Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЄУН 334/3861/17

Провадження №22ц/778/2736/18

Головуючий у 1 інстанції: Баруліна Т.Є.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2018 року         м. Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого, судді-доповідачаОСОБА_1,

суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя, ухвалене в м. Запоріжжі 07 травня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» про визнання відмови у виплаті страхового відшкодування неправомірною,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернулася до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 28.02.2014 року у м. Запоріжжя на вул. ОСОБА_5, водій автомобіля «ВАЗ 21099420» не впоравшись з керуванням скоїв виїзд за межі проїжджої частини. Внаслідок даної дорожньо-транспортної події пасажир автомобіля ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, отримала тілесні ушкодження, від яких загинула на місці події.

Відповідно до пункту 1 статті 22 Закону №1961-ІУ від 01.07.2004 «При настанні страхового випадку страховик відповідно до страхової суми відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну третьої особи».

Статтею 23 даного Закону №1961-IV визначено, що шкодою, заподіяною життю та здоров’ю потерпілого у результаті дорожньо-транспортної пригоди, є шкода (в тому числі моральна шкода), пов’язана: з лікуванням потерпілого; з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; із стійкою втратою працездатності потерпілим; із смертю потерпілого.

Моральну шкоду та витрати, пов’язаних з похованням, було завдано матері загиблої унаслідок ДТП ОСОБА_6 - ОСОБА_4. Факт родинного зв’язку підтверджується свідоцтвом про народження згідно з яким матір’ю загиблої є ОСОБА_7 (яка у подальшому після розірвання шлюбу, зареєструвала шлюб та взяла прізвище ОСОБА_4).

08.02.2017 року від імені Позивача - ОСОБА_4 було подано на адресу страховика -ПАТ «Страхова компанія «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ», повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та заяву на виплату страхового відшкодування. За результатом розгляду зазначених документів відповідач своїм листом від 27.03.2017 року за вих. номером 270317-00831 повідомив про відмову у виплаті страхового кодування.

Підставою для своєї відмови відповідач наводить нібито пропущення позивачем трирічного строку позовної давності. А саме: подія, внаслідок якої завдано було шкоди та виникли спірні правовідносини, відбулася 28.02.2014 року. Разом з цим відповідач повністю необґрунтовано зазначає в мотивувальній частині своєї відмови дату подання заяви - «01.03.2017 року».

Позивач не погоджується з такими діями відповідача - страховика, щодо відмови у виплаті страхового відшкодування, оскільки така відмова є абсолютно необґрунтованою та повністю суперечить вимогам чинного законодавства України.

Так, згідно з описом вкладення у цінний лист, чеком (квитанцією про рахункову операцію) «Укрпошти» та роздруківкою з реєстру поштових відправлень заяву про страхове відшкодування та повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду було відправлено відповідачеві 08.02.2017 року. Отже, у даному випадку строк для пред’явлення вимог щодо виплати страхового відшкодування шкоди, заподіяної 28.02.2014 року становить три роки та спливає 28.02.2017 року.

Подання представником позивача у чіткій відповідності до вимог чинного законодавства, а саме: ч. 2 ст. 255 ЦКУ, заяви на страхове відшкодування 08.02.2017 року до установи зв’язку є таким, що подано з дотриманням трьох річного строку позовної давності. Тому відмова страховика (відповідача) у виплаті відшкодування з підстав недотримання строків позовної давності є таким, що не відповідає ані фактичним обставинам справи, ані вимогам чинного законодавства з приводу врегулювання даного питання.

Позивач просив суд визнати неправомірною відмову ПАТ «Страхова компанія «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» у відшкодуванні шкоди, завданої позивачеві ОСОБА_4 внаслідок смерті ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, заподіяної у результаті дорожньо-транспортної пригоди та стягнути компенсацію витрат на правову допомогу у сумі 4 800 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 07 травня 2018 року позов задоволено. Визнано неправомірною відмову Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» у відшкодуванні шкоди, завданої ОСОБА_4 внаслідок смерті ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, заподіяної у результаті дорожньо-транспортної пригоди. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» (м. Київ, вул. Борщагівська, 154, код ЄРДПОУ 33908322) на користь ОСОБА_4, 09.08.1965 р.н, ІПН НОМЕР_1, судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 4 800 грн. (чотири тисячі вісімсот гривень).

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду представник ПАТ СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду, ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Єдиним доводом апеляційної скарги є - неефективний спосіб захисту свого права, який обрав позивач, оскільки він не створює жодних правових наслідків.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області справу призначено до апеляційного розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ст. 369 ч. 2 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року.

В силу вимог ст. 7 ч. 13 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, апеляційний суд в складі колегії суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 28.02.2014 року на вул. Братській в м. Запоріжжі сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої водій автомобіля НОМЕР_2, та пасажир ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, отримали тілесні ушкодження від яких загинули на місці пригоди (а.с.10).

ОСОБА_4 є матір’ю ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження, свідоцтвом про розірвання шлюбу та свідоцтвом про шлюб (а.с. 17-20).

08.02.2017 року представник ОСОБА_4 надіслав на адресу ПАТ «Страхова компанія «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» заяву на виплату страхового відшкодування у сумі 29 232 грн. та надав підтверджуючі документи.

Вказані документи були відправлені 08.02.2017 року на адресу відповідача рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, що підтверджується наданими документами. Відповідно до повідомлення про вручення, дані документи були отримані представником ПАТ «Страхова компанія «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» Бойко саме 28.02.2017 (а.с.9-12).

27.03.2017 року відповідач ПАТ «Страхова компанія «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» на адресу представника ОСОБА_4 надіслав лист №270317-00831 від 27.03.2017 року, в якому відмовили у виплаті страхового відшкодування, обґрунтовуючи відмову, що заява про страхове відшкодування надійшла на адресу ПАТ «Страхова компанія «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» 01.03.2017 року, тобто заява подана зі спливом трьох років з моменту ДТП (а.с. 13).

Вказані встановлені судом попередньої інстанції обставини, відповідач в апеляційній скарзі не оспорює і не спростовує.

Далі суд зазначив, що відповідно до п. 22.1 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну третьої особи.

Стаття 23.1. даного закону передбачає, що шкодою, заподіяною життю та здоров’ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов’язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов’язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов’язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я;  шкода, пов’язана із смертю потерпілого.

Відповідно до п. 37.1.4 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Частиною 2 ст. 255 ЦК України визначено, що письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв’язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірної відмови ПАТ «Страхова компанія «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» у виплаті відшкодування з підстав недотримання строків позовної давності за вказаних встановлених і не оспорених судом підстав.

З матеріалів справи вбачається що позивач надіслав саме 08.02.2017 року заяву про страхове відшкодування та повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, що підтверджує опис вкладення у цінний лист, чек «Укрпошти», а відповідач ПАТ «Страхова компанія «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» отримала надіслану заяву 28.02.2017 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення та роздруківкою з реєстру поштових відправлень.

Враховуючи вищевикладене, суд попередньої інстанції дійшов вірного висновку про те що подання представником позивача заяви на страхове відшкодування 08.02.2017 року до установи зв’язку є таким, що подано з дотриманням трьох річного строку позовної давності, тому відмова ПАТ «Страхова компанія «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» у виплаті відшкодування з підстав недотримання строків позовної давності є такою, що не відповідає фактичним обставинам справи.

В апеляційній скарзі відповідач вказаних висновків суду, та встановлених обставин не оспорює, посилається лише на те, що позивач невірно обрав спосіб захисту свого порушеного права.

Цей єдиний довід апеляційної скарги в даній справі є необґрунтованим.

Так, дана справа розглянута за нормами процесуального законодавства в редакції, що діє з 15.12.2017 року.

Відповідно до ч. ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За нормами ч. 1 та ч. 2 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За ч. 2 ст. 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 та ч. 5 ст. 4 ЦПК України в редакції закону з 15.12.2018 року кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 5 ЦПК України в редакції закону з 15.12.2018 року здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

З огляду на наведене апеляційний суд вбачає, що позивач вибрав спосіб захисту свого порушеного права, який не заборонено законом, і визнання у цій справі неправомірною відмову відповідача у виконанні обов’язку який покладений на нього законом та договором є наслідком виконання цього обов’язку відповідачем, тобто - виплата зазначеного страхового відшкодування відповідачем на користь позивача.

На підставі вищенаведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено. Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» залишити без задоволення, а рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 07 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Повна постанова складена 30 липня 2018 року.

Головуючий, суддя-доповідач

судді: