Справа № 2 – 123/09  

РІШЕННЯ

іменем України

24 червня 2009 року                     Турійський районний суд Волинської області

в складі : головуючого судді Овсієнка А.А.

при секретарі Веремчук Л.Ю.

з участю : позивача ОСОБА_1

          представника позивача ОСОБА_2

          відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Турійську Волинської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення 1901 грн. 03 коп. матеріальної та 55000 грн. моральної шкоди, завданої злочином,

в с т а н о в и в :

    ОСОБА_1 звернулася до Турійського районного суду з позовом про стягнення з ОСОБА_3 2260 грн. 99 коп. матеріальної та 55000 грн. моральної шкоди, завданої злочином.

Як зазначено у позовній заяві, у вересні 2006 року ОСОБА_3 нанесла         ОСОБА_1 удари дерев'яною палицею по голові, животі, лівому плечі та лівій гомілці, заподіявши останній тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми (струсу головного мозку), синців в лівій скроневій ділянці голови, в ділянці лівого плеча, передньої стінки живота та лівої гомілки, з яких струс головного мозку відноситься до категорії середньої тяжкості тілесних ушкоджень, що спричинили тривалий розлад здоровя та стійку втрату працездатності на 10 %, а синці – до категорії легких тілесних ушкоджень.

Постановою Турійського районного суду від 13 червня 2007 року ОСОБА_3 на підставі п.«б» ст.1 Закону України «Про амністію» № 955-V від 19 квітня 2007 року звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення вищевказаного злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, а провадження у кримінальній справі закрито.

Злочинними діями відповідача позивачу ОСОБА_1 було завдано матеріальної шкоди у вигляді витрат на придбання медикаментів, доїзд до місця проходження лікування в м.Київ на загальну суму 2260 грн. 99 коп., що підтверджується відповідними фіскальними чеками та проїзними документами.

Крім того, позивач вказує на те, що фізичний біль від отриманих побоїв, необхідність неодноразового проходження в подальшому курсів лікування в результаті отриманої черепно-мозкової травми та обумовлене цим порушення звичного укладу життя, приниження честі та гідності спричинили їй моральну шкоду в розмірі 55000 грн.

У зв’язку з цим у своїй позовній заяві ОСОБА_1 просила стягнути на її користь з відповідача ОСОБА_3 2260 грн. 99 коп. матеріальної та 55000 грн. моральної шкоди, завданої злочином, а також понесені судові витрати.

У поданому письмовому запереченні проти даного позову відповідач вказує на неправильність наявного у матеріалах кримінальної справи про обвинувачення       ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, висновку судово-медичної експертизи щодо середнього ступеня тяжкості спричинених ОСОБА_1 тілесних ушкоджень.

Позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди відповідач вважає безпідставними з огляду на відсутність належного документального підтвердження сум коштів, затрачених на придбання медикаментів, та достовірних доказів відповідності придбаних ліків лікарським призначенням.

Відповідач вважає безпідставно завищеним та таким, що не відповідає характеру та обсягу перенесених позивачем фізичних та душевних страждань, а також вимогам розумності і справедливості, розмір моральної шкоди, заявленої ОСОБА_1 до відшкодування.

У зв’язку з цим ОСОБА_3 просить суд відмовити в задоволенні даного позову.

В ході судового розгляду позивачем зменшено розмір позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди до 1901 грн. 03 коп.

В решті позивач та її представник ОСОБА_2 позов підтримали з підстав, зазначених у позовній заяві, та просили стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1901 грн. 03 коп. матеріальної, 55000 грн. моральної шкоди, завданої злочином, 1500 грн. витрат на правову допомогу, 59 грн. 50 коп. судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_3 в ході судового розгляду позов не визнала з підстав, зазначених у поданому нею письмовому запереченні, та крім того пояснила суду, що винною себе у заподіянні ОСОБА_1 саме середньої тяжкості тілесних ушкоджень вона не визнає, вважає, що нею було спричинено позивачу лише легкі тілесні ушкодження, а тому часті звернення останньої до медичних установ з приводу отриманих травм є фіктивними та надуманими.

Просила відмовити в задоволенні даного позову у зв’язку з безпідставністю.

    Заслухавши пояснення сторін та представника позивача, дослідивши надані ними докази суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову ОСОБА_1

    Відповідно до ч.1 ст.3 Конституції України, людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а згідно з ч.1 ст.201 ЦК України життя і здоров’я, честь і гідність охороняються цивільним законодавством як особисті немайнові блага.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно з ч.1 ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, згідно з ч.2 цієї статті, збитками є витрати, які особа зробила, або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Згідно з ч.2 ст.23 ЦК України, моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у приниженні честі та гідності фізичної особи.

Судом встановлено, що 16 вересня 2006 року приблизно о 11 год 45 хв на подвір'ї власного житлового будинку, що в с.Купичів Турійського району Волинської області, ОСОБА_3 на ґрунті особистих неприязних стосунків умисно нанесла ОСОБА_1 удари дерев'яною палицею по голові, животі, лівому плечі та лівій гомілці, тим самим заподіявши потерпілій тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми (струсу головного мозку), синців в лівій скроневій ділянці голови, в ділянці лівого плеча, передньої стінки живота та лівої гомілки, з яких струс головного мозку відноситься до категорії середньої тяжкості тілесних ушкоджень, що спричинили тривалий розлад здоровя та значну стійку втрату працездатності на 10 %, а синці – до категорії легких тілесних ушкоджень.

Зазначені обставини об’єктивно підтверджуються постановою Турійського районного суду Волинської області від 13 червня 2007 року, якою ОСОБА_3  звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.122 КК України на підставі п.«б» ст.1 Закону України «Про амністію» № 955-V від 19 квітня 2007 року та закрито провадження у справі на підставі п.4 ч.1 ст.6 КПК України (а.с.8), а також наявним у матеріалах кримінальної справи                     № 1-37/07 про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, висновком комісійної судово-медичної експертизи № 24 від 17 квітня 2007 року (а.с.30-34).

ОСОБА_3 дала безумовну згоду на застосування щодо неї Закону України «Про амністію», в ході розгляду вищевказаної кримінальної справи не оспорювала висновків експертів про характер та ступінь тяжкості спричинених ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, а тому суд вважає безпідставними, та такими, що не заслуговують на увагу доводи відповідача про відсутність її вини у спричиненні позивачу закритої черепно-мозкової травми та про неправильність висновку судово-медичних експертів про середню тяжкість заподіяних нею ОСОБА_1 тілесних ушкоджень.

Згідно вищевказаного висновку експертизи струс головного мозку ОСОБА_1 призвів до таких наслідків, як дисциркуляторна енцефалопатія, лікворно-динамічні порушення, стійка цефалгія, вегето-судинна дистонія та церебростенічний синдром, а надалі на їх фоні – до травматичного синдрому Барре-Льєу.

Згідно довідки № 687/1.5 від 18.06.09, виданої Турійською центральною лікарнею (а.с.55-56), довідки № 17 від 18.06.09 виданої Купичівською лікарською амбулаторією (а.с.57), наведені у яких дані також об’єктивно підтверджені відповідними записами у медичних картках хворої ОСОБА_1 (а.с.58-91), (а.с.135-140 матеріалів кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_3 за ч.1 ст.122 КК України), з такими ж діагнозами з приводу залишкових явищ перенесеної черепно-мозкової травми ОСОБА_1 неодноразово перебувала на лікуванні : в період з 19 вересня по 03 жовтня 2006 року у хірургічному відділенні Турійської центральної районної лікарні, в період з 5 по 24 жовтня 2006 року в Українському госпіталі для воїнів-інтернаціоналістів «Лісова поляна», що в смт.Пуща-Водиця Київської області, в період з 12 по 22 січня, з 22 по 31 травня 2007 року, з 1 по11 квітня та з 6 по 17 жовтня 2008 року у відділенні денного стаціонару Купичівської лікарської амбулаторії, що в с.Купичів Турійського району Волинської області, під час якого отримувала відповідне медикаментозне лікування.

Крім того, ОСОБА_1 неодноразово, а саме 11 грудня 2006 року, 10 січня,                    18 травня, 13 липня та 17 грудня 2007 року, 03 березня 2008 року зверталась до лікарів в консультативному порядку зі скаргами на головний біль та головокружіння, за результатами чого їй також призначались відповідні курси медикаментозного лікування.

Твердження ОСОБА_1 про придбання нею за власні кошти медикаментів, оплату спеціалізованих обстежень РЕГ, ЄЄГХО в Київському міському діагностичному центрі та на магнітно-резонансному томографі в Луцькій міській клінічній лікарні частково підтверджуються наданими нею квитанціями серії 02 БХ № 187179 від 19.10.06 та № 149 від 16.03.07, фіскальними чеками № 45149 від 10.10.06, №№ 45434, 45435 від 13.10.06,              №№ 9280, 9293, 9296 від 11.12.06, № 24.92 від 10.01.07, №№ 5943, 0143, 5946 від 19.09.06, №№ 6045, 6046 від 21.09.06, № 6118 від 22.09.06, № 6176 від 25.09.06, №№ 3364, 0905 від 26.09.06, №№ 6357, 6358 від 27.09.06, товарним чеком від 03.10.06, фіскальним чеком           № 0115 від 18.05.07 (а.с.116,118, 120-122 матеріалів кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_3 за ч.1 ст.122 КК України), фіскальним чеком № 9161 від 07.10.08 (а.с.23), згідно з якими позивачем було придбано медикаментів на загальну суму 635 (шістсот тридцять п’ять) грн. 85 коп. та сплачено за медичні обстеження 441 (чотириста сорок           одну) грн. 37 коп.

Вищевказані квитанції та фіскальні чеки вказують на придбання позивачем медикаментів, проходження медичних обстежень саме під час курсів її лікування і повністю узгоджуються з призначеннями лікарів у листах лікарських призначень, які містяться у вищевказаних медичних картках хворої ОСОБА_1, а тому на думку суду вони є належними доказами понесених позивачем витрат на лікування та медичне обстеження.

    Також позивачем ОСОБА_1 на доїзд з м.Ковель до м.Києва та назад для проходження лікування з 5 по 24 жовтня 2006 року та консультативного обстеження  2 серпня 2007 року в Українському госпіталі для воїнів-інтернаціоналістів «Лісова поляна», що в смт.Пуща-Водиця Київської області, було також затрачено 203 (двісті три) грн. 55 коп., що об’єктивно підтверджено проїзними документами КБ № 114486 (а.с.13), ЗШ № 387169 (а.с.14), ЗБ № 072560 та ЖЦ № 161863 (а.с.122 матеріалів кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_3 за ч.1 ст.122 КК України).

    Вищевказані витрати обумовлені отриманими позивачем внаслідок злочинних дій відповідача тілесними ушкодженнями та наступним лікуванням їх наслідків, а тому суд стягує з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_11280 грн. 77 коп. матеріальної шкоди, завданої злочином (635 грн. 85 коп. + 441 грн. 37 коп. + 203 грн. 55 коп. = 1280 грн. 77 коп.).

    При цьому, на думку суду, безпідставними та необґрунтованими є вимоги позивача про відшкодування матеріальної шкоди, а саме - витрат на лікування в сумі 620 грн. 26 коп., оскільки решта наданих нею фіскальних чеків згідно з зазначеними у них датами свідчить про придбання медичних препаратів поза межами відповідних курсів лікування. У зв’язку з цим суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Розглядаючи даний позов в частині вимог про відшкодування моральної шкоди   суд на підставі пояснень ОСОБА_1 та досліджених судом вищевказаних письмових доказів вважає доведеним той факт, що внаслідок отриманих тілесних ушкоджень та обумовленого цим неодноразового проходження курсів амбулаторного та стаціонарного лікування позивач терпіла фізичний біль, зазнала певних фізичних страждань, обумовлених травмою, та душевних страждань у зв’язку з протиправною поведінкою відповідача щодо неї, погіршенням стану її здоров’я та викликаними цим вимушеними змінами звичного укладу її життя.

А тому, враховуючи відповідно до вимог ч.3 ст.23 ЦК України характер злочинних дій відповідача ОСОБА_3, інтенсивність, глибину фізичних і душевних страждань позивача, виходячи з вимог розумності і справедливості, суд визначає розмір грошового відшкодування завданої позивачу моральної шкоди у 4000 (чотири тисячі) грн. і саме таку суму стягує з відповідача на користь позивача.

Заявлений позивачем до відшкодування розмір грошового відшкодування завданої їй моральної шкоди - 55000 грн. на думку суду є вочевидь необґрунтованим та безпідставно завищеним, оскільки ні в позовній заяві, ні в судовому засіданні остання так і не змогла в достатній мірі пояснити, з якого розрахунку вона виходила при його визначенні.

При зверненні до суду позивачем було сплачено 59 грн. 50 коп. судового збору         (а.с.1, 2), 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення (а.с.3), 400 грн. за надання правової допомоги у даній цивільній справі (а.с.24) та 1100 грн. за надання правової допомоги, пов’язаної з розглядом цивільного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 у кримінальній справі про обвинувачення ОСОБА_3 за ч.1 ст.122 КК України            (а.с.42) та (а.с.42-44, 115 даної кримінальної справи).

    Ухвалюючи рішення на користь позивача суд на підставі ч.1 ст.88 ЦПК України стягує з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені останньою та документально підтверджені судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, зокрема : 8 (вісім) грн. 50 коп. судового збору щодо вимог немайнового характеру про відшкодування моральної шкоди та 139 (сто тридцять дев’ять) грн. 21 коп. витрат на правову допомогу  (5280 грн. 77 коп. х 1500 грн. : 56901 грн. 03 коп. = 139 грн. 21 коп., де 5280 грн. 77 коп. – загальна сума задоволених позовних вимог, 1500 грн. – загальна сума витрат на правову допомогу, 56901 грн. 03 коп. – загальна сума заявлених позовних вимог), а всього – 147 (сто сорок сім) грн. 71 коп. судових витрат.    

Сплачені ОСОБА_1 судовий збір в сумі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн. підлягають поверненню позивачу у визначеному ст.83 ЦПК України порядку як такі, що сплачені у більшому розмірі, ніж встановлений законом, оскільки згідно з п.8 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21 січня 1993 року 7-93 звільняються від сплати судового збору позивачі  за позовами про відшкодування матеріальних збитків, завданих злочином, а відповідно до ч.3 ст.81 ЦПК України не підлягають оплаті при зверненні до суду і покладаються на сторони після розгляду справи судом витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров’я.

У зв’язку з цим, суд відповідно до вимог ч.3 ст.81, ч.3 ст.88 ЦПК України стягує з відповідача в дохід держави 51 грн. судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи.

Керуючись ст.ст.10, 11, 88, 209, 213-215 ЦПК України, ч.1 ст.22, ст.23, ч.1 ст.201, ч.1 ст.1166, ч.1 ст.1167 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення 1901 грн. 03 коп. матеріальної та 55000 грн. моральної шкоди, завданої злочином задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1280 (одну тисячу двісті вісімдесят) грн. 77 коп. матеріальної шкоди, 4000 (чотири тисячі) грн. моральної шкоди, завданої злочином, 147 (сто сорок сім) грн. 71 коп. судових витрат, а всього – 5428 (п’ять тисяч чотириста двадцять вісім) грн. 48 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 51 грн. судового збору та  30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Турійський районний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та наступного подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий