АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2012 року        м. Харків

Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого-судді - Сілантьєвої Е.Є.,

суддів - Гальянової І.Г., Бородіна М.М.,

при секретарі - Сватенко А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засідання в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 17 жовтня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Лозівська міська рада Харківської області, Опікунська рада при Лозівській міській раді Харківської області, відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Лозівського МВ ХМУ УМВС України в Харківській області, - про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2011 року ОСОБА_1 звернувся у суд з зазначеним позовом.

На обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що у зазначеній квартирі, яка не приватизована та складається з двох кімнат жилою площею 29,46 кв.м, він мешкає з 1978 року. Раніше він мешкав разом із дружиною та донькою ОСОБА_2

У лютому 1997 року його шлюб був розірваний, колишня дружина залишила жиле приміщення та знялася з реєстраційного обліку за зазначеною адресою. У травні того ж 1997 року у ОСОБА_2 народилася донька ОСОБА_3, яка була зареєстрована за місцем проживання своєї матері.

У червні 2000 року відповідач зібрала свої речі та разом зі своєю донькою поїхали на проживання у іншу місцевість. Зі слів ОСОБА_2 позивачу було відомо, що вона має намір утворити нову сім’ю.

Позивач зазначив, що ОСОБА_2 своє нове місце проживання йому не повідомляє, з ним не спілкується, при цьому він зі свого боку ніяких перешкод у її проживанні з онукою у спірній квартирі ніколи не чинив.

У зв’язку з тим, що з 2000 року відповідач не цікавиться квартирою, в якій вона разом зі своєю донькою зареєстрована, не приймає участі у сплаті комунальних послуг, особистих речей її та неповнолітньої ОСОБА_3 у квартирі немає, просив суд на підставі ст. 71 ЖК України визнати ОСОБА_2 разом з її неповнолітньою донькою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, такою, що втратила право користування жилим приміщенням у квартирі №37 будинку № 66 по 2-му мікрорайоні м. Лозова Харківської області та зобов’язати відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Лозівського МВ ХМУ УМВС України в Харківській області зняти відповідача з її неповнолітньою донькою з реєстраційного обліку за зазначеною адресою.

У судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_1 та його представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з’явилася, причини неявки суду не повідомила. Судом про час та місце слухання справи повідомлялася своєчасно та належним чином - через засоби масової інформації - газету «Слобідський край», та з опублікуванням

оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про час і місце розгляду справи, про що свідчить наявне у матеріалах справи оголошення в газеті «Слобідський край» ввід 08 вересня 2011 року (а.с. 35).

Треті особи Лозівська міська рада Харківської області та відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Лозівського МВ ХМУ УМВС України в Харківській області не забезпечили явку свого представника у судове засідання, про причини своєї неявки суду не повідомили.

Представник третьої особи Опікунської ради Лозівської міської ради Харківської області ОСОБА_4 заперечувала проти задоволення позову, посилаючись на Декларацію прав дитини.

Заочним рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 17 жовтня 2011 року у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Лозівська міська рада Харківської області, Опікунська рада при Лозівській міській раді Харківської області, відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Лозівського МВ ХМУ УМВС України в Харківській області, - про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить заочне рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які з’явилися, дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно до вимог ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 має неповнолітню дитину, а позивач не надав доказів на підтвердження того, що у його неповнолітньої дитини є постійне місце проживання крім квартири, де вона зареєстрована разом зі своєю матір’ю.

З такими висновками суду першої інстанції не погоджується судова колегія.

Відповідно до ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Статтею 72 ЖК України встановлено, що визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Як вбачається з копії довідки КП «ДЄЗ» від 25 березня 2011 року за адресою Харківська область, м. Лозова, мікрорайон 2АДРЕСА_1 зареєстровані: позивач ОСОБА_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 - дочка позивача, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 - онука позивача (а.с. 8), та згідно довідки КП «ДЄЗ» від 23 березня 2011 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за зазначеною адресою з червня 2000 року по теперішній час не проживають (а.с. 9).

Відповідно повідомлення Лозівської міської лікарні від 06 квітня 2011 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровані за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3, мікрорайон 2АДРЕСА_1. За місцем реєстрації не проживають, з 2005 року по теперішній час за медичною допомогою у Лозівську міську лікарню не зверталися. Медичної документації на зазначених осіб в реєстратурі поліклініки Лозівської міської лікарні немає (а.с. 12).

Згідно повідомлення начальника ЦПЗ № 6 ХД УДППЗ «Укрпошта» від 06 квітня 2011 року за період з 05 жовтня 2010 року по 05 квітня 2011 року ніякої рекомендованої кореспонденції на ім’я ОСОБА_2 не надходило.

Відповідно до п. 10 правових роз’яснень Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.04.1985 року з наступними змінами у справах про визнання наймача або члена його сім’ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст.. 71 ЖК України), необхідно з’ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки.

Як вбачається з матеріалів справи, , у судовому засіданні суду першої інстанції були допитані у якості свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вказали, що дійсно дочка позивача ОСОБА_2 разом з дитиною не проживають з місцем реєстрації близько 10 років. Зокрема, свідок ОСОБА_5 зазначила, що бачила, як ОСОБА_2 вивозила речі із спірної квартири.

З урахуванням викладеного, враховуючи, що відповідач ОСОБА_2 разом із неповнолітньою донькою ОСОБА_3 понад 6 місяців не проживали в спірній квартирі без поважних причин, добровільно залишили спірне приміщення, вказаним житлом не цікавились, не оплачували комунальні послуги, при цьому ніяких перешкод у користуванні спірним житлом позивачем не чинилося, судова колегія приходить до висновку, що вони втратили право на користування жилим приміщенням відповідно до ст. 71 ЖК України.

При цьому судова колегія враховую правову позицію, викладену у п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судом Житлового Кодексу України» від 12 квітня 1985 року № 2 (з наступними змінами) щодо того, що на ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресовка кореспонденції, утворення сім'ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 2 ч. 1 ст. 307, ст. 309, ч. 2 ст. 314, ст.ст. 316, 319 ЦПК України, судова колегія, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Заочне рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 17 жовтня 2011 року скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.

Визнати ОСОБА_2 разом з її неповнолітньою донькою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, такою, що втратила право користування жилим приміщенням у квартирі № 37 будинку № 66 по 2-му мікрорайоні м. Лозова Харківської області та зобов’язати відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Лозівського МВ ХМУ УМВС України в Харківській області зняти відповідача з її неповнолітньою донькою з реєстраційного обліку за зазначеною адресою.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий –

Судді –