Справа №2- 61/09

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И    

    23 грудня 2009   року Кагарлицький районний суд Київської області

в складі: головуючого судді                                                 Шевченко І.І.

               при секретарі                                                           Камхі А.Д.

з участю представників                                          ОСОБА_1  та  ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кагарлик справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання недійсним заповіту, -

в с т а н о в и в:

позивач та його представник просять суд  визнати недійсним   заповіт, укладений ОСОБА_6 в інтересах  відповідача 9 квітня 2008 року, посилаючись на те, що 13 травня 2008 року помер його та відповідача по справі батько – ОСОБА_7.

Після його смерті залишилося спадкове майно—  житловий будинок в с. Шубівка Кагарлицького району Київської області по вул. Кібітна, 18 та земельна ділянка (пай) розміром 4,55 га на території Шубівської сільської ради. Дане майно батько, коли ще був при здоров‘ї, 24 липня 1996 року заповів йому та відповідачу в рівних долях як своїм синам.  Після цього він ніколи й нікому не казав про бажання змінити свій заповіт і передати майно комусь іншому.

Останнім часом батько дуже хворів так як був інвалідом Великої Вітчизняної війни першої групи та мав ряд хронічних захворювань і мав психічні розлади – церебральний атеросклероз, згідно висновку МСЕК  він потребує постійного догляду, який надавав йому він. Батько фактично був безпорадний і не міг розуміти своїх дій.

Відповідач, скориставшись його відсутністю в квітні місяці 2008 року забрав батька за місцем свого проживання, та скориставшись його безпорадністю склав заповіт від 09 квітня 2008 року, який підписала інша особа та затвердив приватний нотаріус Черкаського нотаріального округу, на свою користь відносно земельної частки (паю), усунувши його від спадкування даного майна. Практично через місяць батько помер.

    Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

    Відповідач та його представник вважають, що позовні вимоги позивача не підлягають до задоволення з наступних підстав. У позовній заяві вказано, що ОСОБА_7 в момент вчинення заповіту був у безпорадному стані та психічно неповноцінним із зазначенням ст. ст. 225 та 233 ЦК України. Стаття 225 ЦК України передбачає вчинення правочину дієздатною особою, яка у момент його вчинення не усвідомлювала  значення своїх дій та (або) не могла керувати ними.  Тобто, у особи взагалі відсутня воля на вчинення правочину.  Стаття 233 ЦК України передбачає вчинення правочину під впливом тяжкої обставини.  Тобто, у особи існує воля, але вона змушена це робити під впливом тяжкої обставини.  Тобто, вказані обставини є взаємовиключаючими. Крім того, жодного доказу на підтвердження своїх вимог позивач не надав. Згідно чинного законодавства нотаріусу надано право визначати стан особи, яка звернулась для вчинення нотаріальної дії.  Оспорювальний заповіт посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_5, яка перевіряла дієздатність ОСОБА_7  В момент укладення заповіту ОСОБА_7 був при ясній пом‘яті, в доброму стані, повністю усвідомлював значення своїх дій та міг ними керувати. Даний заповіт ним вчинено добровільно і без будь – якого примусу, а тому вважають, що ОСОБА_3 необхідно відмовити.

    Третя особа в особі   приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_5 в судове засідання не з‘явилася та подала до суду заперечення, в якому пояснила, що 09.04.08 року до неї звернувся ОСОБА_4 з проханням виїхати до нього додому для оформлення заповіту від імені його батька ОСОБА_6. Що вона і зробила. Особу заповідача, ОСОБА_6 встановлено  по паспорту, а дієздатність перевірено наступним чином: нею були поставлені питання: дата народження, місце реєстрації,   місце фактичного проживання, склад сім'ї, стан здоров'я, тобто чи розуміє він значення свої дій, чи в змозі  він сам читати та писати. На всі ці питання він відповідав чітко і свідомо. А на останнє відповів, що у нього дуже тремтять руки і тому писати сам він не зможе. Тому нею було запропоновано запросити когось із сусідів, щоб виконати вимоги ст.207 ЦК України та п. 13 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, які передбачають  порядок вчинення нотаріальних дій у разі, якщо фізична особа внаслідок фізичної влади, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписати правочин. На її питання: "Для чого він викликав нотаріуса?" заповідач пояснив, що він бажає скласти заповіт   на земельну ділянку в селі на того з синів, у якого він проживає в м. Черкаси, тому що другий син уже отримав у спадщину іншу земельну ділянку з будинком у тому ж селі.  Також він поцікавився, чи потрібно йому скасовувати раніше складений заповіт, який був посвідчений в сільській Раді, на обох синів на все майно. Вона йому пояснила, що пізніше складений заповіт скасовує раніше складений повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить, а тому скасовувати раніше складений заповіт не потрібно. Заповіт був прочитаний заповідачем та через його фізичну ваду ( тремтіння рук) був підписаний запрошеним свідком. Вимоги   глави 85 та ст.207 ЦК України, розділу 17 та п. 13   Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України посвідчення заповіту та вчинення нотаріальних дій у разі, якщо фізична фізичної має вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписати право чин, нею були виконані неухильно.

Суд, вислухавши  сторони, свідків та вивчивши матеріали справи, вважає за необхідне у задоволенні вказаного позову відмовити.

В судовому засіданні суд  встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

    09 квітня 2008 року  ОСОБА_7 на випадок своєї смерті зробив розпорядження, згідно якого земельну ділянку розміром 4,5537 га, розташовану на території  Шубівської сільської ради Кагарлицького району Київської області, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, заповів ОСОБА_4.  Даний заповіт був підписаний за місцем перебування заповідача,  посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_5 і зареєстрований в реєстрі за № 2692.

    Заповіт  є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (ст.. 1233 ЦК України). Заповіт це односторонній  правочин, оскільки в ньому виражається воля однієї сторони.

Даний заповіт був  складений у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складання та посвідчений нотаріусом. Даний заповіт був прочитаний заповідачем – ОСОБА_6 вголос і, у зв’язку з хворобою рук заповідача, на його особисте прохання та за його дорученням даний заповіт був підписаний ОСОБА_8, особу якої приватний нотаріус установила, про що свідчить запис у заповіті.

16 травня 2008 року помер ОСОБА_7, у зв’язку з чим відкрилася спадщина.

Свідок ОСОБА_9 пояснила, що ОСОБА_7 восени 2007 року жив у них. У нього був поганий зір, не міг прочитати інструкцію до ліків, у нього набрякали ноги, погано ходив останнім часом, "йому горщик ставили", читати не міг, не впізнавав людей, говорить: "якщо в хату заходили люди, яких він довго не бачив, питав хто це", і свідка один раз не впізнав, тремтіли руки, за пенсію не міг розписатися, розписувалась ОСОБА_10, себе не обслуговував, вночі погано спав (через часте сечовиділення), а коли дід перестав ходити ногами, то подзвонили ОСОБА_4 (весною 2008 року), щоб він забрав його. Окрім того, зізнається, що в 2007 і 2008 роках навчалася в іншому місті і не часто бачила ОСОБА_7

Свідок ОСОБА_10 пояснила, що вона доглядала ОСОБА_7, будучи його опікуном, доглядала "діда", потім "взяла його до себе", це було "перед Покровами 2007 року" - він "посварився із сином ОСОБА_11 і сам прийшов", а весною вона попросила  сина ОСОБА_3 забрати батька, але він відмовився, а  інший син – ОСОБА_4 забрав. Додає, що спочатку "дід" не хотів їхати до сина, але потім погодився. А коли ОСОБА_7 їхав до сина ОСОБА_12 сказав: "я не повернуся", але їхав добровільно. Розповідає, що останнім часом "дід" не міг розписатися "за пенсію", "руки тремтіли", але сам розпоряджався грошима. Щодо стану здоров'я ОСОБА_7І, розповіла, що останнім часом в нього "очі не бачили, не міг читати, ходив погано, на двох палках", але нічого дивного в поведінці не було, всіх впізнавав. Про заповіт нічого не знає.

Свідок ОСОБА_13 пояснив, що добре знав ОСОБА_7  Вони багато років жили поруч. Останнім часом ОСОБА_7 не ходив, тому він приходив до нього, стриг його.  Розповідає, що ОСОБА_7 не вставав, "ноги не ходили", "жалівся на ноги", "очі не бачили", "але в окулярах читав". Наполягає, що ОСОБА_14 балакав нормально, розпитував про все. Про заповіт нічого не знає. Бачив, як ОСОБА_7 їхав із сином ОСОБА_4 в м. Черкаси - він їхав добровільно, попрощався. На синів він не ображався. Пояснює, що ОСОБА_7 жив у сусідів, бо вдома було холодно.

Свідок ОСОБА_8 пояснила, що її запросила нотаріус додому до сусіда і пояснила, що "дідусь хоче скласти заповіт на сина". Нотаріус в присутності свідка спитала у дідуся, чи є в нього ще діти, той відповів, що є менший син, але в того сина вже є земля і тому він хоче "хату і землю, яка є, поділити на двох". Пояснила, що вона підписала заповіт через те, що в ОСОБА_7 "тремтіли руки", але він сам читав заповіт. Додає, що потім нотаріус прочитала цей заповіт вголос і спитала чи все зрозуміло і чи немає зауважень - ОСОБА_7 сказав, що все зрозуміло, зауважень не було. При цьому були присутні "ОСОБА_7, нотаріус" і свідок. Про інший заповіт свідок нічого не знає. Щодо стану здоров'я ОСОБА_7 вона розповіла, що він сидів, обкладений подушками, ходити не міг, читав у "великих окулярах", тремтіли руки, але не весь час.

Суд критично відноситься до показів свідка ОСОБА_9, оскільки в її показах є суперечності та деякі неточності, та які спростовуються показами свідка ОСОБА_13 та ОСОБА_8

Позивач у позові посилається на те, що його батько був у безпорадному стані і не міг розуміти своїх дій.  Однак, дане твердження спростовується актом посмертної комплексної судової психолого – психіатричної експертизи № 286, що  було проведено на підставі ухвали суду від 25.02.2009 року, згідно якого встановлено, що   ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, останні роки страждав на органічне ураження головного мозку судинного генезу (церебральний атеросклероз, дисциркуляторна енцефалопатія) з інтелектуально -мнестичним зниженням, але визначити ступінь цього зниження та його вплив на здатність розуміти значення своїх дій та керувати ними на день складання заповіту, а саме 9 квітня 2008 року, неможливо.  Емоційний та психологічний стан ОСОБА_7 під час складання заповіту визначити неможливо, в зв'язку з недостатністю даних в матеріалах справи.  Стосовно питання здатності ОСОБА_7 з урахуванням індивідуально-психологічних особливостей під час складання заповіту 09.04.2008 р. повною мірою розуміти характер та фактичний зміст власних дій, керувати ними та передбачати їх наслідки відповісти неможливо, в зв'язку з недостатністю даних в матеріалах справи. Окрім того, ознак відхилення в психічному розвитку, які не є виявами психічного захворювання у період з 01.01 2008 р. по 12.05.2008 р., у ОСОБА_7 не виявлено.

З урахуванням посмертної комплексної судової психолого – психіатричної експертизи № 286, проведеної відносно ОСОБА_7  суд приходить до висновку, що не можливо зробити висновок про психічний стан заповідача  ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2 та показами свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_8 та ОСОБА_10, дані ними в судовому засіданні, суд приходить до висновку, що ОСОБА_7, батько позивача та відповідача, на час складання заповіту 09.04.2008 р. психічними захворюваннями не страждав, розумів значення своїх дій та керував ними, а тому суд вважає за необхідне позивачу ОСОБА_3 у задоволенні позову про визнання заповіту недійсним відмовити повністю, оскільки всі обставини, на які він посилався у позовній заяві, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Стосовно витрат відповідача на правову допомогу, то відповідно до ст.. 84 ЦК України – це витрати сторони, що вона понесла у зв’язку із оплатою допомоги адвоката. Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю сторін. На підтвердження цієї обставини суду слід надати договір про надання правової допомоги та документ, що свідчить про оплату гонорару. Це можуть бути квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ.  

До складу витрат включаються лише фактично сплачені стороною витрати. У постанові від 01 жовтня 2002 року у справі № 30/63 Верховний Суд України звертає увагу на те, що судові витрати за участю адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, якій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Витрати на правову допомогу відшкодовуються лише в тому випадку, якщо правова допомога реально надавалася стороні тою особою, яка одержала за це плату. В матеріалах справи є квитанція на 6000 грн. за ведення цивільної справи на боці відповідача про визнання заповіту недійсним від 18 грудня 2008 року, однак в судовому засіданні представник відповідача зменшив дану суму до 5000 грн., яку просив стягнути з позивача.

Згідно статті 88 ЦПК України, якою передбачено розподіл судових витрат між сторонами, де ч. 1 зазначено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, відповідачеві — пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено, а тому вимоги відповідача в цій частині підлягають до задоволення частково в сумі 1926 грн. 20 коп..

Стосовно представництва в судових засіданнях, то відповідно до п. 2 ст. 84 ЦПК України розмір такої компенсації з урахуванням справи визначається судом.  Відповідно до ст.. 12 Закону України «Про адвокатуру» ця оплата здійснюється на підставі угоди між громадянином та адвокатом.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов‘язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» передбачені такі граничні розміри компенсації витрат на правову допомогу – якщо компенсації сплачуються іншою стороною – не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі, виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

Згідно ст.. 55 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»  з 01 січня 2009 року установлено розмір мінімальної заробітної плати 605 грн., з якого судом зроблено розрахунок розміру витрат, які підлягають до стягнення з позивача на користь відповідача в сумі по 1926 грн. 20 коп., що відповідає такому розрахунку – за період з 18.12.2008 року по 25.02.2009 року – всього  судовий розгляд  тривав 5 год., що буде відповідати 1331 грн., за період з 23.12.2009 року – 2 год., що відповідатиме 595 грн. 20 коп.

Згідно ст.. 86 ЦПК України передбачено витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз, згідно ч. 1  підлягають до відшкодуванню витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту свідків, спеціалістів, перекладачів, експерті найманням ними житла, а також проведенням судових експертиз, несе сторона, яка заявила клопотання про ви лик свідків, залучення спеціаліста, перекладача та проведення судової експертизи та ч. 2  цієї ж статті передбачені добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), сплачуються стороною, не на користь ухвалено судове рішення, оскільки відповідач в судові засідання з’являвся п’ять раз, що відповідає всього 150 грн., з розрахунку за 1 добу 30 грн.,  на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 05.01.98 р. № 10 «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон» із змінами та доповненнями.

      Стаття 85 ЦПК України передбачені витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду, де ч. 1 передбачено, що витрати, пов’язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їх представників, а також найманням житла, несуть сторони. Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, та її представникові сплачуються іншою стороною добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), оскільки представником відповідача до суду надано  два чеки за № 318492 та № 318491 за 23.12.2009 року, витрати за переїзд з м. Черкас до м. Кагарлик в сумі  72 грн. 82 коп., що підлягають до стягнення в повному обсязі з позивача на користь відповідача.

    Суд звільняє позивача від сплати судового збору на підставі ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» № 7-93 від 21.01.1993 року, як громадянина, який постійно або працював чи проживав в зонах безумовного (обов’язкового) та гарантованого добровільного відселення, 3 категорії.

На підставі  викладеного та керуючись ст.. ст.. 1233, 1247-1254, 1257 ЦК України, постановою Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», постановою Верховного Суду України від 28 квітня 1978 року № 3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними», ст. 37 Закону України від 02 вересня 1993 року «Про нотаріат», ст. ст. 10, 60, 84, 85, 88, 212 - 215, 218  ЦПК України суд, -

в  и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимогах  ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання недійсним заповіту необхідно відмовити повністю.

    Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 за представництва в суді 1926 грн. 20 коп., витрати сторони на його представника, що пов’язаний з явкою до суду в сумі 72 грн. 82 коп., 150 грн. добових, а всього 2149 грн. 02 коп.

В решті задоволення судових витрат ОСОБА_4 необхідно відмовити.

Звільнити ОСОБА_3 від сплати державного мита на підставі ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» № 7-93 від 21.01.1993 року, як громадянина, який постійно або працював чи проживав в зонах безумовного (обов’язкового) та гарантованого добровільного відселення, 3 категорії.

Рішення суду набуває законної сили відповідно до ч.1  ст.223, 233 ЦПК України.

    Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано до апеляційного суд Київської області через Кагарлицький районний суд протягом десяти днів з дня проголошення  рішення.

    Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Київської  області протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

    Суддя                                        І.І. Шевченко