Справа №443/1069/18

Провадження №2/443/922/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2018 року Жидачівський районний суд Львівської області

в складі: головуючої-судді Ціпивко І.І.,

з участю секретаря судового засідання Рибакової І.І.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Жидачів цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_6., звернувся в суд з позовною заявою, якою просить суд ухвалити рішення, яким визнати за ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, в порядку спадкування за законом після смерті його матері - ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року, право власності на житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться в с. АДРЕСА_1 Жидачівського району Львівської області.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача покликається на те, що житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться в с. АДРЕСА_1 Жидачівського району Львівської області, на праві особистої власності належав колгоспному двору, членами якого були: ОСОБА_6. - голова двору, ОСОБА_3 (дружина), ОСОБА_7 (мати), ОСОБА_4.(син), ОСОБА_5 (син), що підтверджується записами в погосподарських книгах. Частка кожного становила 1/5 житлового будинку. ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла мати позивача - ОСОБА_7. Після її смерті відкрилась спадщина, до якої входить частка спірного житлового будинку. За життя мати позивача заповіту не склала, а тому спадкування відбувалось за законом. Позивач, як син померлої, відноситься до спадкоємців першої черги за законом. Відтак, він як єдиний спадкоємець за законом, що виявив бажання прийняти спадщину(житловий будинок), яку фактично прийняв, оскільки на момент її відкриття проживав спільно із спадкодавцем, звернувся до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_7, проте отримав відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв'язку з тим, що житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_2 який є спадковим майном та власністю членів колгоспного двору, частки яких не визначені, а померла не є його останнім членом. Вказана відмова позбавляє його можливості належним чином реалізувати свої спадкові права, а тому змушений звернутись до суду за захистом своїх прав.

Позивач ОСОБА_6. подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує, покликаючись на мотиви викладені в позовній заяві та просить їх задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 подали заяви, в яких просять розглянути дану справу за їх відсутності, оскільки позовні вимоги визнають та не заперечують проти їх задоволення.

Відповідно до ч.3 ст.13, ч.2 ст.49, ч.3 ст.200, ч.4 ст.206 ЦПК України у випадку визнання позову відповідачем суд ухвалює рішення за результатами підготовчого провадження. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Стаття 41 Конституції України зазначає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

В судовому засіданні встановлено та підтверджується долученим витягом №413 від 22 березня 2018 року з погосподарської книги с. Пчани Жидачівського району Львівської області, що станом на 30 червня 1990 року по АДРЕСА_3 рахувалось будинковолодіння АДРЕСА_4 за колгоспним двором, членами якого були: ОСОБА_6. - голова двору, ОСОБА_3 (дружина), ОСОБА_7 (мати), ОСОБА_4.(син), ОСОБА_5 (син). Вказане додатково підтверджується свідоцтвом про право особистої власності на жилий будинок від 06 жовтня 1987 року та довідкою Стрийського МБТІ №586 від 20 березня 2018 року, копії яких долучені до матеріалів справи /а.с. 11-13/.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. А відтак, при постановленні рішення по даній справі, слід керуватися положенням ЦК УРСР в редакції 1963 року. Окрім цього, при вирішенні вказаного судового спору також слід керуватися нормами ЦК України 2004 року, оскільки спадкування спадкового майна має місце після прийняття нового Цивільного Кодексу України.

Згідно із листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», при вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.

Як вбачається з п. 6 постанови Пленум Верховного суду України №20 від 22.12.95 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, ще регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Відповідно до частини першої статті 120 ЦК УРСР (у редакції, що була чинною на час виникнення правовідносин) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.

Згідно із частиною другою статті 123 ЦК УРСР (у редакції, що була чинною на час виникнення правовідносин) розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Таким чином, дослідженими у судовому засіданні обставинами справи встановлено, що спірний житловий будинок в с. АДРЕСА_1 Жидачівського району Львівської області належав суспільній групі господарств «колгоспний двір», членами якого були: ОСОБА_6. - голова двору, ОСОБА_3 (дружина), ОСОБА_7 (мати), ОСОБА_4.(син), ОСОБА_5 (син). Частка кожного члена двору становила 1/5.

В судовому засіданні встановлено та підтверджується долученою копією свідоцтва про смерть, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року, у віці 88 років, в с. Пчани Жидачівського району Львівської області померла ОСОБА_7, про що ІНФОРМАЦІЯ_2 року зроблено відповідний актовий запис №08 та виконавчим комітетом Вільховецької сільської ради Жидачівського району Львівської області, від ІНФОРМАЦІЯ_2 року, видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 /а.с. 14/.

Спадщина відкрилася в цей же день, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 1220 ЦК України.

Відповідно до ст.ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків спадщини від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Судом встановлено, що спадщина померлої, окрім іншого складається із частки житлового будинку з надвірними спорудами, що по АДРЕСА_3 (1/5 - як член колишнього колгоспного двору).

Заповіту спадкодавець ОСОБА_7 щодо розпорядження своїми правами на випадок смерті не складала, що стверджується довідкою, виданою виконавчим комітетом Вільховецької сільської ради Жидачівського району Львівської області за №442 від 27 березня 2018 року /а.с. 9/.

Відповідно до ч.ч. 2 та 3 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно з ч.1 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Судом встановлено та підтверджується долученою до матеріалів справи копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1, що позивач ОСОБА_6. є сином спадкодавця. Відтак, ОСОБА_6. відноситься до спадкоємців першої черги спадкування. Інших спадкоємців вказаної черги судом не встановлено /а.с. 7/.

Відповідно до ст.ст.1268, 1269, 1270 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її; спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Разом з тим, постановою приватного нотаріуса Жидачівського районного нотаріального округу №18/01-24 від 21 червня 2018 року, встановлено факт звернення ОСОБА_6. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину та відмови позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері - ОСОБА_7, у зв'язку з тим, що житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_2 який є спадковим майном та власністю членів колгоспного двору, частки яких не визначені, а померла не є його останнім членом /а.с. 15/.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року за № 7 передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Окрім того, суд враховує, що поданими через канцелярію суду заявами, відповідачі засвідчили факт відмови на користь позивача від належних їм часток у спірному будинку: як члену колгоспного двору(ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5.) Відтак, враховуючи наведене, суд приходить до переконливого висновку в підставності позовних вимог ОСОБА_6., щодо визнання за ним цілісно права власності на спірний житловий будинок.

Таким чином, враховуючи, що позивач оформити право власності на спірний житловий будинок, в нотаріальному порядку не має можливості у зв'язку з відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину; відповідачі позовні вимоги визнали та проти задоволення позову не заперечують, що не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб; будь-яких інших спадкоємців, які б претендували на спірне майно, судом не встановлено, а тому враховуючи наведене, зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, суд вважає позов обґрунтованим, підставним та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 223, 229, 247, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

позов задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, в порядку спадкування за законом після смерті його матері - ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року, право власності на житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться в с. АДРЕСА_1 Жидачівського району Львівської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення, а вразі проголошення лише вступної та резолютивної частин або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

СУДДЯ І.І. Ціпивко