ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.05.2007 Справа № 2-2576/06
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді : Лотоцької Л.О.
суддів: Бахмат Р. М. (доповідача), Євстигеєва О.С.
при секретарі: Корх К.В.
за участю представників:
від позивача: Калюх К.І. (дов. № 10-477 від 30.08.06 р.); Ніколаєнко О.С. керівник правління (паспорт НОМЕР_1 від 06.10.97р.);
від відповідача-1: в судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
від відповідача-2: ОСОБА_4 (дов. НОМЕР_2 від 23.05.07 р.); ОСОБА_5 (дов. НОМЕР_3 від 30.05.06р.);
від третіх осіб 1, 2 : в судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу: ОСОБА_2 м.Дніпропетровськ на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 15.01.07 р. у справі № 2-2576/06
за позовом: Акціонерного товариства закритого типу “Феріт” м.Дніпропетровськ
до В-1: ОСОБА_1 м.Дніпропетровськ;
В-2: ОСОБА_2 м.Дніпропетровськ;
3-тя особа-1: Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 м.Дніпропетровськ;
3-тя особа-2: Управління центрального реєстратора Закритого акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк” м.Дніпропетровськ
про визнання угоди недійсною та переведення прав та обов'язків покупців
В С Т А Н О В И В :
Ленінський районний суд м.Дніпропетровська рішенням від 15.01.2007 р. частково задовольнив позовні вимоги Акціонерного товариства закритого типу “Феріт” до ОСОБА_1; ОСОБА_2 м.Дніпропетровськ; третій особи: приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3; Управління центрального реєстратора Закритого акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк” м.Дніпропетровськ про визнання угоди недійсною та переведення прав та обов'язків покупців.
Визнано недійсним договір дарування цінних паперів, укладений 27 вересня 2004 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про дарування ОСОБА_1 ОСОБА_2 121 одиниць простих іменних акцій акціонерного товариства закритого типу “Феріт”.
Переведено права і обов'язки покупців на 121 одиниць простих іменних акцій акціонерного товариства закритого типу “Феріт”, що належать ОСОБА_1, на акціонерне товариство закритого типу “Феріт”.
В решті позовних вимог відмовлено.
ОСОБА_2 не погодився з вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та закрити провадження по даній справі.
Скаржник вважає, що при прийнятті вказаного рішення, судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Крім того, скаржник вказує, що зазначене рішення прийняте судом з невірним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, а тому вважає рішення незаконним.
Скаржник вказує в апеляційній скарзі, що:
- позивачем не був доведений факт отримання ОСОБА_1 коштів за отримані по договору акції і судом цей факт взагалі не з'ясовувався і не був встановлений;
- суд не в повній мірі встановив об'єктивні та суб'єктивні причини написання ОСОБА_1 фіктивної заяви та хто або що змусило його це зробити, за яких умов і за яких обставин він її написав;
- що суд не звернув уваги на те, що всі свідки в справі є заінтересованими особами на стороні позивача, так як вони були і являються на цей час працівниками АТЗТ “Феріт” та підлеглими Ніколаєнко О.С., який є головою правління позивача і головним ініціатором визнання вищевказаного договору дарування недійсним;
- що саме з ініціативи Ніколаєнко О.С. були зібрані 24.07.2006 р. члени правління та інші працівники АТЗТ “Феріт” для розгляду питання щодо відчуження ОСОБА_1 належних йому акцій; саме Ніколаєнко О.С. підписав первісну позовну заяву про визнання угоди дарування цінних паперів недійсною, завідомо посилаючись в ній на норми недіючого вже на той час Статуту Товариства.
Особа, яка подала апеляційну скаргу вважає, що суд неповно дослідив показання свідків, не з'ясував, чому показання свідків по своїй суті не співпадають з письмовими доказами, долученими до матеріалів справи, а саме з протоколом засідання правління АТЗТ “Феріт” від 24.07.2006 р.
Скаржник в апеляційній скарзі стверджує, що при винесені рішення, яке оскаржується, суд невірно застосував норми матеріального права.
ОСОБА_2 вказує в апеляційній скарзі, що судом при винесенні рішення були порушені норми процесуального права, а саме ст.ст. 88, 131 ЦПК України, а також порушені правила підвідомчості судам такого роду справ, при цьому скаржник послався на Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та корпоратизації спорів” від 15.12.2006 р., який набрав чинності 29.12.2006 р., зазначивши, що були внесені зміни до Цивільного процесуального кодексу України та Господарського процесуального кодексу України.
На думку скаржника, розглянутий Ленінським судом спір є по своїй суті спором між господарським товариством та його акціонером і він вже після 29.12.2006 р. не міг розглядатися судом загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства, а повинен був розглядатися господарським судом у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, тобто після набрання чинності вказаним Законом, суд повинен був своєю ухвалою закрити провадження у справі.
Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської обл. від 26.02.2007 р. у справі № 22ц-2619/200 дана справа, на підставі статей 291, 297, 319 ЦПК України, була надіслана до господарського апеляційного суду Дніпропетровської обл. для розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2
Дніпропетровським апеляційним господарським судом дана справа була отримана 03.04.2007 р., про що свідчить штемпель канцелярії (а.с. 184).
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду Дніпропетровської обл. від 04.04.2007 р. справу № 2-2576/06 прийнято до провадження і призначено до розгляду на 24.05.2007 р. на 10 год. 40 хвилн.
У відзиві на апеляційну скаргу Акціонерне товариство закритого типу “Феріт” просить залишити оскаржуване рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, так як вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не відповідають фактичним обставинам та вимогам законодавства.
Позивач вважає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не відповідають вимогам статей 25, 28, 32 Закону України “Про господарські товариства”, статям 81, 88 ГК України та роз'ясненням Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням ЗАТ “Оболонь” та громадянина ОСОБА_7 про офіційне тлумачення положень частини другої статті 28 Закону України “Про господарські товариства”, пункту 1, абзацу першого пункту 5 статті 4 Закону України “Про власність”.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить скасувати рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 15.01.2007 р. та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову АТЗТ ”Феріт” відмовити у повному обсязі, так як вважає апеляційну скаргу обґрунтованою.
ОСОБА_2 подав 23.05.2007 р. клопотання, в якому просив витребувати у приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 оригінал заяви ОСОБА_6 про згоду на відчуження ОСОБА_1 простих іменних акцій в кількості 121 шт., емітованих АТЗТ “Феріт” і витребувати у позивача оригінал протоколу засідання правління АТЗТ “Феріт”.
Клопотання ОСОБА_2 не підлягає задоволенню, так як статтею 101 ГПК України передбачено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Суду першої інстанції клопотання про витребування у приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 оригіналу заяви ОСОБА_1 про згоду на відчуження ОСОБА_1 простих іменних акцій в кількості 121 шт., емітованих АТЗТ “Феріт”, не заявлялося, а тому апеляційний суд клопотання ОСОБА_2 залишив без задоволення.
В матеріалах справи (а.с 108-110) знаходиться протокол НОМЕР_4 засідання правління АТЗТ “Феріт” від 24.07.2006 р., який належним чином засвідчений.
Позивач 31.05.2007 р. подав клопотання про залучення до матеріалів справи фотокопії Установчого договору АТЗТ “Феріт” та Статуту АТЗТ “Феріт”.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, які були присутні у судовому засіданні, розглянувши та обговоривши доводи, вказані в апеляційній скарзі, у відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
З довідки акціонерного товариства закритого типу “Феріт” від 16.08.2006 р. НОМЕР_5 (а.с. 7,8) та заяви ОСОБА_1 вбачається, що ОСОБА_1 з 22 липня 1994 р. до 27 вересня 2004 р. був акціонером акціонерного товариства закритого типу “Феріт”, власником 21 іменної акції.
27 вересня 2004 р. ОСОБА_1 (дарувальник) уклав договір дарування цінних паперів з ОСОБА_2 (обдарований). Згідно з вказаним договором дарування цінних паперів, який був посвідчений 27.09.2004 р. і зареєстрований за НОМЕР_6 приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_3, дарувальник подарував, а обдарований прийняв в дар прості іменні акції Акціонерного товариства закритого типу “Феріт”, номінальною вартістю 127,05 грн., які належали дарувальнику на підставі приватної власності.
Загальна сума договору складала 127,05 грн.
Право власності на прості іменні акції підтверджено сертифікатом акцій НОМЕР_7, виданий АТЗТ “Феріт”. Витяг з реєстру власників іменних цінних паперів про стан особистого рахунку НОМЕР_8 на 27.09.2004 р. виданий реєстратором ЗАТ КБ “ПриватБанк” від 27.09.2004 р. за НОМЕР_9 (ліцензія АА № 549260 від 18.07.2003 р., видана ДКЦПТаФР).
В п.4 договору дарування цінних паперів вказано, що “Дарувальник свідчить, що згадані акції, які є предметом цього договору, на момент його укладання нікому іншому не продані, не подаровані, не відчужені іншим способом, не заставлені, в спорі і під забороною (арештом) не перебувають, як внесок до статутного фонду юридичних осіб не передані, судового спору щодо них, а також прав у третіх осіб як в межах України, так і за її межами немає.
Право власності на 121 (сто двадцять одну) шт. простих іменних акцій, та всі права акціонера згідно з володінням цими акціями, переходять до Обдарованого з моменту підписання та нотаріального посвідчення цього договору.
Ми, “Дарувальник” та “Обдарований”, стверджуємо, що договір цей укладається не про людське око, не приховує іншу угоду і відповідає нашим дійсним намірам створити для себе юридичні наміри.”
ОСОБА_1 не звертався до акціонерного товариства закритого типу “Феріт” з пропозицією про продаж своїх акцій.
Позивач вважає, що ОСОБА_1 вчинив удаваний правочин -договір дарування акцій.
Підпунктом 4.5 Статуту акціонерного товариства закритого типу “Феріт” (зі змінами та доповненнями), які зареєстровані виконкомом Дніпропетровської міської Ради розпорядженням № 419-р від 10.04.1998 р. (а.с. 75-79) передбачено, що акції, що належать акціонерам, можуть бути продані товариству для їх наступного продажу або анулюванню.
З 01 січня 2004 р. набрав чинності Господарський кодекс України.
Розділом ІХ Прикінцевих положень встановлено, що Господарський кодекс України застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями відповідно до цього розділу.
До господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.
Відповідно до ч. 3 ст. 81 Господарського кодексу України, акції закритого акціонерного товариства розподіляються між засновниками або серед заздалегідь визначеного кола осіб і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі.
Акціонери закритого товариства мають переважене право на придбання акції, що продаються іншими акціонерами товариства.
Законодавство, чинне станом до 01 січня 2004 р., не передбачало спеціальних процедур відчуження акцій ЗАТ щодо кола осіб, яким можуть продаватися такі акції, переважного права на придбання таких акцій тощо.
Частина 2 ст. 28 Закону передбачає можливість придбання акції на підставі договору з її власником або держателем, а також у порядку спадкоємства громадян чи правонаступництва юридичних осіб та на інших підставах, передбачених законодавством.
Можливість переходу акцій закритого акціонерного товариства до третіх осіб, крім випадків чітко встановлених законом і загальновизнаних (наприклад, у порядку спадкоємства громадян або правонаступництва юридичних осіб), реалізується також при даруванні.
Частина 2 ст. 28 Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про господарські товариства” від 23.12.1997 р. була замінена частинами2 і 3, які передбачають відповідно: “Акція може бути придбана також на підставі договору з її власником або держателем за ціною, що визначається сторонами, або за ціною, що склалася на фондовому ринку, а також у порядку спадкоємства громадян,...та інших підставах, передбачених законодавством”; “Перехід та реалізація права власності на акції здійснюється відповідно до законодавства України”.
Згідно з п.3 Прикінцевих положень Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про господарські товариства” господарські товариства були зобов'язані у 6-місячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести установчі документи у відповідність до цього Закону.
Незважаючи на це в установчих документах позивача до цього часу зберігалися положення п.4.5 Статуту про те, що акції, що належать акціонерам, можуть бути продані товариству.
Відповідно до ч.3 ст. 81 Господарського кодексу України акції закритого акціонерного товариства розподіляються між засновниками або серед заздалегідь визначеного кола осіб і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі. Акціонери закритого акціонерного товариства мають переважне право на придбання акцій, що продаються іншим акціонерним товариствам.
Рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням закритого акціонерного товариства “Оболонь” та громадянина ОСОБА_7 про офіційне тлумачення положень ч.2 ст. 28 Закону України “Про господарські товариства” , пункту 1, абз. 1 п.5 ст. 4 Закону України “Про власність” від 11.05.2005 р. по справі № 1-11/205 визначено, що коли установчими документами ЗАТ закріплено переважне право акціонерів товариства на придбання акцій, які відчужуються іншими акціонерами цього товариства, то це не є обмеженням права власника акцій володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, оскільки підписуючи в межах чинного законодавства України установчі документи ЗАТ, акціонер добровільно погоджується на встановлення особливого порядку відчуження об'єктів своєї власності, беручи при цьому на себе відповідні зобов'язання.
Отже, право власника на розпорядження належними йому акціями може бути обмежено виключно установчими документами акціонерного товариства. Відповідно до ст. 154 ЦК України Установчим документом акціонерного товариства є його Статут.
Статутом Акціонерного товариства закритого типу “Феріт” не встановлено переважного права акціонерів товариства на придбання акцій, а пункт 4.5 цього Статуту, як вже було вище зазначено, суперечить чинному законодавству.
Оскільки суб'єктом переважного права придбання акцій, відповідно до ч. 3 ст. 81 Господарського кодексу України,може бути виключно акціонер товариства, то відчуження акцій одним із акціонерів не порушує права акціонерного товариства , так як Законом не передбачено права акціонерного товариства на придбання власних акцій.
За таких обставин дії ОСОБА_1 щодо відчуження акцій ОСОБА_2 не суперечать чинному законодавству та Установчим документам (Статуту) акціонерного товариства.
В апеляційній скарзі скаржник (ОСОБА_2) вказує, що судом при винесенні рішення грубо порушені правила підвідомчості судам такого роду спорів, так як розглянутий спір по своїй суті є спором між господарським товариством та його акціонером і, згідно Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та корпоративних спорів” від 15.12.2006 р., який набрав чинності 29.12.06 р., яким були внесені зміни до Цивільного процесуального кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, даний спір не повинен був розглядатися судом загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства, а повинен був розглядатися господарським судом у порядку, встановленому ГПК України.
Колегія суддів не погоджується з такими доводами скаржника, так як дійсно з 29.12.2006 р. набрав чинності Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та з корпоративних спорів” від 15.12.2006 р. № 483-У (публікації: “Голос України, 12.01.2007 р., № 4; “Урядовий кур'єр”, 29.12.2006 р., № 247; “Офіційний вісник України”.
Зазначеним Законом розширено юрисдикцію господарських судів шляхом віднесення до їх підвідомчості справ, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонерами), в тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарського товариства, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства.
Відповідно до розділу ІІ “Прикінцевих положень” Закону № 483-У від 15.12.2006 р. місцеві загальні суди, після набрання чинності вказаного Закону, завершають розгляд справ за заявами, провадження по яких відкрито до 29.12.2006 р., у порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України. Заяви, провадження по яких не відкрито місцевими загальними судами до 29.12.2006 р., передаються на розгляд відповідним господарським судам.
Як вбачається з матеріалів справи позовна заява по даній справі була подана до Ленінського районного суду м.Дніпропетровська 10.08.2006 р.(а.с 2), тобто заява подана до 29.12.2006 р., а тому Ленінський районний суд м.Дніпропетровська правомірно завершив розгляд даної справи у порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України.
Зважаючи на вищевикладене колегія суддів вважає, що позовна заява і доводи, викладені в ній, є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.
Колегія суддів вважає, що при винесенні оскаржуваного рішення Ленінським районним судом м.Дніпропетровська були порушені та неправильно застосовані норми матеріального права і не застосовано закон, який підлягав застосуванню, а саме : Закон України “Про внесення змін до Закону України ”Про господарські товариства” від 23.12.1997 р., ч.1статті 19; 41 Конституції України, ст. 4 Закону України “Про власність”, що відповідно до вимог п.4 ст.309 ЦПК України та ст. 104 ГПК України є підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Вимоги скаржника щодо закриття провадження по даній справі не підлягають задоволенню, оскільки підстави для скасування рішення із закриттям провадження у справі визначені у статті 310 ЦПК України.
В п. 1 названої статті передбачено, що рішення суду підлягають скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі з підстав, визначених статей 205 цього Кодексу.
В даній справі підстави визначені в статті 205 ЦПК України відсутні.
При винесенні постанови по даній справі колегія суддів врахувала Узагальнення судової практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням Закону України “Про господарські товариства” у частині регулювання діяльності акціонерних товариств Верховного суду України судової палати у господарських справах та постанову Президії Верховного суду України від 03.03.2004 р. № 15.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 309 ЦПК України, 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 15.01.07 р. у справі № 2-2576/2006 р. скасувати.
Прийняти нове рішення
В позові відмовити.
Головуючий Л.О.Лотоцька
Судді: Р.М.Бахмат
О.С.Євстигнєєв
З оригіналом згідно:
Пом. судді І.Г.Логвиненко
05.06.2007 р.