Справа № 2-А-50/2009р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 січня 2009 року смт. Веселинове
Миколаївської області
Веселинівський районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого судді - Орленко Л.О.,
за участю позивача - ОСОБА_1,
при секретарі судових засідань - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Веселинове адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Веселинівському районі Миколаївської області про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та зобов’язання здійснити нарахування і виплату підвищення до пенсії дитині війни, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просить суд відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2006 року по 31.12.2007 року, визнати дії відповідача незаконними та зобов’язати управління Пенсійного Фонду України у Веселинівському районі Миколаївської області нарахувати на її користь недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2006 -2007 роки в сумі 2733 грн. 30 коп.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що є „дитиною війни” в розумінні Закону України „Про соціальний захист дітей війни” і має право згідно зі ст. 6 вказаного Закону на щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком визначений статтею 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” і встановлений у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Проте, всупереч ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, соціальна допомога в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за 2006-2007 роки їй не виплачувалася, що свідчить про нехтування правами громадян з боку відповідача.
Позивач вказала, що строк звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав пропустила з поважних причин, оскільки про грубе порушення її прав дізналася лише після опублікування рішення Конституційного суду № 6-рп/2007 р. від 9 липня 2007 року. З цих підстав просить суд повністю задовольнити її позовні вимоги.
В судовому засіданні позивач уточнила свої позовні вимоги та просила суд відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2006 року по 31.12.2007 року, визнати дії відповідача незаконними та зобов’язати управління Пенсійного Фонду України у Веселинівському районі Миколаївської області нарахувати та виплатити їй підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком як дитині війни за 2006-2007 роки в сумі 2733 грн. 30 коп.
Представник відповідача ОСОБА_3 в судове засідання не прибув, надав до суду заяву від 09.01.2009 року із проханням розглядати справу без його участі та надав до суду заперечення проти задоволення позовних вимог, де просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Свої заперечення представник відповідача обґрунтував тим, що в 2006 – 2007 роках не був визначений механізм розрахунку підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, а відтак були відсутні підстави щодо нарахування та виплати цього підвищення.
Крім того, статтею 7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а не із бюджету Пенсійного Фонду України, а тому зі сторони відповідача порушень законодавства не має. Представник відповідача вказав на відсутність підстав для поновлення пропущеного строку для звернення до суду за захистом прав позивача, оскільки 12 липня 2007 року Конституційний суд України оприлюднив прийняте 9 липня 2007 року рішення (справа про соціальні гарантії громадян) і у позивача було достатньо часу для звернення до суду в межах річного строку. Згідно з ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову. З цих підстав представник відповідача просив суд повністю відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.
Суд, заслухавши пояснення позивача, вивчивши матеріали справи в межах заявлених вимог та наданих доказів, дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню, з урахуванням нижченаведеного.
З матеріалів справи судом встановлено наступне.
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного Фонду України у Веселинівському районі Миколаївської області і отримує пенсію за віком.
На своє звернення до відповідача щодо нарахування підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком позивач отримала листа від 3 листопада 2008 року № А-164/01-06, в якому їй роз’яснено про неможливість нарахування та виплати підвищення до пенсії за 2006-2007 роки.
Як вбачається з матеріалів справи, у період з 01.01.2006 року по 31.12.2007 року нарахування та виплата позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком відповідачем не здійснювалось.
Згідно зі ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Позивач є дитиною війни в розумінні Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, що не заперечується відповідачем.
Відповідно до листа заступника начальника управління – начальника відділу з призначення пенсій ОСОБА_4 від 05.01.2009 р. № 39/02 вбачається, що ОСОБА_1 має статус учасника війни з 17.07.2007 року і їй з цієї ж дати виплачувалася надбавка до пенсії відповідно до закону України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»
Частиною 2 статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» встановлено, що ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.
Враховуючи, що позивач отримувала з 17.07.2007 року за своїм вибором підвищення до пенсії як учасник війни відповідно до закону України« Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», то суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні прозовних вимог позивачу в частимні нарахування та виплати їй підвищення до пенсії як дитині війни за 2007 рік.
Згідно з ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Суд не може визнати поважною причину пропуску позивачем річного строку звернення до суду за захистом свого права та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу підвищення пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за 2006 рік, оскільки Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 19 січня 2006 року № 3367 -ІV пункт 17 статті 77 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" від 20 грудня 2005 року № 3235 - ІV виключено та статтю 110 цього Закону викладено в новій редакції, тобто дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було відновлено. Даний Закон був оприлюднений в засобах масової інформації, а саме в "Офіційному віснику України" від 22.03.2006 року № 10 та у "Відомостях Верховної Ради України від 19.05.2006 р. № 19, а тому у позивача було достатньо часу протягом річного строку з моменту оприлюднення даного Закону звернутися до суду за захистом свого порушеного права.
Як передбачено ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Оскільки представник відповідача в своїх запереченнях зробив заяву про відмову у задоволенні позову в зв'язку з пропущенням строку звернення до суду, а суд не знайшов підстав для поновлення цього строку, то таким чином суд дійшов висновку про необхідність відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог про нарахування та виплату підвищення до пенсії розміром 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за 2006 рік.
Керуючись ст.ст.10, 11, 70, 71, 99, 100, 159, 160-163, 167 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову повністю щодо зобов’язання управління пенсійного Фонду України у Веселинівському районі Миколаївської області здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії у вигляді надбавки як дитині війни.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення до Одеського апеляційного адміністративного суду, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 23 січня 2009 року.
Суддя Веселинівського районного
суду Миколаївської області ОСОБА_5