ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

25 липня 2018 року справа № 808/455/18

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді - доповідача: Олефіренко Н.А.,

суддів: Білак С.В. Шальєвої В.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21 березня 2018 р. (суддя Прасов Олександр Олександрович) в адміністративній справі № 808/455/18 за позовом ОСОБА_1 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із адміністративним позовом до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Зпоріжжя, в якому позивач просить визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в розрахунку пенсії за віком позивачу з урахуванням вимог ч.2 ст.40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та п.4-4 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії" та відмови у виплаті грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних премій; зобов'язати відповідача перерахувати позивачу пенсію за віком з 12.09.2017 відповідно до ч.2 ст.40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та п.4-4 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії" із застосуванням показника середньої зарплати, з якої сплачено страхові внески в Україні, за три календарні роки, що передують року звернення з заявою за призначенням пенсії за віком (2014-2016рр.) та величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35%, забезпечити її виплату та виплатити різницю між фактично отриманою та призначеною пенсією, та виплатити грошову допомогу, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти її місячних пенсій станом на день її призначення, обчислених із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком (2014-2016рр.).

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 21 березня 2018 року адміністративний позов задоволено частково, визнано противоправними дії Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Зпоріжжя щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком з 12.09.2017 відповідно до ч.2 ст.40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з використанням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме - за 2014-2016 роки; зобов'язано Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України м.Зпоріжжя нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком у розмірі, обчисленому із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії - 2014-2016 роки, з величиною оцінки одного року страхового стажу 1,35%, та виплатити недоплачений її розмір, з урахуванням різниці, що була виплачена раніше, починаючи з 12.09.2017 року; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у зобов'язанні Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Зпоріжжя провести виплату грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, обчислених із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком (2014-2016рр.), в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення в частині незадоволених позовних вимог.

04.07.2018 року на адресу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду надійшов відзив відповідача на апеляційну скаргу, в якому останній звертає увагу суду на те, що позивачу у 2014 році було призначено пенсію за вислугу років, а отже підстав для виплати йому грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій у відповідності до положень п.7-1Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», немає законних підстав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду, що позивач з 25.12.2014 року перебувала на обліку відповідача та отримувала пенсію за вислугою років як працівнику сфери охорони здоров'я. Пенсія позивачу була обчислена із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за повний 2013 рік.

З 25.01.2015 року у зв'язку з працевлаштуванням позивачу була припинена виплата пенсії за вислугу років.

З 12.09.2017 року ОСОБА_1 призначено пенсію за віком.

12.09.2017 року позивач звернулась до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Зпоріжжя із заявою про перерахунок та виплату пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії - 2014-2016 роки та про призначення і виплату грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій у відповідності до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з виходом на пенсію за віком.

Листом відповідача від 09 січня 2018 року № 547/д-9 ОСОБА_1 відмовлено та вказано, що при переведенні з одного виду пенсії на інший при визначенні розміру пенсії може враховуватися показник середньої заробітної плати (доходу), який враховувався при призначенні попереднього виду пенсії. Крім того, відмова у виплаті десяти місячних пенсій, які виплачуються у випадку якщо особа до цього не отримувалась будь-яка пенсія, мотивована тим, що з 25.12.2014 року по 24.01.2015 року їй було призначено та виплачено пенсію за вислугою років у розмірі 1771,37 грн.

Не погоджуючись з такою відмовою відповідача, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачу було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (який передбачає особливі підстави та порядок призначення пенсії), а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" позивач звернувся вперше 12.09.2017, то відповідач протиправно не призначив позивачу пенсію за віком та не розрахував її з урахуванням ч.2 ст.40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Відмовляючи у задоволені позовних вимог щодо призначення і виплати грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій у відповідності до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з виходом на пенсію за віком, суд перший інстанції зазначив, що оскільки позивач отримав пенсію призначену за вислугу років у сумі 2171 грн. 36 коп., то він відповідно до вимог п.7-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не має права на виплату йому грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі його десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

В частині задоволених позовних вимог рішення суду першої інстанції не оскаржується.

Предметом апеляційного перегляду є відмова суду першої інстанції в частині незадоволених позовних вимог щодо відмови позивачу у виплаті грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій у відповідності до положень п.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» .

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженого рішення в частині відмови позовних вимог, виходить з наступного.

Відповідно до пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України № 1058, особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 5 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1191, грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Таким чином, право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального стажу (від 25 до 30 років) роботи на певних, визначених законодавством, посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної або комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058 будь-якого іншого виду пенсії.

Синтаксичний аналіз пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та пункту 5 Порядку № 1191 дає підстави для висновку, що умовою наявності права на отримання вказаної грошової допомоги є не відсутність факту отримання особою будь-якого іншого виду пенсії на момент виходу на пенсію за віком, як помилково вважали суди попередніх інстанцій, а відсутність такого факту до моменту виходу на цю пенсію, тобто в будь-який момент до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. При цьому законодавство не ставить право особи на отримання такої допомоги в залежність від розміру або тривалості отримання нею пенсії та часу її призначення, якщо такі обставини мали місце до виходу на пенсію за віком.

Матеріалами справи підтверджено, за заявою позивача з 25 грудня 2014 року їй вже призначалась пенсія за вислугу років, виплата якої була припинена 25 січня 2015 року. Факт отримання пенсії на протязі нетривалого часу не заперечує і сам позивач. Тобто до призначення позивачу пенсії за віком ОСОБА_1 певний час отримувала пенсію за вислугу років, що позбавляє позивача права на отримання грошової допомоги на підставі пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Отже, доводи викладені в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 311, 316, 321, 325, 328, КАС, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21 березня 2018 р. в адміністративній справі № 808/455/18- залишити без змін.

Стягнути на рахунок спеціального фонду Державного бюджету України ( Отримувач: ГУК у м. Києві/ м.Київ/22030106, Код отримувача ( код за ЄРДПОУ): 37993783; Банк отримувача : Казначейство України (ЕАП); Код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача: 31211256026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106, з ОСОБА_1 ( ідентифікаційний номер НОМЕР_1) несплаченого судового збору на подання апеляційної скарги у розмірі 1057 (одна тисяча п'ятдесят сім гривень) 20 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 25.07.2018 р. та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст судового рішення складено 27.07.2018 року.

Суддя - доповідач: Н.А. Олефіренко

Суддя: С.В. Білак

Суддя: В.А. Шальєва