КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2018 р. Справа№ 910/1775/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Кропивної Л.В.

Смірнової Л.Г.

при секретарі: Петрик М.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Ходош В.Ю. - представник за довіреністю від 11.07.2018 р.;

від відповідача: Помогайбо О.В. - представник за довіреністю від 13.04.2018 р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Укрросконтрактбуд"

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2018 р.

у справі № 910/1775/18 (суддя Мудрий С. М., повний текст рішення складено 17.05.2018 р.)

за позовом Приватного підприємства "Укрросконтрактбуд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Ойл Трейдінг"

про стягнення 773 664,58 грн.

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Укрросконтрактбуд" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Ойл Трейдінг" про стягнення 773 664,58 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/1775/18 від 24.04.2018 у позові відмовлено повністю.

Не погодившись із вказаним рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2018 р. у справі № 910/1775/18 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити з врахуванням заяви про зміну його підстав.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним, оскільки воно прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема апелянт вказав, що судом першої інстанції безпідставно не було прийнято заяву про зміну підстав позову. Також апелянт вказав, що ним було сплачено відповідачу 655 095,00 грн., однак жодного рахунку на його адресу не надходило, оригіналів інших документів з боку позивача підписано не було, та поставки товару здійснено не було.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2018 року відкрито апеляційне провадження у справі № 910/1775/18, призначено до розгляду на 24.07.2018 року та зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2018 р.

17.07.2018 року через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач, заперечуючи проти вимог апеляційної скарги, вказав, що будь-яких доказів на підтвердження своїх вимог щодо стягнення з відповідача суми заборгованості позивачем надано не було, а відповідачем у спростування наведених позивачем фактичних обставин та правових підстав позову надано докази здійснення поставки дизельного палива позивачеві.

Представник позивача у судовому засіданні 24.07.2018 року апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати.

Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як зазначено позивачем у позовній заяві, 26.12.2016 р. директору ПП «Укрросконтрактбуд» в телефонному режимі від ТОВ «Альянс Ойл Трейдінг» було запропоновано поставити на адресу позивача дизельне пальне.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання усних домовленостей позивачем 28.12.2016 р. було перераховано відповідачу 655 095,00 грн. з призначенням платежу: «оплата за дизельне паливо згідно рахунку № 6542 від 28.12.2016 р.», що підтверджується платіжним дорученням № 903 від 28.12.2016 р.

Однак, за твердженням позивача, паливо на його адресу поставлено не було у зв'язку з чим 03.01.2017 р. та 11.01.2017 р. позивач звернувся до відповідача з листами № 03/17 від 03.01.2017 р. та № 11/17 від 11.01.2017 р. про повернення на рахунок позивача 655 095,00 грн. у зв'язку з не поставкою відповідачем товару у вигляді нафтопродуктів.

Відповідачем до відзиву на позовну заяву було додано копію генерального договору № 1273/1216/НП/1 від 01.12.2016 р., відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити нафтопродукти, за цінами і в кількості відповідно до додаткових угод до цього договору, які є невід'ємною частиною і укладаються сторонами на підставі письмових заявок покупця. В додаткових угодах зазначаються вид продукції, її кількість, ціна, місце призначення, відвантажувальні реквізити.

Відповідно до п. 2.1. договору, загальну вартість цього договору становить сума всіх додаткових угод до цього договору.

Додатковою угодою № 01/16 від 28.12.2016 р. до генерального договору постачання нафтопродуктів № 1273/1216/НП/1 від 01.12.2016 р. сторони погодили, що постачальник зобов'язується передати у власність покупця на умовах FCA в редакції "Інкотермс" 2000 р., а покупець зобов'язується прийняти і сплатити нафтопродукти за ціною і в асортименті:

UN 1202, паливо дизельне ДП-3-Євро4-ВО, 3, ІІІ, кількість - 35 700 л, сума з ПДВ - 655 095,00 грн.

Покупець зобов'язується оплатити продукцію в розмірі, зазначеному в цій додатковій угоді, протягом 1 банківського дня з дати підписання цієї додаткової угоди. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок постачальника.

Згідно з п. 2.2. договору, покупець зобов'язується оплатити повну вартість продукції на підставі рахунку-фактури постачальника до моменту поставки продукції, на умовах 100% передоплати, згідно з окремими додатковими угодами до цього договору. Рахунок-фактура постачальника повинна бути оплачена покупцем у строк, зазначений у відповідній додатковій угоді до цього договору, Датою здійснення будь-якого платежу за цим договором вважаться дата зарахування коштів покупця на поточний рахунок постачальника.

Пунктом 3.3. договору передбачено, що постачальник вважається таким, що виконав своє зобов'язання по поставці продукції з моменту передачі продукції покупцеві (представнику покупця) або транспортній організації, залежно від умов поставки, обумовлених у відповідних додаткових угодах до цього договору. Факт передачі продукції підтверджується відповідним актом прийому-передачі продукції та/або накладною. Постачальник не несе відповідальності за недостачу продукції, що виникла після її передачі покупцю (представнику покупця) або транспортній організації, залежно від умов поставки, обумовлених у відповідних додаткових угодах до цього договору. Право власності на продукцію переходить до покупця з дати поставки. Датою поставки продукції вважається дата, зазначена в акті прийому-передачі продукції та/або накладній.

Відповідно до п. 3.4. договору, продукція відвантажується протягом 2 днів з моменту виконання наступних умов: підписання сторонами додаткової угоди до цього договору; надходження грошових коштів у повному обсязі на рахунок постачальника.

Згідно з п. 3.6. договору, остаточна вартість продукції, що поставляється відповідно до цього договору, визначається на підставі актів прийому-передачі продукції та/або накладних, дані яких служать підставою для проведення остаточних взаєморозрахунків.

Представник покупця, який приймає продукцію у постачальника зобов'язаний надати представнику постачальника довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей. У разі поставки постачальником покупцеві продукції на умовах EXW склад постачальника в редакції "Інкотермс" 2000 р. сторони зобов'язані укласти договір зберігання (п. 3.8. договору).

В матеріалах справи міститься рахунок на оплату № 6542 від 28.12.2016 р. на суму 655 095,00 грн.

Також в матеріалах справи міститься заявка-доручення № 28 від 28.12.2016 р. до договору купівлі-продажу нафтопродуктів № 1273/1216/НП/1 від 01.12.2016 р., відповідно до якого покупець просить ТОВ «Альянс Ойл Трейдінг» поставити на підставі даної заявки-доручення та зобов'язується оплатити на умовах визначених договором наступну партію товару: паливо дизельне ДП-3-Євро4-ВО, 3, ІІІ, кількість - 35 700 л, сума з ПДВ - 655 095,00 грн.

Поставка товару здійснюється шляхом самовивозу транспортним засобом перевізника - ПП Попович Павло Іванович, автомобіль Mercedes, державний номер СЕ 0063 ТТ.

В матеріалах справи міститься довіреність № 28 від 28.12.2016 р. (дійсна до 07.01.2017 р.) на ім'я Дегодюк Віктор Анатолійович, якою позивач доручає отримати від ТОВ "Альянс Ойл Трейдінг" цінностей за рахунком № 6542 від 28.12.2016 р.

Відповідачем, на підтвердження факту передачі товару, а саме UN 1202, паливо дизельне ДП-3-Євро4-ВО, 3, ІІІ, кількість - 35 700 л на загальну суму 655 095,00 грн. позивачу, було долучено до матеріалів справи видаткову накладну № 28/12-47 від 28.12.2016 р.

Позивач, звертаючись з позовними вимогами зазначав, що між позивачем та відповідачем були відсутні договірні відносини, предметом яких є грошові кошти у розмірі 655 095,00 грн., що свідчить про отримання грошових коштів ТОВ «Альянс Ойл Трейдінг» без достатніх правових підстав.

В матеріалах справи міститься заява позивача, яка надіслана останнім до Господарського суду міста Києва 19.03.2018 р., про зміну підстав позову.

Вказаною заявою позивач змінив підстави позову, а саме вказав, що оскільки між сторонами не було встановлено строку виконання відповідачем обов'язку щодо повернення позивачу суми попередньої оплати за непоставлене дизельне пальне, то до спірних правовідносин слід застосовувати положення ч. 2 ст. 530, ч. 2 ст. 693 ЦК України.

Як вбачається з спірного рішення, судом першої інстанції на підставі ч. 3 ст. 46 ГПК України, не було прийнято заяву приватного підприємства "Укрросконтрактбуд" про зміну підстав позову.

Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду м. Києва від 26.03.2018 р. в задоволенні клопотання приватного підприємства "Укрросконтрактбуд" про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження у справі №910/1775/18 відмовлено, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; розгляд справи призначено на 17.04.2018 р.

Заява про зміну підстав позову була подана поштою 19.03.2018 р.

Відповідно до ч. 3 ст. 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Враховуючи, що ухвалою Господарського суду міста Києва було призначено розгляд справи на 17.04.2018 р., а тому позивачем не було пропущено строк подачі заяви про зміну підстав позову, у зв'язку з чим судом першої інстанції було неправомірно не прийнято до розгляду таку заяву позивача.

Враховуючи вищевикладене, колегією суддів розглядаються позовні вимоги позивача з урахуванням поданої ним до Господарського суду міста Києва заяви про зміну підстав позову.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, зазначив, що між сторонами було укладено генеральний договір № 1273/1216/НП/1 поставки нафтопродуктів від 01.12.2016 р. (наявний в матеріалах справи та скріплений підписами та печатками сторін), а кошти які позивач просить стягнути з відповідача, отримано останнім як оплата за надані послуги, то такі кошти набуто за наявності правової підстави, а тому не може бути витребувані відповідно до положень статті 1212 ЦК України як безпідставне збагачення.

Проте колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 263 Господарського кодексу України господарсько-торговельною є діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання у сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг.

Господарсько-торговельна діяльність опосередковується господарськими договорами поставки, контрактації сільськогосподарської продукції, енергопостачання, купівлі-продажу, оренди, міни (бартеру), лізингу та іншими договорами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

В силу вимог ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За правовою природою договір поставки є консенсуальним, двостороннім і оплатним. Як консенсуальний договір він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов. Двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної сторони прав та обов'язків.

Як встановлено ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В матеріалах справи наявний генеральний договір № 1273/1216/НП/1 від 01.12.2016 р., додаткова угода № 01/16 від 28.12.2016 р., заявка-доручення № 28 від 28.12.2016 р., довіреність № 29 від 28.12.2016 р. та видаткова накладна № 28/12-47 від 28.12.2016 р.

Позивачем було надано до суду апеляційної інстанції висновок експерта № 8-4/1090 від 07.06.2018 р. в межах кримінального провадження № 1201710060000375.

Вказаним висновком встановлено, що підписи від імені директора ПП «Укрросконтрактбуд» Шапошнікова М.О. на документах: генеральний договір № 1273/1216/НП/1 від 01.12.2016 р., додаткова угода № 01/16 від 28.12.2016 р., заявка-доручення № 28 від 28.12.2016 р., довіреність № 29 від 28.12.2016 р. та видаткова накладна № 28/12-47 від 28.12.2016 р. виконано не Шапошніковим Михайлом Олександровичем, а іншою особою.

Відповідно до ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

В обґрунтування неможливості подачі вказаних доказів до суду першої інстанції з причин, які об'єктивно не залежали від нього, позивач вказав, що вказаний висновок експертизи був надісланий до Печерського УП ГУ НП України в м. Києві 12.06.2018 р. та отриманий ПП «Укрросконтрактбуд» тільки 05.07.2018 р. при ознайомленні з матеріалами кримінального провадження, а тому не міг бути поданий до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Враховуючи наведене обґрунтування, колегія суддів приймає як належний доказ у справі наданий позивачем висновок експерта № 8-4/1090 від 07.06.2018 р. в межах кримінального провадження № 1201710060000375.

Згідно із ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів явного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно з ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку, що надані відповідачем в обґрунтування своїх доводів генеральний договір № 1273/1216/НП/1 від 01.12.2016 р., додаткова угода № 01/16 від 28.12.2016 р., заявка-доручення № 28 від 28.12.2016 р., довіреність № 29 від 28.12.2016 р. та видаткова накладна № 28/12-47 від 28.12.2016 р. не приймаються судом в якості належних та допустимих доказів укладення між сторонами письмового правочину та не можуть бути доказом поставки товару, оскільки як було встановлено вище підписи від імені директора ПП «Укрросконтрактбуд» Шапошнікова М.О. на вказаних документах виконано не Шапошніковим Михайлом Олександровичем, а іншою особою.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи та підтверджено позивачем, кошти у сумі 655 095,00 грн. були перераховані відповідачу на підставі усної домовленості сторін щодо поставки товару відповідно до рахунку № 6542 від 28.12.2016 р.

Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку про виникнення між сторонами правочину з поставки нафтопродуктів, який був вчинений між сторонами в усній формі.

Відповідно до частини 1 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 28.12.2016 р. відповідно до усних домовленостей перерахував 655 095,00 грн. з призначенням платежу: «оплата за дизельне паливо згідно рахунку № 6542 від 28.12.2016 р.», що підтверджується платіжним дорученням № 903 від 28.12.2016 р.

В силу статті 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Проте, відповідачем свої зобов'язання виконані не були, товару на суму 655 095,00 грн. поставлено не було.

Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з п. 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р., господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових результатів.

Тобто, факт проведення сторонами у справі господарських операцій, що стосуються виконання ними зобов'язань, повинен підтверджуватися первинними бухгалтерськими документами.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Документами, які є підставою для оприбуткування товару, є накладні та товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення запису в облікові бухгалтерські реєстри.

Первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості, у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» мають бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

З урахуванням зазначеного, факт постачання товару повинен підтверджуватися накладними та товарно-транспортними накладними, які мають відповідати вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Наявна в матеріалах справи видаткова накладна № 28/12-47 від 28.12.2016 р. не може бути належним та допустимим доказом поставки товару - UN 1202, паливо дизельне ДП-3-Євро4-ВО, 3, ІІІ, кількість - 35 700 л на загальну суму 655 095,00 грн., оскільки, як вже було встановлено вище, підписи від імені директора ПП «Укрросконтрактбуд» Шапошнікова М.О. на вказаній накладній виконано не Шапошніковим Михайлом Олександровичем, а іншою особою.

Також, колегією суддів не приймається в якості доказу поставки товару товарно-транспортна накладна від 28.12.2016 р., оскільки з неї вбачається, що товар був отриманий за довіреністю Дегодюком В.А., в той час як висновком експерта № 8-4/1090 від 07.06.2018 р. було встановлено, що підпис на довіреності № 29 від 28.12.2016 р., яка видана Дегодюку В.А. для отримання товару, виконано не Шапошніковим Михайлом Олександровичем, а іншою особою.

Таким чином, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів отримання позивачем товару - паливо дизельне ДП-3-Євро4-ВО, 3, ІІІ, кількість - 35 700 л на загальну суму 655 095,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Колегія суддів відзначає, що якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України.

Враховуючи, що з моменту направлення позивачем відповідачу листів від 03.01.2017 р. та 11.01.2017 р. позивачем своїх зобов'язань з поставки товару виконано не було, докази виконання матеріали справи не містять, у зв'язку з чим відповідачем було допущено порушення зобов'язання щодо поставки товару.

У відповідності до ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Колегія суддів зазначає, що позивач у надісланих відповідачу листах в зв'язку з невиконанням останнім умов договору поставки щодо передачі товару у визначений договір строк реалізував своє право, встановлене ст. 693 ЦК України, вибору способу захисту свого порушеного права шляхом повернення сплаченої суми попередньої оплати.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, зважаючи на те, що грошові кошти в сумі 655 095,00 грн. були перераховані позивачем саме на виконання усних домовленостей щодо поставки нафтопродуктів, в той же час, як відповідачем свої зобов'язання виконані не були, доказів повернення суми передоплати чи поставки на вказану суму товару матеріали справи не містять, колегія суддів дійшла до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 655 095,00 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Стосовно позивних вимог в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, то колегія суддів вважає за можливе зазначити про наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, статтею 625 ЦК України передбачено можливість стягнення 3 % річних та інфляційних втрат за прострочення саме грошового зобов'язання.

Разом із тим, стягнення з відповідача суми попередньої оплати не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за непоставлений товар.

За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 ЦК України.

Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного суду України від 15.10.2013 р. у справі 3-30гс13; від 16.09.2014 р. у справі 3-90гс 14.

Колегія суддів вважає за можливе відзначити, що обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Враховуючи те, що позивач звернувся з позовними вимогами про повернення суми попередньої оплати, що не є грошовим зобов'язанням у розумінні Цивільного кодексу України, а тому колегія суддів дійшла до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення 98 264,25 грн. інфляційних втрат, 20 305,33 грн. 3% річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

За таких обставин, рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2018 року у справі № 910/1775/18 підлягає скасуванню, а апеляційна скарга Приватного підприємства "Укрросконтрактбуд" підлягає частковому задоволенню.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на сторони відповідно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Укрросконтрактбуд" на рішення господарського суду міста Києва від 24.04.2018 року у справі № 910/1775/18 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 24.04.2018 року у справі № 910/1775/18 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Приватного підприємства "Укрросконтрактбуд" задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Ойл Трейдінг» (01001, м.Київ, вул. Володимирська, будинок 49 Б, код 38955529) на користь Приватного підприємства "Укрросконтрактбуд" (61166, Харківська обл., місто Харків, проспект Науки, будинок 36, кімната 514, код 35598049) 655 095,00 грн. та 9 826,43 грн. судового збору за подачу позовної заяви.

4. В задоволені решти позовних вимог відмовити.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Ойл Трейдінг» (01001, м.Київ, вул. Володимирська, будинок 49 Б, код 38955529) на користь Приватного підприємства "Укрросконтрактбуд" (61166, Харківська обл., місто Харків, проспект Науки, будинок 36, кімната 514, код 35598049) 14 739,64 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

7. Скасувати зупинення дії рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2018 року у справі № 910/1775/18.

8. Матеріали справи № 910/1775/18 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 01.08.2018 року

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді Л.В. Кропивна

Л.Г. Смірнова