22-ц/775/575/2018(м)

263/3067/18

Головуючий в 1 інстанції Сараєв І.А.

Доповідач Принцевська В.П.

Категорія 27

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 серпня 2018 року місто Маріуполь

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Принцевської В.П.,

суддів Гаврилової Г.Л., Мироненко І.П.

секретар Тулянкіна М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду міста Маріуполь Донецької області від 21 листопада 2016 року,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суми боргу за розпискою від 25.07.2006 року у розмірі 148 800 гривень. В обґрунтування позовних вимог вказав, що 25.07.2006 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 був укладений усний договір позики, згідно якого відповідач отримала в позику 6000 доларів США, про що відповідачем була складена розписка, в якій вона зобов'язалась повернути вказану суму за першою вимогою. ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_3 померла. У зв'язку з тим, що до теперішнього часу борг відповідачем не повернений, умови договору позики не виконані, позивач, як спадкоємець після смерті дружини ОСОБА_3, просить стягнути з відповідача на його користь суму боргу у розмірі 6000 доларів США, що за курсом НБУ станом на 05.08.2016 року, еквівалентно 148 800 гривень, також просить стягнути з відповідача судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 765,00 гривень.

Заочним рішенням Приморського районного суду міста Маріуполь Донецької області від 21 листопада 2016 року позов задоволено.

З даним рішенням не погодилася відповідач та оскаржила його в апеляційному порядку. Вона посилається на те, що суд не повно з'ясував обставини справи та ухвалив рішення з порушенням вимог процесуального і матеріального Закону. Заявник вказує на те, що вона не була належним чином повідомлена про час і місце судового розгляду. Просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В судове засідання відповідач не з'явилася, повідомлена про час і місце судового засідання на підставі вимог ст. 130 ч. 5 ЦПК України.

Представник відповідача в судовому засіданні повністю підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Позивач до суду також не з'явився, повідомлений про час і місце судового засідання судовою повісткою.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає необхідним частково задовольнити апеляційну скаргу з наступних підстав.

Згідно з вимогами ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона передає у власність іншій стороні грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути кредиторові таку ж суму коштів.

Згідно з вимогами ст. 1051 ЦК України, позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Статтею 1047 ЦК України передбачвено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

З розписки від 25.07.2006 року вбачається, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, отримала від ОСОБА_3 в позику суму у розмірі 6000 умовних одиниць, і зобов'язалась повернути за вимогою.

Згідно свідоцтва про смерть, актовий запис № 2149, виданого Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області, ОСОБА_3, померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Згідно вимог ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Як вбачається з витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі, спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 є її чоловік ОСОБА_1, який є правонаступником ОСОБА_3 в даних правовідносинах.

Апеляційний суд перевірив доводи апеляційної скарги та дійшов висновку, що вони є частково обґрунтованими.

Заявник в апеляційній скарзі вказує , що вона не була належним чином повідомлена про час і місце судового розгляду.

Статтею 376 ч.1 п. 4, ч.3 п.3 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Статтею 280 ЦПК України передбачено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

У разі зміни позивачем предмета або підстави позову, зміни розміру позовних вимог суд відкладає судовий розгляд для повідомлення про це відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що суд призначав дану справу до розгляду на 29 червня 2016 року, на 26 липня 2016 року, на 9 серпня 2016 року, але відповідачка не отримувала судові повістки по час і місце розгляду справи, що підтверджується повернутими поштовими конвертами з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

8 серпня 2016 року позивач збільшив розмір позовних вимог і просив стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 148800 грн.

Суд призначив справу до розгляду на 5 жовтня 2016 року, але відповідач знов не отримала судової повістки і тому, суд призначив справу до розгляду на 21 листопада 2016 року.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачка знов не отримала судову повістку про призначення справи до розгляду на 21 листопада 2016 року, що підтверджується повернутим поштовим конвертом з відміткою «за закінченням терміну зберігання», але суд в цей день розглянув справу і ухвалив заочне рішення.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає необхідним скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення по даній справі.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання чи не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З розписки від 25.07.2006 року вбачається, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, отримала від ОСОБА_3 в позику суму у розмірі 6000 умовних одиниць, і зобов'язалась повернути за вимогою.

В українському законодавстві поняття розрахункової (умовної) одинці визначено ст. 9 Кодексу торговельного мореплавства України. Відповідно до якої, розрахунковою одиницею є одиниця «спеціального права запозичення», визначена Міжнародним валютним фондом. Суми зазначені в розрахункових одиницях в статтях 181, 194, 309, 318, 152 Кодексу торговельного мореплавства України, переводяться в національну валюту України за офіційним курсом цієї валюти до одиниці «спеціального права запозичення», що публікується Національним банком України на день створення обмежувального фонду, а якщо обмежувальний фонд не створюється - на день здійснення платежу.

З Урядового порталу (єдиного веб - порталу органів виконавчої влади України) вбачається, що суми визначені в СПЗ (спеціальні права запозичення МВФ) в Україні орієнтовно переводяться в долари США.

Апеляційним судом допитано свідка ОСОБА_4, яка була подругою померлої ОСОБА_3, а також знала ОСОБА_2, оскільки вони всі були членами товариства ділових жінок міста Маріуполя. Свідок пояснила, що зі сторонами по справі в неї не має неприязних стосунків. Влітку 2006 року вона випадково знаходилася в квартирі своєї подруги ОСОБА_3 і була присутня при написанні ОСОБА_2 розписки про отримання від ОСОБА_3 грошових коштів, а також бачила, що відповідач від ОСОБА_3 отримала долари США купюрами по сто доларів США в сумі 6000.

Згідно з вимогами ст. 81 ч. 1, ч. 5, ч. 6 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Апеляційний суд вважає, що позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин справи в той час як відповідачем не представлено ніяких доказів повернення вказаної у розписці суми.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції необхідно скасувати на підставі вимог ст. 376 ч.1 п. 4, ч.3 п.3 ЦПК України та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов ОСОБА_5, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за розпискою від 25 липня 2006 року в розмірі 148800 грн.

У зв'язку з задоволенням позову в повному обсязі з відповідача на користь позивача необхідно стягнути всі судові витрати позивача згідно з вимогами ст. 141 ЦПК України, тобто 765 грн. у відшкодування судових витрат позивача на оплату судового збору при зверненні з позовом до суду.

Керуючись ст.,ст. 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду міста Маріуполь Донецької області від 21 листопада 2016 року скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_5 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за розпискою від 25 липня 2006 року в розмірі 148800 грн. (сто сорок вісім тисяч вісімсот грн.).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування судових витрат 765 грн. (сімсот шістдесят п'ять грн.).

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді

Повний текст постанови виготовлено 6 серпня 2018 року.

Суддя