Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер 310/2284/17 Головуючий у 1 інстанції Полянчук Б.І. Номер провадження 22-ц/778/2088/18 Суддя-доповідач ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                31 липня 2018 року                                                м. Запоріжжя

       Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого         Подліянової Г.С.,

               Суддів:                                Кримської О.М.,

                                                ОСОБА_2,

               за участю секретаря         Евальд Д.Д.,

       розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 на ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 21 березня 2018 року у справі за скаргою ОСОБА_4 на рішення старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3, заінтересована особа: Міністерство інфраструктури України, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2018 року ОСОБА_4 звернувся до суду зі скаргою на рішення старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3, заінтересована особа: Міністерство інфраструктури України.

В обґрунтування скарги скаржник зазначав, що 13.02.2018 року він отримав повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, яке підписано старшим державним виконавцем Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 Йому повернуто оригінал виконавчого листа №310/2284/17-ц. виданого на підставі рішення Апеляційного суду Запорізької області про визнання незаконним наказу Міністерства інфраструктури України № 41-0 від 18.04.2017 року в частині звільнення його з посади в.о. директора ДП «Бердянський морський торговельний порт».

Зазначене рішення вважав неправомірним. 23.01.2018 року до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшла його заява про відкриття виконавчого провадження разом з оригіналом виконавчого листа у справі № 310/2284/17-ц.

Частина 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» містить вичерпний перелік вимог до виконавчого документу. В якості підстави для повернення виконавчого документу державним виконавцем вказано п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки до заяви стягувача про відкриття виконавчого провадження від 23.01.2018 року додано оригінал виконавчого листа від 12.01.2018 р. № 310/2284/17, копію виконавчого листа від 13.12.2018 №310/2284/17, копію виконавчого листа від 13.12.2017 №310/2284/17.

У подальшому державний виконавець зробив висновок, що до кожного з вказаних виконавчих листів необхідно було надати окрему заяву про його примусове виконання.

Таким чином, підставою для відмови виконати рішення суду став факт надання копій інших виконавчих листів, які надавались ним з метою надання додаткової інформації, яка може сприяти виконанню рішення суду. До його заяви також були додані й інші документи, зокрема копії сторінок паспорту та копія рішення Апеляційного суду Запорізької області по справі № 310/2284/17. У заяві він вказав який саме виконавчий лист необхідно виконати, а саме про визнання незаконним наказу Міністерства інфраструктури України. Єдиний оригінал саме цього виконавчого листа ним було долучено до заяви.

Вважає дії державного виконавця умисними, оскільки він повернув лише один виконавчий лист, усвідомлюючи, що саме цей виконавчий лист підлягає виконанню, а інші документи додані інформативно. Вказав, що жодна норма Закону України «Про виконавче провадження» не дає підстав державному виконавцю повертати виконавчий документ з тих підстав, що до відповідної заяви додані копії інших документів.

Старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 в порушення вимог ч. 4 ст. 4 та ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» повідомлення за одержаним від стягувана ще 23.01.2018 року виконавчим листом, було складено не протягом трьох робочих днів, а 08.02.2018 року, тобто через 16 днів, і не було надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення, а вручене на вимогу стягувана. Зазначені дії державного виконавця призвели до невиконання судового рішення, яке в силу свого характеру (поновлення на роботі) підлягає негайному виконанню (п.4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України).

Про порушення своїх прав  дізнався в день вручення оскаржуваного повідомлення та ознайомлення з його змістом, а саме 13.02.2018 року. До цієї дати про протиправні дії державного виконавця йому не було відомо, внаслідок чого він був позбавлений можливості оскаржити його рішення раніше.

Вважає, що у старшого державного виконавця Канцедал О.О. не було законних підстав повертати виконавчий документ без прийняття до виконання, а підстави зазначені ним у повідомленні Законом України «Про виконавче провадження» не передбачені, отже є неправомірними. Порушення державним виконавцем його прав полягає у неможливості примусового виконання рішення апеляційного суду Запорізької області про поновлення на посаді в.о. директора ДП «Бердянський морський торговельний порт».

На підставі викладеного скаржник просив суд, визнати неправомірним рішення старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3, яке оформлене у вигляді повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання № 55726626/20.1/12 від 08.02.2018р. Зобов'язати старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3, усунути зазначені порушення та не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого листа №310/2284/17 від 12.01.2018 року винести постанову про відкриття виконавчого провадження та розпочати примусове виконання рішення Апеляційного суду Запорізької області по справі №310/2284/17 від 05.12.2017 року. Постановити окрему ухвалу відносно старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень. Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3, за фактом незаконного повернення виконавчого документу стягувачу та порушення вимог ч. 4 ст. 4 та ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 21 березня 2018 року скаргу задоволено.

Визнано неправомірним повідомлення старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 від 08.02.2018 року про повернення стягувачу без прийняття до виконання виконавчого листа №310/2284/17, виданого Бердянським міськрайонним судом Запорізької області 12.01.2018 року.

Зобов’язано старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 у строки, встановлені ч. 5 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження» з дня надходження до нього виконавчого листа №310/2284/17 від 12.01.2018 року винести постанову про відкриття виконавчого провадження та розпочати примусове виконання рішення апеляційного суду Запорізької області від 05.12.2017 року по справі №310/2284/17.

Не погоджуючись з ухвалою суду, старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду та відмовити в задоволенні скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Згідно ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушені їхні права чи свободи.

Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Судом встановлено, що рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 31.05.2017 року в задоволенні позову ОСОБА_4 до Міністерства інфраструктури України, третя особа – державне підприємство «Бердянський морський торговельний порт» про скасування наказу Міністерства інфраструктури України про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено (а.с. 24-27).

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 05.12.2017 року апеляційна скарга ОСОБА_4 задоволена частково. Визнано незаконним наказ Міністерства інфраструктури України № 41-О від 18.04.2017 року «Про керівника державного підприємства «Бердянський морський торговельний порт» в частині звільнення ОСОБА_4 19 квітня 2017 року від виконання обов'язків директора державного підприємства «Бердянський морський торговельний порт» відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_4 на посаді виконуючого обов'язки директора ДП «Бердянський морський торговельний порт». Стягнуто з Міністерства інфраструктури України на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 454 871 (чотириста п'ятдесят чотири тисячі вісімсот сімдесят одна) грн. 39 коп. Виплату заробітної плати провести за вирахуванням податку на прибуток та інших обов'язкових платежів. Стягнуто з Міністерства інфраструктури України в дохід держави судовий збір у сумі 10 896 (десять тисяч вісімсот дев'яносто шість) грн. 29 коп. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено (а.с. 28-31).

На підставі зазначеного рішення 12.01.2018 року було видано виконавчий лист про виконання рішення в частині визнання незаконним наказу Міністерства інфраструктури України №41-О від 18.04.2017 року «Про керівника державного підприємства «Бердянський морський торговельний порт» в частині звільнення ОСОБА_4 19 квітня 2017 року від виконання обов'язків директора державного підприємства «Бердянський морський торговельний порт» відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України (а.с.6).

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

23.01.2018 року ОСОБА_4І звернувся до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою про відкриття виконавчого провадження, в якому просив відкрити виконавче провадження по виконавчому документу, виданому Бердянським міськрайонним судом Запорізької області щодо визнання незаконним наказу МІУ №41-О від 18.04.2017 року. Згідно додатків до заяви долучено оригінал виконавчого листа про визнання наказу МІУ №41-О від 18.04.2017 року незаконним, а також копії: виконавчого листа про поновлення на роботі; виконавчого листа про стягнення середнього заробітку за період вимушеного прогулу; паспорт; рішення Запорізького апеляційного суду (а.с.5).

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

За ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред’явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.

Повертаючи 08.02.2018 року виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зазначив, що до заяви стягувача про відкриття виконавчого провадження від 23.01.2018 року додано оригінал виконавчого листа від 12.01.2018 року №310/2284/17, копію виконавчого листа від 13.12.2017 року №310/2284/17, копію виконавчого листа від 13.12.2017 року №310/2284/17, але в порушення ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження», п. 3 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень до кожного з вищезазначених виконавчих листів необхідно було додати окрему заяву про примусове виконання рішення для прийняття рішення про прийняття виконавчого документу до виконання або повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання у встановлений Законом строк (а.с.7).

Відповідно до пункту 3 розділу 111 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за № 489/20802, заява про примусове виконання рішення подається до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця у письмовій формі разом із оригіналом ( дублікатом) виконавчого документа та квитанцією про сплату авансового внеску, крім випадків, коли стягував звільняється від сплати авансового внеску відповідно до частини другої статті 26 Закону та у разі виконання рішення Європейського суду з прав людини. На кожен поданий на примусове виконання виконавчий документ стягувачем подається окрема заява про примусове виконання рішення.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 в порядку ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження» подав до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України заяву про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання рішення про визнання незаконним наказу Міністерства інфраструктури України №41-О від 18.04.2017 року та долучив до нього оригінал виконавчого листа від 12.01.2018 року №310/2284/17, який відповідає вимогам ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження».

Долучені ОСОБА_4 до заяви про відкриття виконавчого провадження від 23.01.2018 року копії виконавчих листів від 13.01.2018 року №310/2284/17 про поновлення на роботі та від 13.01.2018 року №310/2284/17 про стягнення середнього заробітку надавались заявником з метою надання додаткової інформації, яка може сприяти виконанню рішення суду. При цьому, в заяві про відкриття виконавчого провадження не ставилося питання про відкриття виконавчого провадження за копіями вищезазначений виконавчих листів.

Виходячи з наведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у державного виконавця були всі передбачені законом підстави для винесення постанови про відкриття виконавчого провадження за оригіналом виконавчого листа від 12.01.2018 року № 310.2284/17 в частині виконання рішення апеляційного суду Запорізької області від 05.12.2017 року про визнання незаконним наказу Міністерства інфраструктури України № 41-О від 18.04.2017 року, оскільки заявник подав заяву про виконання рішення суду саме в цій частині та на підставі вищезазначеного виконавчого листа, що відповідає пункту 3 розділу 111 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 року.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідно до п. 3 розділу 111 Інструкції з організації примусового виконання рішень № 512/5 від 02.04.2012 року до кожного з вищезазначених виконавчих листів заявнику необхідно було подати окрему заяву про примусове виконання рішення для прийняття рішення про прийняття виконавчого документу до виконання не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до п. 3 цієї Інструкції заява про примусове виконання рішення подається до органу державної виконавчої служби у письмовій формі із оригіналом (дублікатом) виконавчого документа та квитанцією про сплату авансового внеску. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 до заяви про примусове виконання рішення подав лише один оригінал виконавчого документа виконавчий лист, виданий Бердянським міськрайонним судом Запорізької області № 310\2284/17 від 12.01.2018 року , що відповідає вимогам п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України « Про виконавче провадження» та вимогам п. 3 розділу 111 вищезазначеної інструкції, тому у державного виконавця були всі передбачені законом підстави для винесення постанови про відкриття виконавчого провадження за зазначеним виконавчим листом.

Доводи апеляційної скарги про те, що виконавчий лист № 310\2284/17 від 12.01.2018 року не містить заходів примусового характеру не заслуговує на увагу, оскільки зазначена обставина не є підставою для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання і в повідомленні від 08.02.2018 року № 55726626/20.1/12 про це нічого не йдеться.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

За таких обставин доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржена ухвала постановлена без додержання норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржену ухвалу без змін. При цьому апеляційний суд погоджується з доводами ОСОБА_4 викладеними у відзиві на апеляційну скаргу.

За змістом ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 374, 375 381-384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 21 березня 2018 року у даній справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення буде складено 02.08.2018 року.

Головуючий

Судді: