Справа № 11-12/10                                             Головуючий по І інстанції Костюкевич О.К.

ч.3 ст. 185 КК України                          Доповідач Бешта Г.Б.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

             м. Луцьк                                              12 січня 2010 року

Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого-судді:     Бешти Г.Б.,

суддів: Лозовського А.О., Матата О.В.,    

з участю прокурора:      Смолюка Б.С.,

засудженого: ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Ківерцівського районного суду від 22 жовтня 2009 року, яким ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з базовою загальною середньою освітою, непрацюючого, раніше судимого:

    - вироком народного суду Ківерцівського району Волинської області від 21.08.1990 року за ч. 2 ст. 140, ч. 1 ст. 142, ч. 1 ст. 222, ч. 3 ст. 215-3, ст. 42 КК України (в ред. 1960 року) на 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна. Постановою Дрогобицького міського суду від 12.02.1996 року звільнений умовно-достроково на 1 рік 2 місяці 5 днів;

    -    вироком Рівненського районного суду  Рівненської області від 16.04.1999 року за ч.ч.1, 4 ст. 81, ст. 17, ч. 2 ст. 140, ст.42, ст. 43 КК України (в ред.. 1960 р.) на 6 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна;

    - вироком Ківерцівського районного суду Волинської області від 02.12.2003 року за ч. 3 ст. 185 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі;  

    - вироком Житомирського районного суду Житомирської області від 12.03.2004 року за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України на 5 років позбавлення волі. По відбуттю покарання звільнений з місць позбавлення волі 06.08.2008 року,

- засуджений за ч. 3 ст. 185 КК України на 4  роки позбавлення волі.

Запобіжний захід, до набрання вироком чинності, ОСОБА_1  залишено попередній – тримання під вартою.

Строк відбуття покарання постановлено рахувати з 12 травня 2009 року.

Стягнуто з ОСОБА_1:

-  на  користь ОСОБА_2 6181 грн. у відшкодування матеріальної шкоди та 800 грн. -  моральної шкоди;

- в доход держави 2028 грн. 20 коп. за проведення експертиз.

Вироком вирішено долю речових доказів.

Колегія суддів, –

ВСТАНОВИЛА:

Даним вироком ОСОБА_1 засуджений за те, що він, будучи раніше судимим, повторно, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, з метою таємного викрадення чужого майна, переслідуючи корисливу мету:

- 17 грудня 2008 року біля 01 години, пошкодивши врізний замок дверей, проник у належний підприємцю ОСОБА_2 магазин «ІНФОРМАЦІЯ_2», що у АДРЕСА_2, звідки таємно викрав гроші в сумі 400 грн. та товаро-матеріальні цінності на суму 4711 грн., чим заподіяв потерпілій майнову шкоду на зазначену суму;

- 24 квітня 2009 року біля 24 години, шляхом перепилювання гвинтів металевого щита та розбивши віконне скло, проник у приміщення кафе ІНФОРМАЦІЯ_3, належне підприємцю ОСОБА_3, яке знаходиться у АДРЕСА_3 звідки повторно таємно викрав товаро-матеріальні цінності на суму 1202 грн. 41 коп., чим заподіяв потерпілому майнову шкоду на вказану суму;  

- 03 травня 2009 року, біля 01 години, шляхом розбиття віконного скла проник до приміщення кафе ІНФОРМАЦІЯ_4, належного ОСОБА_4 та яке знаходиться в АДРЕСА_4, звідки повторно таємно викрав гроші в сумі 870 грн. та товаро-матеріальні цінності на загальну суму 1100 грн., чим заподіяв потерпілій майнову шкоду на зазначені суми;

- 07 травня 2009 року, біля 01 години, шляхом розбиття віконного скла повторно проник до вищеназваного приміщення кафе ІНФОРМАЦІЯ_4, належного ОСОБА_4, звідки повторно таємно викрав товаро-матеріальні цінності на загальну суму 1718 грн. 75 коп., чим заподіяв потерпілій майнову шкоду на вказану суму.

 В особистій апеляції засуджений вказує на поверхневий розгляд справи, не надання йому можливості ознайомитись з матеріалами кримінальної справи  та протоколом судового засідання, не було надано останнє слово для підсудного, що є суттєвим порушенням вимог КПК України. Крім того, зазначає, що завдані ним матеріальні збитки в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_2» є завищеними та не підтверджуються документально. А крадіжки з кафе ІНФОРМАЦІЯ_3 він взагалі не вчиняв, даний епізод йому нав’язаний органами досудового слідства.

Просить вирок суду змінити, врахувати його явку з повинною та призначити більш м’яке покарання.

Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку та доводи апеляції,  засудженого ОСОБА_1, який підтримав апеляцію в частині призначення більш м’якого покарання, а від інших вимог відмовився, міркування прокурора про залишення апеляції без задоволення, а вироку без зміни, вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Висновок суду про вчинення ОСОБА_1 злочинів при обставинах, викладених у вироку, ґрунтується на доказах, досліджених судом у судовому засіданні, яким суд дав правильну юридичну оцінку і вірно кваліфікував його дії за ч. 3 ст. 185 КК України.

Підстав сумніватись у правильності даного висновку суду колегія суддів не знаходить.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 під час провадження досудового слідства та під час розгляду справи в суді стверджував, що саме він вчинив крадіжку грошей та майна з вищевказаних магазину та кафе. При цьому погоджувався з асортиментом, кількістю та вартістю майна, а також сумами грошей, викрадених ним, в тому числі і з магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2», розташованого в с. Цумань.

Винність ОСОБА_1 у вчиненні крадіжок  грошей та майна з магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2», розташованого в смт. Цумань, з кафе ІНФОРМАЦІЯ_3, розташованого в с. Дерно та кафе ІНФОРМАЦІЯ_4, розташованого в с. Звірів Ківерцівського району Волинської області підтверджується визнавальними показаннями самого ОСОБА_1, даними ним під час досудового слідства та в судовому засіданні та показаннями потерпілої ОСОБА_2

Безпідставним є твердження ОСОБА_5 в апеляції про те, що епізод крадіжки з кафе ІНФОРМАЦІЯ_3 йому нав’язаний органами досудового слідства, оскільки саме він у протоколі явки з повинною від 12.05.2009 року вказав, що вчинив крадіжку з цього кафе (а.с.68) і стверджував цей факт впродовж провадження досудового слідства та в суді.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що судове слідство проведено за правилами ст. 299 КПК України. ОСОБА_5 було роз’яснено, що він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини справи та розмір цивільного позову в апеляційному порядку, однак він настояв та погодився на розгляд справи у спрощеному порядку.

Також безпідставними є твердження ОСОБА_5 про те, що судом йому не було надано останнього слова, оскільки в протоколі судового засідання зазначено, що підсудному останнє слово було надано. Знайомлячись з протоколом судового засідання, засуджений у своїй заяві від 01.12.2009 року зазначив, що претензій не має.

При призначенні засудженому покарання судом першої інстанції враховано ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного, який будучи раніше судимим за крадіжку та маючи не зняту і не погашену судимість, повторно вчинив ряд аналогічних тяжких злочинів, чим заподіяв  декільком потерпілим значної майнової шкоди, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення, по місцю проживання характеризується негативно, ніде не працює, збитки потерпілим не відшкодував.

Пом’якшуючих покарання обставин судом не встановлено. До обставин, які обтяжують покарання, суд правильно відніс вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння та рецидив злочину.

Враховуючи всі обставини справи в їх сукупності, суд прийшов до обґрунтованого висновку про можливість виправлення та перевиховання ОСОБА_1 виключно в умовах ізоляції від суспільства.

Обране судом покарання відповідає вимогам ст. ст. 50, 65 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Підстав для призначення ОСОБА_1 більш м’якого покарання немає.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 про стягнення майнової шкоди  ОСОБА_1 в судовому засіданні визнав у повному обсязі, а щодо стягнення моральної шкоди – частково.

Позовні вимоги в частині заподіяння моральної шкоди судом досліджувались, вирок в цій частині належним чином мотивований.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для зміни вироку суду першої інстанції  з мотивів, зазначених в апеляції.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати в кримінальних справах, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Ківерцівського районного суду від 22 жовтня 2009 року щодо ОСОБА_1  – без зміни.

Головуючий                             Бешта Г.Б.

Судді                                     Лозовський А.О.

                                        Матат О.В.