Справа № 466/9960/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Білінська Г.Б.

Провадження № 22-ц/783/4081/17 Доповідач в 2-й інстанції: Струс Л. Б.

Категорія:24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2018 рокуколегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого судді - Струс Л.Б.

суддів: Левика Я.А.,Шандри М.М.,

секретаря: Бадівської О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Шевченківського районного суду м.Львова у складі судді Білінської Г.Б. від 06 лютого 2017 року у справі за позовом ЛКП "Варшавське-407" до ОСОБА_2 про стягнення боргу,

ВСТАНОВИЛА:

ЛКП "Варшавське-407" звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2, у якому просить стягнути з останньої заборгованість за житлово-комцнальні послуги в розмірі 12988, 40 грн та судовий збір в розмірі 1378 грн..

Рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 06 лютого 2017 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ЛКП «Варшавське-407» 12 988 грн 40коп.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ЛКП «Варшавське-407» судовий збір в розмірі 1378 грн.

Дане рішення суду оскаржила ОСОБА_2 подавши апеляційну скаргу, у якій зазначає, що не погоджується з оскаржуваним рішенням, вважає його незаконним та необґрунтованим. Вважає, що суд постановляючи рішення вийшов за межі позовних вимог, оскільки позивач просив стягнути заборгованість з 1 жовтня 2012 року по 31 травня 2015 року, а суд стягнув заборгованість за вересень 2012 року. Вказує, що послугами водопостачання та водовідведення не користується, так як фактично не проживає в квартирі, що підтверджують сусіди та зазначено в актах ЛКП про неможливість вручення попередження. Зазначає, що водопостачання у її квартирі НОМЕР_1 перекрите повністю, тому заборгованість підлягає зменшенню.

Просить рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 06 лютого 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Сторони в судове засідання не з'явилися, хоча про розгляд справи повідомлялися належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, тому розгляд справи відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України здійснюється колегією суддів за відсутності осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Зважаючи на положення п. 8 ч. 1 Розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», п. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402 - VІІІ Апеляційний суд Львівської області здійснює свої повноваження до початку роботи новоутвореного апеляційного суду у відповідному апеляційному окрузі.

Відповідно до пункту 9 Розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.

Вислухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрована в квартирі АДРЕСА_1

Будинок АДРЕСА_1 знаходиться на балансі ЛКП «Варшавське-407».

З відомостей про нарахування та оплату послуг за період з 01.10.2012 року по 31.05.2015 року вбачається, що нарахована заборгованість становить 12988, 40 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач не виконує обов`язку щодо оплати за комунальні послуги, відтак вважав що позов підставний та підлягає до задоволення.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до ст..322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.162 ЖК України громадянин, якому належить квартира (будинок) на праві приватної власності, зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Пунктом 1 ч.1 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг (п. 5 ч. 3 ст.20).

Відповідно до ст..1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Згідно із ст. 13 цього Закону залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Відповідно до ст..16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства. Перелік житлово-комунальних послуг, що надаються споживачу, залежить від рівня благоустрою відповідного будинку (споруди). Комунальні послуги надаються споживачам безперебійно, виключно за винятком часу перерв на: 1) проведення ремонтних і профілактичних робіт виконавцем/виробником за графіком, погодженим з виконавчими органами місцевих рад або місцевими державними адміністраціями згідно з нормативними документами. Допустима тривалість перерв у наданні послуг, їх періодичність встановлюються Кабінетом Міністрів України на підставі стандартів, нормативів, норм, порядків та правил експлуатації, проведення випробувань теплових мереж, поточного і капітального ремонтів, реконструкції об'єктів житлового фонду; 2) міжопалювальний період для систем опалення, рішення про початок та закінчення якого приймається виконавчими органами відповідних місцевих рад або місцевими державними адміністраціями виходячи з кліматичних умов згідно з правилами та іншими нормативними документами; 3) ліквідацію наслідків аварій або дії обставин непереборної сили. Перерва у наданні комунальних послуг, яка виникла внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, має бути ліквідована у найкоротші терміни, що визначаються нормативними документами. Якщо ліквідація наслідків аварії або дії обставин непереборної сили потребує більше однієї доби, виконавець/виробник спільно з органами місцевого самоврядування здійснює заходи щодо зменшення її негативного впливу на споживачів.

Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст..21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець зобов'язаний: 1) забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору, в тому числі шляхом створення систем управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів; 2) здійснювати контроль за технічним станом інженерного обладнання будинків, квартир, приміщень; 3) підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором; 4) надавати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру цін/тарифів, норми споживання, режим надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо; 5) своєчасно проводити підготовку жилого будинку і його технічного обладнання до експлуатації в осінньо-зимовий період; 6) розглядати у визначений законодавством термін претензії та скарги споживачів і проводити відповідні перерахунки розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості; 7) утримувати в належному технічному стані, здійснювати технічне обслуговування та ремонт внутрішньобудинкових мереж, вживати заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій, усунення порушень якості послуг у терміни, встановлені договором та/або законодавством; 8) сплачувати споживачу компенсацію за перевищення встановлених термінів проведення аварійно-відновлювальних робіт у розмірі, визначеному договором або законодавством; 9) вести облік вимог (претензій) споживачів у зв'язку з порушенням порядку надання житлово-комунальних послуг, зміною їх споживчих властивостей та перевищенням термінів проведення аварійно-відновлювальних робіт; 10) своєчасно за власний рахунок проводити роботи з усунення виявлених неполадок, пов'язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з його вини.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 31 Закону порядок формування цін/тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг першої і другої груп (пп. 1 та 2 ч. 1 ст. 14 Закону) визначає Кабінет Міністрів України. Виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво житлово-комунальних послуг і подають їх на затвердження органам місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

Законом України «Про житлово-комунальні послуги» визначені повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у сфері регулювання і встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги (ст. ст. 5 - 7).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Відповідно до розрахунку наданого до позовної заяви , з ОСОБА_2 підлягає стягненню заборгованість за утримання будинку та прибудинкової території 3628, 58 грн, центральне опалення - 2695, 61 грн, холодне водопостачання та водовідведення - 2508,55 грн, гаряче водопостачання 4155, 66грн.

Як встановлено актами ЛКП «Варшавське - 407» від 10.10.2016 року, 09.11.2016 року та підтверджується доводами апеляційної скарги ОСОБА_2 фактично не проживає в квартирі АДРЕСА_1

Таким чином, колегія суддів вважає безпідставними вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_2 суми заборгованості за послуги з гарячого водопостачання, якими остання не користується, тому з урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що з відповідача не підлягає стягненню сума заборгованості за гарячу воду в сумі 4155, 66 грн.

Окрім того, як вбачається з оглянутого в судовому засіданні Апеляційного суду наказного провадження, ЛКП «Варшавське - 407» зверталось 26.06.2015 року в суд з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 заборгованість в сумі 12988 грн 39 коп за період з 01.10.2012 року по 31.05.2015 року.

Враховуючи наведене, з ОСОБА_2 не підлягає стягненню заборгованість за житлово -комунальні послуги включені в розрахунок заборгованості за вересень-жовтень 2012 року в сумі 384 грн. 91 коп.

Відповідно до ст.. 257 ЦПК України , загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Колегія суддів приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за житлово -комунальні послуги з листопада 2012 року по травень 2015 року в сумі 8 447 грн. 83 коп. ( 12988, 40 - 4155,66 - 384,91=8 447, 85)

Колегія суддів вважає безпідставним стягнення суми судового збору, оскільки ОСОБА_2 є інвалідом I групи, та на підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Відповіднодо п.1 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 06 лютого 2017 року - скасувати.

Постановити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ЛКП «Варшавське-407» 8 447 грн. 83 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст постанови складено 24.07.2018 року.

Головуючий

Судді