прострочення оплати провів відповідний розрахунок саме із такого розміру відсотків за користування кредитними коштами.

Апеляційний суд вважає, що рішення суду в цієї частині відповідає вимогам чинного законодавства.

На підставі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

У відповідності до частини першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася. На його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Судом при розгляді справи встановлено, що між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № б/н від 11.01.2012 року, відповідно до якого відповідач отримав кредит у сумі 300 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

З розрахунку заборгованості , наданого позивачем вбачається , що станом на 31.10.2017 року відповідач має заборгованість в сумі 33609,08 грн., яка складається із заборгованості за кредитом в розмірі 295,00 грн., заборгованості по відсоткам в розмірі 26937,46 грн., заборгованості по комісії та пені в розмірі 4300 грн., штрафу (фіксована частина) в розмірі 500 грн., штрафу (відсоткова складова) в розмірі 1576,62 грн.

З розрахунку заборгованості вбачається, що під час укладення кредитного договору діяла процента ставка по кредиту в розмірі 30,00%, з 01 вересня 2014 року Банк збільшив процентну ставку до 34,80%, а з 01 квітня 2015 року встановив її у розмірі 43,20%.

Суд знаходить неспроможними доводи апеляційної скарги позивача в тієї частині, що такі умови підвищення відсоткової ставки за кредитом були погоджені з відповідачем, оскільки вони суперечать вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Відповідно до наказу ПАТ КБ «ПриватБанк» № 906 СП-2014-6915682 від 18 серпня 2014 року з 01 вересня 2014 року актуалізовані тарифи, зокрема, по карті Універсальна: трати клієнтів з 01 вересня 2014 року - 2,9%; трати клієнтів до 01 вересня 2014 року - 2,5%; по всім тратам, які здійснені до 01 вересня 2014 року проценти будуть нараховуватися по старій ставці до повного погашення заборгованості по цим тратам.

Відповідно до витягу із тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» 55 днів пільгового періоду, що є невід'ємною частиною укладеного між сторонами кредитного договору, базова відсоткова ставка за кредитом складає 2,5 % в місяць, за тратами здійсненими з 01.09.2014 року 2,9 %, за тратами з 01.04.2015 року 3,6 % в місяць. Отже, річна відсоткова ставка складає відповідно 30% та вона з 1 вересня 2014 року може бути змінена за наявності трат за картою після 01.09.2014 року (а.с.6).

Заперечуючи проти рішення суду в цієї частині, позивач не надав суду доказів, що свідчать про те, що відповідач здійснював трати за картою після 01.09.2014 року.

Із розрахунку заборгованості від 11.01.2012 року вбачається, що ОСОБА_1 здійснював останній раз погашення за кредитом 01.07.2014 року у розмірі 100 гривень та 01.08.2014 року у розмірі 100 гривень (а.с.4).

Дані про здійснення відповідачем трат за картою з 01.09.2014 року у матеріалах справи відсутні, а отже доводи скарги про правомірне збільшення відсотковою ставки за користування кредитними коштами з 01.09.2014 року не відповідають вимогам укладеної між сторонами угоди.

Враховуючи ці обставини апеляційний суд, всупереч доводів апеляційної скарги відповідача, погоджується з висновками суду першої інстанції, що підстави для нарахування йому з 01 вересня 2014 року процентів за користування кредитом у розмірі 2,9% на місяць (34,80% на рік), а з 01 квітня 2015 року - 3,6% на місяць (43,20% на рік) відсутні.

Згідно пункту 2.1.1.12.6 Умов та правил надання банківських послуг за користування кредитом банк нараховує відсотки у розмірі, встановленому тарифами банку із розрахунку 360 календарних днів на рік.

Для розрахунку заборгованості по процентам за користування кредитом апеляційний суд бере суму заборгованості за тілом кредиту (295 гривень), помножує на 30% річних, отриманий результат ділить на 360 днів, та помножує на кількість днів прострочення зобов'язання з 29.11.2013 року по 31.11.2017 року.

Таким чином, розмір заборгованості по процентам за користування кредитом становить 352 гривні 28 копійок, з розрахунку за формулою: (295 гривень х 30 % / 360) х 1433.

Ця сума менше ніж, та що стягнута рішенням суду першої інстанції, але відповідач апеляційну скаргу на рішення суду не подавав.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Передбачені законом підстави для скасування рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційній скарги АТ КБ «ПриватБанк» відсутні.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 367, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» відхилити.

Рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 27 березня 2018 року залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий Судді