Справа № 441/499/16                                Головуючий у 1 інстанції: Яворська Н.І.

Провадження № 22-ц/783/7169/17                        Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1Б.

Категорія:59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

Головуючого судді: Струс Л.Б.

суддів: Бойко С.М., Шандри М.М.

секретаря:ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Городоцького районного суду Львівської області у складі судді Яворської Н.І. від 24 листопада 2017 року у справі за заявою ОСОБА_3 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню,-

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваною ухвалою Городоцького районного суду Львівської області від 24 листопада 2017 року в задоволенні заяви ОСОБА_3 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню відмовлено.

Ухвалу суду оскаржила ОСОБА_3, подавши апеляційну скаргу.

Зазначає, що не погоджується з даним судовим рішенням, так як воно постановлено з недотриманням норм процесуального права та з порушенням норм матеріального права, суд неповно з`ясував усі фактичні обставини справи та не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому розгляду. Вказує, що судом було зазначено, що у виконавчому листі зазначено всі необхідні дані у відповідності до вимог ст..18 ЗУ «Про виконавче провадження», проте в виконавчому листі не було зазначено адресу населеного пункту де даний виконавчий лист має виконуватись. Хоча суд і покликається на додаткове рішення Городоцького районного суду від 19 грудня 2016 року , яким резолютивну частину судового рішення було доповнено в частині конкретизації місця розташування та способу виконання даного судового рішення, яке вже було виконано в примусовому порядку 14 грудня 2016 року, тобто додаткове рішення суду від 19 грудня 2016 року було ухвалено після завершення судового розгляду.

Просить ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу за якою вимоги заяви задовольнити.

Сторони в судове засідання не з’явилися, хоча про розгляд справи повідомлялися належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, тому розгляд справи відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України здійснюється колегією суддів за відсутності осіб, які беруть участь у справі.

Апелянт протягом тривалого часу не цікавився розглядом справи.

У своєму рішенні у справі "Калашников проти Росії" Європейський суд зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема, складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади.

У рішенні Європейського Суду від 03 квітня 2008 року у справі "Пономарьова проти України" зазначено, що сторони вживають заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення статті 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.

Як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, сторона позивача, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Відповідно до вимог ст.. 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Зважаючи на положення п. 8 ч. 1 Розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», п. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402 - VІІІ Апеляційний суд Львівської області здійснює свої повноваження до початку роботи новоутвореного апеляційного суду у відповідному апеляційному окрузі.

Відповідно до пункту 9 Розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.

Вислухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.

ОСОБА_3 звернулася до суду з заявою про визнання виконавчого листа № 2/441/377/2016 р. від 21.09.2016 р. таким, що не підлягає виконанню.

Матеріалами справи встановлено, що на виконання рішення Городоцького районного суду Львівської області по справі № 441/449/16-ц від 22.08.2016 р. було видано 21.09.2016 р. виконавчий лист за № 2/441/377/2016 р. На підставі виконавчого листа виданого відповідно до вказаного рішення суду, головним Державним виконавцем Городоцького районного відділу ДВС Львівського територіального управління юстиції, 27.09.2016 р. відкрито виконавче провадження. 19 грудня 2016 р. Городоцьким районним судом постановлено додаткове рішення, за яким резолютивну частину рішення суду від 22.08.2016 р. доповнено. У зв`язку з ухваленням додаткового рішення, резолютивну частину змінено що вплинуло на резолютивну частину викладену у виконавчому листі від 27.09.2016 р. За таких обставин ОСОБА_3 вважає, що виконавчий лист № 2/441/377/2016 р. від 21.09.2016 р. не підлягає виконанню.

Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції встановив, що у виконавчому листі вказано боржника, стягувача та які дії боржнику необхідно вчинити, що ОСОБА_3 зобов’язана до певних дій, зазначено адресу за якою необхідно вчинити певні дії, до виконавчого листа стягувачем долучено копію рішення Городоцького районного суду в якому у мотивувальні частині зазначена конкретна адреса місця розташування об’єкта нежитлової будівлі, щодо якої зобов’язано ОСОБА_3 не чинити перешкоди та звільнити приміщення такої.

А тому вважав, що вказані недоліки не є підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, оскільки допущення помилок у виконавчому листі при його оформленні, можуть бути лише підставою для звернення до суду із відповідною заявою про виправлення таких помилок у відповідності до ч.2 ст. 369 ЦПК України, а не визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.

Як встановлено, 22.09.2016 р. Городоцьким районним судом Львівської області видано виконавчий лист, зокрема щодо зобов’язання ОСОБА_3 не чинити перешкоди у користуванні ОСОБА_4 приміщеннями нежитлової будівлі, крамниці, міні-бару загальною площею 297.5 м.кв., що знаходиться за адресою: Львівська область, Городоцький район, м. Городок, вул. Чорновола, 16 б, зобов’язати ОСОБА_3 звільнити приміщення нежитлової будівлі, крамниці, міні-бару загальною площею 297.5 м.кв., що знаходиться за адресою: Львівська обл., Городоцький район, м. Городок, вул. Чорновола, 16 б від будь-якого наявного в приміщеннях майна.

Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК ( в редакції чинній на момент винесення оскаржуваної ухвали) виконавчий лист має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно з абзацом 2 п. 21 постанови ВССУ № 6 вимоги до виконавчого документа, визначені у ст. 18 Закону  «Про виконавче провадження»,  є єдиними. Іншими нормативно-правовими актами може бути встановлено додаткові вимоги до виконавчого документа, проте їх звуження не допускається.

Згідно з абзацом 6 п. 21 постанови ВССУ № 6 при невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим ст. 18 Закону «Про виконавче провадження», заявникові роз’яснюється право на звернення до суду, який видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність до закону. Зазначене питання вирішується судом на підставі ст. 369 ЦПК, а якщо відсутні відповідні відомості в судовому рішенні, то відповідно до вимог ст. 220 ЦПК.

Відповідні заяви розглядаються у межах розглянутої судом справи.

Так, згідно з ч. 2 ст. 369 ЦПК суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену під час його оформлення або видачі, чи визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом.

При цьому не повинен змінюватися загальний висновок і суть судового рішення, що виконується.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 26 Закону «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим ст. 18 цього Закону.

Частиною 2 ст. 369 ЦПК ЦПК ( в редакції чинній на момент винесення оскаржуваної ухвали) передбачено, що суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом.

Відповідно до ч.4 ст. 369 ЦПК України ЦПК ( в редакції чинній на момент винесення оскаржуваної ухвали) суд ухвалою вносить виправлення до виконавчого листа, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким виконавчим листом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом.

Наслідком визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 49 Закону «Про виконавче провадження» є закінчення виконавчого провадження.

При цьому словосполучення «або з інших причин» не стосується припинення обов’язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад, в апеляційному чи касаційному порядку скасовано чи змінено рішення суду, або ж у зв’язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний.

Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.

Обов’язок боржника може припинятися з передбачених законом підстав. Так, зобов’язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов’язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов’язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема:

– видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню);

– коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню;

– видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа;

– помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване;

– видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката;

– пред’явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред’явлення цього листа до виконання.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» скасування рішення суду, на підставі якого видано виконавчий документ, є самостійною підставою для закінчення виконавчого провадження. У зв’язку з цим у разі, якщо виконавчий лист вже пред’явлено до виконання, необхідності звертатися до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, немає.

Виконавче провадження в цьому випадку буде закінчене на підставі зазначеного.

Рішення Городоцького районного суду Львівської області від 22 серпня 2016 року та додаткове рішення Городоцького районного суду Львівської області від 19 грудня 2016 року на підставі яких було видано виконавчі листи залишені в силі ухвалою апеляційного суду Львівської області від 10 жовтня 2017 року.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, заява № 18357/91, п. 40 зазначається, що …право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов’язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу– у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, – і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов’язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід’ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6.

Окрім того, як встановлено з долучених до матеріалів справи документів, ОСОБА_3 зверталась до суду зі скаргою на рішення державного виконавця. Ухвалою Городоцького районного суду Львівської області від 09 червня 2017 року, залишеною без змін постановою апеляційного суду Львівської області від 23.01.2018 року скаргу ОСОБА_3 задоволено частково, скасовано постанову державного виконавця Городоцького районного відділу виконавчої служби від 14.12.2016 року про накладення штрафу на ОСОБА_3 Ухвалою Верховного Суду від 04 червня 2018 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Городоцького районного суду Львівської області від 09 червня 2017 року та постанову апеляційного суду Львівської області від 23.01.2018 року.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки ними правильно визначено характер спірних правовідносин та встановлено дійсні обставини справи.

Доводи апеляційної скарги на правильні висновки суду першої інстанції не впливають.

Підстави для скасування ухвали суду відсутні.

Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального прав.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 – залишити без задоволення.

Ухвалу Городоцького районного суду Львівської області від 24 листопада 2017 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст постанови складено 01 серпня 2018 року.

Головуючий

Судді