Справа № 2-71/2009

                                                                        У Х В А Л А

                                                                ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

            23 вересня 2009 року Авдіївський міський суд Донецької області у складі:

головуючого Мєлєшак О.В., при секретарі Русецької Г.О., за участю  заявника  ОСОБА_1,  представника заявника – ОСОБА_2, представників зацікавлених осіб –  Державного казначейства ОСОБА_3, Донецької областної прокуратури- Лукянченко М.В., розглянувши  у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Авдіївка цивільну справу за заявою ОСОБА_1  до Управління державного казначейства України про стягнення моральної шкоди спричиненої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності,  суд,-

                                                                       ВСТАНОВИВ:

           Позивач звернувся до суду з заявою  в якій просив стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 1,5 мільйона гривень в якості компенсації за незаконне приягнення до кримінальної відповідальності, мотивуючи доводи тим, що прокуратурою міста Авдіївка з 1998 року проти нього була порушена кримінальна справа по обвинуваченню у вчиненні злочинів передбачених ст. 118 ч.2 та 117 ч.3 КК України яка тривалий час не знаходила свого вирішення та лише у 2008 році йому стало відомо, що справа відносно нього закрита у звязку з недоведеностю участі у вчиненні інкримінованого злочину.

              В обгрунтування заяви зазначив, що 4 вересня 1998 року відносно нього було застосовано запобіжний захід у вигляді взяття під варту, він перебував у слідчому ізоляторі до винесення вироку Авдіївським міським судом Донецької області 10.11.1998 року, яким він був засуджений до 7 років та 3-х місяців позбавлення волі. В наступному вирок відносно нього був скасований, справу направлено на новий судовий розгляд, після якого був постановлений виправдувальний вирок, який в свою чергу також був скасований ухвалою колегії суддів  Донецького обласного суду від 23.05.2000 року, а постановою президії цього ж суду від 19.07.2000 року справу було передано на додаткове розслідування до прокуратури міста Авдіївка, де про закриття відносно нього справи йому стало відомо тільки 28.02.2008 року.    

              У судовому засіданні заявник  вимоги заяви підтримав. Пояснив, у наслідок незаконного  звинувачення  у скоєнні статевого злочину він зазнав значних моральних страждань. Його життя було зіпсоване, він з 08.09.1998 року по 17.04.2000 року перебував під вартою та знаходився у містах позбавлення волі, де ставлення до нього було вкрай негативним. Йому доводилось захищати свою чоловічу гідність. Після звільнення з місць позбавлення волі тривалий час не міг знайти роботу, його звільняли, дізнавшись за судимість. Також вказав, що після перебування у місцях позбавлення волі він захворів на туберкульоз. З цих підстав у якості морального відшкодування просив стягнути моральну шкоду у розмірі 1500 000 гривень.

           Представник заявника  – адвокат ОСОБА_4 вимоги позовної заяви підтримала.

          Представник зацікавленої особи- Державного казначейства України доводи викладені у заяві не визнала. Не погодилась з розміром моральної шкоди, з мотивів значного його завищення. Просила відмовти у задоволенні вимог заявника, посилаючись на відсутність причинного звязку між наслідками та діями заподіювача та відсутності доведеності вини останнього.

    Представник зацікавленої особи прокуратури Донецької області- Лукянченко М.В. доводи заявника визнала частково. Зазначила, що дійсно ОСОБА_1 був незаконно засуджений за звинуваченням у скоєні злочину передбаченого ст. 118 ч.2,117 ч.3 КК України (у ред.1960 р.) та у період з 07.09.1998 року по 15.08.2004 року перебував під слідством та судом. Визнала, що ОСОБА_1 були спричинені моральні страждання, повязанні з притягненням до кримінальної відповідальності, тривалим перебуванням в місцях позбавлення волі, однак зазначила, що розмір моральної шкоди значно завищений, а моральна шкода має бути стягнута у сумі, яка не перевищує 43560 грн.

      Суд, заслухавши сторони, їх представників, дослідивши матеріали цивільної та кримінальної справи, встановив  обставини та правовідносини та прийшов до наступного висновку.

            Відповідно до ст.1 Закону України Про порядок відшкодування збитку, заподіяного громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду  підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок:

1) незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян;

Відповідно до підп.2 п.2 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті, а саме: якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання та інше.

Як встановлено судом і не оспорюється сторонами, 02.09.1998 року старшим слідчим прокуратури м.Авдіївка було порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6 за звинуваченням за ч.2 ст.118, ч.3 ст.117  КК України. 04.09.1998 року  ОСОБА_1 був затриманий відповідно до ст.115 КПК України, а 07.09.1998 року відносно нього  обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Вироком Авдіївського міського суду Донецької області від 10.11.1998 року ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 були визнанні винними у скоєнні інкрименованих злочинів, ОСОБА_1 засуджено за ст.117 ч.3, 118 ч.2 КК України за сукупністю злочинів та вироків до 7 років та 3 місяців позбавлення волі з відбуванням у виправно-трудовій колонії з посиленим режимом.

У наступному 03.08.1999 року ухвалою  судової колегії в кримінальних справах Донецького обласного суду вирок Авдіївського суду був скасований, а справу направлено на новий судовий розгляд. За наслідками якого 17.04.2000 року відносно ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 був постановлений виправдувальний вирок за недоведеністю їх участі у скоєнні злочинів, всі підсудні були звільнені з під варти у залі суду.

23.05.2000 року судовою колегією в кримінальних справах Донецького обласного суду вирок був скасований з направленням справи на новий судовий розгляд, однак постановою президії цього ж суду від 19.07.2000 року ухвала була змінена, кримінальна справа направлена в прокуратуру м.Авдіївки для проведення додаткового розслідування. Відносно ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.

 За результатами додаткового розслідування кримінальна справа відносно ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 постановою старшого слідчого прокуратури м.Авдіївка 15.08.2004 року була закрита за недоведеності їх участі у скоєнні злочинів, передбачених ст.ст.117 ч.3, 118 ч.2 КК України.

   За таких обставин, ОСОБА_1 незаконно у період з 02.09.1998 року по 15.08.2004 року (тобто протягом 5 років 11 місяців та 13 днів) піддавався карному переслідуванню, з яких 22 місяця та 15 днів перебував під вартою з находженням у слідчому ізоляторі, а в наступному у місцях позбавлення волі. Окрім того, як вбачається з медичної картки ОСОБА_1 захворів на туберкульоз, де однією з причин захворювання встановлене наявність тубконтакта в місцях позбавлення волі (а.с. 19).

При встановлених судом обставина, оцінюючи докази у сукупності, матеріали цивільної та кримінальної справи, показання свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_6, висновку експерта, який підтвердив, що ОСОБА_7 зазнав душевних страждань у наслідок незаконного кримінального переслідування, суд приходить до висновку, що за час, який сплинув з моменту порушення відносно ОСОБА_1 кримінальної справи до її закриття йому було завдано моральної шкоди, а саме: були порушені його нормальні життєві звязки, що вимагало від нього додаткових зусиль для організації життя, ним були перенесені страждання. заподіяні внаслідок психічного впливу, що призвело до погіршення можливостей реалізації своїх звичок, погіршення відносин з оточуючими людьми, мало місце порушення соціального та особистого статусу у суспільстві.  

Відповідно до ст.4 Закону України  Про порядок відшкодування збитку, заподіяного громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і судувідшкодування шкоди у випадках, передбачених п.п.1,3,4 і 5 цього Закону   проводиться за рахунок коштів Державного бюджету.

Для здійснення програм та заходів, які проводяться за рахунок коштів бюджету, згідно за ст.21 Бюджетного кодексу України, бюджетні асигнування надаються розпорядниками бюджетних коштів.

Розпорядником бюджетних коштів є Кабінет Міністрів України, а у відповідності з п.8 ст.51 Бюджетного кодексу України платежі за дорученням розпорядників бюджетних коштів здійснює Державне казначейство України.

Відповідно до п.17 Положення про застосування Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду затвердженого 04.03.1996 року відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом згідно з ч.3 ст.13, проводиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Частиною 2 п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди передбачено, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що діє на час розгляду справи.

Відповідно до ст.55 Закону України Про Державний бюджет України на 2009 рік мінімальний розмір заробітної плати встановлений з 1 липня 2009 року- 630 гривень.

Таким чином, вирішуючи питання про розмір коштів, які мають бути стягнуті на користь ОСОБА_1 на відшкодування спричиненої моральної шкоди, суд приходить до висновку, що за період перебування під вартою та в місцях позбавлення волі належить застосувати трикратний розмір мінімальної заробітної плати з розрахунку на 1 місяць. Щодо іншого перебування під слідством та судом належить застосувати однократний розмір мінімальної заробітної плати в розрахунку за один місяць.

За таких обставин за час з 04.09.1998 року по 19.07.2000 року ( що складає 19 міс. та 13 днів х (630 х3) належить стягнути ( 19 місяць х 1890 грн + (13 дн. х 1890/30 дн)  = 36729,00 гривень.

За період перебування під слідством з 02.09.1998 року по 04.02.1998 року та з 20.07.2000 року по 15.08.2004 року (що становить 51 місяць та 29 днів х 630 грн)  =32739 грн.

Загалом належить стягнути на користь ОСОБА_1 32739 грн.+  36729,00 гривень =69468 гривень.

  Судом  прийнятий до уваги висновок експерта, щодо наявності спричинення моральної шкоди ОСОБА_1 Однак, висновки експерта щодо розміру її компенсації, яка на думку експерта має становити від 860,6 до 1721,25 мінімальних заробіних плат, судом не прийняті до уваги, оскільки вони носять суто рекомендований характер.

   Відповідно до п.6 ст. 147 ЦПК України висновок експерта для суду не є обовязковим і оцінюється судом за правилами, встановленими статтею 212 цього Кодексу.          Відповідно до ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному,  повному, обєктивному та безплосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

    З огляду на зазначене, суд прийшов до висновку, що заява підлягає частковому задоволенню, а на користь заявника ОСОБА_1 належить стягнути за рахунок Державного бюджета України 69468 грн. спричиненої моральної шкоди та судових витрат у розмірі 1721,25 грн. В іншій частині заяви суд відмовив.

        На підставі ст. 1167 ЦК України, ст.1, 2, 4   Закону України Про порядок відшкодування збитку, заподіяного громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, ст. ст.21,51  Бюджетного кодексу України, ст.55 Закону України Про Державний бюджет України на 2009 рік,  п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, керуючись ст. 40,60-64,66, 147,209-210,212 ЦПК України, суд,-

                                                  У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1  до Управління державного казначейства України про стягнення моральної шкоди спричиненої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності – задовольнити частково.

 Відшкодувати на користь ОСОБА_1 моральну шкоду заподіяну незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури і суду за рахунок Державного бюджету України у розмірі 69468 гривень та судові витрати у розмірі 1721,25 грн, а загалом 71189(сімдесят одна тисяча сто вісімдесят девять гривень) 25 копійок.

   Зобовязати Державне казначейство України списати суму у розмірі  71189,25 гривень на користь  ОСОБА_1 з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України в рахунок компенсації моральної шкоди заподіяної незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури і суду, відповідно до вимог ст.29 Закону України Про Державний бюджет України на 2009 рік.

В іншій частині заяви   ОСОБА_1  до Управління державного казначейства України про стягнення моральної шкоди спричиненої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності -відмовити.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання заяви та апеляційної скарги які подаються до апеляційного суду Донецької області через Авдіївський міський суд. Заява подається протягом 5 днів з дня проголошення ухвали, апеляційна скарга-протягом 10 днів після подання заяви.

Суддя: