Єдиний унікальний номер 226/859/18        Номер провадження 22-ц/775/1202/2018

                     Доповідач Санікова О.С.

Категорія  57                                       

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

02 серпня 2018 року                        Апеляційний суд Донецької області в складі:

                                                             головуючого судді Санікової О.С.

                                                             суддів: Канурної О.Д, ОСОБА_1,

        розглянувши у порядку письмового провадження в місті Бахмуті цивільну справу №226/859/18                 

       за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Стар» про стягнення грошових коштів,

      за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Димитровського міського суду Донецької області від 05 червня 2018 року,

    (суддя – Петунін І.В., рішення ухвалене у м. Мирноград Донецької області, повний текст рішення  складено 05 червня 2018 року),

                                            В С Т А Н О В И В:

У квітні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Димитровського міського суду Донецької області із позовом до ТОВ «АвтоСтар» про стягнення грошових коштів, посилаючись на те, що між ним та відповідачем 13 березня 2018 року був укладений попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу № 1833. Відповідно до п.1.5 цього договору ТОВ «Авто Стар» зобов’язалось 23.03.2018 укласти основний договір за умови виконання п.2.1 попереднього договору, відповідно до якого він вніс на розрахунковий рахунок продавця грошові кошти у сумі 50 000,00 грн. та ним сплачено на рахунок АКБ «Індустріалбанк» 500 грн. Однак до квітня 2018 року основний договір з ним не укладено та транспортний засіб він не отримав. На підставі ч.ч.1, 2 ст.662, ч.ч.1, 2 ст.693 ЦК України та п.3 ч.3 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» він 26.03.2018 звернувся до відповідача з письмовою заявою та просив у добровільному порядку повернути йому суму попередньої оплати у розмірі 50 000,00 грн. та суму у розмірі 500 грн., яку відповідач отримав 02.04.2018, однак до теперішнього часу не отримав ні автомобіль, ні грошові кошти.

У зв’язку з викладеним, оскільки, з врахуванням п.п.3, 17, 19, 22 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідач порушив ч.1 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст.509, 526, 610, 612, 626 ч.1, 629, 655 ЦК України, просив (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) розірвати попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу, стягнути з відповідача на свою користь 50 000, 00 грн.

Рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 05 червня 2018 відмовлено у задоволені позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів з ТОВ «Авто Стар».

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення його позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування своэї позиції посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зокрема апелянт не погоджується із висновком суду першої інстанції щодо останнього терміну виконання своїх обов’язків відповідачем, яким відповідно до попереднього договору є 20.02.2018 року.  Також, на думку апелянта, суд дійшов помилкового висновку, що сторонами не надано жодних доказів навмисного введення іншої сторони в оману, а також доказів щодо придбання ТОВ «Авто Стар» майна, яке передбачено у п.1.2 договору №1833 від 13.03.2018 року для подальшого відчуження його покупцю. Апелянт посилається на порушення відповідачем його прав, як споживача, що гарантовані Законом України «Про захист прав споживачів», оскільки йому не надана інформація про продукцію та її якість, що викликає сумнів щодо початку виконання відповідачем своїх зобов’язань за попереднім договором купівлі-продажу. Крім того, ОСОБА_2 в обґрунтування своєї апеляційної скарги посилається на положення ст. 1212 ЦК України, та зазначає, що підстава через яку відповідачем  набуті грошові кошти, відпала, а тому вони підлягають поверненню.

Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. У ч.3 цієї статті зазначено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Згідно із ч.1 ст. 369 ЦПК України  апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Зважаючи на те, що по даній справі ціна позову становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і справа не відноситься до справи, яка не підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін.

У ч.13 ст. 7  ЦПК України зазначено, що у випадку коли цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи викладене, справа підлягає розгляду апеляційним судом в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Перевіривши доводи апеляційної скарги в межах оскарження,  дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 13 березня 2018 року між позивачем та відповідачем було укладено попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу № 1833.

Згідно з п.п.1.1, 1.2, 1.5 вказаного договору сторони зобов’язуються укласти основний договір 23 березня 2018 року, предметом якого є відчуження покупцеві транспортного засобу марки Lada Priora, 2015 року випуску, 1,6, 106 л.с., «Norma/climate». Якщо у зазначену вище дату майно не буде придбано продавцем з метою його відчуження покупцеві, то сторони визначили, що основний договір буде укладено не пізніше ніж на 5 робочий день після придбання продавцем майна, про що останній зобов’язується повідомити покупця у письмовому вигляді із зазначенням конкретної календарної дати, часу і місця укладення основного договору. В такому випадку кінцевим терміном укладення основного договору сторони визначили 20 лютого 2019 року.

Пунктом 1.3 та 1.4 попереднього договору визначено, що основний договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти основний договір і прийняття пропозиції другою стороною, при цьому пропозицію може зробити кожна із сторін такого договору.

13 березня 2018 року на виконання умов попереднього договору позивач сплатив відповідачу грошові кошти у розмірі 50 00,00 грн. 

26 березня 2018 року позивач направив заяву на адресу відповідача про повернення йому коштів за попереднім договором.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог суд першої інстанції  виходив з того, що дія попереднього договору ще не закінчилась, оскільки останній термін виконання обов’язків за попереднім договором вказаний до 20.02.2019 року, права позивача не були порушені, а тому підстав для розірвання попереднього договору № 1833 від 13.03.2018 року та стягнення сплачених за цим договором коштів немає.

При цьому, виконання договору 23.03.2018 року може бути здійснено лише за умови, що продавцем на зазначену дату буде придбано майно, передбачене у п.1.2 даного договору, тобто автомобіль Lada Priora, 2015 року випуску, 1,6, 106 л.с., «Norma/climate», з метою відчуження покупцеві. Жодних доказів придбання відповідачем цього транспортного засобу для відчуження його покупцю, суду не надано. Доказів навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину, суду не надано.

Такі висновки суду є правильними.

Згідно з вимогами ч 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

За змістом ч. 2 ст. 635 ЦПК України сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) .

З матеріалів справи, а саме змісту попереднього договору № 1833 купівлі-продажу транспортного засобу від 13 березня 2018 року (пункт 1.15) вбачається, що сторони зобов’язуються укласти основний договір 23 березня 2018 року за умови повного виконання п.2.1 цього договору (внесення на розрахунковий рахунок продавця грошових коштів у розмірі 50 000,00 грн.). При цьому якщо у зазначену вище дату майно не буде придбано продавцем з метою його відчуження покупцеві, то сторони визначили, що основний договір буде укладено не пізніше ніж на 5 робочий день після придбання продавцем майна, про що останній зобов’язується повідомити покупця у письмовому вигляді із зазначенням конкретної календарної дати, часу і місця укладення основного договору. В такому випадку кінцевим терміном укладення основного договору сторони визначили 20 лютого 2019 року.

Також у листі ТОВ «Авто Стар» від 16 квітня 2018 року, який був надісланий ОСОБА_2 на його заяву про добровільне повернення суми попередньої оплати у розмірі 50 000,00 грн. зазначено, що транспортний засіб на момент складення цього листа не був придбаний.

У силу статті 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, установлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Згідно із ч.1 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право відмовитись від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов’язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.

Проте, таких обставин по справі не встановлено, тому посилання в апеляційній скарзі на порушення зазначеної норми Закону є безпідставним.

Є також безпідставним і посилання ОСОБА_2 на положення ч.ч.1,2 ст. 6 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки позовні вимоги про розірвання попереднього договору з підстав ненадання відповідачем інформації про продукцію та про належну якість продукції не заявлялись та судом першої інстанції не розглядались.

Щодо посилання ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на положення ст. 1212 ЦК України то слід зазначити наступне.

Згідно з статтею 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї статті застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Такий висновок повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 02 жовтня  2013 року у справі № 6-88цс13.

Враховуючи те, що між сторонами укладений попередній договір №1833 купівлі продажу транспортного засобу, за яким кінцевим терміном укладення основного договору є 20 лютого 2019 року, то характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦПК України.

Крім того, позивач при поданні позовної заяви не посилався на ст. 1212 ЦПК України і з цих підстав розірвання попереднього договору судом також не розглядалось.

Тому доводи апеляційної скарги в цій частині також є безпідставними.

Отже, апеляційний суд вважає, що розглядаючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно і об’єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав вірну правову оцінку і дійшов  правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів з ТОВ «Авто Стар». Висновки суду ґрунтуються на матеріалах справи та відповідають вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм  матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи і висновків суду не спростовують.

Рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права, що відповідно до ст. 375 ЦПК України є підставою для  залишення  судового рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, рішення Димитровського міського суду Донецької області від 05 червня 2018 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і відповідно до п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених у підпунктах а)-г) пункту 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді:

Повний текст постанови складений 02 серпня 2018 року.

ОСОБА_3 Санікова