Справа № 645/2804/16-ц

Провадження № 2/645/70/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2018 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м.Харкова у складі: головуючого судді - Шарка О.П., секретаря судових засідань - Ятлової Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Харкові у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення порядку користування земельною ділянкою, на якій знаходяться житловий будинок та господарській споруди, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа - Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, в уточненій редакції якого просить суд визначити порядок користування земельною ділянкою, на якій розташований житловий будинок з відповідною частиною приналежних до нього будівель та споруд, що розташований в АДРЕСА_1 за варіантом №1 висновку №9312 від 29.09.2017 р. Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл.проф. М.С.Бокаріуса, а саме: На 54/100 частин ОСОБА_2 надається в користування земельна ділянка площею 276,5 кв.м. На 46/100 частин ОСОБА_3 надається в користування земельна ділянка площею 235,5 кв.м. Границя порядку користування земельних ділянок співвласників проходить у такій спосіб: на відстані 1,0 м від житлового будинку літ.«А-1» відрізок довжиною 3,9 м; поворот праворуч відрізок довжиною 1,0 м; по лінії розподілу житлового будинку; від кута ганку літ.«аЗ» відрізок під кутом 45° довжиною 1,41 м; поворот до тильної сторони земельної ділянки відрізок довжиною 3,75 м; поворот ліворуч відрізок довжиною 10,42 м; поворот до тильної сторон,' земельної ділянки відрізок довжиною 10,67 м; поворот праворуч відрізок дозхи-ою 10.03 м до кута сараю літ.«Б»; по лінії розділу сараю літ.«Б». Земельні ділянки, що виділені в користування співвласників, не повинні розділятися огорожами, які затемнюють вікна.

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, в уточненій редакції якого просить суд Зобов'язати позивача не чинити перешкоди відповідачу в користуванні спільним майном - господарськими будівлями та спорудами: сараями «Б», «Е», «Ж» і «З»; льохом «Д»; вбиральнею «И», гаражем «К»; навісами «JI» і «М» житлового будинку, який знаходиться у АДРЕСА_1, та облаштувати прохід в огорожі №3, 17, 18 для відповідача, за рахунок позивача. Зобов'язати позивача за його рахунок повністю відновити самовільно знесене і перебудоване позивачем спільне майно - господарські будівлі і споруди житлового будинку, який знаходиться у АДРЕСА_1, а саме сараї літ.«3», «Ж»; навіси літ.«Л», «М», а сарай літ. «К» перебудувати в гараж, згідно їх розмірів і характеристиками у технічному паспорті від 22.09.2005, станом на 18.09.2007.

В обґрунтування первісного позову позивач зазначив, що 16 жовтня 2007 року на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Кошель Т.В., позивачем було придбано у власність 54/100 частин житлового будинку з відповідною частиною приналежних до нього будівель та споруд, що розташований в АДРЕСА_1. Цей житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 541,0 кв.м і складається із житлового будинку «А-1», загальною площею 95,3 кв.м, житловою площею 59,8 кв.м та надвірних будівель: сараї «Б», «З», «Е» та «Ж»; льох «Д»; вбиральня «И», гараж «К»; навіс «Л» та «М»; огорожа №2-3, 5-9, 11; зливна яма 10. Власником інших 46/100 частин житлового будинку з відповідною частиною приналежних до нього будівель та споруд є відповідачка по справі ОСОБА_3. Тобто, зазначений вище житловий будинок належить на праві спільної частково власності позивачу та відповідачу із встановленням порядку його користуванням, внаслідок чого, фактично утворилось дві квартири під різними номерами, одна з яких під номером 2, якою користується позивач, а інша - ' номером 1, якою користується відповідач. Крім того, під житловим будинком з відповідною частиною приналежних до нього будівель та споруд знаходиться земельна ділянка розміром 541, 0 кв.м, яка використовується для обслуговування житлового будинку, яка не була в подальшому поділена між цими особами та не було встановлено порядку користування нею. Однак, з часом, відповідачка почала здійснювати прибудови зі сторони частки будинку, яку вона займає, переуступати та самовільно захвачувати частки земельної ділянки як зі сторони сусіднього домоволодіння, так за рахунок земель, які знаходилися в користуванні позивача як співвласника домоволодіння. Крім того, відповідачкою встановлено новий паркан, внаслідок чого частка земельної ділянки позивачки значно зменшилася. В зв'язку з тим, що позивач придбала 54/100 частин житлового будинку з відповідною частиною приналежних до нього будівель та споруд, що розташований в АДРЕСА_1, до неї перейшло право користування земельною ділянкою, на якій розміщена її частка житла, та земельною ділянкою, яка необхідна для обслуговування. Однак, земельна ділянка, яка знаходиться під житловим будинок не була поділена між позивачем та відповідачем в порядку передбаченому чинним законодавством України, а також між цими особами не був встановлений порядок користування нею. Таким чином, не зважаючи на те, що житловий будинок належить позивачу та відповідачу на праві спільної часткової власності, із визначенням часток, а також встановлено порядок його користування, земельна ділянка фактично знаходиться у спільному користуванні вказаних осіб. Проте, на теперішній час, відповідачкою вздовж земельної ділянки був збудований паркан, який розмежовував два окремих домоволодіння, та фактично утворив дві земельні ділянки, якими користується позивач та відповідач. Однак, частина земельної ділянки позивача в двічі менша ніж земельна ділянка, яка знаходиться у фактичному користуванні відповідача. Тому позивач вважає, що його право на частину земельної ділянки, яка пропорційна часткам в житловому будинку, що необхідна йому для обслуговування житла - порушено відповідачем. В зв'язку з цим позивач неодноразово вимагав від відповідача встановлення порядку користування земельною ділянкою пропорційно часток в житловому будинку, які належать кожному із співвласників, тобто позивачу та відповідачу, однак остання категорично відмовилася. Позивач та відповідач не можуть дійти згоди з приводу встановлення порядку користування спільною земельною ділянкою.

В обґрунтування зустрічного позову позивач зазначив, що після відкриття провадження за позовом та отримання зустрічного позову, з вимогами до позивача, - не чинити перешкод відповідачу у користуванні спільним майном - надвірними будівлями та спорудами: сараї «Б», «Е», «Ж» та «З»; льох «Д»; вбиральнею «И», гаражем «К»; навісом «Л» та «М», зливною ямою 10, відповідач самовільно знесла (демонтувала) частину надвірних будівель та спору, а саме сараї літ. «З», «Ж» та навіси літ. «Л» та «М», а також перебудувала гараж літ. «К», площею 16,1 кв.м. в сарай площею 3,6 к.вм. ОСОБА_3 зазначає, що ОСОБА_2, прагнучи перешкодити відповідачу ОСОБА_3 - співвласнику майна в користуванні цим майном і для досягнення бажаної позивачу конфігурації земельної ділянки, яка б залишилася в користуванні позивача, з метою впливу на висновок експерта, вдалась протиправних дій, та під час провадження у даної справи, - самовільно знесла частину надвірних будівель та споруд: сараї літ. «Ж» і «З» та навіси літ. «Л» і «М», які належать до спільного майна з відповідачем ОСОБА_3, чим позивач додатково порушила права відповідача, яки також підлягають судовому захисту. У зв'язку з цим, відповідач просить про зобов'язання позивача відновити на спірної земельної ділянці будівлі та спороди, а саме сараї літ. «З», «Ж» та навіси літ. «Л» і «М», гараж літ. «К» (пл. 16,1кв.м.), які належать до спільного майна позивача і відповідача, оскільки знесення будівель і споруд здійснено позивачем без дозволу та повідомлення відповідача. На думку ОСОБА_3, поведінка позивача не відповідає визначеним загальним засадам цивільного законодавства справедливість, добросовісність та розумність. Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 30 січня 2007 року, у справі № 2-264-2007р., відповідачці ОСОБА_6, належить 46/100 у праві власності на житловий будинок з відповідною частиною належних до нього будівель та споруд, за адресою: АДРЕСА_1. Згідно договору купівлі-продажу від 16 жовтня 2007 року, посвідченого ПН ХМНО Кошель Т.В., реєстровий № 3683, позивач ОСОБА_2 у продавця ОСОБА_7 придбала у власність 54/100 частин житлового будинку з відповідною частиною належних до нього будівель та споруд, який знаходиться у м. Харкові, по вул. Достатку (Ізобілія), 45, і в пункті 1 договору зазначено, що цей житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 541,0 кв.м і складається із житлового будинку «А-1», загальною площею 95,3 кв.м, житловою площею 59,8 кв.м та надвірних будівель: сараї «Б», «З», «Е» та «Ж»; льох «Д»; вбиральня «И», гараж «К»; навіс «Л» та «М»; огорожа №2-3, 5-9, 11 ; зливна яма 10. Наразі відповідач не може користуватися спільним майном житлового будинку - господарськими будівлями та спорудами: сараями «Б», «Е», «Ж», «З»; льохом «Д»; вбиральнею «И», гаражем «К»; навісами «JI» і «М»; оскільки вони знаходиться на частині ділянки, якою користується позивач і не допускає туди відповідача, а також позивач самовільно знесла сараї літ. «З», «Ж» та навіси літ. «JI» і «М», і перебудувала гараж літ. «К» в сарай, тобто перешкоджає позивачу. Факт знесення вказаних об'єктів підтверджується технічними паспортами на вказане домоволодіння від 2005, 2007 та 2017 року. Наразі відповідач не може користуватися спільним майном житлового будинку - господарськими будівлями та спорудами: сараями «Б», «Е», «Ж», «З»; льохом «Д»; вбиральнею «И», гаражем «К»; навісами «JI» і «М»; оскільки вони знаходиться на частині ділянки, якою користується позивач і не допускає туди відповідача, а також позивач самовільно знесла сараї літ. «З», «Ж» та навіси літ. «JI» і «М», і перебудувала гараж літ. «К» в сарай, тобто перешкоджає позивачу.

У ході судового розгляду позивач за первісним позовом та її представник первісні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, надали суду пояснення аналогічні викладеним в уточненій позовній заяві, проти задоволення зустрічного позову просили відмовити, вважаючи його необґрунтованим та безпідставним.

Відповідач за первісним позовом та її представник первісні позовні вимоги нек визнали, у просили відмовити у їх задоволенні, зустрічний позов підтримали у повному обсязі, надали суду пояснення аналогічні викладеним в уточненій зустрічній позовній заяві.

Представник третьої особи за зустрічним позовом у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся заздалегідь і належним чином, надала суду заяву з проханням розглянути справу у її відсутність.

Суд, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, пояснення експерта ОСОБА_8, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що первісний позов підлягає задоволенню, а у задоволенні зустрічного позову слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Загальними засадами диспозитивності цивільного судочинства, встановленими ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групі доказів).

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня1997року № 475/97-ВР, передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно до положень статей 319,321 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За змістом ст. 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 16 жовтня 2007 року на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Кошель Т.В., реєстровий № 3683, позивачем ОСОБА_2 було придбано у власність 54/100 частин житлового будинку з відповідною частиною приналежних до нього будівель та споруд, що розташований в АДРЕСА_1.

Цей житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 541,0 кв.м і складається із житлового будинку «А-1», загальною площею 95,3 кв.м, житловою площею 59,8 кв.м та надвірних будівель: сараї «Б», «З», «Е» та «Ж»; льох «Д»; вбиральня «И», гараж «К»; навіс «Л» та «М»; огорожа №2-3, 5-9, 11; зливна яма 10.

На підставі рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 30 січня 2007 року, у справі № 2-264-2007р., відповідачці ОСОБА_6, належить 46/100 у праві власності на житловий будинок з відповідною частиною належних до нього будівель та споруд, за адресою: АДРЕСА_1.

Власником інших 46/100 частин житлового будинку з відповідною частиною приналежних до нього будівель та споруд є відповідачка по справі ОСОБА_3.

Тобто, зазначений вище житловий будинок належить на праві спільної частково власності позивачу та відповідачу із встановленням порядку його користуванням, внаслідок чого, фактично утворилось дві квартири під різними номерами, одна з яких під номером 2, якою користується позивач, а інша - ' номером 1, якою користується відповідач.

Земельна ділянка, яка знаходиться під житловим будинок не була поділена між позивачем та відповідачем в порядку передбаченому чинним законодавством України, а також між цими особами не був встановлений порядок користування нею.

Таким чином, не зважаючи на те, що житловий будинок належить позивачу та відповідачу на праві спільної часткової власності, із визначенням часток, а також встановлено порядок його користування, земельна ділянка фактично знаходиться у спільному користуванні вказаних осіб.

В ході розгляду справи за клопотання позивача судом призначалася судова будівельно технічна експертиза.

Частиною першою статті 364 ЦК України передбачено право співвласників на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності.

За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.

Виходячи з аналізу змісту норм ст.ст. 183, 364, 379-380ЦК України, виділ часток(поділ) жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом або у разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток у праві власності.

Згідно висновку судової земельно-технічної експертизи №9312 від 29 вересня 2017 року, складеного судовим експертом Харківського науково - дослідного інституту судових експертиз ім..Засл. проф.. М.С. Бокаріуса ОСОБА_8, на розгляд суду запропоновано 4 варіанти використання земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до частки кожного співвласника житлового будинку. На розгляд суду надано 1 варіант порядку користування земельною ділянкою: На 54/100 частки ОСОБА_2 надається в користування земельною ділянка площею 276,5кв.м.

На 46/100 частки ОСОБА_3 надається в користування земельною ділянка площею 235,5кв.м.

Границя порядку користування земельних ділянок співвласників проходить у такий

спосіб:

-на відстані 1,0м від житлового будинку літ. «А-1» відрізок довжиною 3,9м;

-поворот праворуч відрізок довжиною 1,0м;

-по лінії розподілу житлового будинку;

-від кута ґанку літ. «аЗ» відрізок під кутом 45° довжиною 1,41м;

-поворот до тильної сторони земельної ділянки відрізок довжиною 3,75м;

-поворот ліворуч відрізок довжиною 10,42м;

-поворот до тильної сторони земельної ділянки відрізок довжиною 10,67м;

-поворот праворуч відрізок довжиною 10,03м до кута сараю літ. «Б»;

-по лінії розподілу сараю літ. «Б».

Земельні ділянки, що виділені в користування співвласників, не повинні розділятися огорожами, які затемнюють вікна.

В цьому варіанті будуть дотримані вимоги ДБН В.2.5 - 28-2006 «Природне і штучне освітлення» у приміщеннях квартири №1 (згідно технічного паспорту), яка знаходиться у жилому будинку за адресою: АДРЕСА_1, та при цьому другий співвласник будинку ОСОБА_9 буде мати доступ для користування іншим спільним майном - надвірних будівель: Сарай - літ. «Б», «Е», льох - літ. «Д», вбиральня літ. «И», гараж літ. «К», зливна яма - 10.

Допитана у судовому засіданні експерт ОСОБА_8 підтвердила зазначений висновок експертизи, зазначивши, що саме запропонований варіант експертизи відповідає частці кожного з власників нерухомого майна, експертиза проведена у відповідності діючого законодавства та відповідної інструкції.

При вирішенні спору, визначаючи варіанти користування земельною ділянкою, суд повинен виходити з розміру часток кожного зі співвласників на нерухоме майно, наявності порядку користування земельною ділянкою, погодженого власниками або визначеного на підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку. Якщо ж погодженого або встановленого порядку користування земельною ділянкою немає, то суд установлює порядок користування земельною ділянкою з дотриманням часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном.

Відповідно ч. 2 ст .377 ЦК України чинної на момент виникнення спільної часткової власності визначено, що якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Відповідно до ст.88 Земельного кодексу України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Договір про спільну часткову власність на земельну ділянку укладається в письмовій формі і посвідчується нотаріально. Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації. Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки. Учасник спільної часткової власності відповідно до розміру своєї частки має право на доходи від використання спільної земельної ділянки, відповідає перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільною земельною ділянкою, і повинен брати участь у сплаті податків, зборів і платежів, а також у витратах по утриманню і зберіганню спільної земельної ділянки. При продажу учасником належної йому частки у спільній частковій власності на земельну ділянку інші учасники мають переважне право купівлі частки відповідно до закону.

Відповідно доч.4ст.120 ЗК України визначено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Статтею 152 ЗК України встановлено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно п. 19 Постанови Пленуму ВСУ від 16.04.2004 № 7 « Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» визначено, що у справах за позовом учасників спільної власності на землю про встановлення порядку володіння й користування спільною земельною ділянкою, на якій розташовані належні їм жилий будинок, господарські будівлі та споруди, суд з'ясовує і враховує можливість нормального користування будинком і здійснення догляду за ним, розташування господарських будівель, споруд, необхідність зведення будівель, розташування плодово-ягідних насаджень співвласників, можливість проходу з вулиці на подвір'я тощо. Враховуються також вимоги санітарних правил і правил протипожежної безпеки. Абзаци 1 і 2 цього пункту стосуються також випадків, коли належні особам на праві спільної власності жилий будинок, господарські будівлі та споруди розташовані на земельній ділянці, яка знаходилася в їх користуванні до її приватизації або за договором оренди.

Згідно п. 21 Постанови Пленуму ВСУ від 16.04.2004 № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» визначено, що якщо до вирішення судом спору між співвласниками жилого будинку розмір часток у спільній власності на земельну ділянку, на якій розташовані будинок, господарські будівлі та споруди, не визначався або вона перебувала у користуванні співвласників і ними не було досягнуто угоди про порядок користування нею, суду при визначенні частини спільної ділянки, право на користування якою має позивач (позивачі), слід виходити з розміру його (їх) частки у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої.

Право користування земельною ділянкою визначається відповідно до часток кожного з власників нерухомого майна, яке знаходиться на цій земельній ділянці, якщо інше не було встановлено домовленістю між ними.

Дослідивши висновок судової земельно-технічної експертизи суд приходить до висновку, що запропонований судовим експертом варіант користування сторонами спільною земельною ділянкою передбачає виділення в користування позивача та відповідача земельних ділянок площею відповідно до реальних часток співвласників домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, у м.Харкові, забезпечить позивачу та відповідачу безперешкодне обслуговування належних їм на праві власності частин домоволодіння, та вирішить питання окремого землекористування між сторонами. При проведенні експертизи та складенні за її результатами висновку експерта, експертом було додержано вимоги законодавства, висновок експерта узгоджується з наявними у справі матеріалами.

Посилання відповідача та її представника на те, що висновок експерта не узгоджується з наявними у справі матеріалами судом до уваги не приймаються, оскільки вони є безпідставними та спростовуються наявними у справі доказами.

За таких обставин суд приходить до висновку, що первісні позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Водночас, зустрічні позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

У зустрічному позові ОСОБА_3 зазначає, що відповідач чинить перешкоди відповідачу в користуванні спільним майном, самовільно знесла частину надвірних будівель та споруд, однак, на підтвердження того, що її права порушені протиправними діями відповідача ОСОБА_2, оскільки вказана обставина не підтверджується належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України).

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом (ч.1 ст.78 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.1 ст.81 ЦПК України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч.5, 6 ст.81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.ч.1, 2 ст.89 ЦПК України).

Таким чином, під час судового розгляду предметом доказування є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення.

Об'єктом оцінки судом при ухваленні рішення є як докази (фактичні дані, відомості), так і процесуальні джерела, що їх містять (показання свідків, висновки експертів, тощо).

Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, судом досліджено кожний доказ, наявний у матеріалах цивільної справи.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка набрала чинності для України з 11.09.1997 року і, відповідно до ст.9 Конституції України, є частиною національного законодавства, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

У п.24 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» та в п.23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гурепка проти України №2» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище, порівняно з опонентом.

В п.23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» наголошується, що п.1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, а в п.58 рішення Європейського суд у справі «Серявін та інші проти України» зазначається про те, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті… Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши належність та допустимість доказів, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку про відмову в задоволення зустрічних позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При зверненні до суду з позовною заявою позивачем ОСОБА_2 за позовною вимогою про визначення порядку користування земельною ділянкою було сплачено судовий збір у розмірі 551 грн. 20 коп. та 275 грн. 60 коп.Оскільки під час розгляду справи суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог то судовий збір підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача.

На підставі викладеного, враховуючи рекомендації Постанови Пленуму ВСУ від 16.04.2004 № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», керуючись ст.ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 133, 141, 263, 265, 280-285, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Первісні позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення порядку користування земельною ділянкою, на якій знаходяться житловий будинок та господарській споруди - задовольнити.

Визначити порядок користування земельною ділянкою, на якій розташований житловий будинок з відповідною частиною приналежних до нього будівель та споруд, що розташований в АДРЕСА_1 за варіантом №1 висновку №9312 від 29.09.2017 р. Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл.проф. М.С.Бокаріуса, а саме:

На 54/100 частин ОСОБА_2 надається в користування земельна ділянка площею 276,5 кв.м.

На 46/100 частин ОСОБА_3 надається в користування земельна ділянка площею 235,5 кв.м.

Границя порядку користування земельних ділянок співвласників проходить у такій спосіб:

-на відстані 1,0 м від житлового будинку літ.«А-1» відрізок довжиною 3,9 м;

-поворот праворуч відрізок довжиною 1,0 м;

-по лінії розподілу житлового будинку;

-від кута ганку літ.«аЗ» відрізок під кутом 45° довжиною 1,41 м;

-поворот до тильної сторони земельної ділянки відрізок довжиною 3,75

м;

-поворот ліворуч відрізок довжиною 10 42 м

-поворот до тильної сторон,' земельної ділянки відрізок довжиною 10,67 м;

-поворот праворуч відрізок дозхи-ою 10.03 м до кута сараю літ.«Б»;

-по лінії розділу сараю літ.«Б»

Земельні ділянки, що виділен з користування співвласників, не повинні розділятися огорожами, які затемнюють вікна.

У задоволенні зустрічних позовних вимогах ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа - Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір у розмірі 551 грн. 20 коп. (п'ятдесят п'ять одна гривня двадцять копійок) та 275 грн. 60 коп. (двісті сімдесят п'ять гривень шістдесят копійок)

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до апеляційного суду Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційного скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Надруковано в нарадчій кімнаті.

Головуючий-суддя: