Справа № 801/12589/2012
ПОСТАНОВА
Іменем України
30 січня 2013 року м. Бердянськ
Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі:
головуючого - судді Пустовіт З.П.
при секретарі Гоноболіній О.І.
з участю позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Бердянську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора дорожньо-патрульної служби УДАІ ОСОБА_2 УМВС України в Донецькій області лейтенанта міліції ОСОБА_3 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,
ВСТАНОВИВ:
Позивач 30.11.2012 року звернувся до Бердянського міськрайонного суду з зазначеним адміністративним позовом до інспектора дорожньо-патрульної служби УДАІ ОСОБА_2 УМВС України в Донецькій області лейтенанта міліції ОСОБА_3 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 22.11.2012 року о 19-09 годині він, керуючи автомобілем Мазда, державний номер НОМЕР_1, рухався по трасі Кременівка-Ялта. На 43 км. траси, на перехресті з об’їзною дорогою м.Мангуш в районі АЗС ТНК, підкорюючись вимогам розмітки 1.12 (стоп-лінія) і дорожнього знаку 2.2 (проїзд без зупинки заборонено), він зупинив автомобіль перед розміткою «стоп-лінія»таким чином, щоб бачити транспорт, який може рухатися справа та зліва, після чого закінчив маневр поворотом направо. Проте був зупинений співробітниками ДАІ ОСОБА_2 Відповідач, інспектор ДПС УДАІ ОСОБА_3, зупинив його та звинуватив в порушенні п.8.4 ПДР, пояснюючи, що він не зупинився на «стоп-лінії»та не виконав вимоги знаку 2.2.(проїзд без зупинки заборонено). Він намагався пояснити інспекторові, що при зупинці свого транспортного засобу керувався вимогами п.16.3 ПДР, у відповідності з яким водій повинен зупинити транспортний засіб перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінією), нанесеною перед перехрестям, не створюючи перешкод для пішоходів і руху транспортних засобів зліва та справа. Проте його пояснення не були прийняті до уваги інспектором ДПС. Свої заперечення він виклав в протоколі про адміністративне правопорушення, складеним ОСОБА_3 і долучив пояснення свідка ОСОБА_4, намагався вписати прізвище свідка в протокол, однак інспектор не дав йому це зробити, порушивши таким чином його право на захист і надання доказів. На підставі протоколу інспектором ДПС ОСОБА_3 була винесена постанова АН1 №163285 від 22.11.2012 року, згідно якої позивача оштрафовано на 255 грн. Оскільки він керував транспортним засобом у відповідності з Правилами дорожнього руху, п.8.4 ПДР ним порушено не було, просив скасувати постанову АН1 №163285 від
22.11.2012 року.
У судовому засіданні позивач підтримав позов повністю із зазначених у ньому підстав, просив задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, причину неявки суду не повідомив, завчасно повідомлявся про день, час і місце розгляду адміністративної справи, про що свідчить поштове повідомлення про отримання судової повістки 23.01.2013 року.
Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місця судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних в ній доказів, тому суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній доказів у відсутність відповідача.
Заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Відповідно до ч.3 ст. 3 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.
Судом встановлено, що 22.11.2012 року відносно позивача інспектором ДПС УДАІ ОСОБА_2 ГУМВС України в Донецькій області ОСОБА_3 була винесена постанова по справі про адміністративне правопорушення, з якої вбачається, що 22 листопада 2012 року о 19-09 год. на 43 км. а/д Кременівка-Ялта, позивач, керуючи автомобілем Мазда, державний номер НОМЕР_1, рухався по трасі Кременівка-Ялта, не виконав вимоги дорожнього знаку 2.2. проїзд без зупинки заборонений, проїхав, не зупинившись, чим порушив п.8,4 (Б) ПДР, у зв"язку з чим на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.
Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення. зобов'язані з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчинені, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному Законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інша обставина, яка має значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновку експертизи, речових доказів, показниках технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото та відеозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2003 року «Про практику застосування судами України у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зміст постанови має відповідати вимогам передбаченими ст. ст. 283, 284 Кодексу України «Про адміністративні правопорушення». Тобто, у ній необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник.
Із копії постанови не вбачається, що правопорушення фіксувалося за допомогою технічних засобів, що мають функції фото та відеозйомки, відеозапису, в ній взагалі не наведено доказів у підтвердження скоєння правопорушення чи мотиви відхилення доводів особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч. 2 ст. 72 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачу по справі надавалась можливість заперечувати, спростовувати доводи позивача, надавати докази своєї незгоди, але він за власним бажанням не скористався своїм процесуальним правом.
За викладених обставин постанову, винесену інспектором ДПС УДАІ ОСОБА_2 УМВС України в Донецькій області лейтенантом міліції ОСОБА_3 не можна визнати такою, що відповідає вимогам закону, тому вона підлягає скасуванню.
Керуючись ст. ст. 158-163 КАС України, суд
Постановив:
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати постанову АН1 №163285 від 22 листопада 2012 року по справі про адміністративне правопорушення, винесену інспектором дорожньо-патрульної служби УДАІ ОСОБА_2 УМВС України в Донецькій області лейтенантом міліції ОСОБА_3 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 255 грн.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя З.П.Пустовіт.