КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

"30" липня 2018 р. Справа№ 910/22516/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станік С.Р.

суддів: Гончарова С.А.

Тищенко  О.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Відкритого недержавного пенсійного фонду «Причетність» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2018 (повний текст рішення складено 20.06.2018) у справі № 910/22516/17 (суддя Літвінова М.Є.)

за позовом Відкритого недержавного пенсійного фонду "Причетність"

до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення

тимчасової адміністрації та ліквідації ПАТ "Міський Комерційний Банк"

Оберемко Романа Анатолійовича

про стягнення 1 123 850, 05 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.06.2018 (повний текст рішення складено 20.06.2018) у справі № 910/22516/17 у задоволенні позову Відкритого недержавного пенсійного фонду "Причетність" до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації ПАТ "Міський Комерційний Банк" Оберемко Роман Анатолійович, про стягнення 1 123 850,05 грн. - відмовлено.

Не погодившись з прийнятим по справі рішенням, Відкритий недержавний пенсійний фонд «Причетність» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Перевіривши відповідність апеляційної скарги і доданих до неї документів вимогам ст. 258 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що скарга підлягає залишенню без руху, виходячи з наступного.

Стаття 258 Господарського процесуального кодексу України встановлює вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.

Частиною 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу встановлено, що апеляційна скарга, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 Господарського процесуального кодексу, підлягає залишенню без руху.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" в редакції, чинній на дату звернення скаржника з цією апеляційною скаргою, визначено, що за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду; апеляційних скарг у справі про банкрутство; заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами судовий збір сплачується у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Тобто, для визначення ставки судового збору за подачу апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, необхідно визначити суму судового збору, яка підлягала сплаті на момент звернення з відповідним позовом.

Ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір" в редакції, яка була чинною на момент звернення позивача з відповідним позовом у 13.12.2017 визначала, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Законом України "Про Державний бюджет України у 2017 році" визначено з 1 січня 2017 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 1600,00 грн.

П.п. 1 п. 2 ч. 2 статті 4 названого Закону (в редакції чинній станом на день подання позовної заяви) встановлено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

13.12.2017 позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом з вимогами майнового характеру про стягнення з відповідача загалом 1 123 850,05 грн.

Таким чином, сума судового збору при зверненні до суду першої інстанції складала 16 857,75 грн. (1 123 850,05 грн. х 1,5%).

Отже, виходячи з приписів Закону України "Про судовий збір", в редакції, чинній на дату звернення з апеляційною скаргою, судовий збір за звернення з апеляційною скаргою має бути сплачений в розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Таким чином, при зверненні до суду апеляційної інстанції скаржником мав бути сплачений судовий збір в сумі 25 286,63 грн. (16 857,75 грн. * 150%).

В той же час, при зверненні з апеляційною скаргою, скаржником в порушення вимог п. 2 ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України не надано доказів сплати судового збору.

При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що станом на момент подання апеляційної скарги скаржника не віднесено до кола осіб, які звільнені від сплати судового збору згідно з статтею 5 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на момент звернення скаржника з апеляційною скаргою).

Скаржник в апеляційній скарзі заявив суду апеляційної інстанції клопотання про звільнення або відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на вищенаведене рішення суду першої інстанції. Клопотання мотивоване тим, що майновий стан скаржника не дозволяє йому сплатити суму судового збору з огляду на політичні та економічні зміни в країні протягом останніх років, а також постійні судові спори з відповідачем по даній справі в різних судових інстанціях, у зв'язку з чим скаржник має на даний час незадовільний майновий стан та на даний час не може сплатити судовий збір.

Ч. 1 статті 8 Закону України «Про судовий збір» визначено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Частиною 2 статті 8 Закону України «Про судовий збір» визначено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Слід зазначити, що даною статтею передбачено право суду, а не обов'язок щодо відстрочки, розстрочки або звільнення від сплати судового збору, з урахуванням належності поданих стороною доказів неможливості здійснення такої оплати та складного фінансового становища, що в сукупності підтверджуватиме незадовільний майновий стан особи.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції зазначає, що особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Колегія суддів зазначає, що положення ст.8 Закону України "Про судовий збір" наділяють суд правом на відстрочення сплати судового збору лише за наявності визначених наведеною статтею умов. Але, скаржником не наведено в апеляційній скарзі умов, як не подано і доказів в підтвердження наявності умов, які є підставою для відстрочення сплати судового збору згідно з ч. 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" або звільнення скаржника від сплати такого на підставі ч 2 статті 8 Закону України "Про судовий збір". Політичні та економічні зміни в країні протягом останніх років, а також постійні судові спори з відповідачем по даній справі в різних судових інстанціях - не є беззаперечною обставиною складного майнового стану сторони, як не є винятковою обставиною, яка є підставою для відстрочення сплати суми судового збору,як не є підставою і для звільнення скаржника від його сплати.

При цьому, оскільки ст. 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

За практикою Європейського суду з прав людини принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу (див. Ruiz-Mateos v. Spain, рішення від 23 червня 1993 р., серія A, N 262, с. 25, § 63). Більш того, принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (див. Dombo Beheer B. V. v. the Netherlands, рішення від 27 жовтня 1993 р., серія A, N 274, с. 19, § 33 та Ankerl v. Switzerland, рішення від 23 жовтня 1996 р., Reports 1996-V, стор. 1567-68, § 38).

Таким чином, скаржником не подано апеляційному суду жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували неможливість сплати судового збору в повному обсязі, як не подано інших доказів, за допомогою яких можна б було встановити або перевірити наявність обставин щодо підстав відстрочення або звільнення сплати судового збору згідно з приписами Закону України "Про судовий збір".

Враховуючи вищенаведене, клопотання скаржника про відстрочення або звільнення від сплати суми судового збору за подачу апеляційної скарги на оскаржуване рішення за наведених скаржником обставин та поданих доказів - судом апеляційної інстанції відхиляється.

Отже, судом апеляційної інстанції встановлено, що апеляційна скарга подана без додержання вимог, викладених у п. 2 ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України, а тому підлягає залишенню без руху, на підставі ст. ст. 174, 260 Господарського процесуального кодексу України, з метою надання стороні можливості виправити вищенаведені недоліки шляхом подання у строк, визначений даною ухвалою, доказів сплати судового збору.

Крім того, суд апеляційної інстанції роз"яснює, що згідно з п. 4 ст. 174, п. 2 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України, у разі неподання у визначений судом строк доказів сплати судового збору, апеляційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулась зі скаргою.

Керуючись ст. ст. 174, 234, 235, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

У Х В А Л И В :

1. Клопотання Відкритого недержавного пенсійного фонду «Причетність» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2018 (повний текст рішення складено 20.06.2018) у справі № 910/22516/17 про відстрочення або звільнення від сплати судового збору за подачу апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2018 (повний текст рішення складено 20.06.2018) у справі № 910/22516/17 - відхилити.

2. Апеляційну скаргу Відкритого недержавного пенсійного фонду «Причетність» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2018 (повний текст рішення складено 20.06.2018) у справі № 910/22516/17 - залишити без руху.

3. Протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали, Відкритий недержавний пенсійний фонд «Причетність» має право усунути недоліки, а саме: подати до Київського апеляційного господарського суду докази сплати судового збору в сумі 25 286 (двадцять п'ять тисяч двісті вісімдесят шість) грн. 63 коп.

4. В разі невиконання вимог зазначеної ухвали суду у встановлений пунктом 3 строк, апеляційна скарга вважається неподаною і повертається скаржнику.

5. Копію даної ухвали надіслати учасникам у справі.

6. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді С.А. Гончаров

О.В. Тищенко